Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/3168/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2019. Зареєстровано: 10.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2019.
Дата набрання законної сили: 16.07.2019
Номер судового провадження: 2/128/1659/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 128/3168/18
		                                               
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		31.05.2019 року                                                                місто Вінниця
		 
		Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
		головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі -Кузьменко А.О.,
		за участю : відповідача - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		19.11.2018 позивач звернувся  до  суду із позовом до відповідача про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди.
		Позовні вимоги позивачем умотивовано тим, що 07.09.2018 йому стало відомо про поширення щодо нього відповідачем недостовірної інформації шляхом подання 22.08.2018 заяви у письмовому вигляді до Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України, чим порушено його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.
		Вказує, що у заяві відповідача ОСОБА_3 йдеться про те, що правоохоронним органом за його та мешканця с . Писарівка ОСОБА_4 письмовим повідомленням зареєстроване кримінальне провадження щодо можливого привласнення головою Писарівської сільської ради ОСОБА_5 бюджетних коштів громади в особливо великих розмірах. При цьому в заяві зазначається, що позивач, як співробітник Управління СБУ у Вінницькій області, діючи в своїх особистих інтересах, перебуваючи у злочинній змові із вказаним очільником органу самоврядування та сусідом - керівником бюджетної комісії Писарівської сільської ради ОСОБА_3 , перешкоджає розслідуванню стосовно ОСОБА_5 , з використанням службового положення здійснює тиск на відповідача та ОСОБА_4 для зміни їх думки, публічно висловлює погрози в їх адресу, чим вчиняє протиправні дії і компрометую Службу безпеки України.
		Зазначає, що зазначена інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, що підтверджено результатами здійсненої Представництвом внутрішньої безпеки у Вінницькій області УВБ СБУ перевірки.
		Вказує, що поширення стосовно нього зазначеної недостовірної інформації, а саме вислови щодо вчинення позивачем перешкоджання кримінальному провадженню звикористанням службового положення, тиску на окремих громадян, публічного висловлювання погроз в їх адресу, прикривання співучасті у фінансових зловживаннях ОСОБА_3 та компрометації мною Служби безпеки України, порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.
		Вважає, що викладення в письмовій заяві неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до нього, що принижує його гідність, а поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку його особистості в очах колег, в тому числі керівників та інших оточуючих, порушивши мою гідність, честь та ділову репутацію співробітника спеціального правоохоронного органу, офіцера, військовослужбовця, завдав шкоди авторитету та кар`єрному зростанню по службі.
		Зазначає, що внаслідок окреслених порушень його прав, в порядку ст.23 ЦК України, він має право на відшкодування моральної шкоди.
		Просить суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує
		право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_2 інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_3 в заяві від 22.08.18 на ім`я керівника Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 000 гривень моральної шкоди.
		       24.01.2019, через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.34-64), відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги та заперечує проти їх задоволення, з огляду на наступне.
		       Вказує, що відповідач є одним з тих семи жителів Писарівської громади, які підписали та 31 травня 2018 року подали заяву в поліцію про вчинення кримінального правопорушення головою Писарівської сільської ради ОСОБА_5 , за результатами якого було проведено попередню перевірку викладених в заяві фактів, і, як наслідок, потім було відкрито кримінальне провадження.
		Зазначає, що у заяві ними були наведені факти, які можуть свідчити про те, що ОСОБА_5 протягом тривалого часу, використовував своє службове становище, та, являючись розпорядником бюджетних коштів громади, шляхом їх нецільового використання, проведення закупівель на товари, послуги та роботи, з системними порушеннями вимог щодо встановленої процедури їх проведення та завищенням цін на них спричинив державі збитки у значних розмірах.
		Вказує, що 13 липня 2018 року він та ОСОБА_4 разом з кількома депутатами Писарівської сільської ради зустрічалися з головою Гавришівської сільської ради та з її депутатами в с. Гавришівка. Голова Писарівської сільської ради ОСОБА_5 на зустріч запізнився, бо, як сказали їх депутати, його викликали на допит в поліцію у зв`язку з розглядом їх заяви.
		Зазначає, що після завершення зустрічі з депутатами в кабінеті, вийшовши на вулицю, він та ОСОБА_4 стали свідками розмови ОСОБА_5 з депутатом Писарівської сільської ради та головою бюджетної комісії ОСОБА_3 . Вислухавши розповідь ОСОБА_5 про результати розмови зі слідчим, сказав: «ІНФОРМАЦІЯ_1 » та він одразу здогадався, про кого йде мова, оскільки йому раніше було відомо, що позивач є співробітником СБУ.
		Вказує, що зі слів ОСОБА_3 відповідач зрозумів, що можливо він хоче використати авторитет та посадові можливості позивача, як працівника СБУ, для можливого впливу на хід слідства по кримінальній справі відносно ОСОБА_5 
		Зазначає, що цього ж дня, повертаючись після зустрічі з с. Гавришівки, він разом з ОСОБА_4 зайшов до ОСОБА_7 і, не знаючи телефону позивача, звернувся до ОСОБА_7 з проханням передзвонити йому та передати прохання про зустріч. ОСОБА_7 одразу зателефонував, але позивача дома не було. Він не став розповідати ОСОБА_7 про справжню мету зустрічі, а лише сказав, що метою зустрічі з позивачем є намір проінформувати того про наші підозри щодо сільського голови та дав йому прочитати їх заяву в поліцію.
		Вказує, що приблизно наступного дня йому позвонив ОСОБА_7 та повідомив, що позивач вже давно знає про зловживання сільського голови від депутата сільської ради. Зважаючи на сусідство та дружні стосунки позивача з ОСОБА_3 ., він вирішив, що він і є цим депутатом. Але як для нього, ситуація виглядала дещо дивною, бо з перших днів перебування ОСОБА_5 на посаді сільського голови, депутат ОСОБА_3 . багатьом в селі скаржився на його зловживання. Наводив приклад того, що він, як голова бюджетної комісії, відмовився підписати якийсь документ, чим самим завадив ОСОБА_5 отримати неправомірну вигоду в великих розмірах, мова йшлася приблизно про 300000,00 гривень. А ось тепер цей же депутат намагається «підключити» працівника правоохоронного органу для впливу на перебіг слідства на користь того ж ОСОБА_5 . Тому він наполягав на зустрічі з позивачем, але їх зустріч так і не відбулася.
		Зазначає, що 15 липня 2018 року він та ОСОБА_4 мали зустрітися з депутатами сільської ради ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вдома у останнього для обговорення питання щодо причин призупинення процесу приєднання нашого села до сусідньої об`єднаної територіальної громади. Але несподівано для нихс на зустріч прийшов ще депутат та голова бюджетної комісії сільської ради ОСОБА_3 Близько години вони обговорювали проблему приєднання нашою села до сусідньої Сокиринецької ОТГ. та поступово розмова перейшла на тему зловживань сільського голови, але розпочав цю тему ОСОБА_1 ., говорив, в основному, він один і дуже емоційно. Коротко його слова можна передати приблизно так: «Ви вже багато нарили, так що рити вже хватить, і риєте ви не там. Ви нічого не доб`єтеся, бо в державі закону нема, крадуть всі, крадуть там наверху, крадуть і в селі. Це така система і з цим треба змиритися. Голова сільської ради повинен мати свіжі гроші, бо він вирішує питання». В кінці своєї промови він сказав, що зараз дуже неспокійний час, трапляється, що в людей серед ночі загоряються машини.
		Вказує, що відповідач зауважив, що у нього машини немає, тому хвилюватися йому немає за що. Але тут він повернувся в його бік і, звертаючись до нього, порадив берегти здоров`я. 
		Зазначає, що 24 липня 2018 року голова сільської ради ОСОБА_5 в телефонній розмові з депутатом сільської ради ОСОБА_11 стосовно нього та ОСОБА_4 висловив погрози, які можна розцінювати, як погрози фізичною розправою: «Ви двоє будете трупами».
		Вказує, що 26 липня 2018 року він разом з ОСОБА_4 перший раз з часу подання заяви приїхали в райвідділ поліції до слідчого Степанюка О.А. , який веде слідство за їх заявою. Коли він назвав своє прізвище, то слідчий сказав, що до нього приїжджав ОСОБА_13 , один з авторів заяви, та хотів відізвати свій підпис під нею. Також ОСОБА_13 сказав слідчому, що це він під тиском змусив його підписати заяву, на що відповідач відповів слідчому, що з квітня 2018 і до сьогоднішнього дня не тільки не бачився з ОСОБА_13 , але навіть не розмовляв з ним по телефону.
		Зазначає, що 15 серпня 2018 року депутат сільської ради ОСОБА_9 розповів ОСОБА_4 , що перебуваючи в одному товаристві, він став свідком того, як ОСОБА_1 та його сусід ОСОБА_2 , досить емоційно та голосно, один з-перед другого, виголошували погрози стосовно нього та ОСОБА_4 , що вони покажуть «правдолюбам», хто в селі хазяїн, і вони ще заставлять їх бігати по селу «мілкими перебіжками».
		Вказує, що після цієї новини у нього склалось враження, що «підключення» ОСОБА_2 дійсно вже відбулося. Тоді він дізнався, що його прізвище - ОСОБА_2 , що з ОСОБА_3 його пов`язують не тільки сусідство та приятельські стосунки. Старша донька ОСОБА_3 . теж є співробітником Управління СБУ у Вінницькій області.
		Зазначає, що проаналізувавши хід кримінального провадження по їх заяві, яке ніяк не могло зрушитися з місця, бо за 3 місяця нікого зі свідків не опитали, а також врахувавши всі отримані ними погрози та уяснивши їх характер, він прийняв рішення звернутися до Управління внутрішньої безпеки СБУ з заявою про підозри щодо можливої причетності позивача до створення перешкод при проведенні розслідування стосовно ОСОБА_5 та в спробах чинити тиск на свідків у цій справі та 22 серпня 2018 року він відправив заяву стосовно позивача рекомендованим листом до Управління внутрішньої безпеки СБУ, який з невідомих йому причин вчасно не потрапив до даної установи, але 17 вересня 2018 він отримав повідомлення про вручення листа, то помітив, що лист був вручений адресату ще 27 серпня 2018.
		Вказує, що їх підозри стосовно того, що розслідування за поданою ними заявою цілеспрямовано гальмується, знайшло підтвердження в подальших подіях. Після того, як їх, авторів заяви, попередили, що «риємо ми не там», вони критично переглянули результати своєї попередньої роботи і зрозуміли, що вони дійсно «копали» не там. Факти правопорушень, вказані ними в першій заяві до поліції, виявилися лише їх невеликою частиною. Виявлені нові факти вони виклали в нових заявах, які направили 20 серпня 2018 року до НАБУ, 24 вересня 2018 року - до Управління СБУ у Вінницькій області, 9 жовтня 2018 року - до Управління захисту економіки у Вінницькій області ДЗЕ НП України.
		Зазначає, що позивач в своїй позовній заяві зазначає, що він проходить військову службу у Службі безпеки України, отже він являється публічною особою, тому межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову і притягнення його до відповідальності та твердження позивача про порушення його особистих немайнових прав та завдання моральної шкоди не підтверджено жодним належним і допустимим засобом доказування в розумінні ст.ст.76,77 ЦПК України.
		Вказує, що йому позивачем завдана майнова шкода, внаслідок необхідності підготовки відзиву на його позовну заяву в сумі 4109,38 гривень та моральна шкода завдана йому внаслідок душевних страждань за подання позову , яку він оцінює в сумі 350 000 гривень
		Зазначає, що його попередній розрахунок судових витрат становить: витрати на правову допомогу - 100,00 грн.; витрати на оплату поштових послуг для відправлення клопотання про надання копій письмових доказів - 23,00 грн. 
		Просить суд визнати позовну заяву ОСОБА_2 завідомо безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню ні в частині спростування інформації як недостовірної, ні в частині відшкодування моральної шкоди. Визнати подання ОСОБА_2 завідомо безпідставного позову зловживанням процесуальним правом відповідно до ч.3 ст.44 ЦПК України. Відповідно до вимог ч.1 ст.262 ЦПК України відреагувати на виявлені недоліки в роботі Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України зі зверненнями громадян, внаслідок чого через порушення вимог- ст.10 Закону України «Про звернення громадян» та ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» було допущено розголошення інформації, одержаної із звернення, яка ущемлює права і законні інтереси заявника та інформації щодо викривача без його згоди. Відповідно до вимог ч.1 ст.262 ЦПК України відреагувати на порушення законодавства ОСОБА_2 , в діях якого вбачаються ознаки пов`язаного з корупцією правопорушення, передбаченого в ст.1728 Кодексу України про адміністративні правопорушення за незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв`язку з виконанням службових повноважень.
		01.02.2019, через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.61-64), згідно якої на думку позивача у відповідача відсутні обґрунтовані переконання, що інформація щодо протиправних дій позивача є достовірною, тому ст.53 Закону України ««Про запобігання корупції» на нього не може поширюватись.
		Вказує, що ним для підготовки позовної заяви до суду та доказів до неї було реалізовано право, надане ст.1 Закону України «Про звернення громадян», шляхом направлення у відповідності до ст. 5 того ж закону в адресу начальника УВБ СБУ мотивованої заяви (рапорту) з проханням надання йому відповідних копій звернення відповідача до УВБ СБУ від 22.08.18 та відповіді йому за результатами перевірки викладеної в ньому інформації. 
		Зазначає, що позивач не заперечує проти громадського контролю та критики результатів діяльності, але якщо вони об`єктивні і стосуються його діяльності.
		Вважає, що матеріали відзиву являють собою ні що інше, як спробу замаскувати свої протиправні дії і уникнути відповідальності.
		Просив суд задовольнити його позовні вимоги.
		08.02.2019, через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у даній справі ( а.с.68-75), відповідно до яких на думку відповідача твердження позивача, що відвідування громадської приймальні СБУ додатково доводить факт поширення відповідачем недостовірної інформації стосовно позивача, показує його необізнаність з конституційним правом громадян на звернення до органів державної влади.
		Вказує, що 6 лютого 2019 він отримав відповідь від Управління Внутрішньої безпеки СБУ на його запит від 19.01.18 про надання копій документів, які були надані позивачу для долучення їх до його позовної заяви та в переліку документів, наданих УВБ СБУ позивачу, відсутня  його заява від 22.08.2018, але яку він долучив до своєї позовної заяви, тому виникає законне питання: «А звідки він її отримав?».
		Вважає, що посилання позивача на те, що він для отримання документів, необхідних для подання позовної заяви, діяв згідно з Законом України «Про звернення громадян» є безпідставним, оскільки ні за змістом, ні за формою його документ, направлений до УВБ СБУ, не підпадає під дію вказаного закону.
		Зазначає, що його заява до УВБ СБУ від 22.08.2018 містила його особисті судження та його власні переконання, достовірність яких мала бути визначена в ході перевірки уповноваженим на це органом. Але позивач, керуючись особистими мотивами, самостійно визначив викладену ним в заяві інформацію як недостовірну, з метою отримання всіх складових для задоволення свого позову.
		Вказує, що позивач, як військовослужбовець, повинен був би надати факти, якої саме шкоди було завдано його авторитету та кар`єрному зросту по службі, в який спосіб були принижені його гідність, честь та ділова репутація, яких саме моральних страждань він зазнав, як довго вони тривали та до яких наслідків це призвело тощо. Всі ці факти повинні бути підтверджені доказами - витягами з відповідних наказів, з особової справи, медичної книжки тощо.Всупереч наведеним вимогам, твердження позивача про порушення його особистих немайнових прав та завдання моральної шкоди не підтверджено жодним належним і допустимим засобом доказування в розумінні ЦПК України.
		Вважає, що твердження позивача про заподіяння йому моральної (немайнової) шкоди є абсолютно необґрунтованим, а дана позовна заява - безпідставною.
		До судового засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує (а.с.67).
		Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив з приводу задоволення позову, з підстав, які зазначені ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, просив суд відмовити у задоволенні позову.
		Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності позивача.
		Вислухавши вступне слово відповідача, вивчивши позов, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що підлягають відмові у задоволені виходячи з такого.
		Судом установлено, що 28.08.2018 до Центрального управління внутрішньої безпеки СБУ від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він зазначає, що службовець СБУ ОСОБА_2 використовує своє службове становище для створення перешкод при проведенні об`єктивного розслідування в кримінальній справі стосовно сільського голови і, діючи в своїх особистих цілях, таким чином прикриває можливу співучасть в фінансових зловживаннях свого знайомого - голови бюджетного комітету сільської ради ОСОБА_3 .Крім того, публічно виказуючи погрози стосовно окремих громадян,ОСОБА_2 , використовуючи своє службове положення, здійснює тиск для зміни їх думки, та всіма своїми діями компрометує СБУ (а.с.4-6).
		30.10.2018 позивач ОСОБА_2 звернувся з рапортом до начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ відповідно до якого він просить вказівки щодо надання йому , консультанту начальника УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_2 , копії заяви в адресу Управління внутрішньої безпеки СБУ, що надійшла 22.08.18 від мешканця с. Писарівка Вінницького району Вінницької області ОСОБА_3 , для подачі даного позову до суду (а.с.77).
		Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, щовстановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорониздоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Відповідно до положень, викладених в ч.2 ст. 31 Закону України « Закону України про інформацію», передбачено, що суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
		Згідно до роз`яснень, викладених в пункті 16 Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», убачається, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. 
		Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції , а не поширення недостовірної інформації. 
		У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). 
		Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
		Згідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003, положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР "поширив такі відомості" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов`язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.         Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
		Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод ( 995_004 ) в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії" ( 980_042 ), "Яновський проти Польщі" та інших, Суд підкреслював, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
		Проаналізував заяву відповідача від 28.08.2018 скеровану до Центрального управління внутрішньої безпеки СБУ суд переконаний, що в ній відсутні відомості які б порочили честь, гідність чи ділову репутацію позивача, оскільки ця заява була спрямована відповідачем для перевірки вищестоящим органом СБУ фактичних даних стосовно можливих неправомірних дій співробітника низщої ланки яка і була проведена.
		Доказів, які б свідчили про те, що відповідач у вищевказаній заяві виклав завідомо неправдиві відомості судом не встановлено.
		Тому у задоволені позовної вимоги позивача до відповідача про визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_2 інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_1 у заяві від 22.08.18 на ім`я керівника Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України, - слід відмовити за необґрунтованістю.
		У задоволені позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь - 100 000 гривень моральної шкоди, також слід відмовити, оскільки вона є похідною від первісної вимоги.
		       Керуючись ст.ст.259, 263-265, 268 ЦПК України, Суд-
		 
		                                               УХВАЛИВ:
		 
		       У задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди ,- відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення складений 12.06.2019. 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...