Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/6839/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2019. Зареєстровано: 10.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2019.
Дата набрання законної сили: 09.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/5533/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		09 липня 2019 року 
		Київ
		справа №810/6839/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/5533/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Васильківської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області 
		на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року (головуючий суддя- Лиска І.Г.)
		та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Кобаль М.І., Кучма А.Ю.)
		у справі №810/6839/13-а
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2010 року позивач звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.12.2009 №0000811710/0 та №0000821710/0.
		 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
		 
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року в задоволені адміністративного позову відмовлено. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач з огляду на перевищення граничного обсягу річної виручки від реалізації продукції - 500 тис. грн зобов`язаний був здійснювати підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, а також зазначив про невірне утримання податку з доходів фізичних осіб, а саме працівнику надавалася податкова пільга, без оформлення встановленої податковим органом заяви.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання акту перевірки таким, що суперечить чинному законодавству скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що акт перевірки та викладені у ньому висновки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що породжує для суб`єкта господарювання певні правові наслідки, а є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2013 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року змінено в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення №0000821710/0 від 04 грудня 2009 року з направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишено без змін. 
		 
		Частково скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000821710/0 від 04 грудня 2009 року на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що у разі коли фізична особа  -  суб`єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.  Також суд касаційної інстанції зазначив про неможливість відокремлення правомірних донарахувань від неправомірних, через нерозмежування судами попередніх інстанції сум податкового зобов`язання, визначених податковим повідомленням - рішенням №0000821710/0 від 04 грудня 2009 року, за кожним окремим епізодом.
		 
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 4 грудня 2009 року №0000821710/0.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність висновку відповідача щодо завищення позивачем    податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності, який ґрунтується на не пов`язаності отриманих позивачем в 2006 році доходів від торгівельної діяльності з видами підприємницької діяльності СПД-ФО ОСОБА_1 , вказаними у свідоцтві про сплату єдиного податку, а також вказали про необґрунтованість включення органом податкової служби до складу оподаткованої виручки транзитних коштів, що отримані платником податку на підставі договорів комісії, а також помилково зарахованих коштів, що були уподальшому повернуті відправнику.
		 
		Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що обсяг виручки, отриманої позивачем перевищив доступні граничні норми, встановлено п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», а також вказує на те, що позивачем не було отримано ліцензій на монтаж системи опалення.
		 
		Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
		 
		17 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року.
		 
		За результатами перевірки складено Акт №4287/17-10/ 2467409319 від 26 листопада 2009 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року» (далі - Акт перевірки).
		 
		Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: 
		 
		-          пункту 7.1 статті 7, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній   на час виникнення спірних правовідносин), статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в   редакції, чинній   на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з неправомірним наданням податкової соціальної пільги працівнику без оформлення відповідної заяви, неутриманням податку з доходів фізичних осіб з виплаченого фізичним особам доходу за придбаний товар, а також заниженням податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 25 986,34 грн.
		 
		На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000821710/0 від 04 грудня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 25 986,34 грн.
		 
		Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
		 
		Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889-IV), Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет №13-92), Указом Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727/98) в редакціях, чинних на момент виникнення спірних првовідносин.
		 
		Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
		 
		Згідно з абзацами 1, 3, 8 статті 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727/98), суб`єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
		 
		У разі коли фізична особа-суб`єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
		 
		Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов`язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
		 
		Пунктом 4 Указу № 727/98 форма та порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
		 
		 
		Пунктом 4 Указу № 727/98 встановлено, що спрощена  система  оподаткування,  обліку та звітності для суб`єктів  малого  підприємництва  може  застосовуватися  поряд  з діючою системою оподаткування,  обліку та звітності,  передбаченою законодавством, на вибір суб`єкта малого підприємництва. 
		 
		Форма та порядок видачі свідоцтва про  право  сплати  єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. 
		 
		Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
		 
		Суд касаційної інстанцій погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало обов`язку суб`єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
		 
		Преамбулою Указу № 727/98 в редакції Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік та деякі інші законодавчі акти України» установлено, що з 01 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування» даний Указ застосовується з урахуванням того, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва не поширюється на: суб`єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов`язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти; суб`єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов`язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів; суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
		 
		Жодних інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких не може застосовуватись спрощена система оподаткування, обліку та звітності, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено. Крім того, діюче на час виникнення спірних правовідносин законодавство також не передбачало   обов`язку суб`єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що позивач 30.12.2005 одержав свідоцтво про сплату єдиного податку серії Г № 450388 на 2006 з видом діяльності - монтаж системи опалення термін дії якого - 2006 рік. В звітах суб`єкта малого підприємництва за 3-4 квартал 2006 зазначено види діяльності: торгівельно-закупівельна, надання послуг по монтажу внутрішніх комунікацій.
		 
		Згідно заяв про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності № 4469/Б від 14.12.2006, № 6183/Б та №7142/Б від 04.12.2008  від 14.12.2007 позивач у 2007, 2008, 2009 рокух здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності на підставі свідоцтв про сплату єдиного податку серії Д №653076 від 22.12.2006, серії Е 830172 від 24.12.2007 та серії Е №210009 від 19.12.2008 із зазначеними видами діяльності: оптова та роздрібна торгівля, надання послуг по монтажу внутрішніх комунікацій.
		 
		У вказаний період, на підставі договорів комісії, укладених з постачальниками продукції, позивач здійснював продаж опалювальних котлів.
		 
		Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі коли фізична особа - суб`єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується один податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. 
		 
		Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність доводів контролюючого органу щодо неправильності визначення позивачем своїх податкових зобов`язань, у зв`язку з  не пов`язаністю отриманих позивачем в 2006 році від здійснення підприємницької діяльності доходів, з вказаними у свідоцтві про сплату єдиного податку видами підприємницької діяльності та неправомірністю їх оподаткування єдиним податком.
		 
		Щодо висновків податкового органу про перевищення позивачем граничної норми виручки Верховний Суд зазначає, що позивач у 2006-2007 роках здійснював діяльність на підставі договорів комісії, за умовами яких дохід позивача становив 1% від загальної ціни проданої продукції. Включення органом податкової служби до складу оподатковуваної виручки транзитних коштів, отриманих підприємцем від договорів комісії законодавчо не обґрунтовано, оскільки виручкою, в даному випадку, є лише комісійна винагорода підприємця, а не вся сума, що поступила йому на рахунок.
		 
		Крім того, контролюючим органом не враховано, що у 2006 році з суми доходу позивача, останнім у 3-му кварталі повернуто 40 000 грн. помилково зарахованих коштів, які не вважаються виручкою, оскільки є такими, що були помилково зараховані на поточний рахунок підприємця.
		 
		Всупереч приписів частини другої ст. 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) і яка кореспондує зі статтею 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), відповідач не надав належних та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		 
		Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Васильківської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області залишено без задоволення.
		 
		Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                         І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                            І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                              Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...