Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/9250/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; проведення очищення влади (люстрації).
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2019. Зареєстровано: 10.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2019.
Дата набрання законної сили: 02.07.2019
Номер судового провадження: А/855/3874/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9250/16                                                                  Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кармазін О.А.                                                                         Суддя-доповідач Шурко О.І.                                          
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  02 липня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                               Шурка О.І.,
		суддів                                        Василенка Я.М., Костюк Л.О.,
		при секретарі                               Коцюбі Т.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів про скасування розпорядження, поновлення на посаді, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 № 399-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів";
		- поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року позов задоволено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
		Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України від 29.04.2011 № 539/2011 ОСОБА_1 було призначено на посаду Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі також - Інспекція).
		11.05.2011 на підставі наказу № 1-К позивач приступив до виконання обов`язків.
		16 травня 2014 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 468-р, яким звільнив позивача з займаної посади за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу").
		24.06.2014 Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів видала наказ № 168-К, яким звільнила позивача з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу").
		26 травня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/14381/14 визнано протиправним та скасовано вищезгадане розпорядження КМ України та вищезгаданий наказ Інспекції, поновлено позивача на посаді.
		09.06.2015 року позивачем через третю особу було подано заяву на ім`я Прем`єр-міністра України про поновлення на посаді на підставі судового рішення у справі № 826/14381/14. Одночасно у вказаній заяві позивач просив звільнити його із займаної посади за власним бажанням (а.с. 134). У матеріалах справи також наявна заява позивача від 09.06.2015 на ім`я Голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, в якій позивач просив направити його заяву до Мінекономрозвитку України для розгляду та прийняття рішення по суті відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України та чинного законодавства. Із супровідним від 10.06.2015 № 0-0908/8 Держспоживінспекція України надіслала зазначену заяву позивача на ім`я Міністра економічного розвитку і торгівлі України.
		01 червня 2016 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 398-р, яким поновив позивача на посаді Голови Інспекції.
		Однак, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 року № 399-р звільнено ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції з питань захисту прав споживачів з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).
		Вказане розпорядження прийнято на підставі звернення Голови комісії з реорганізації Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Володимира Лапи від 31.05.2016 № 1126-4-2/8 (вх. КМУ 01.06.2015 № 19995/0/1 о 09:02:33).
		Зокрема, у цьому зверненні щодо визначення підстав для прийняття оскаржуваного акту зазначається, що відповідно до статті 3 Закону України "Про очищення влади", до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 по 22 лютого 2014, що відповідає змісту положень ч. 1 ст. 3 Закону, зокрема, керівника, центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, яка передбачає, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, що відповідає змісту положень ч. 3 ст. 1 Закону.
		Враховуючи наведене, як зазначено у вказаному зверненні, ОСОБА_1 підлягає звільненню з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).
		До вказаного звернення надано біографічну довідку, в якій зазначено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на момент складання довідки на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, на яку був призначений Указом Президента України від 29.04.2011 № 539/2011. При цьому, з 30.12.2010 по 10.05.2011 займав посаду голови Державної служби технічного регулювання України та з 11.05.2011 по 24.06.2014 - на посаді Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
		Таким чином, із встановлених судом обставин вбачається, що позивача звільнено з підстав, передбачених ч. 3. ст. 1., ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", відповідно до положень п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
		Вважаючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 № 399-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів" протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що у даному конкретному випадку відповідачем не доведено дотримання у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення основоположних принципів очищення влади, визначених Законом, а відтак, враховуючи крім іншого те, що займана позивачем посада не є політичною посадою, не доведено і правомірності застосування до позивача процедур, передбачених цим Законом, що у свою чергу зумовлює висновок про недоведеність правомірності прийняття оскаржуваного рішення з підстав, у ньому зазначених, що є достатньою і самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Пунктом 5 статті 30 Закону України «Про державну службу», зазначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), державна служба припиняється у разі виявлення або зникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі.
		Статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, зазначено в Законі України «Про державну службу». 
		Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
		Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто визначеними Кодексом законів про працю України, та спеціальними - передбаченими у законах, що регулюють відносини пов`язані з проходженням публічної служби.
		Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження (ст. 1 Закону України «Про державну службу»).
		Також КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		Статтею 16 Закону України «Про державну службу» встановлено, що обмеження, пов`язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законом.
		Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону внесено зміни до статті 36 КЗпП України, а саме частину першу доповнено пунктом 7 такого змісту: з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», частину другу доповнено словами «а у випадку, передбаченому пунктом 7, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору: з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України); з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 7 частини першої етапі 36 КЗпП України), що є окремою підставою для звільнення.
		Кодексом законів про працю України встановлено загальні норми, що регулюють трудові відносини.
		Водночас, частиною другою статті 36 КЗпП встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».
		Закон України «Про очищення влади», який є спеціальним, не передбачає відтермінування звільнення або збереження будь-яких соціальних гарантій, зокрема соціальної відпустки тощо.
		Пунктом з Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить Закону.
		Тому з огляду на те, що Закон України «Про очищення влади», який є спеціальним, прийнятий для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні, слід мати на увазі, що його дія розповсюджується без обмежень на всіх осіб, які обіймають посади (перебувають на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (крім виборних посад). 
		Частиною третьою статті 1 Закону встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій етапі З цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою етапі 4 цього Закону.
		Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, державні службовці щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати посади, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті З цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		Водночас, статтею 3 Закону передбачено, що заборона застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 1 Закону № 1682-УП очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або спряли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеці і оборони України.
		Як свідчать матеріали справи, загальна сукупність днів у період з 29.04.2011 по 29.06.2014 обіймання ОСОБА_1 посади, яка підпадає під критерій, виззначений пунктом 1 частини першої статті 3 Закону перевищує один рік.
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом (з 16 жовтня 2014 року) керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відаовідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів. 
		На виконання положень Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.06.2016 № 399-р звільнено ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Кабінетом Міністрів України під час звільнення позивача дотримано норми чинного законодавства.
		Суд першої інстанції вищенаведене не врахував та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
		Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, що в повній мірі підтверджує доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -       
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - задовольнити.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2019 року - скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                      Шурко О.І.
		 
		 
		Судді:                                                                                          Василенко Я.М.
		 
		 
		Костюк Л.О.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 08.07.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...