Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2340/4755/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2019. Зареєстровано: 10.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 липня 2019 року                                                                                      справа № 2340/4755/18
		14 годин 22 хвилини                                                                                                         м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу № 2340/4755/18
		за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача адвокат Капітоненко А.Ю. - за ордером, довіреністю]
		до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» Шевченка А.М. (вул. П.Сагайдачного, 17, м. Київ, 04070) [представник відповідача - не прибув]
		про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.
		 
		03.12.2018 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» Шевченка А.М., просить:
		- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладам за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви від 26.10.2016 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн;
		- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви від 26.10.2018 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн.
		Ухвалою від 08.01.2019 відкрито загальне провадження у справі. Ухвалою від 05.03.2019 позовну заяву залишено без розгляду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду України від 13.05.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено: направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою від 12.06.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 26.06.2019. Ухвалою від 26.06.2019 оголошено перерву до 03.07.2019.
		У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.10.2016 між ПАТ «Артем-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку № 40.76.90210 згідно якого банк відкриває позивачу поточний рахунок № НОМЕР_3 на який банк зобов`язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять позивачу, а також для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та вимог законодавства України. У позові зазначено, що 26.10.2016 позивачем на відкритий рахунок внесено 195 380 грн з призначенням платежу - поповнення власного поточного рахунку за квитанціями № 268_18 (на 95 800 грн), та № 268_19 (на 100 000 грн). На підставі рішення Правління Національного банку України від 15.11.2016 № 416-рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 16.11.2016 № 2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Проте, відповідачем протиправно не внесено рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладам за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви від 26.10.2016 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн. Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, що наведені у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для визнання нікчемним правочину у випадку, що розглядається. На думку позивача, оскільки кошти внесено через касу банку - ПАТ «Артем-Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, то позивач є особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому протиправно не включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Бездіяльність, уповноваженої особи Фонду щодо не включення  позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є протиправною. Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2019 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю.
		Відповідач позов не визнав, 07.02.2019 (засобами електронного зв`язку) та 11.02.2019 (поштовим відправленням) подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452) є пріоритетними для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, що здійснює уповноважена особа Фонду. За визначеннями, що наводяться у пунктах 3 та 4 частини 1 статті 2 цього Закону № 4452 вкладом є кошти у готівковій або безготівковій формі у валюті, що залучені банком від вкладника (або надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, а вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідачем зазначено, що особа набуває статусу вкладника за умови вчинення правочину, що підтверджує фактичне надходження (зарахування) коштів на його рахунок. Правилами частин 1-3 статті 27 Закону № 4452 передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, зокрема Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, яке затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 № 14 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860 (надалі - Положення № 14). Розділом II Положення № 14 визначаються діяльність неплатоспроможного банку та уповноваженої особи Фонду із визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. За змістом підпункту 5 пункту 1 розділу II Положення № 14 база даних, що передається неплатоспроможним банком до ФГВФО протягом трьох днів з дня початку процедури виведення банку з ринку, формується у вигляді файлів «D», «Z», «М» і «N» за Правилами формування та ведення баз даних про вкладників, які затверджені рішенням виконавчої дирекції ФГВФО 09.07.2012 № 3 (у редакції рішення виконавчої дирекції ФГВФО 25.09.2104 № 99) і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 23.08.2012  за № 1430/21742 (надалі - Правила). Файли «D», «Z», «М» і «N» подаються на електронних носіях разом із супровідним листом, що засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки неплатоспроможного банку (за наявності). 18.11.2016 уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Артем-Банк» направлено супровідний лист до якого було додано фізичний носій електронної інформації із записами файлів «D», «Z», «М» і «N» згідно яких позивача було включено до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк», тому спір у частині визнання ОСОБА_1  вкладником АТ «Артем-Банк» відповідно до Договору - заяви від 26.10.2016 №40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн відсутній. У відзиві зазначено, що перевірка правочинів, укладених неплатоспроможним банком за рік до початку процедури виведення його з ринку, на предмет виявлення ознак нікчемності є не правом, а обов`язком уповноваженої особи. Порядком виявлення правочинів, що є нікчемними, а також дій ФГВФО у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 26.05.2016 № 826 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за № 863/28993 (надалі - Порядок № 826) визначено механізм реалізації положень Закону у частині виявлення ознак нікчемності правочинів, послідовність дій уповноваженої особи Фонду в цій частині та критерії обмеження здійснення неплатоспроможним банком банківських операцій.  Відповідно до змісту пунктів 1-3 розділу II Порядку № 826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними за критеріями, що перелічені у пункті 6 Порядку № 826 і наявність яких зумовлює обов`язковість перевірки таких правочинів. Відповідно до положень пункту 6 Порядку № 826 обов`язково належать перевірці правочини (договори), вчинені (укладені) після прийняття постанови Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних та/або запровадження обмежень, що відповідають одному з таких критеріїв: вчинені (укладені) в порушення обмежень, встановлених Національним банком України; вчинені (укладені) шляхом перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб;  вчинені (укладені) на користь третьої особи; призначенням платежу за якими було надання фінансової допомоги, повернення фінансової допомоги, надання позики, повернення позики, дарування, виконання угоди про поділ майна. Про всі випадки виявлення операцій з таким призначенням платежу уповноважена особа Фонду повідомляє контролюючі органи не пізніше десяти робочих днів з дня виявлення таких операцій; вчинені (укладені) без фактичного внесення/отримання готівкових грошових коштів через касу банку; вчинені (укладені) без очевидної законної мети або за відсутності очевидного економічного сенсу. До прийняття рішення про виявлення факту нікчемності правочину (договору) Уповноважена особа Фонду може приймати рішення щодо тимчасового обмеження здійснення неплатоспроможним банком операцій, що можуть призвести до зменшення активів банку, втрати майна, збільшення збитків банку, збільшення витрат Фонду тощо, обов`язково повідомивши про таке рішення Фонд. Зазначене рішення може прийматися в межах здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації в банку. Забезпечуючи ефективний та ґрунтовний аналіз всіх документів, пов`язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), а також проведення неупередженого дослідження наявних доказів, що мають підтвердити правомірність або неправомірність їх вчинення (укладення). Уповноважена особа своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов`язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія). Рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 09.08.2016 № 384 «Про обмеження здійснення окремих видів здійснюваних публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» операцій» (надалі - Рішення № 384) було обмежено АТ «Артем-Банк» строком на 6 місяців. 09.02.2017 включно, здійснення операцій із залучення у вклади коштів в національній та іноземній валюті, в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цього рішення. Відповідачем зазначено, що вказана операція по залученню у вклад коштів була проведена у період дії обмежень встановлених Національним банком України. Зазначена операція як правочин підпала під обов`язкову перевірку на предмет встановлення ознак нікчемності, передбачених частиною 3 статті 38 Закону № 4452. Встановлення обмежень у діяльності ПАТ «Артем-Банк» стало підставою для проведення перевірки. За результатами перевірки обставин, за яких було вчинено правочин Комісія дійшла висновку про наявність ознак нікчемності, передбачених пунктами 1, 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452 правочину щодо набуття зобов`язань АТ « Артем -Банк» перед ОСОБА_1 у сумі 195 380 грн шляхом оформлення документів із внесення запису до АБС Банку про банківську операцію про внесення 26.10.2016 ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 195 380 грн через касу відділення банку № 171, поповнення власного поточного рахунку № НОМЕР_3 , без фактичного їх внесення: 26.10.2016 відділенням 171 ПАТ «Артем-Банк» Комісія виявила операцію з видачі готівки із каси відділення юридичній особі - ТОВ «АГРО-СТАРТ» у сумі 950 698 грн та одночасного внесення готівки шістьма фізичними особами. У банка виникли зобов`язання перед фізичними особами у сумі, що не перевищує гарантовану суму відшкодування. При цьому, кошти фактично було списано з рахунку юридичної особи, на яку не поширюється стаття 26 Закону № 4452 у частині відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду. Розглянувши висновки Комісії, відповідачем було прийнято рішення про встановлення ознак нікчемності правочину, а саме правочину щодо набуття зобов`язань АТ « Артем -Банк» перед ОСОБА_1 у сумі 195380 грн шляхом оформлення документів та внесенню запису до АБС Банку про банківську операцію щодо внесення 26.10.2016 ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 195 380 грн через касу відділення банку № 171, на поповнення власного поточного рахунку № НОМЕР_3 , без фактичного їх внесення. Зазначеним рішенням встановлено ознаки нікчемності правочину з внесення готівки до каси Банку, а не за Договором банківського рахунку як зазначає позивач. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо йог недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочин недійсним судом не вимагається. Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до змісту частини 1, 4 та 5 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У зв`язку із зазначеним, відповідач вважає, що у позивача  відсутнє право на відшкодування коштів за рахунок коштів ФГВФО. Представник відповідача у судове засідання 03.07.2019 не прибув, 03.07.2019 на електронну адресу суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю з огляду на таке.
		Судом встановлено, що 26.10.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Артем-Банк» було укладено договір банківського рахунку № 40.76.90210 , відповідно до якого позивачу відкрито рахунок НОМЕР_3 (34-36). 
		Суд зазначає, що позивачем у обґрунтування внесення коштів у сумі 195 380 грн на поповнення власного поточного рахунку надано копію квитанції: від 26.10.2016 із призначенням платежу «поповнення власного поточного рахунку у сумі 100 000 грн» та зазначено номер рахунку - НОМЕР_4 (а.с.32), що не є тотожним номеру рахунку, відкритого згідно договору банківського рахунку № 40.76.90210 , відповідно до якого позивачу відкрито рахунок НОМЕР_3 , проте з наданої копії квитанції неможливо встановити номер квитанції; від 26.10.2016 із призначенням платежу «поповнення власного поточного рахунку у сумі 95 380 грн» та зазначено номер рахунку - НОМЕР_4 (а.с.33) що не є тотожним номеру рахунку, відкритого згідно договору банківського рахунку № 40.76.90210 , відповідно до якого позивачу відкрито рахунок НОМЕР_3 .
		Натомість, варто зазначити, що наказом Державної служби статистики України від  31.12.2014 № 416 затверджено класифікацію валют, відповідно до якої код валюти « 980» - гривня.
		Відповідно до пункту 24.7 статті 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у редакції станом на 26.10.2016 банки, агенти банків та учасники платіжних систем, які приймають готівку (у тому числі за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, зобов`язані, зокрема: видати після здійснення операції касовий документ, що відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань ведення касових операцій банками України містить усі обов`язкові реквізити касового документа. Згідно пункту 1.3 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174 (у редакції станом на 26.10.2016, втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 103 від 25.09.2018) касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. До обов`язкових реквізитів касових документів, що оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача. У квитанціях (а.с.32, а.с.33) не зазначено підпису платника - ОСОБА_1 .
		Оцінюючи належність та достовірність доказів - квитанцій від 26.10.2019 у сумі 100 000 грн (а.с.32) та 95800 грн (а.с.33), суд зазначає, що зазначені докази не відповідають вимогам ст.73, ст.75 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зазначені докази не містять інформації щодо предмета доказування та на їх підставі не можна встановити дійсні обставини справи.
		Рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 09.08.2016 № 384 «Про обмеження здійснення окремих видів здійснюваних ПАТ «Артем-Банк» операцій», було обмежено АТ «Артем-Банк» строком на 6 місяців до 09.02.2017 включно, на здійснення операцій із залучення у вклади коштів в національній та іноземній валюті, у обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цього рішення (про що зазначено у рішенні суду, що набрало законної сили 02.01.2019 у справі 826/12933/17 ЄДРСР 78259964 ).
		Рішенням Правління Національного банку України від 27.10.2016 № 385-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «Артем-Банк» до категорії проблемних» віднесено АТ «Артем-Банк» до категорії проблемних та зафіксовано факти порушення АТ «Артем-Банк» обмежень щодо здійснюваних операцій, встановлених рішенням № 384, починаючи з 20.10.2016. Операції здійснені АТ «Артем-Банк» із залучення у вклади коштів в національній валюті, є такими, що вчинені у порушення обмежень, встановлених Національним банком України.
		У результаті перевірки уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ «Артем-банк» правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, наказом про визнання правочинів (у тому числі договорів) нікчемними від 03.05.2017 № 50 було визнано нікчемним(а.с.66).
		Додаток XXXIX до Глави 20 Угоди про асоціацію передбачає, що протягом трьох років з дати набрання чинності Угодою про асоціацію в Україні повинні бути впроваджені положення Директиви 2002/65/ЄC17. У Директиві використано підхід максимальної гармонізації, тому держави-члени не мають права ухвалювати положення, що відрізняються від положень Директиви, щодо сфер, які вона гармонізує, крім випадків, коли в самій Директиві зазначено інше (п. 13 Преамбули). Держави-члени можуть передбачити у своєму національному законодавстві, що право відмови від виконання договору не застосовується до певних фінансових договорів (ч. 3 ст. 6). Директива визначає те, що тягар доведення має нести постачальник (ст. 15). Закон України «Про захист прав споживачів» не містить прямих вказівок щодо прав, пов`язаних з фінансовими послугами, крім питання споживчого кредитування, а ст. 12 та 13, що регламентують права споживачів при укладенні договорів на відстані та поза торговельними або офісними приміщеннями, прямо виключають фінансові послуги зі сфери свого регулювання. Питання фінансових послуг регулює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це  операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти у готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і належать виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною 3 статті 38 Закону, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину (частина 5 статті 38 Закону). 
		Зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду за наявних підстав.
		Судом враховано пояснення відповідача щодо набуття зобов`язань АТ « Артем -Банк» перед ОСОБА_1  у сумі 195 380 грн шляхом оформлення документів із  записом до АБС Банку про банківську операцію про внесення 26.10.2016 ОСОБА_1 готівкових коштів в сумі 195 380 грн через касу відділення банку № 171, поповнення власного поточного рахунку № НОМЕР_3 , без фактичного їх внесення: 26.10.2016 відділенням 171 ПАТ «Артем-Банк» Комісія виявила операцію з видачі готівки із каси відділення юридичній особі - ТОВ «АГРО-СТАРТ» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31161133, 19640, Черкаська область, Черкаський район, село Леськи, вул. Жовтнева, будинок 52) у сумі 950 698 грн та одночасного внесення готівки шістьма фізичними особами, у банка виникатимуть зобов`язання перед фізичними особами у сумі, що не перевищує гарантовану суму відшкодування, проте кошти фактично було списано з рахунку юридичної особи, на яку не поширюється стаття 26 Закону № 4452 у частині відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду. 
		Наприклад щодо однієї із таких осіб (не позивача) із загальнодоступної публічної інформації НАЗК за звітною декларацією 2017 року вбачається (ІНФОРМАЦІЯ_4), що стосовно члена сім`ї у графі «фінансові зобов`язання» як отриману позику відображено суму 200000 грн у відносинах з юридичною особою ТОВ «Агро-Старт», зареєстрованою за кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 31161133, а у графі «грошові активи» значиться вклад у ПАТ «АРТЕМ-БАНК» з кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 00300885 як кошти, розміщені на банківських рахунках - 200000 грн.
		ВП ВС у справі № 369/10689/16-ц, №369/14261/17-ц щодо дроблення вкладів та перерозподілу коштів з рахунків юридичних на рахунки фізичних осіб (ЄДРСР 78112029) зазначено: у цій справі недоцільним був розгляд позову за вимогами 159-ти позивачів, адже це унеможливило з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, погіршило «якість судового рішення» щодо його мотивувальної частини; обставин щодо розміру суми, внесеної на рахунок, окремо по кожному з позивачів, хоч ця обставина має суттєве значення для правильного визначення юрисдикційності спору, що виник між сторонами у цій справі, зважаючи на викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду.
		В окремій думці у справі № 369/10689/16-ц зазначено: для визначення правової природи рішення про наявність підстав нікчемності правочину, складеного уповноваженою особою Фонду, підлягають застосуванню положення ЦК України про підстави і порядок визнання правочину нікчемним. Фонд має повноваження на визнання правочинів нікчемними на підставі положень статті 38 Закону № 4452. Спір у справі, що розглядається, є спором про наявність чи відсутність цивільного права визнаватися вкладником чи кредитором банку і отримати відшкодування за вкладом, а тому він має приватноправовий характер і належить судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції.
		При зверненні до практики ЄСПЛ (рішення у справі Марченко М. В. проти України від 10.02.2011, № 24857/07) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя, можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен стосуватися відповідного права цивільного характеру.
		ЄСПЛ у рішенні у справі Bezymyannaya проти Росії, від 22.12.2009, заява № 21851/03 наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту.
		Доктрина пріоритету суті над формою під час застосування правових норм передбачає захист від неналежної кваліфікації правочину якщо відбулись реальні зміни в економічному становищі особи з урахуванням покрокового аналізу угоди за обставин у разі, якщо форма угоди дає переваги, яких не могло би бути у разі відповідності змісту. Удавані угоди вчиняються з метою обману, такою фактично визнається угода, що має місце лише на папері. 
		З метою перевірки права позивача на включення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви від 26.10.2018 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн відшкодування коштів з ФГВФО уповноважена особа якого здійснювала адміністративні процедури, що оскаржуються, судом було враховано загальнодоступну інформацію з офіційного сайту НАЗК щодо відображення змісту правочину.
		Судом встановлено, що відповідно до щорічної декларації ОСОБА_3 , особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік у її чоловіка - ОСОБА_1  відсутні у 2016 році фінансові зобов`язання у відносинах з ТОВ «Агро-Старт» та грошові кошти у ПАТ «АРТЕМ-БАНК», проте вказано про наявні кошти, що розміщені на банківських рахунках у сумі 60000 грн, проте у Приватбанку (код ЄДРПОУ 14360570) (а.с.193). Відповідно до декларації ОСОБА_3 , особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік у її чоловіка - ОСОБА_1  наявні кошти розміщені на банківських рахунках у сумі 120000 грн, однак у Приватбанку (код ЄДРПОУ 14360570) (а.с.197 - зворотній бік). ). Відповідно до декларації ОСОБА_3 , особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування перед звільненням за період 01.01.2016-22.09.2016 у її чоловіка - ОСОБА_1  наявні кошти розміщені на банківських рахунках у сумі 150000 грн, проте у Приватбанку (код ЄДРПОУ 14360570) (а.с.202 - зворотній бік) - офіційний сайт https://public.nazk.gov.ua/declaration. Суд зазначає, що у перелічених деклараціях зазначено, що чоловік - ОСОБА_1  є кінцевим бінефіцеарним власником товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-консультаційна фірма Унівесітас» (а.с.201). Відповідно до відомостей з ЄДР стосовно ТОВ «Експертно-консультаційна фірма Унівесітас» (код ЄДРПОУ 14205467, станом на 03.07.2019 не перебуває у процесі припинення) засновник (учасник) ОСОБА_1  зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Розпорядженням міського голови м. Черкаси від 22.02.2016 № 29 перейменовано об`єкти міста Черкаси згідно з додатком, зокрема вулицю «Ільїна» в «Надпільну». Тобто ОСОБА_1 , зазначений у деклараціях ОСОБА_3 і позивач у справі № 2340/4755/18 є однією особою.
		Абзацом 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700) передбачено, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у         пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Законом № 1700 частину 6 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» викладено у такій редакції: «не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону».
		Згідно частини 3 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Враховуючи зазначене, згідно публічних декларацій члена сім`ї у ОСОБА_1 у 2016 році були відсутні вклади у ПАТ «Артем-Банк» і не відображені доходи від отриманих позик та наявних фінансових зобов`язань з ТОВ «Агро-Старт».
		17.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату гарантованої суми за вкладом, розміщеним у банку ПАТ «Артем-Банк», позаяк, на думку позивача, його не включено до переліку вкладників ПАТ «Артем-Банк», як особу, яка має право на відшкодування суми вкладу. Відомостей про надання відповідачем відповіді на заяву позивача від 17.01.2017 матеріали справи не містять. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до Придніпровського районного суду м Черкаси. Згідно ухвали Придніпровського районного суду м Черкаси від 06.04.2018 у справі № 711/2680/18 (ЄДРСР 73242221) позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Артем-Банк», Уповноваженої особи ФГВФО ОСОБА_2 про визнання його вкладником АТ «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви № 40.76.90210 від 26.102016 в національній валюті у сумі 195380 грн. та визнання за вкладником права на відшкодування заборгованості за вкладом у сумі 195380 грн за рахунок коштів ФГВФО у межах гарантованої суми відшкодування.
		Враховуючи те, що укладення між позивачем та банком договору банківського вкладу та внесення грошових коштів на рахунок здійснювались в період дії обмежень, встановлених рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 09.08.2016 № 384 «Про обмеження здійснення окремих видів здійснюваних публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» операцій» та у порушення обмежень, встановлених Національним банком України, то згідно вимог пункту 6 розділу II Порядку № 826 уповноважена особа Фонду зобов`язана була здійснити перевірку договору та правочинів, із внесення/поповнення грошових коштів на рахунок позивача.
		15.11.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних».
		16.11.2016 Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Артем-Банк», яку запроваджено з 16.11.2016 до 15.12.2016 та призначено Уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Артем-Банк». Відповідно до рішення Правління НБУ від 15.12.2016 № 492-рш (а.с.74) «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 16.12.2016 № 2857 (а.с.75) та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Артем-Банк» з 16.12.2016 до 15.12.2018, призначено Луньо Іллю Вікторовича Уповноваженою особою на ліквідацію банку на 2 роки. Рішенням  від 31.05.2017 № 2229 (а.с.76) Луньо Іллю Вікторовича відсторонено від обов`язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Шевченка Андрія Миколайовича.
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб продовжив ліквідацію AT «Артем-Банк», про це зазначено у повідомленні банку. Ліквідація банку продовжена на рік до 15.12.2019 включно. Також продовжено повноваження уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» Шевченка А.М. Національний банк 15.11.2016 визнав неплатоспроможним ПАТ «Артем-Банк». 16.11.2019 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб введено тимчасову адміністрацію в ПАТ «Артем-Банк».
		Згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не належать доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		У відзиві (а.с.62-67) зазначено, що 18.11.2016 уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Артем-Банк» направлено супровідний лист до якого було додано фізичний носій електронної інформації із записами файлів «D», «Z», «М» і «N» згідно яких позивача було включено до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Артем-Банк», тому спір у частині визнання ОСОБА_1  вкладником ПАТ «Артем-Банк» відповідно до Договору від 26.10.2016 №40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн відсутній, відповідачем визнано, що ОСОБА_1 є вкладником ПАТ «Артем-Банк». 
		Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Kraska проти Швейцарії, заява 13942/88, визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, що вони вважають важливими для справи. Такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом.
		Суд зазначає, що у справі № 2340/4755/18 позивач просить: визнати протиправними дії уповноваженої особи ФГВФО щодо не внесення рахунку ОСОБА_1  до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладам за рахунок ФГВФО за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви від 26.10.2016 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн; зобов`язати уповноважену особу ФГВФО включити рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви від 26.10.2018 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн.
		Порівнюючи позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 711/2680/18 (а.с.84-86) та справі № 2340/4755/18 суд зазначає, що у справі № 711/2680/18 позивач просив визнати його вкладником AT «Артем-Банк» та визнати за ним право на відшкодування заборгованості за вкладом, а у справі № 2340/4755/18 позивач просить визнати протиправними дії щодо не внесення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів та зобов`язати відповідача внести рахунок ОСОБА_1 до такого переліку, що не є тотожними.
		Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 позовну заяву у справі № 2340/4755/18 залишено без розгляду у зв`язку із пропуском встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду. Суд зазначає, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі № 2340/4755/18 (ЄДРСР 81696929) зазначено, що колегія суддів звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Вирішальним щодо визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення. Позивач 17.01.2017 звертався до ФГВФО з проханням включити його до реєстру вкладників та здійснити виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом розміщеним в банку АТ «Артем-Банк» у сумі 195380,00 грн. та не отримавши відповіді на вказане звернення звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до публічного акціонерного товариства «Артем-Банк». В ухвалі від 06.04.2018, що була залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 03.07.2018, Придніпровським районним судом, було встановлено, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Придніпровського районного суду м.Черкаси. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні. З наведеного вбачається, що позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду в межах визначеного законом строку, проте про підсудність його справи саме до юрисдикції адміністративних судів останній міг дізнатись лише з ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси про закриття провадження у справі від 31.10.2018. Колегія суддів зауважувала, що до прийняття Придніпровським районним судом м. Черкаси вказаного рішення позивач не мав жодних поважних причин на звернення до суду адміністративної юрисдикції із відповідним позовом, оскільки згідно з приписами статті 160 КАС України однією з вимог до позовної заяви є надання позивачем власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а згідно з положеннями статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у разі не відповідності позовної заяви вимогами статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, остання може бути повернута позивачу. Колегія суддів вважала безпідставним висновок суду першої інстанції, що посилання позивача про зміну судової практики з питання підсудності даної категорії справ не є поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду з даним позовом з огляду на те, що постанова Верховного Суду у справі № 820/11591/15 була прийнята ще 12.04.2018, оскільки відповідне питання щодо відкриття провадження у справі або відмови у його відкритті (закриття провадження у справі) повинен був вирішувати Придніпровський районний суд м. Черкаси за наслідком звернення позивача до цього суду з цивільним позовом. Нормами ЦПК України чітко передбачено, що у разі якщо справа не належить розгляду в порядку цивільного судочинства суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Позивачу було роз`яснено судом, що розгляд справи за його позовом належить до юрисдикції адміністративних судів лише 31.10.2018, вказане рішення набрало законної сили лише 23.11.2018.
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, що би могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення у справі Олександр Волков проти України від 09.01.2013 № 21722/11 (п.137), рішення у справі (Stubbings and others проти Сполученого Королівства від 22.10.1996 № 22083/93, 22095/93 (п. 51).
		Положеннями частини 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Завданням ФГВФО є досягнення балансу між публічними інтересами та приватними інтересами кредиторів, до яких належать і вкладники.
		Статтею 19 Конституції, відповідно до якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розгляді Конституційного Суду перебуває подання ВС щодо відповідності (конституційності) закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Конституції.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452. Частиною 1 статті 3 Закону № 4452 визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника. Згідно статті 27 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не належать відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження з виведення з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до Закону № 4452 системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, що не може бути меншою 200000 грн.
		Закон № 4452 пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду у межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
		Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 4452 Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим         Законом, відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону № 4452, називається тимчасовою адміністрацією. Відповідно до частини 2 статті 34 Закону № 4452 не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України».
		Частинами 3, 5 статті 34 Закону № 4452 також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього         Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
		Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 4452 з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. За частиною 3 статті 36 Закону № 4452 правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
		Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у частині здійснення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд зазначає про таке.
		Відповідно до положень пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України під суб`єктом владних повноважень потрібно розуміти орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Уповноваженій особі ФГВФО делеговано повноваження тимчасового адміністратора. Правовий статус фонду визначається положеннями статті 3 закону №4452, з яких убачається, що це установа публічного права, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків у випадках, установлених чинним законодавством. Протягом дії тимчасової адміністрації ФГВФО зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), учинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених положеннями чинного законодавства (частина 2 статті 38 Закону №4452). Перевірку на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, здійснює уповноважена особа фонду. Згідно пункту 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень ФГВФО щодо призначення уповноваженої особи фонду та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії уповноваженій особі ФГВФО або фонду під час здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Закон № 4452 визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється. Згідно статей 37, 38 Закону № 4452 Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
		Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 826 протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. 
		Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у частині здійснення дій з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, суд зазначає про таке.
		Відповідні підстави віднесення правочинів (договорів) неплатоспроможного банку до нікчемних отримали свою безпосередню формалізацію в межах приписів частиною 3 статті 38 Закону №4452. Порядок визначення правочинів (договорів), що є нікчемними (регулювання процедурних аспектів), як уже підкреслювалося, визначається приписами інструкції. З метою перевірки відповідних правочинів (договорів) така особа своїм розпорядчим документом створює комісію, метою якої є, зокрема, виявлення фактів нікчемності правочинів (укладених договорів) (пункт 3 інструкції). За наслідками проведення перевірки комісія складає та подає на розгляд уповноваженої особи фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом перевірки (пункт 7 інструкції). У свою чергу уповноважена особа протягом двох робочих днів із дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції та висновки, викладені в ньому, та, у разі згоди з ними, готує та підписує відповідний розпорядчий документ і вчиняє інші необхідні дії.
		Фактично відповідний розпорядчий документ є актом (рішенням) органу публічної влади у формі індивідуального акта. Процедура віднесення укладених банком правочинів до нікчемних вирізняється адміністративно-правовою специфікою у контексті публічних відносин, натомість у контексті цивільно-правових відносин нікчемність правочину не встановлюється за посередництвом одностороннього акта іншої сторони, позаяк встановлення нікчемності правочинів, що були укладені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в ньому, має специфічний, нетиповий для цивільного права характер. 
		Пунктами 3, 4 розділу І Порядку № 826 встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з таких підстав:  банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;  банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;  банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;  банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Правочини (у тому числі договори) також є нікчемними з інших підстав, прямо встановлених законами.
		Оскільки операція із залучення у вклад коштів згідно квитанцій від 26.10.2016 № 268_19 у сумі 100 000 грн та від 26.10.2016 № 268_18 у сумі 95800 грн (а.с.33) була оформлена у період дії обмежень, встановлених рішенням Національного банку України від 09.08.2016 № 384 «Про обмеження здійснення окремих видів здійснюваних публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» операцій», то підпала під обов`язкову перевірку на предмет встановлення ознак нікчемності, передбачених частиною 3 статті 38 Закону № 4452. За результатами перевірки обставин, за яких було вчинено правочин Комісія дійшла висновку про наявність ознак нікчемності, передбачених пунктами 1, 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452 правочину щодо набуття зобов`язань АТ « Артем -Банк» перед ОСОБА_1  у сумі 195 380 грн шляхом оформлення документів внесенню запису до АБС Банку про банківську операцію про внесення 26.10.2016 ОСОБА_1 готівкових коштів в сумі 195 380 грн через касу відділення банку № 171, поповнення власного поточного рахунку № НОМЕР_3 , без фактичного їх внесення: 26.10.2016 відділенням 171 ПАТ «Артем-Банк» Комісія виявила операцію з видачі готівки із каси відділення юридичній особі - ТОВ «АГРО-СТАРТ» у сумі 950 698 грн та одночасного внесення готівки шістьма фізичними особами. Розглянувши висновки Комісії, відповідачем було прийнято рішення про встановлення ознак нікчемності правочину, а саме правочину щодо набуття зобов`язань АТ « Артем -Банк» перед ОСОБА_1 у сумі 195380 грн шляхом оформлення документів та внесенню запису до АБС Банку про банківську операцію щодо внесення 26.10.2016   ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 195 380 грн через касу відділення банку № 171, на поповнення власного поточного рахунку № НОМЕР_3 , без фактичного їх внесення.
		Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. 3. Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов`язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія). Згідно пункту 6 розділу 2 Порядку № 826 обов`язково належать перевірці правочини (договори), вчинені (укладені) після прийняття постанови Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних та/або запровадження обмежень, які відповідають одному з таких критеріїв: вчинені (укладені) в порушення обмежень, встановлених Національним банком України; вчинені (укладені) шляхом перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб; вчинені (укладені) на користь третьої особи; призначенням платежу за якими було надання фінансової допомоги, повернення фінансової допомоги, надання позики, повернення позики, дарування, виконання угоди про поділ майна. Про всі випадки виявлення операцій з таким призначенням платежу Уповноважена особа Фонду повідомляє контролюючі органи не пізніше десяти робочих днів з дня виявлення таких операцій; вчинені (укладені) без фактичного внесення/отримання готівкових грошових коштів через касу банку; вчинені (укладені) без очевидної законної мети або за відсутності очевидного економічного сенсу.
		Пунктом 7 розділу 2 Порядку № 826 передбачено, що за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом(ами) перевірки.  Згідно пункту 8 розділу ІІ Порядку № 826 Уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії. У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов`язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору). Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи. У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов`язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.
		Фактична відсутність заборгованості із внесення коштів ОСОБА_1 на рахунок у АТ «Артем-Банк» підтверджується, зокрема і деклараціями дружини ОСОБА_1 , що містяться у вільному доступі на сайті НАЗК (ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
		Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо йог недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочин недійсним судом не вимагається. Відповідно до змісту частини 1, 4 та 5 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у частині здійснення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд зазначає про таке.
		Підставами визнання відповідачем спірного договору нікчемним стали, зокрема пункти 1, 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452, якими передбачено нікчемність правочинів якщо: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. 
		Відповідно до частини 4 статті 38 Закону № 4452 Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
		Оскільки укладений протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку договір створив підстави для безоплатного відчуження банком належних йому грошових коштів, то цей договір в силу вимог пункту 1 частини 3 статті 38 Закону № 4452 правомірно віднесено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до нікчемних.
		Згідно вимог частини 1 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом, а наказ уповноваженої особи Фонду про визнання договору нікчемним не може бути визнаний недійсним у судовому порядку. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 910/12294/16 (ЄДРСР 74188635). Верховний Суд зазначив, що Фонд загалом не є органом державної влади, а установа, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів і виведення неплатоспроможних банків із ринку. Фонд бере участь у правовідносинах одночасно в різних статусах: і як орган, що ухвалює обов`язкові для банків рішення, і як орган, який здійснює повноваження з управління банком. У процесі проведення внутрішньої перевірки, результатом якої є наказ про визнання правочину банку нікчемним, уповноважена особа діє саме як орган управління банком у межах повноважень Фонду, такий спір не є публічно-правовим. Якщо ж сторона договору не згодна з правовою оцінкою правочину як нікчемного, то примусове повернення передбачає необхідність для банку звернення до суду про застосування наслідків нікчемного правочину, що жодним чином не порушує прав його контрагента. Якщо контрагент банку не згоден із правовою оцінкою правочину як нікчемного, то він закономірно не стане виконувати приписи частини 5 статті 38 Закону № 4452. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12294/16 (провадження №12-9зг18) від 11.04.2018 (ЄДРСР 74188635) зазначено, якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів (справа №910/12294/16).
		Зміст позики від юридичної особи ТОВ «АГРО-СТАРТ» із загальної суми 950 698 грн у частині поділу, у т. ч. на користь позивача не є предметом розгляду адміністративним судом у цій справі. Зважаючи на юрисдикцію адміністративних судів, що поширюється на публічно-правові спори, до предмету розгляду адмінсуду не входить встановлення відповідності господарського або цивільно-правового договору вимогам законодавства та встановлення дійсності/ недійсності такого правочину. Натомість, дотримання відповідачем вимог Порядку №826 перевіряється судом у межах заявлених позовних вимог. 
		Перевіряючи дії відповідача у здійсненні адміністративних процедур на виконання Порядку №826 у контексті відповідності вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у частині здійснення дій безсторонньо (неупереджено), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), суд зазначає про таке.
		Характер публічності інтересу надають обставини за яких відповідач у спірних правовідносинах реалізує публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства. Акт відповідає публічним інтересам, коли вбачається очевидна доцільність його прийняття та переконливою є корисність з точки зору публічних інтересів захисту правопорядку та прав особи, недопущення зловживання правами.
		Уповноважена особа Фонду визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 Закону №4452. Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується обов`язком встановити обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених обставинах, що тягнуть за собою застосування наслідків. У разі прийняття Національним банком рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних фонд як установа, на яку законом про систему гарантування вкладів покладається виконання спеціальних функцій, розпочинає процедуру виведення його з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації. Під час діяльності тимчасової адміністрації ФГВФО має повне і виняткове право управляти банком. Законом №4452 на фонд покладений обов`язок забезпечити збереження активів неплатоспроможного банку. Із цією метою у період діяльності тимчасової адміністрації фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), учинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, щодо виявлення нікчемних правочинів з підстав, передбачених частини 3 статті 38 Закону № 4452. Загальною ознакою цих правочинів є те, що їх учинення фінансово невигідне банку і сприяло його неплатоспроможності.
		Правочин є нікчемним з моменту укладення у силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.
		Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, у тому числі й у тих випадках, коли нікчемність правочинів визначається при реалізації компетенції суб`єкта владних повноважень - уповноваженої особи фонду. За відсутності ж підстав для визнання нікчемним правочину Уповноважена особа зобов`язана надати до ФГВФО інформацію щодо фінансових зобов`язань банку, стосовно якого необхідно було здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
		Відповідно до статті 20 Закону № 4452 кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для:1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону; 7) надання цільової позики банку для оплати витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності банку, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 36, пунктами 7 і 8 частини другої статті 37 та частиною четвертою статті 47 цього Закону, а вимоги Фонду задовольняються у третю чергу відповідно до пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 4452.
		Згідно з пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
		Відповідно до частини 3 статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Імплементація Директиви 2014/59/ЄС про відновлення платоспроможності та врегулювання неплатоспроможності банків (Bank Recovery and Resolution, BRRD) є зобов`язанням України згідно з Угодою про Асоціацію з ЄС. Україна надає державні гарантії тільки вкладникам ПАТ «Державний ощадний банк України» (стаття 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Фонд є кредитором банку в результаті суброгації - переходу до Фонду на підставі статті 29 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права вимоги за вкладами, що належать відшкодуванню Фонду неплатоспроможними банками. Вимоги Фонду в третій черзі - це вимоги вкладників за вкладами у сумі до 200000 гривень, за якими Фонд здійснив виплати, виходячи з принципу безперервності банківського обслуговування вкладників. Надання пріоритету вкладникам, суми вкладів яких перевищують 200000 гривень, перед вкладниками до 200000 гривень суперечить принципам справедливості. Статтею 9 Директиви ЄС про схеми гарантування депозитів від 16.04.2014 № 2014/49 передбачено, що черговість погашення вимог страховика депозитів має бути такою як і застраховані вклади, згідно з національним законодавством, що регулює звичайне провадження у справі про неспроможність згідно з Директивою ЄС від 15.05.2014 № 2014/59.
		У справі за конституційним поданням Верховного Суду України від 08.07.2015 № 201-2157/0/8-15 до Конституційного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частини першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України. Ухвалою Конституційного Суду України від 10.02.2016 № 1-26/2016 (№ 2-4/2016) про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відкрито провадження у справі, станом на 03.07.2019 рішення не прийнято (http://www.ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-podannya-stanom-na-5-chervnya-2019-roku).
		Судом враховано, що у матеріалах справи міститься копія договору банківського рахунку від 26.10.2016 № 40.76.90210, що не містить назви «договір-заява» про який зазначено позивачем, тому не вбачається можливим у такому визначенні щодо оцінки дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладам за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви задовольнити позовні вимоги з підстав відсутності саме такого правочину.
		Судом встановлено, що призначення платежу щодо коштів з метою зарахування на власний рахунок позивача оформлено за один день 26.10.2016 до введення тимчасової адміністрації 27.10.2016 у період обмежень відомих банку з 09.08.2016 за рішенням № 384, що у співвідношенні з порядком дотримання визначеної законодавством черговості задоволення вимог кредиторів банку не може створювати безпідставних переваг на шкоду іншим особам; підстави, якими уповноважена особа обґрунтовує нікчемність укладеного позивачем договору відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним, позаяк іншого спростування матеріали справи не містять; позбавлення позивача права на відшкодування коштів за нікчемним правочином-вкладом є правомірним; рішення відповідача про встановлення ознак нікчемності правочину з внесення готівки до каси банку з метою поповнення власного поточного рахунку 26.10.2016 свідчить про те, що банк уклав правочин (у тому числі договір), умови якого передбачають платіж з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що підтверджено оціненими доказами і обставинами справи.
		Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, коли не включив рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору від 26.10.2016 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити. 
		З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні заяви до органу владних повноважень, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Копію рішення направити учасникам справи.
		Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ]
		відповідач: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» Шевченко А.М. [вул. П.Сагайдачного, 17, м. Київ, 04070].
		 
		Повне судове рішення складено 08.07.2019.
		 
		Суддя                                                                                                                  Л.В. Трофімова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...