Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5279/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2019. Зареєстровано: 09.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		18.06.2019Справа №910/5279/19
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг"до1. Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про визнання договорів недійсними Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін: від позивача:Пархоменко О.О.від відповідача-1:Оборський Я.В.від відповідача-2:Мельник М.В.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", в якому просить суд визнати: недійсним договір від 19.11.2018, укладений між відповідачами; недійсним договір відступлення прав за договором іпотеки від 19.11.2018, укладений між відповідачами.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір від 19.11.2018, за яким Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" права вимоги до позивача за кредитними зобов`язанням, укладено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" його директором з перевищенням визначених Статутом повноважень, а тому підлягає визнанню недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. При цьому, позивач вказує, що недійсність наведеного договору має своїм наслідком і недійсність договору відступлення прав за договором іпотеки від 19.11.2018.
		Ухвалою господарського суду міста Києва 26.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5279/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання у справі призначено на 23.05.2019.
		17.05.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" надійшов відзив з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому відповідач-2 вказує, що повноваження на укладення договору від 19.11.2018 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" у його директора були наявні оскільки останній укладав оспорюваний договір на підставі рішень загальних зборів учасників відповідача-2, що оформлені протоколом №16-11/18 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" від 16.11.2018. На підтвердження своїх доводів відповідачем-2 долучено до свого відзиву відповідні докази.
		21.05.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшов відзив на позов з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому відповідач-1 вказує, що згідно з протоколом 16-11/18 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" від 16.11.2018 загальними зборами учасників відповідача-2 надано директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" повноваження на укладення та підписання від імені товариства з відповідачем-1 оспорюваних договорів відступлення прав вимоги.
		Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 06.06.2019 для надання можливості позивачу надати відповіді на відзиви.
		06.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення доказів, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" просить суд витребувати у приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Розсохи Сергія Сергійовича належним чином завірені матеріали нотаріального провадження по посвідченню договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 19.11.2018, реєстровий №93. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що долучені до відзивів копії протоколу не є такими, з яких достеменно можна було б встановити  дату його фактичного підписання.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі №910/5279/19 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" про забезпечення доказів.
		Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2019 відмовлено у задоволенні усного клопотання позивача про витребування доказів з огляду на відсутність необхідності у витребуванні оригіналу протоколу 16-11/18 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" від 16.11.2018, оскільки в матеріалах справи наявна його копія, а оригінал такого протоколу буде наданий відповідачем-2 на дослідження на стадії дослідження доказів по справі; закрито підготовче провадження у справі №910/5279/19; встановлено порядок дослідження доказів та призначено розгляд справи по суті на 18.06.2019.
		Позивач своїм правом на надання відповідей на відзиви не скористався, хоча судом було забезпечено йому можливість скористатись таким своїм процесуальним правом.
		Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2019 оголошено перерву на стадії дослідження доказів до 18.06.2019 до 10 год. 30 хв.
		В судових засіданнях, призначених на 18.06.2019, взяли участь представники сторін, які надали свої пояснення по суті спору, згідно з якими представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представники відповідачів проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
		В судовому засіданні, призначеному на 18.06.2019 на 10 год. 30 хв., судом завершено розгляд справи №910/5279/19 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		03.04.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (після зміни організаційно-правової форми - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") (надалі - Банк, кредитор, первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкрістар" (надалі - позичальник, первісний боржник) було укладено кредитний договір №010/14/043 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банком було відкрито позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 7 000 000,00 доларів США строком до 31.03.2014 зі сплатою процентної ставки в розмірі Libor (1 month) + 6,18% (місячна ставка Libor для доларів США плюс шість цілих вісімнадцять сотих відсотка) річних та одноразової комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування кредиту у розмірі 0,99% від ліміту кредитної лінії.
		Згідно пункту 2.1 Кредитного договору, кредитні кошти призначені для часткових розрахунків з ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Актив Плюс", яка діє в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Глобал МедКер-Інвест", за 100% корпоративних прав ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг".
		03.04.2007 на забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкрістар" своїх зобов`язань за Кредитним договором між Банком (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №010/14/03/043/1 (надалі - Іпотечний договір), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком С.І. та зареєстрований в реєстрі за №872.
		За умовами п. 1.2 Іпотечного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкрістар" зобов`язань за Кредитним договором було передано в заставу (іпотеку) належне йому нерухоме майно, яким є нежила будівля (літ. Г), розташована за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, буд . 3 . Вказана нежила будівля є будівлею виробничого корпусу №8б, має загальну площу 6 013,60 кв.м. та розташовується на земельній ділянці площею 0,298 га.
		29.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкрістар" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу, за умовами якого за згодою Банка первісний боржник перевів на нового боржника свої боргові зобов`язання, що випливають за Кредитним договором.
		Так, у відповідності до п. 1.1 договору про переведення боргу від 29.09.2008 загальна сума кредиторської заборгованості по Кредитному договору станом на день укладення цього договору складає 6 200 000,00 доларів США (тіло кредиту). Інша заборгованість, яка могла б виникнути у позичальника за Кредитним договором, станом на дату укладення цього договору відсутня.
		Пунктом 2.1.1 договору про переведення боргу від 29.09.2008 передбачено, що новий боржник зобов`язався прийняти на себе виконання зобов`язань по Кредитному договору на умовах та у строк, визначений Кредитним договором.
		Відповідно до п. 3.2 договору про переведення боргу від 29.09.2008 з переведення боргу на нового боржника застава, встановлена Іпотечним договором, зберігає свою чинність.
		19.11.2018 між Банком (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (набувач) укладено договір (надалі - Договір), за умовами якого кредитор зобов`язався передати у власність набувачу права вимоги (всі належні кредитору права грошової вимоги до позичальника (ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг") за Кредитним договором щодо повернення сум основної (позичкової) заборгованості, сплати нарахованих процентів за користування позиченими коштами, нарахованих комісій та штрафних санкцій в обсязі, визначеному станом на дату відступлення прав вимоги) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а набувач - зобов`язався прийняти від кредитора права вимоги, та сплатити кредитору їх вартість.
		Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розмір прав вимоги, що передаються за цим Договором кредитором у власність набувача, визначається станом на дату відступлення (дата підписання сторонами акту прийому-передачі після сплати набувачем кредитору вартості прав вимоги) і відображається у розрахунку заборгованості.
		Перехід прав вимоги від кредитора та набуття їх набувачем у власність відбувається в дату відступлення прав вимоги (дата підписання сторонами акту прийому-передачі після сплати набувачем кредитору вартості прав вимоги), після повної оплати набувачем кредитору вартості прав вимоги відповідно до п.п. 3.1-3.2 Договору (п. 2.3 Договору).
		Згідно п. 2.6 Договору з дати відступлення прав вимоги кредитор перестає бути стороною Кредитного договору, а набувач стає виключним та єдиним кредитором за відповідним Кредитним договором та набуває всіх прав за ним.
		У зв`язку з відступленням прав вимоги кредитор, за умови належного і повного виконання набувачем свого обов`язку щодо сплати кредитору вартості прав вимоги згідно з п.п. 3.1-3.2 Договору, зобов`язується відступити набувачу, а набувач зобов`язується прийняти від кредитора права за Договорами забезпечення (Іпотечний договір, договори застави та договори поруки разом). Для виконання зазначених зобов`язань сторони впродовж 5 робочих днів з дати відступлення прав вимоги окремо укладають договори відступлення прав за Договорами забезпечення (п. 2.11 Договору).
		Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість прав вимоги, яку набувач зобов`язаний сплатити кредитору, становить 39 200 000,00 грн. без ПДВ.
		Відповідно до п. 3.2 Договору набувач сплачує кредитору вартість прав вимоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок кредитора в строк до 01.12.2018 в наступному порядку:
		3.2.1 в день укладення сторонами цього Договору набувач сплачує кредитору перший платіж у розмірі 1 500 000,00 грн.;
		3.2.2 в строк до 01.12.2018 набувач сплачує кредитору другий платіж в розмірі                        37 700 000,00 грн.
		Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" вказаний Договір був укладений (підписаний) директором Супруном Андрієм Володимировичем .
		19.11.2018 між Банком (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (цесіонарій) було укладено Договір відступлення прав, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. та зареєстрований у реєстрі за №93 (надалі - Договір відступлення прав), за умовами якого у зв`язку з укладенням сторонами Договору від 19.11.2018 цедент передає, а цесіонарій приймає права за Іпотечним договором.
		Пунктом 1.2 Договору відступлення прав передбачено, що відступлення прав за Іпотечним договором здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права, включаючи:
		- всі права цедента, як іпотекодержателя, що передбачені Іпотечним договором;
		- право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Іпотечного договору.
		Права за Іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору відступлення, але не раніше з визначеного Договором моменту переходу від цедента до цесіонарія прав, що є предметом Договору (п. 2.1 Договору відступлення прав).
		Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" вказаний Договір відступлення прав був укладений (підписаний) директором Супруном Андрієм Володимировичем.
		Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про відсутність у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" Супруна Андрія Володимировича повноважень на укладення Договору, а відтак Договір разом із Договором відступлення прав підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
		Згідно із частиною 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Щодо дійсності оспорюваних правочинів.
		Суть доводів позивача про недійсність Договору та Договору відступлення прав зводиться до того, що Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" не передбачено повноважень директора на прийняття рішень про укладення будь-яких правочинів на суму, яка перевищує 10 000 000,00 грн., в той час як укладення Договору про відступлення прав вимоги за Кредитним договором мало своїм наслідком виникнення у відповідача-2 обов`язку зі сплати на користь відповідача-1 коштів у розмірі               39 200 000,00 грн., а отже директор відповідача-2 діяв з перевищенням своїх повноважень.
		В свою чергу, оскільки Договір про відступлення прав за Іпотечним договором був укладений на підставі та на виконання Договору, то він, на думку позивача, також підлягає визнанню недійсним.
		Частиною 2  статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Статтею 90 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).
		У частині 3  ст. 92 Цивільного кодексу України вказано, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Пунктом 11.1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" відповідно до протоколу №13/07-2018 від 13.07.2018, (надалі - Статут) встановлено, що виконавчий орган Товариства є одноособовим в особі директора Товариства.
		Директор здійснює керівництво усією поточною діяльністю Товариства (п. 11.1.2 Статуту).
		Пунктом 11.6.3 Статуту передбачено, що директор має право приймати рішення про укладення, зміну чи розірвання будь-яких правочинів (договорів або інших угод) на суму, що є нижчою або дорівнює 10 000 000,00 грн. або її еквівалент в іноземній валюті за курсом НБУ, за винятком тих правочинів (договорів або інших угод), прийняття рішення про укладення яких відноситься до компетенції Загальних зборів.
		Загальні збори учасників є вищим органом Товариства  (п. 10.1 Статуту).
		Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (п. 10.3.1 Статуту).
		Підпунктом 14 пункту 10.3.2 Статуту передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належить прийняття рішень про укладення договорів (контрактів) на суму більшу ніж 10 000 000,00 грн. або її еквівалент в іноземній валюті за курсом НБУ.
		Рішеннями загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", оформленими протоколом №16-11/18 від 16.11.2018, надано згоду на укладення договору щодо відступлення Банком прав вимоги до позивача за Кредитним договором на користь відповідача-2 за ринковою вартістю у валюті України в сумі                     39 200 000,00 грн. та договору про відступлення Банком прав вимоги до позивача за Іпотечним договором.
		Крім того, рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", оформленим протоколом №16-11/18 від 16.11.2018, надано директору відповідача-2 Супруну Андрію Володимировичу повноваження на укладення від імені товариства з Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" Договору та Договору відступлення прав.
		Більше того, перед прийняттям вказаних рішень загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" були ознайомлені із проектами відповідних договорів, які є додатками до протоколу №16-11/18 від 16.11.2018.
		Отже, наявним в матеріалах справи протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" №16-11/18 від 16.11.2018 повністю спростовуються доводи позивача про відсутність у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" Супруна А.В. повноважень на укладення оспорюваних правочинів, оскільки загальними зборами учасників Товариства - вищим органом відповідача-2 надано згоду на укладення спірних Договорів з відповідачем-1 та надано директору відповідні повноваження.
		В той же час, посилання позивача на недостовірність та недостатність такого доказу, як наданий відповідачами протокол №16-11/18 від 16.11.2018, для підтвердження наявності у директора відповідача-2 повноважень на укладення оспорюваних правочинів, з огляду на відсутність посилань на нього у змісті відповідних Договором суд вважає необґрунтованими, так як, по-перше, законодавством не передбачено вимоги зазначати при укладенні правочинів у їх змісті рішення загальних зборів учасників товариства, яким надано певній особі повноваження на їх укладення.
		По-друге, сторони оспорюваних правочинів підтверджують дійсність цих правочинів та наявність у директора відповідача-2 повноважень на їх укладення.
		По-третє, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №908/3568/16.
		По-четверте, судом не встановлено, а позивачем не наведено жодних доводів та не надано жодних доказів, які б могли викликати у суду обґрунтовані сумніви з приводу достовірності такого доказу як наданий відповідачами протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" №16-11/18 від 16.11.2018.
		Таким чином, наведені позивачем підстави недійсності Договору та Договору відступлення прав - перевищення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" повноважень при їх укладенні, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями відповідачів, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг".
		Щодо відсутності у позивача порушеного права у зв`язку з укладення відповідачами оспорюваних правочинів.
		За змістом ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		У  рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.
		Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
		Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом.
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
		З наведених приписів законодавства вбачається, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. 
		Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. 
		За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом; оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Аналогічний    правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
		В той же час, позивачем не наведено, а суд не вбачає яке саме право позивача та яким чином було порушене у зв`язку з укладенням відповідачами оспорюваних правочинів, адже зміна кредитора у зобов`язанні жодним чином не впливає на зміст зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" за Кредитним договором та Іпотечним договором та їх обсяг.
		Позивачем не доведено наявність в нього порушеного права (навіть не обґрунтовано у змісті позову) у зв`язку з укладенням оспорюваних правочинів, що також є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг".
		За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг".
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1; ідентифікаційний код 33640659) до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код 14305909) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 28/12; ідентифікаційний код 40888017) про визнання договорів недійсними відмовити повністю.
		2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг".
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
		 
		Повний текст рішення складено 08.07.2019.
		 
		 
		          Суддя                                                                                                    Р.В.Бойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...