Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/925/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.06.2019
Номер судового провадження: 11-219заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2019 року 
		м. Київ 
		Справа № 9901/925/18
		Провадження № 11-219заі19                                
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
		представника відповідача - Бороха С. І.,
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій щодо ненадання публічної інформації
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 лютого 2019 року (судді Стрелець Т. Г., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Смокович М. І., Шарапа В. М.), 
		УСТАНОВИЛА :
		27 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним ненадання Комісією переліку автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія; стягнути з ВККС судові витрати.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до норм Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) вся інформація, яка знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень, є публічною та повинна надаватись у відповідь на запит, крім тієї, що підлягає обмеженню у доступі. Таким чином, запитувана ОСОБА_1 інформація є публічною, не підлягає обмеженню у доступі та повинна була надатися відповідачем у відповідь на його інформаційний запит.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 7 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову. 
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність ВККС, не передбачено обов`язку відповідача фіксувати окремим документом (документами) перелік таких автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія. Запит ОСОБА_1 сформований таким чином, що не дає можливості відповідачу надати запитувану інформацію у тому вигляді, в якому просить її надати позивач. Вживати заходів для того, щоб створити запитувану інформацію з метою надання відповіді на його інформаційний запит, не входить в обов`язки ВККС як розпорядника публічної інформації. 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням,  ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
		На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив про те, що Комісія не заперечує, що користується автоматизованими інформаційними і довідковими системами, реєстрами та банками даних та має до них безпосередній доступ, а отже, має відомості щодо повного їх переліку. Ця інформація була отримана Комісією в процесі виконання нею своїх обов`язків від держателів відповідних інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних.
		Отже, члени Комісії та уповноважені працівники секретаріату ВККС знають, до яких автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних вони мають доступ, а також якими саме державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікаціями, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами вони користуються. 
		Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що відмова ВККС у наданні інформації про повний перелік автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія, з огляду на те, що така інформація не була створена Комісією, є неправомірною.
		Представник Комісії у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимог апеляційної скарги та зі свого боку доводить, що скарга позивача не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 лютого 2019 року. 
		У судовому засіданні представник Комісії підтримав відзив на апеляційну скаргу, надав пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам. 
		Маселко Р. А. в судове засідання не з`явився, проте надав клопотання, в якому підтримав свою апеляційну скаргу та просив розглянути справу без його участі. 
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення учасників справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		У ході розгляду справи судом встановлено таке.
		5 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС із інформаційним запитом на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити:
		- повний перелік автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія;
		- які заходи вжито ВККС для отримання такого доступу.
		10 жовтня 2018 року на електронну адресу позивача надійшла відповідь ВККС № 5478/18 за підписом голови Комісії Козьякова С. Ю., в якій відповідач повідомив про неможливість надання запитуваної інформації, оскільки остання не є публічною у розумінні статті 1 Закону № 2939-VI. 
		Вважаючи таку відповідь відповідача такою, що обмежує його право на доступ до публічної інформації, ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
		Надаючи оцінку доводам учасників справи, наведеним на обґрунтування їх вимог, Велика Палата Верховного Суду керується таким. 
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 34 Конституції Україникожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом № 2939-VI, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено цим Законом.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Відповідно до абзацу другого частини першої статті 6 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» право на інформацію забезпечується створенням механізму реалізації права на інформацію.
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI).
		Пунктами 1, 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI установлено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації та оновлювати оприлюднену інформацію.
		Відповідно до статті 16 Закону № 2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.
		Згідно зі статтею 92 Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Комісія є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. ВККС більшістю голосів від її складу, визначеного законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом.
		Члени та уповноважені працівники секретаріату Комісії мають безпосередній доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуються державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами.
		Обробка інформації здійснюється членами та уповноваженими працівниками Комісії із дотриманням законодавства про захист персональних даних та забезпеченням таємниці, що охороняється законом (частини третя, четверта статті 93 Закону № 1402-VIII).
		Згідно з пунктом 1.1 розділу І Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16, у своїй діяльності Комісія керується Конституцією України, Законом № 1402-VIII, цим Регламентом та іншими нормативно-правовими актами. Основними засадами діяльності Комісії є: верховенство права, законність, публічність, політична нейтральність, рівність прав учасників засідань, колегіальність ухвалення рішень, незалежність та неупередженість, об`єктивність, повне з`ясування обставин, обов`язковість рішень Комісії, право на оскарження рішень Комісії у передбачених Законом № 1402-VIII випадках.
		Організаційне забезпечення діяльності Комісії здійснює секретаріат (пункт 1.4 розділу І цього Регламенту).
		З огляду на встановлені в цій справі обставини мотивом звернення з цим позовом до суду слугувало те, що ВККС не повідомила позивачу (на його запит на публічну інформацію) повний перелік автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія, та які заходи були вжито Комісією для отримання такого доступу. 
		Проте, аналізуючи наведені положення Закону № 2939-VI в контексті цього спору, слід насамперед зауважити, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
		Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
		За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновками, що хоча статтею 93 Закону № 2939-VI передбачено, що члени та уповноважені працівники секретаріату Комісії мають безпосередній доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуються державними, у тому числі урядовими, засобами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами, разом з тим жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність Комісії, не передбачено обов`язку Комісії фіксувати окремим документом (документами) перелік таких автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ Комісія. При цьому вживати заходів для того, щоб створити запитувану позивачем інформацію з метою надання відповіді на його інформаційний запит, не входить в обов`язки Комісії як розпорядника публічної інформації.
		До того ж, як правильно зазначив суд першої інстанції, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.
		Як убачається із матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним ненадання Комісією інформації про перелік автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, до яких має безпосередній доступ ВККС, оскільки запитувана позивачем інформація не є публічною у розумінні статті 1 Закону № 2939-VI.
		Велика Палата Верховного Суду не встановила й порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне і законне рішення, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, тому немає підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 лютого 2019 року.
		Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:        
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 лютого 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя  В. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:                                     Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко  Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко  С. В. БакулінаН. П. Лященко  В. В. БританчукВ. В. Пророк  Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач  М. І. ГрицівО. М. Ситнік  Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич  О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська Відповідно до частини третьої статті 321 КАС постанова оформлена суддею Анцуповою Т. О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...