Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2040/5442/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони праці.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2019. Зареєстровано: 10.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2019.
Дата набрання законної сили: 04.07.2019
Номер судового провадження: 3261/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 липня 2019 р.Справа № 2040/5442/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Перцової Т.С.,
		Суддів: Чалого І.С. ,  Присяжнюк О.В. ,
		за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
		представників сторін : позивача - ОСОБА_3, відповідача - Гусаченко Г.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 14.12.18 року по справі № 2040/5442/18
		за позовом        Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  
		до        Головного управління Держпраці у Харківській області                
		про визнання неправомірною та скасування постанови,
		ВСТАНОВИВ
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Держпраці у Харківській області (далі по тексту - ГУ Держпраці у Харківській області, відповідач), в якому просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК0450/292/АВ/П/ТД-ФС від 21.06.2018.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 по справі № 2040/5442/18 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання неправомірною та скасування постанови - задоволено в повному обсязі.
		Визнано неправомірною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області  від 21.06.2018 №ХК0450/292/АВ/П/ТД-ФС.
		Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області за рахунок  бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Фізичної особи - підприємця   ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )  у розмірі 1116,90 грн. (одна тисяча  сто шістнадцять   гривень 90 копійок).
		Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 по справі № 2040/5442/18 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що ФОП ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч.3 ст.24 КЗпП України, допущено до роботи 1 працівника ( ОСОБА_2 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне  соціальне  страхування про прийняття  працівника на роботу  в порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказує, що позивачем у день проведення інспекційного відвідування - 24.05.2019 - не було надано документів, у зв`язку з чим 25.05.2018 інспекційне відвідування було призупинено та направлено позивачці вимогу про надання документів зі строком виконання - до 31.05.2018. Однак, документи не були надані ФОП ОСОБА_1 у строк, зазначений у вимозі, та надавались лише на засіданні комісії з розгляду справи про накладення штрафу відносно позивача. Стверджує, що ані Законом України "Про  основні  засади  здійснення  державного нагляду  (контролю) у сфері  господарської діяльності", ані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. N 509 (далі по тексту - Порядок № 509), ані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ № 295 від 26.04.2017 (далі по тексту - Порядок № 295) не передбачено правових підстав для надання суб`єктом господарювання документів комісії під час розгляду справи про накладення штрафу, після спливу строку для виконання вимоги державного інспектора. Таким чином, оскільки у строк до 10.00 год. 31.05.2018 вимога не була виконана ФОП ОСОБА_1 , документи не було надано, у відповідача були всі підстави для застосування до позивачки фінансової санкції за наявними доказами - матеріалами інспекційного відвідування. Посилання суду першої інстанції на невиконання відповідачем вимог ч.1 ст.4 Закону України "Про  основні  засади  здійснення  державного нагляду  (контролю) у сфері  господарської діяльності" є хибними, оскільки в силу ч.5 ст.2 цього Закону вказана норма не застосовується до органів Держпраці під час здійснення контрольних повноважень. З огляду на викладене, стверджує, що оскаржувана постанова є законною, винесена обґрунтовано та з дотриманням встановленої законом процедури, підстави для її скасування відсутні. 
		Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві просила суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що відповідачем при проведенні інспекційного відвідування не було дотримано вимог ч.11 ст.4, ч.3 ст.6 Закону України "Про  основні  засади  здійснення  державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме не ознайомлено суб`єкта господарювання з підставою контрольного заходу, зазначеною в направленні № 01.01.-94/02.03/1042 від 23.05.2018. Поштове відправлення з направленням отримано позивачем лише 01.06.2018, тобто, після складення акту інспекційного відвідування, що свідчить про незаконність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування. Зазначила, що факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 підтверджується трудовим договором від 23.05.2018 та відповідачем не спростований. Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів  перебування вказаної особи у трудових відносинах із позивачем без належного оформлення. Зазначений вище трудовий договір разом з іншими документами (звітом про сплату єдиного внеску, відомостями про відпрацьований час, нараховану та виплачену заробітну плату) надавався до комісії під час розгляду справи про накладення штрафу, однак, всупереч п.8 Порядку № 509, не був врахований комісією, що призвело до безпідставного висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.3 ст.24 КЗпП України. З огляду на викладене, вважає оскаржувану постанову такою, що винесена необґрунтовано та підлягає скасуванню. 
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.  
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець, здійснює господарську діяльність за  адресою: АДРЕСА_2 , магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2". 
		На підставі листа Головного управління ДФС у Харківській області від 17.04.2018 №8383/9/20-40-14-10-15 (а.с.80), відповідачем винесено наказ від 23.05.2018 № 01.01-07/526 про проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо ФОП ОСОБА_1 (а.с.84-85), а також складено направлення на здійснення заходу державного нагляду (контролю) від 23.05.2018  №01.01-94/02.03/1046 (а.с.86). Зазначені наказ та направлення на проведення  заходу державного нагляду (контролю) направлено на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового  відправлення (а.с.87).
		На підставі зазначених наказу та направлення державними інспекторами ГУ Держпраці у Харківській області здійснено вихід  за місцем здійснення господарювання  ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2" для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вказаним суб`єктом господарювання вимог законодавства про працю.
		Під час проведення інспекційного відвідування 24.05.2018 за фактичним  місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 за  адресою: АДРЕСА_2 , магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2" встановлено, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювала роздрібну реалізацію напоїв (пиво, квас, лимонад). У ОСОБА_2 державними інспекторами відібрано письмові пояснення, згідно яких вказана особа працює в магазині  "ІНФОРМАЦІЯ_2" за  адресою: АДРЕСА_2 на посаді продавця з 24.05.2018, з режимом  роботи з 11 год до 23 год та згідно графіку змінності з оплатою праці - 200 грн за добу, за усною домовленістю з роботодавцем. До матеріалів справи відповідачем надано письмові пояснення вказаної особи. 
		Обставини надання письмових пояснень ОСОБА_2 підтвердили свідки, допитані судом першої інстанції - державні інспектори ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , водночас зазначивши, що на початку відвідування  продавець  відмовилася надавати будь -які пояснення. Після чого  перевіряючі  зачекали, поки приїде сама ФОП, проте приїхав  її  чоловік, будь - яких документів на підтвердження  представлення інтересів ФОП   ОСОБА_1 не надав. У зв`язку з наведеним перевіряючі не надали чоловікові ОСОБА_1 документів на проведення перевірки та направили їх поштою. 
		Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 держаним  інспекторам  документів для проведення  інспекційного відвідування, останніми оформлено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 25.05.2018 №ХК050//292/НД (а.с.89-90) та направлено вимогу про надання документів від 25.05.2018 №ХК0450/292/ПД (а.с.91-92), якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1, у строк до 10 год 00 хв 31.05.2018 надати для  інспекційного відвідування завірені копії документів, а саме: свідоцтво фізичної особи - підприємця, документи щодо  фактичного  місця здійснення   діяльності та використання найманої праці, трудові договори із найманими працівниками за 2018 рік, повідомлення ДФС про  прийняття працівників на роботу за 2018 рік, документи щодо ведення обліку виконуваної  працівниками роботи за період 2018 року, штатний розпис за 2018 рік, документи щодо нарахування заробітної плати працівникам за 2018 рік, накази (розпорядження тощо) щодо  оформлення трудових відносин з громадянами за 2018 рік, документи  щодо  використання праці  громадян (угоди, договори тощо) за 2018 рік, документи щодо стажування, випробування працівників, що приймаються на роботу за період 2018 рік, документи щодо встановлення графіку роботи працівників, що приймаються на роботу в 2018 році, документи щодо плати ЄСВ за працівників за 2018 рік, пояснення щодо предмету інспекційного  відвідування.
		31.05.2018 державними інспекторами органу Держпраці складено акт інспекційного відвідування №ХК0450/292/НД/АВ (т.1, а.с.21-34), яким зафіксовано порушення ст.24 КЗпП України, а саме фактичне допущення 1 працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального  органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне  соціальне  страхування про прийняття працівника на роботу  в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		21.06.2018 було проведено засідання з розгляду справи про накладення штрафу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу №0160 (т.1, а.с.36-37). Як вбачається з вказаного протоколу, комісією визначено, що на розгляд справи щодо накладення  штрафних санкцій особисто суб`єкт господарювання не з`явився. 
		Разом з тим, з пояснень представника відповідача судом першої інстанції встановлено, що в даному засіданні з розгляду справи про накладення штрафу особисто позивачка була відсутня, проте, був присутній її представник ОСОБА_5 , про що свідчить також підпис останнього в протоколі від 21.06.2018 та напис про незгоду з винесеною постановою про накладення штрафу (т.1, а.с.37). 
		При цьому, згідно із записом завідувача  сектору юридичного забезпечення Перепелиці Г.Б. в протоколі від 21.06.2018 №0160, який зроблено нею від руки та засвідчено власним підписом,  під час розгляду справи про накладення штрафу представником суб`єкта господарювання надані копії документів на 16 арк.
		На виконання ухвали суду першої інстанції відповідачем надано зазначені вище документи на 16 арк., а саме: копії табелю обліку використання робочого часу за червень 2018 року на 1 арк., додаткової угоди до договору оренди №1956/а-18 від 25.10.2017 на 1 арк., відомості про нарахування заробітної плати за травень 2018 року на 1 арк., табелю обліку використання робочого часу за травень 2018 року на 1 арк., виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_1 на 2 арк., картки платника податків ОСОБА_1 на 1 арк., паспорту ОСОБА_1 на 1 арк., договору про надання правничої допомоги адвоката від 20.06.2018 на 1 арк., звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за травень 2018 року на 2 арк., наказу №1 про прийом на роботу від 23.05.2018 ОСОБА_2 на 1 арк., трудового договору від 23.05.2018 на 2 арк., наказу №2 про звільнення з роботи від 19.06.2018 ОСОБА_2 на 1 арк., заяви про звільнення ОСОБА_2 від 18.06.2018 на 1 арк.
		21.06.2018 заступником начальника ГУ Держпраці в Харківській області прийнято постанову від 21.06.2018 №ХК0450/292/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено на ФОП ОСОБА_1  штраф  у розмірі  111690 грн.(т.1, а.с.38-42).
		Не погодившись із вказаною постановою, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом про її оскарження.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної постанови, оскільки представником позивача були надані документи на підтвердження належного оформлення трудових відносин з ОСОБА_2 , а отже у відповідача були  відсутні  підстави  для  притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за порушення  ст. 24 КЗпП України.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
		Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 (далі по тексту - Положення № 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
		Пунктом 7 цього Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
		Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі по тексту - Порядок № 295). 
		Пунктом 2 вказаного Порядку № 295 (чинного на час виникнення спірних відносин, а саме до 14.05.2019) встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
		Згідно з пунктом 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
		Пунктами 19, 20 Порядку № 295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		Як встановлено частиною п`ятою статті 2 Закону України  "Про  основні  засади  здійснення  державного № 877, державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 1, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		Отже, Закон № 877 містить вичерпний перелік норм дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
		Така правова позиція щодо розмежування дії норм Закону №877 та Порядку №295, знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17.
		Разом з тим, частиною 1 ст. 3 Закону України "Про  основні  засади здійснення  державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю); здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.
		Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. N 509.
		У відповідності до п.2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Згідно п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
		Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (п.7 Порядку № 509).
		Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання (п.8 Порядку № 509).
		За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. 
		Загальні правила застосування відповідальності до суб`єкта господарювання встановлені частиною 1 статті 265 КЗпП України, згідно з якою посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством у випадку, якщо вони винні у порушенні законодавства про працю. Вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.
		Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, штраф на позивача накладено на підставі абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення ч.3 ст.24 КЗпП України.
		Положеннями абз.2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі : фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, представником ФОП ОСОБА_1 21.06.2018 під час розгляду справи про накладення у штрафу було надано документи, які свідчать про документальне оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: копії наказу №1 про прийом на роботу від 23.05.2018 ОСОБА_2 на 1 арк., трудового договору від 23.05.2018 на 2 арк., табелів обліку використання робочого часу за травень та червень 2018 року на 1 арк. кожний, відомостей про нарахування заробітної плати за травень 2018 року на 1 арк., звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за травень 2018 року на 2 арк., наказу №2 про звільнення з роботи від 19.06.2018 ОСОБА_2 на 1 арк., заяви про звільнення ОСОБА_2 від 18.06.2018 на 1 арк.
		З наведених документів вбачається, що ОСОБА_2 допущена до роботи на підставі підписаного обома сторонами трудового договору, та за неї було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією звіту зі сплати ЄСВ за травень та червень 2018 року, а також квитанцій про сплату ЄСВ (т.1, а.с.144-164).
		Однак, виходячи зі змісту протоколу засідання комісії з розгляду справи про накладення штрафу від 21.06.2018 та оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про накладення штрафу було враховано лише відомості, що містилися в акті інспекційного відвідування від 31.05.2018 №ХК0450/292/НД/АВ, та залишено поза увагою надані представником позивача документи, яким не була надано жодної оцінки. 
		Оскільки представником позивача були надані на розгляд справи трудовий договір, укладений з ОСОБА_2 , копії наказів про прийняття на роботу вказаної особи та звільнення  з роботи, інші докази на підтвердження трудових відносин з ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що у відповідача були  відсутні  підстави  для  притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за порушення  ч.3 ст. 24 КЗпП України.
		Таким чином, в даному випадку наявні підстави вважати, що відповідачем при прийнятті  оскаржуваної постанови не дотримано принципів гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), які закріплені ч.1 ст. 3 Закону України  "Про  основні  засади  здійснення  державного нагляду  (контролю) у сфері  господарської діяльності".
		Доводи відповідача про ненадання позивачкою документів щодо повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не є доказом правомірності оскаржуваної постанови, оскільки абз.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за яким накладено штраф на ФОП ОСОБА_1, передбачає притягнення до відповідальності за відсутність документального оформлення трудових відносин з працівником, а не за неповідомлення вказаного вище органу про його працевлаштування. 
		Та обставина, що вказані вище документи надано на засідання комісії з розгляду справи про накладення штрафу, а не у строк, зазначений у вимозі - до 31.05.2018, не впливає на вирішення справи по суті, оскільки позивачку притягнуто до відповідальності не за ненадання документів на вимогу державного інспектора з питань праці (абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України), а за інше порушення (допущення працівника до роботи без оформлення трудового договору), відповідальність за передбачена іншою нормою цієї статті - абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України. 
		Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 вимогу № ХК0450/292/ПД від 25.05.2018 про надання документів зі строком виконання до 10:00 год. 31.05.2018 було отримано поштою лише 01.06.2018, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення, чеку та накладної ПАТ «Укрпошта»,  опису вкладення до поштового відправлення (т.1, а.с.198).
		Таким чином, станом на 31.05.2018 (термін надання запитуваних відповідачем документів) вказане поштове відправлення не було вручене ФОП ОСОБА_1 . 
		Зміст вимоги про надання документів став відомим позивачу виключно після 01.06.2018, тобто, після спливу строків надання запитуваних документів.
		Колегія суддів зауважує, що стверджувати про невиконання вимоги про надання документів, можливо лише тоді, коли відповідна вимога вручена своєчасно і особа має реальну можливість її виконати.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.05.2018 у справі №810/3188/17.
		Загальний зміст терміну "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей у письмовому вигляді, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.
		Беручи до уваги наведене, посилання відповідача на ненадання позивачкою витребуваних документів у строк, зазначений у вимозі, та на те, що нормами Закону № 877, Порядку № 509 та Порядку № 295 не передбачено права суб`єкта господарювання надавати витребувані документи безпосередньо на розгляд комісії під час розгляду справи про накладення штрафу, колегія суддів відхиляє, оскільки, зважаючи на отримання вимоги із запізненням, а саме, після спливу строку для її виконання, ФОП ОСОБА_1 була позбавлена можливості надати документи в інший час, ніж під час розгляду справи про накладення штрафу. 
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.         
		Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова №ХК0450/292/АВ/П/ТД-ФС від 21.06.2018 винесена відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені КЗпП України та Порядком № 509, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
		Відповідно до  ст. 316 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. 
		Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.
		Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ
		Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області  залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року по справі № 2040/5442/18  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя (підпис)Т.С. ПерцоваСудді(підпис)  (підпис) І.С. Чалий    О.В. Присяжнюк   Повний текст постанови складено  09.07.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...