Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/2083/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2019.
Дата набрання законної сили: 29.05.2019
Номер судового провадження: 14-165цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		29 травня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 592/2083/15-ц
		Провадження № 14-165 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко  Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_2 (далі також - позивач) (представник - адвокат Нємцев Віктор Андрійович) до Споживчого товариства «Козацька слобідка» (далі також - споживче товариство) про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом споживчого товариства до позивача про стягнення боргу, розірвання договору і зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою позивача на рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 березня 2017 року, ухвалене колегією суддів у складі Левченко Т. А., Собини О. І. та Ткачук С.С.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           5 березня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом (далі - первісний позов), в якому просив зобов`язати споживче товариство:
		1.1.       Надати йому письмову інформацію про загальну вартість майна споживчого товариства, розмір закріпленої за ним частки у цьому майні та видати на його ім`я майновий сертифікат.
		1.2.       Прийняти, розглянути та вирішити заяву про вихід позивача зі складу членів споживчого товариства, повернення внесеного ним при вступі до споживчого товариства обов`язкового пайового внеску - металевого кіоску загальною площею 14 кв. м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , торгівельне місце № 9-10 (далі - кіоск) - та всієї суми додаткових пайових внесків, сплачених позивачем на користь споживчого товариства за весь період перебування у складі його членів.
		2.           Первісний позов мотивував такими обставинами :
		2.1.       30 липня 2010 року відповідно до протоколу № 2 загальних зборів членів споживчого товариства позивача прийняли до складу членів споживчого товариства, з 7 листопада 2011 року обрали членом правління цього товариства, а 11 лютого 2012 року згідно з протоколом № 1 загальних зборів членів споживчого товариства - засновником товариства. Оскільки це встановив Апеляційний суд Сумської області у рішенні від 19 червня 2014 року у справі № 591/971/13-ц за позовом споживчого товариства до ОСОБА_2 про стягнення коштів, зазначені обставини доказувати не потрібно.
		2.2.       13 листопада 2014 року позивач направив на адресу відповідача лист, в якому просив повідомити про загальну кількість майна споживчого товариства, розмір закріпленої за позивачем частки у цьому майні та видати йому майновий сертифікат. Це рекомендоване поштове відправлення відповідач не отримав, і воно повернулося позивачеві з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
		2.3.       Позивач прийняв рішення добровільно вийти зі складу споживчого товариства і 29 грудня 2014 року направив поштою цьому товариству заяву, в якій просив виключити його зі складу членів, повернути сплачений при вступі обов`язковий пайовий внесок у сумі 2 664 грн і суму додаткових пайових внесків, сплачених позивачем на користь споживчого товариства за весь період його перебування у складі цього товариства. Вказану заяву споживче товариство не отримало, про що свідчить повернення відповідного рекомендованого поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання».
		3.           7 вересня 2015 року споживче товариство подало зустрічний позов (далі - зустрічний позов), в якому з урахуванням заяви про його уточнення просило :
		3.1.       Стягнути з позивача на свою користь 52 080 грн.
		3.2.       Розірвати договір оренди від 1 серпня 2010 року, укладений з позивачем (далі - договір оренди).
		3.3.       Зобов`язати позивача звільнити кіоск.
		4.           Споживче товариство мотивувало зустрічний позов так :
		4.1.       Як вступний і обов`язковий внесок позивач передав у власність споживчого товариства кіоск відповідно до акта прийому-передачі від 30 липня 2010 року.
		4.2.       1 серпня 2010 року споживче товариство уклало з позивачем договір оренди, відповідно до якого він отримав у користування цей же кіоск.
		4.3.       Позивач не сплачував орендну плату за користування кіоском.
		4.4.       За період з 1 вересня 2013 року до 1 квітня 2016 року включно заборгованість з орендної плати становить 21 700 грн.
		4.5.       Згідно з протоколом № 2 загальних зборів членів споживчого товариства від 9 квітня 2009 року розмір додаткових пайових внесків становить 50 грн за 1 кв. м, а згідно з протоколом № 1а загальних зборів членів споживчого товариства від 28 лютого 2012 року - 70 грн за 1 кв. м. 
		4.6.       З урахуванням площі кіоску позивач мав платити щомісяця додаткові пайові внески у розмірі 980 грн.
		4.7.       19 червня 2014 року Апеляційний суд Сумської області ухвалив рішення у справі № 591/971/13-ц, яким стягнув з ОСОБА_2 заборгованість зі сплати додаткових пайових внесків за період з 1 серпня 2012 року до 1 серпня 2013 року включно у розмірі 12 740 грн.
		4.8.       За період з 1 вересня 2013 року до 1 липня 2015 року включно з позивача необхідно стягнути заборгованість зі сплати додаткових пайових внесків у розмірі 21 560 грн. 
		4.9.       22 квітня 2016 року загальні збори членів споживчого товариства прийняли рішення, оформлене протоколом № 2, про виключення позивача зі складу членів споживчого товариства.
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		5.           9 листопада 2015 рокуЗарічний районний суд м. Сум постановив ухвалу, якою зустрічний позов об`єднав в одне провадження з первісним позовом.
		6.           28 листопада 2016 рокуЗарічний районний суд м. Сум ухвалив рішення, яким первісний позов задовольнив частково:
		6.1.       Зобов`язав споживче товариство надати позивачеві письмову інформацію про загальну вартість майна зазначеного товариства, розмір закріпленої за позивачем частки у цьому майні та видати на ім`я позивача майновий сертифікат.
		6.2.       Зобов`язав споживче товариство прийняти, розглянути та вирішити заяву позивача від 29 грудня 2014 року про повернення внесеного при вступі до цього товариства обов`язкового пайового внеску та всієї суми додаткових пайових внесків, сплачених позивачем на користь вказаного товариства за весь період його членства у ньому.
		6.3.       Відмовив у задоволенні інших позовних вимог за первісним позовом;
		6.4.       Відмовив у задоволенні зустрічного позову.
		7.           Суд мотивував рішення так :
		7.1.       Позивач належним чином направив заяви від 13 листопада 2014 року та від 29 грудня 2014 року на адресу споживчого товариства, а тому в останнього згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» виник обов`язок об`єктивно та вчасно їх розглянути.
		7.2.       Договір оренди був укладений у простій письмовій формі, а тому вважається укладеним на три роки і припинений з 31 липня 2013 року.
		7.3.       У рішенні Апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2014 року у справі № 591/971/13-ц немає висновків щодо фактичного користування ОСОБА_2 кіоском за період з 1 вересня 2013 року до 1 квітня 2016 року включно.
		7.4.       Споживче товариство не довело факту користування позивачем кіоском за цей період, що є підставою для відмови у задоволенні вимоги за зустрічним позовом про стягнення орендної плати.
		7.5.       Споживче товариство не надало укладених з позивачем відповідно до пункту 4.4.3 Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України, затвердженого 24 січня 2007 року постановою четвертих зборів Ради Укоопспілки дев`ятнадцятого скликання (далі - Положення), договорів, на підставі яких у позивача виникли зобов`язання щодо сплати додаткових пайових внесків у період з 1 вересня 2013 року до 1 квітня 2016 року включно.
		7.6.       Договір оренди припинений через закінчення строку його дії, а тому відсутні правові підстави для його розірвання.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		8.           27 березня 2017 року Апеляційний суд Сумської області ухвалив рішення, яким скасував рішення суду першої інстанції у частині вирішення зустрічних позовних вимог про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди та звільнення кіоску. В цій частині ухвалив нове рішення, яким стягнув з позивача на користь споживчого товариства орендну плату за договором оренди у сумі 21 700 грн і відмовив у задоволенні вимог про розірвання договору оренди та звільнення кіоску. Також змінив рішення суду першої інстанції, виключивши з абзацу другого резолютивної частини рішення слова «і видати на його ім`я майновий сертифікат»; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		9.           Мотивував рішення так :
		9.1.       Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що органи управління споживчого товариства мали розглянути заяви позивача і повідомити його про наслідки розгляду.
		9.2.       Суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги споживчого товариства про стягнення з позивача додаткових пайових внесків; не є підставою для скасування рішення суду в цій частині помилкова вказівка суду на відсутність доказів користування позивачем кіоском як на підставу для відмови у задоволенні зазначеної вимоги.
		9.3.       Суд першої інстанції зобов`язав споживче товариство видати на ім`я позивача майновий сертифікат, не врахувавши, що згідно з рішенням загальних зборів членів споживчого товариства від 22 квітня 2016 року позивача виключили з числа членів споживчого товариства з 23 квітня 2016 року.
		9.4.       Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що договір оренди мав бути нотаріально посвідчений, оскільки кіоск не є будівлею або іншою капітальною спорудою, що зареєстрована у встановленому законом порядку як нерухоме майно.
		9.5.       Згідно з пунктом 7.2 договору оренди він є безстроковим, а його умови не встановлюють строк для попередження про відмову від договору; на судовому засіданні апеляційного суду як позивач, так і представник споживчого товариства підтвердили те, що в установленому порядку від укладеного ними договору оренди вони не відмовлялися.
		9.6.       Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги споживчого товариства про стягнення орендної плати через те, що це товариство не довело факт використання кіоску позивачем. Оскільки договір оренди є чинним, вимогу про стягнення орендної плати за період з 1 вересня 2013 року до 1 квітня 2016 року включно слід задовольнити.
		9.7.       Довід позивача щодо необхідності розгляду зустрічного позову в частині стягнення орендної плати за правилами господарського судочинства є необґрунтованим, оскільки договір оренди позивач уклав як фізична особа.
		9.8.       Позовні вимоги споживчого товариства про розірвання договору оренди та про звільнення позивачем кіоску не можуть бути задоволені, але з інших підстав, ніж зазначив суд першої інстанції.
		9.9.       Такої підстави розірвання договору оренди як виключення орендаря з членів споживчого товариства у цьому договорі немає; не встановлює такого випадку для розірвання укладених споживчим товариством договорів і статут товариства; правом односторонньої відмови від договору оренди або його припинення у порядку, визначеному у пункті 5.1 цього договору, споживче товариство не скористалось. Тому відсутні підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди та про звільнення позивачем кіоску.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		10.        У квітні 2017 року позивач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу. Просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		11.        6 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		12.        Мотивував ухвалу тим, що позивач оскаржує рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 березня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)         Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		13.        Позивач мотивує касаційну скаргу так :
		13.1.    Апеляційний суд не врахував, що договір оренди скріплений печаткою позивача як фізичної особи-підприємця; відповідно до пункту 3.1.7 цього договору орендар повинен мати в кіоску копію свідоцтва про право на зайняття підприємницькою діяльністю та вивіску з інформацією про себе як фізичну особу-підприємця; згідно з пунктом 1 порядку денного загальних зборів членів споживчого товариства, оформлених протоколом № 2 від 30 липня 2010 року на вирішення загальних зборів ставилося питання про вступ у товариство підприємця-позивача; заяву від 27 липня 2010 року про вступ до споживчого товариства позивач подав як фізична особа-підприємець; акт прийому-передачі від 30 липня 2010 року позивач також підписав як фізична особа-підприємець. Тому спір між споживчим товариством і позивачем з приводу виконання умов договору оренди має розглядати господарський суд.
		13.2.    Апеляційний суд неправильно встановив обставини справи.
		13.3.    Апеляційний суд, змінивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції, фактично позбавив позивача права на отримання частки у майні споживчого товариства, оскільки згідно з пунктом 12 його статуту члену цього товариства повертається закріплена за ним частка у майні вказаного товариства, на яку виданий майновий сертифікат.
		(2) Позиції інших учасників справи
		14.        Споживче товариство відзив на касаційну скаргу не подало.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)         Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1)     Щодо вимог за первісним позовом
		15.        У первісному позові позивач стверджував про порушення його прав як члена споживчого товариства та просив суд зобов`язати останнє надати йому інформацію про вартість належного цьому товариству майна і про розмір закріпленої за позивачем частки, видати майновий сертифікат, а також розглянути питання про вихід позивача зі складу членів зазначеного товариства та повернення йому пайового внеску і всієї суми додаткових платежів, сплачених на користь цього товариства.
		16.        Згідно зі статтею 12 Закону України «Про кооперацію» та статтею 6 Закону України «Про споживчу кооперацію» член споживчого товариства має право, зокрема, брати участь у господарській діяльності цього товариства, в управлінні ним; обирати та бути обраним до його органів управління і контролю; одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску.
		17.        За змістом частини першої статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.А відповідно до частини першої вказаної статті корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		18.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили:
		18.1.    Згідно з пунктом 12 статуту споживчого товариства його член може вийти з товариства на підставі письмової заяви, яка розглядається загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства або за їх дорученням правлінням споживчого товариства у 30-денний строк. У разі виходу (виключення) йому повертається вся сума обов`язкового пайового внеску, закріплена за ним частка в майні споживчого товариства, на яку видано майновий сертифікат, і сплачується належна частина дивідендів з доходу (прибутку) за результатами роботи за рік.
		18.2.    Згідно з пунктом 13 вказаного статуту член споживчого товариства має право: брати участь у діяльності товариства, обирати і бути обраним до його органів управління та контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності споживчого товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб (підпункт «а»); мати частку в майні споживчого товариства, споживспілок після сплати ним пайових внесків в установлених розмірах (підпункт «б»); одержувати виплати (дивіденди) з доходу (прибутку), що розподіляється за результатами господарсько-фінансової діяльності за рік між членами споживчого товариства, відповідно до їх пайових внесків і частки у майні споживчого товариства (підпункт «в»), одержувати від виборних органів та посадових осіб споживчого товариства інформацію з будь-якого питання його діяльності, за винятком тієї, що пов`язана з комерційною таємницею (підпункт «ї»); добровільного виходу зі споживчого товариства (підпункт «к»).
		19.        Зазначені статутні права членів споживчого товариства у розумінні статті 167 Господарського кодексу (далі - ГК) України є корпоративними правами, оскільки передбачають зумовлені членством у споживчому товаристві можливості участі в управлінні ним, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів цього товариства.
		20.        Беручи до уваги те, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ці вимоги має розглядати господарський суд.
		21.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 22 квітня 2016 року загальні збори членів споживчого товариства прийняли рішення про виключення позивача зі складу членів споживчого товариства, яке він не оскаржував.
		22.        З огляду на це Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом, а також пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачають, що стороною корпоративного спору може бути, зокрема, учасник, який вибув з товариства. А тому спори, пов`язані з реалізацією корпоративних прав учасником, який вийшов (вибув) з товариства, належать до корпоративних, і їх слід розглядати за правилами господарського судочинства.
		(1.2)     Щодо вимог за зустрічним позовом
		23.        Згідно з частинами першою та другою статті 123 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення із зустрічним позовом до суду, відповідач має право пред`явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
		24.        Отже, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізоване за умови дотримання загальних правил подання позову, а також правил пред`явлення зустрічного позову, встановлених процесуальним законом.
		25.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що позивач мотивував первісний позов порушенням його прав як члена споживчого товариства, тоді як зустрічні позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на невиконанні позивачем зобов`язань за договором оренди. Отже, первісний і зустрічний позови (у частині, пов`язаній з відносинами за договором оренди) не є такими, що виникли з одних правовідносин. Окрім того, вимоги за первісним позовом і вимоги за зустрічним позовом в частині розірвання договору оренди та зобов`язання позивача звільнити кіоск не можуть зараховуватися, а задоволення зустрічного позову у вказаній частині не виключає повністю або частково задоволення первісного позову.
		26.        Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 123 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом, останній в частині, пов`язаній з відносинами сторін за договором оренди, не міг бути прийнятий до одного провадження з первісним позовом. Натомість за умов дотримання правил визначення юрисдикції доцільним був спільний розгляд з первісним позовом (в якому позивач, зокрема, просив зобов`язати споживче товариство прийняти, розглянути та вирішити питання про повернення усієї суми сплачених ним на користь споживчого товариства додаткових пайових внесків) вимоги цього товариства за зустрічним позовом про стягнення з позивача додаткових пайових внесків.
		27.        Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення із зустрічним позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, ізцивільних, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
		28.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		29.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що згідно з протоколом № 2 загальних зборів членів споживчого товариства від 30 липня 2010 року позивач був прийнятий до складу членів споживчого товариства; відповідно до акта прийому-передачі майна від 30 липня 2010 року в якості вступного й обов`язкового внесків позивач передав у власність споживчого товариства кіоск, який згідно з договором оренди від 1 серпня 2010 року, укладеним зі споживчим товариством, отримав у користування для торгівлі продовольчими чи промисловими товарами.
		30.        Споживче товариство обґрунтувало зустрічний позов, зокрема, невиконанням позивачем умов договору оренди в частині внесення орендної плати.
		31.        Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення із зустрічним позовом до суду, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
		32.        Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у зазначеній редакції).
		33.        Отже, на момент звернення до суду сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
		34.        Особливості ведення господарської діяльності споживчими кооперативами визначені Законами України «Про кооперацію», «Про споживчу кооперацію» та ГК України.
		35.        Споживче товариство - це самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об`єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні. Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту (частини друга та третя статті 111 ГК України).
		36.        Частина друга статті 55 ГК України визначає суб`єктами господарювання не тільки господарські організації, але й громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
		37.        Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу.
		38.        Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		39.        Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		40.        Згідно з відкритими даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату укладення договору оренди позивач мав статус фізичної особи-підприємця.
		41.        Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 401/3856/16-ц).
		42.        Проте, вирішуючи питання про наявність юрисдикції у суду щодо розгляду зустрічного позову, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги не лише наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця на час укладення договору оренди, але й встановлену судами попередніх інстанцій мету отримання позивачем кіоску в оренду для торгівлі продовольчими та промисловими товарами, тобто для зайняття господарською діяльністю.
		43.        Суди першої й апеляційної інстанцій дослідили рішення Апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2014 року у справі № 591/971/13-ц, ухвалене у спорі між тими самими сторонами, що і в справі № 592/2083/15-ц. У вказаному рішенні Апеляційний суд Сумської області звернув увагу на те, що ОСОБА_2 продовжує орендувати кіоск, в якому, як і раніше, займається підприємницькою діяльністю - торгівлею.
		44.        Зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням (частина перша статті 173 ГК України).
		45.        Отже, у споживчого товариства як суб`єкта господарювання з договору оренди виникло господарське зобов`язання з іншим суб`єктом господарювання - позивачем як фізичною особою-підприємцем. А тому з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини спір між сторонами за зустрічним позовом у частині, пов`язаній із договором оренди, виник щодо виконання господарського зобов`язання.
		46.        Оскільки споживче товариство надало позивачеві кіоск для зайняття господарською діяльністю і, підписуючи договір оренди, позивач мав статус фізичної особи-підприємця, Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги та вважає, що спір за зустрічним позовом щодо стягнення з позивача орендної плати, розірвання договору оренди та зобов`язання звільнити кіоск має розглядатися за правилами господарського судочинства.
		47.        У зустрічному позові споживче товариство також просило стягнути з позивача несплачені додаткові пайові внески.
		48.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
		48.1.    Згідно з протоколом № 1 загальних зборів членів споживчого товариства від 6 березня 2008 року затверджений статут споживчого товариства.
		48.2.    Відповідно до пункту 11 цього статуту члени споживчого товариства можуть вносити додаткові пайові внески на формування фінансових ресурсів та інші цілі. Порядок внесення і повернення членам споживчого товариства додаткових пайових внесків регулюється Положенням.
		48.3.    9 квітня 2009 року загальні збори членів споживчого товариства прийняли рішення, відповідно до якого затвердили розмір додаткового пайового внеску з урахуванням площі кожного кіоску з розрахунку 50 грн за 1 кв. м. А згідно з рішенням загальних зборів членів споживчого товариства від 28 лютого 2012 року розмір додаткових пайових внесків був збільшений до 70 грн за 1 кв. м.
		49.        Відповідно до пункту 1.3.6 Положення додатковий пайовий внесок - це добровільний грошовий чи інший поворотний внесок члена, асоційованого члена споживчого товариства понад обов`язків пайовий внесок у пайовому фонді споживчого товариства.
		50.        Споживче товариство може приймати додаткові пайові внески лише за рішенням загальних зборів членів споживчого товариства або уповноваженого ним органу (пункт 4.2 Положення).
		51.        Член, асоційований член споживчого товариства, який виявив бажання сплатити внески, подає правлінню споживчого товариства заяву-клопотання (пункт 4.4 Положення). При позитивному рішенні голови правління споживчого товариства укладається договір про додатковий пайовий внесок на формування фінансових ресурсів споживчого товариства. Договір набуває чинності з моменту його підписання та внесення в касу споживчого товариства визначеної в договорі суми внеску і діє до моменту письмового повідомлення однією зі сторін про його розірвання (пункти 4.4.3-4.4.4 Положення).
		52.        Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення із зустрічним позовом до суду, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин, зокрема, у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
		53.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що за змістом статті 167 ГК України у цій справі спір за зустрічним позовом про стягнення з позивача як члена споживчого товариства несплачених додаткових пайових внесків, передбачених статутом, виник з корпоративних відносин. А тому його також - разом зі спором щодо невиконання позивачем господарського договору - слід розглядати за правилами господарського судочинства.
		(2)         Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1)     Щодо суті касаційної скарги
		54.        Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		55.        З огляду на вказане доводи касаційної скарги, що стосуються встановлення фактичних обставин справи, не може дослідити суд касаційної інстанції.
		56.        Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.
		57.        Згідно з частиною першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		58.        Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		59.        Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
		60.        Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що суди першої й апеляційної інстанцій порушили правила юрисдикції, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково: рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 березня 2017 року скасувати, а провадження у справі за первісним і зустрічним позовами - закрити.
		(2.2)     Щодо судових витрат
		61.        Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		62.        Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
		Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, частинами першою та третьою статті 400, пунктом 5 частини першої статті 409, частиною першою та другою статті 414, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		2.    Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 березня 2017 року скасувати.
		3.    Провадження у справі за позовом  ОСОБА_2 до Споживчого товариства «Козацька слобідка» про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом Споживчого товариства «Козацька слобідка» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, розірвання договору і зобов`язання вчинити дії закрити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич В. С. КнязєвО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...