Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1440/2177/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2019. Зареєстровано: 10.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2019.
Дата набрання законної сили: 04.07.2019
Номер судового провадження: 854/4421/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		04 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2177/18Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		доповідача, судді:  Димерлія О.О.
		суддів: Коваля М.П., Єщенка О.В.
		за участю секретаря : Гошуренко Н.С.
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -
		УСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2018 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним позовом, та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.0.11.2018 року (т. 1, а.с.164), просив:
		- визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 1022 від 03.09.2018 про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції Миколаївської області,
		- визнання протиправним та скасування наказ начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 258 о/с від 17.09.2018 про увільнення полковника поліції ОСОБА_1. з посади заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області та призначення його слідчим відділення Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції,
		- визнання протиправним та скасування наказ начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 1125 о/с від 03.10.2018 про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції,
		- визнання протиправним та скасування наказ начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївські області № 283 о/с від 05.10.2018 полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції,
		- поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду позивач не був поновлений на посаді  до теперішнього часу. У позивача відсутнє посвідчення, з посадовими обов`язками його ніхто не ознайомив, він не є поліцейським та не виконує функції держави, тому не повинен був подавати декларацію про доходи за 2017 рік. Позивач не вчиняв будь-яких корупційних правопорушень і не притягувався судом до відповідальності за їх вчинення, тому відповідач протиправно послався в наказі про звільнення на ч.2 ст.65 Закону України " Про запобігання корупції", як на підставу для його видання.
		За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом  19 листопада 2019 року  прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
		Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 1022 від 03.09.2018 про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції Миколаївської області,
		Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 258 о/с від 17.09.2018 про увільнення полковника поліції ОСОБА_1. з посади заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області та призначення його слідчим відділення Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції,
		Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 1125 о/с від 03.10.2018 про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції,
		Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївські області № 283 о/с від 05.10.2018 про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції,
		Поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
		Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06.11.2018 по 19.11.2018 у сумі 5831,70 гривень.
		Рішення в частині стягнення грошового забезпечення з 06.11.2018 по 19.11.2017 в сумі 5831,70 грн. та поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на штатній посаді заступника начальника Головного управління-начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідно до штатного розпису (штату) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області допущено до негайного виконання. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, приймаючи наказ № 1022 о/с від 03.09.2018, вийшов за межі власних повноважень, тому спірний наказ належить скасувати, як протиправний. Накази № 258 о/с від 17.09.2018р., №1125 о/с від 03.10.2018р.,  № 283 о/с від 05.10.2018 р. є похідними від наказу № 1022, тому їх теж необхідно скасувати, як протиправні.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції в Миколаївській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивача правомірно було звільнено з посади заступника начальника ГУНП-начальника слідчого управління ГУНП в Миколаївській області наказом № 1022 від 03.09.2018р. за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушення службової дисципліни, в частині ігнорування ст.7,8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення вимог п.1 ч.2 та п.2 ст.18 Закону України " Про Національну поліцію" за неподання декларації про доходи за 2017 рік. Інші спірні накази також прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
		У судовому засідання апеляційної інстанції 20.06.2019 року залучено   ОСОБА_2 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не  підлягає  задоволенню.
		Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
		Судом апеляційної  інстанції встановлено, що Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі № 814/2851/16 та прийнято нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову   ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу. Визнано протиправним та скасовано наказ № 356 о/с від 22.12.2016 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в частині звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 1 за п. 6 ч. 1       ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 23.12.2016 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23.12.2016 року по 31.05.2017 року у сумі 42963,71 грн.
		Наказом від 15.02.2018 № 51 о/с ГУНП в Миколаївській області скасовано пункту наказу ГУНП в Миколаївській області № 356 о/с від 22.12.2016 в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1  та поновлення його на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління з 23.12.2016.
		У висновку службового розслідування за фактом умисної не подачі декларації про доходи, особи уповноваженої на виконання функцій держави, заступником начальника СУ ГУНП в Миколаївській області Савченком  від 08.08.2018 зазначено, що:
		08.06.2018 за вх.№ 3433/14-2018 до ГУНП надійшов рапорт заступника начальника ВІОС УКЗ ГУНП Пономаренка М.О. про отримання інформації щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.03.2018 № 42018150000000013 відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, за фактом того, що ОСОБА_1 , будучи звільненим 08.09.2017 зі служби в поліції умисно не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України " Про запобігання корупції".
		Відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування визнано такими, що підтвердились, але відповідно до ст.16 Дисциплінарного статуту ОВС України, не може бути накладено дисциплінарне стягнення, оскільки з дня вчинення проступку минуло більше пів року, тому заходи дисциплінарного впливу не застосовуються.
		Цим же висновком ініційовано проведення службового розслідування за фактом не подачі ОСОБА_1 щорічної декларації про доходи за 2017 рік до 01.04.2018.
		У висновку службового розслідування від 31.08.2018 за фактом умисної не подачі декларації про доходи ОСОБА_1 зазначено, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні службової дисципліни, в частині ігнорування ст.ст.7,8 Дисциплінарного статуту ОВС України, порушення вимог ст.18 Закону України " Про Національну поліцію" щодо належного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, наказів керівництва, ігноруванні вимог Антикорупційної програми МВС на 2018 рік, що призвело до порушення ч.1, ч.2 ст.45 Закону України " Про запобігання корупції" в частині обов`язкової подачі щорічної декларації про доходи полковника ОСОБА_1 звільнити з посади.
		Наказом № 1022 о/с від 03.09.2018 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні службової дисципліни щодо належного виконання службових обов`язків  начальника слідчого управління ГУНП в Миколаївській області полковника поліції ОСОБА_1 звільнено з посади.
		Наказом ГУНП в Миколаївській області № 258 о/с від 17.09.2018 полковника поліції ОСОБА_1 було призначено на посаду слідчого слідчого відділення  Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції та одночасно увільнено від посади заступника начальника ГУ -начальника слідчого управління ГУНП. 
		19.09.2018 позивач до виконання службових обов`язків не приступив, будь-яких документів, які б підтверджували поважність причин відсутності на службі не надав.
		Наказом ГУНП від 20.09.2018 № 1142 призначено проведення службового розслідування за фактом невиходу ОСОБА_1 на службу без поважних причин та №1143 від 20.09.2018 про припинення виплати грошового забезпечення. У ході службового розслідування встановлено факт систематичної відсутності ОСОБА_1 на службі без поважних причин.
		Наказом ГУНП в Миколаївській області № 1125 від 03.10.2018 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні службової дисципліни, в частині неналежного виконання вимог п.3,5 ст.4, п.1,10 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішні справ України щодо неухильного дотримання статутів та наказів начальників, сприянні начальнику у зміцненні службової дисципліни, дотримання правил внутрішнього розпорядку, що виразилось у систематичній відсутності на службі без поважних причин протягом 15 днів, слідчого слідчого відділення Березнегуватського ВП Снігурівського ВП ГУНП полковника ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.
		Наказом ГУНП в Миколаївській області № 283 о/с від 05.10.2018 по особовому складу відповідно до Закону України " Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції: за ст.77 ч.1 п.6 ( у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби): полковника поліції Савченка О . В.  слідчого слідчого відділення Березнегуватського відділення поліції Снігурівського відділу поліції.
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає    Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII    (надалі - Закон № 580-VIII).
		Згідно ч.1    ст. 60 Закону № 580-VIII, проходження служби в поліції регулюється    Законом України «Про Національну поліцію»    та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ч.1    ст.61 Закону № 580-VIII    на поліцейських поширюються обмеження, визначені    Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України.
		Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає    Закон України "Про запобігання корупції".
		Відповідно до п. «з»    ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього    Закону, є зокрема поліцейські.
		Згідно ч.1    ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи зазначені у п.1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункту 5 ч.1    ст.3 цього Закону    зобов`язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства запобігання корупції декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається національним агентством.
		Позивач, у відповідності до підпункту «з» п.1 ч.1    ст.3 Закону України «Про запобігання корупції»    відноситься до суб`єктів відповідальності, на яких поширюється дія    Закону України «Про запобігання корупції».
		Відповідно до підпункту 1 п.5 Розділу 11 Порядку формування, введення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за №959/29089, щорічна декларація суб`єкта декларування подається в період з 00 год. 00 хв. 01 січня до 00 год. 00 хв. 01 квітня року наступного за звітнім роком. Така декларація охоплює звітній період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому подається декларація та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
		Підпунктом 3 п.5 Розділу 11 Порядку формування, введення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування декларація суб`єкта декларування, який припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
		Відповідно до п. 5 ч.1    ст.12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції обов`язкові для виконання нормативно-правові акти; ч.5    ст.12 Закону України «Про запобігання корупції»    нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Нормативно-правові акти Національного агентства, які пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
		Як вбачається із висновку службового розслідування від 08.08.2018 року, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати щорічну, за 2017 рік е-декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування до 00:00 годин 01.04.2018 року, однак цього не зробив.
		Абзацом 13 ч.1    ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції"    визначено, що спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
		Тобто, конкретні повноваження, у тому числі спеціальні, у сфері протидії корупції та спосіб їх реалізації мають бути визначені    Конституцією    та відповідними законами України.
		Відповідно до ч. 1    ст. 4 Закону України "Про запобігання корупції"    Національне агентство з питань запобігання корупції (надалі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
		Згідно з п. 8 ч. 1    ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції"    до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим    Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Згідно з ч. 2    ст. 49 Закону України "Про запобігання корупції"    державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють    (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього    Закону    декларацій    та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
		На виконання зазначених норм    Закону, у тому числі відповідно до ч. 1 ст.    8, п. 5 ч. 1 ст.    12, ст.    49 Закону України "Про запобігання корупції", НАЗК    затверджено Порядок перевірки факту подання суб`єктами декларування декларацій відповідно до    Закону України "Про запобігання корупції" та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій,    рішенням від 06.09.2016 № 19 «Про затвердження Порядку перевірки факту подання суб`єктами декларування декларацій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», яке було зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15 листопада 2016 р. за N 1479/29609 (далі також - Порядок).
		За приписами п. 1 Порядку, цей порядок    визначає процедуру перевірки    державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також юридичними особами публічного права (органами, в яких працює (працював або входить чи входив до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах) суб`єкт декларування (далі - відповідний орган)) факту подання суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до    Закону України "Про запобігання корупції"    (надалі - Закон), а також процедуру повідомлення відповідним органом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій.    Перевірка факту подання відповідно до    Закону    декларацій особами, зазначеними у п. 5 ч. 1    ст. 3 Закону, здійснюється у порядку, визначеному Національним агентством
		За приписами пунктів 3-6 Порядку, визначено, що перевірка факту подання декларацій та повідомлення Національного агентства    про випадки неподання чи несвоєчасного подання декларацій покладаються на уповноважений підрозділ    (особу) з питань запобігання та виявлення корупції відповідного органу або інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний підрозділ (особа)), визначений керівником органу. Керівник відповідного органу визначає порядок взаємодії відповідального підрозділу (особи) з іншими підрозділами з метою обліку суб`єктів декларування, у яких виник обов`язок подати декларації відповідно до вимог Закону.
		Відповідальний підрозділ (особа) відповідного органу, а також Національне агентство у випадках, визначених    Законом,    перевіряють факт подання декларацій у такі строки: 1) щорічні декларації суб`єктів декларування - протягом 10 робочих днів з граничної дати подання таких декларацій;    2) декларації суб`єктів декларування, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, - упродовж п`яти робочих днів з дня такого припинення; якщо припинення зазначеної діяльності відбулося з ініціативи керівника відповідного органу - упродовж п`яти робочих днів після спливання строку у двадцять робочих днів з дня, коли суб`єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення; 3) декларації суб`єктів декларування, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, - протягом 10 робочих днів з граничної дати подання таких декларацій наступного за звітним року, у якому було припинено таку діяльність; 4) декларації суб`єктів декларування, які є особами, що претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої    статті 3 Закону, та осіб, зазначених у пункті 4 частини першої    статті 3 Закону, - до призначення або обрання особи на посаду; 5) декларації осіб, зазначених у підпункті "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону, у разі входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу конкурсної комісії, утвореної відповідно до    Законів України "Про державну службу"; Про службу в органах місцевого самоврядування", Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до    Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідної громадської ради, ради громадського контролю, утвореної при державних органах, - протягом десяти календарних днів з граничної дати подання таких декларацій, визначеної в абзаці другому частини третьої статті 45 Закону; 6) декларації осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 5 частини першої    статті 3 Закону, у разі зайняття посади керівника або входження (обрання, призначення) до складу вищого органу управління, інших органів управління відповідного громадського об`єднання, іншого непідприємницького товариства - протягом десяти календарних днів з граничної дати подання таких декларацій, визначеної в абзаці третьому частини третьої статті 45 Закону. Відповідальний підрозділ (особа) відповідного органу перевіряє факт подання декларацій    шляхом пошуку та перегляду інформації в публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства.
		У випадку    встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання    декларацій суб`єктами декларування відповідно до вимог    Закону    відповідальний підрозділ (особа) відповідного органу    повідомляє про це Національне агентство упродовж трьох робочих днів    з дня виявлення такого факту. Повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (додаток 1), надсилається на адресу електронної пошти, зазначену на офіційному веб-сайті Національного агентства, та засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).
		Зазначене повідомлення    надсилається відповідним органом окремо за кожним фактом    такого неподання чи несвоєчасного подання.
		Колегія суддів зазначає, що вказані положення законодавства не наділяють органи Національної поліції України повноваженнями щодо проведення службового розслідування з приводу порушення службової дисципліни, що виразилось у несвоєчасному поданні щорічної декларації за 2017 рік позивачем.
		Згідно абз. 5 ч.1    ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій    статті 3 цього Закону, за яке    законом    встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		Згідно ч. 1    ст. 172-6 КУпАП    визначено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до ч. 2    ст. 65 Закону України "Про запобігання корупції"    особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому    законом    порядку.
		Зі змісту вказаних норм слідує, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності можливе за умови вчинення корупційного правопорушення або порушення, що пов`язане з корупцією.
		У матеріалах справи відсутні докази, що відносно позивача було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1    ст. 172-6 КУпАП, пов`язаного з корупцією (несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік).
		Таким чином, на думку колегії суддів, окружний суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідач при прийнятті рішень про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом    діяв не у межах повноважень, що визначені законом.
		Згідно з ч. 1, 2    ст. 19 Закону №580-VIII    у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Разом з цим, в силу положень п. 9    Закону України від 23.12.2015р. №901-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності    Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції"    на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого    Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006р. № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України"    (далі - Дисциплінарний статут).
		Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
		Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу    Конституції    і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
		Частиною 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
		Вимогами ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
		Суд наголошує, що будь-який дисциплінарний проступок має такий склад: суб`єкт (особа, що перебуває у трудових відносинах з установою); об`єктивна сторона (протиправна поведінка, що спричинила негативні наслідки, при цьому обов`язковим є наявність зв`язку між даними факторами); суб`єктивна сторона (вина працівника, тобто психологічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її негативних наслідків).
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013р. № 230    затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013р. за № 541/23073 (далі -    Інструкція №230).
		Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.
		Підпунктом 2.2.4 пункту 2.2    Інструкції №230    передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС корупційного правопорушення або надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.
		Згідно з п. 2.6    Інструкції № 230    підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
		Пунктом 8.3    Інструкції №230    передбачено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог    Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
		А згідно п. 8.4    Інструкції №230    у резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
		Однак, не зважаючи на вказані вимоги у висновку службового розслідування від 08.08.2018 року не зазначено та не враховано при обранні дисциплінарного стягнення обставини, за яких вчинено правопорушення пов`язане з корупцією, відомостей щодо обставин і наслідків правопорушення, з приводу якого призначено розслідування; наявність причинного зв`язку та наслідками спричиненими у зв`язку з цим; мотиву та мети вчинення правопорушення, причини правопорушення та умови, що їм сприяли, обставин, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, ставлення до виконання службових обов`язків та до скоєного, рівень кваліфікації.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок службового розслідування від 23.08.2018 року є безпідставним, необґрунтованим та передчасним.
		Також колегія суддів зазначає, що відповідач за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом НАЗК повинен був провести службове розслідування в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.65 Закону №1700). Доказів отримання такого подання або припису відповідач суду не надав, тому у відповідача не було підстав для проведення службового розслідування зі спірних питань, а була тільки підстава повідомити НАЗК про встановлення факту неподання позивачем декларації.
		Підсумовючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності без достатніх на те підстав, не враховані наведені вище обставини, не враховано співмірність ступеню тяжкості вчиненого позивачем проступку чи заподіяння ним шкоди його протиправною поведінкою, наслідками такої поведінки, а також обставини за яких ним вчинено проступок та вини позивача    не відповідає застосованому до нього дисциплінарному стягненню.
		Відповідачем, в ході розгляду даної адміністративної справи, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості спірного наказу.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у тому числі щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
		Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 26.03.2018 року по справі №800/513/17, від 22.02.2018 року №800/433/17, від 15.03.2018 року №800/436/17.
		Відповідно до ч. 5  ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином окружний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, приймаючи наказ № 1022 о/с від 03.09.2018, вийшов за межі власних повноважень, тому спірний наказ належить скасувати, як протиправний.
		А отже вірним є висновик також про те, що наказ начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 258 о/с від 17.09.2018, наказ начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 1125 о/с від 03.10.2018, наказ начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївські області № 283 о/с від 05.10.2018 є похідними від наказу № 1022, тому вони також підлягають скасуванню, як протиправні.
		Також судом першої інстанції правомірно визначено розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що  підлягає стягненню та допущено рішення в частині стягнення грошового забезпечення з 06.11.2018 по 19.11.2017 в сумі 5831,70 грн. та поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на посаді.
		З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.
		У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги  та залишенням без змін рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 139 КАС  України апеляційний суд не здійснює зміну розподілу судових витрат.
		Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, апеляційний суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,  третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 09.07.2019 року.
		 
		Суддя-доповідач:          О.О.Димерлій
		 
		Суддя:          М.П. Коваль
		 
		Суддя:                                                                                                    О.В. Єщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...