Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0940/1916/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2019. Зареєстровано: 10.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2019.
Дата набрання законної сили: 09.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/14401/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		09 липня 2019 року 
		Київ
		справа №0940/1916/18
		адміністративне провадження №К/9901/14401/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 (судді: Бруновська Н.В. (головуючий), Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі №0940/1916/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолдер" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фолдер" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.10.2018: 
		- №0008581401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на суму 161  992,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10  024,00 грн; 
		- №0008591401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 72  258,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 18  065,00 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 в позові відмовлено.
		4. Рішення суду обґрунтовано відсутністю реального здійснення господарських операцій з придбання товарів позивачем у контрагента Івано-Франківським спортивно-культурним центром «Бліц» шахової асоціації незрячих України» з огляду на не підтвердження таких належно оформленими первинними документами (недоліки в заповненні) та наявністю кримінального провадження щодо керівника контрагента. Також суд дійшов висновку про безпідставність не включення позивачем до інших операційних доходів сум від списання кредиторської заборгованості щодо якої минув строк позовної давності, а також безпідставно відніс до складу витрат собівартість товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ) та бензину, які облікувались по рахункам 26 «Готова продукція» та 203 «Паливо».
		5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про часткове задоволення позовних вимог Товариства. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.10.2018№ 0008581401 та № 0008591401 в частині визначення грошового зобов`язання за основним платежем 67  781,00 грн та за штрафними санкціями 16  945,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		6. В частині задоволених вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій (отримання товарів та подальше використання у власній господарській діяльності) з контрагентом Івано-Франківським спортивно-культурним центром «Бліц» шахової асоціації незрячих України. Суд також дійшов висновку про обґрунтованість не включення позивачем до інших операційних доходів сум від списання кредиторської заборгованості щодо якої минув строк позовної давності, оскільки така заборгованість не могла бути списана на доходи як прострочена, оскільки з кожним із контрагентом (ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 ) і надалі в бухгалтерському обліку рахувались взаєморозрахунки, тому позивач не зобов`язаний був відносити дану заборгованість до безповоротної фінансової допомоги в розумінні пп. 14.1. 257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, крім того термін позовної давності не минув і має обраховуватись починаючи з 30.11.2016.
		В частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині донарахування контролюючим органом грошових зобов`язань з ПДВ суд дійшов висновку про обґрунтованість такого донарахування, оскільки позивачем не було надано належних доказів (документального підтвердження) щодо правомірності списання ТМЦ та пального, як таких, що використані у власній господарській діяльності.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 в частині задоволених вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ, застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №710/09-19-14-11/30673278 від 23.08.2018, оформленого за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Фолдер» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.
		Під час проведення вказаної перевірки контролюючим органом було виявлено порушення позивачем, зокрема вимог: п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від, п.5, п.6, п.7, п. 10. п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.11.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 161  992,00 грн, в т.ч.: 2015 рік - 121  897,00 грн, 2016 рік - 24  836,00 грн, 2017 рік - 15  259,00 грн; п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 167  513,00 грн.
		Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом Івано-Франківським спортивно-культурним центром «Бліц» шахової асоціації незрячих України не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер. Первинні документи, які були надані позивачем в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, мають недоліки в оформленні, зокрема, видаткові накладні та подорожні листи не містять всіх реквізитів, також позивачем не було надано товарно - транспортні накладні та сертифікати якості на товар. Крім того, контролюючий орган вказує на наявність кримінального провадження №32017090000000011 щодо використання реквізитів Івано-Франківського спортивно-культурного центру «Бліц» шахової асоціації незрячих України у незаконній діяльності. Також контролюючий орган зазначає, що позивачем безпідставно не включено до інших операційних доходів сум від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, оскільки не було надано первинних документів, що підтверджують виникнення заборгованості та періоду її виникнення, як не було надано і документів, які б підтверджували правомірність віднесення до складу витрат, собівартість ТМЦ та бензину, як таких, що використані у власній господарській діяльності.
		На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
		Судами встановлено, що позивач придбавав товар (папір, папки, швидкозшивачі, портландцемент ПЦ - 500) у контрагента Івано-Франківського спортивно-культурного центру «Бліц» шахової асоціації незрячих України.
		Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії первинних документів, зокрема, калькуляції вартості продукції, видаткові накладні, податкові накладні, подорожні листи, платіжні доручення, довідки, накази, листи, акти звірки, оборотньо - сальдові відомості по рахунках 281 та 361.
		Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем придбані у контрагента товари (матеріали) були використані у власній господарській діяльності, зокрема, частина придбаних ТМЦ були реалізовані іншим господарюючим суб`єктам, а частина була використана для виготовлення власної продукції, яка потім також була реалізована.
		Також судами було встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ«Фолдер» по балансовому рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредиторська заборгованість на загальну суму 84  774,00 грн по контрагентах:
		- ФОП ОСОБА_3 , рах.631 в сумі 27216,67 грн, а саме: 01.01.2015 - 27216,67 грн, станом на 01.01.2016 - 27216,67 грн, станом на 01.01.2017 - 27216,67 грн, станом на 31.12.2017 -27216,67 грн;
		- ФОП ОСОБА_2 , рах. 631 в сумі 57557,18 грн, а саме: 01.01.2015 - 57557,18 грн, станом на 01.01.2016 - 57557,18 грн, станом на 01.01.2017 - 57557,18 грн, станом на 31.12.2017 - 57557,18 грн.
		Також судом апеляційної інстанції встановлено, у позивача наявні угоди з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 про перенесення терміну погашення заборгованості, які наявні в матеріалах справи, а листами від 09.08.2018 № 1256 та №1257 позивач підтвердив контролюючому органу наявність у нього підстав для відображення в бухгалтерському обліку заборгованості перед вказаними суб`єктами господарювання.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		10. У доводах касаційної скарги контролюючий орган перераховує порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки. Касаційна скарга не містить жодного обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи. 
		11. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		12.1. Підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14.
		Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
		12.2. Пункт   44.1 статті   44.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		12.3. Пункт   44.2 статті   44.
		Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		12.4. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
		Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.
		12.4. Пункт 198.3 статті 198.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом  193.1 статті  193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. 
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		12.5. Пункт   198.6 статті   198.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом   201.11 статті   201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		13. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
		13.1. Стаття  1.
		13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		13.2. Частина 1 статті 9.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		13.3. Частина 2 статті 9.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
		14.1. Пункт 2.4.
		Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		14.2. Пункт 2.15. 
		Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
		15. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.
		Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
		Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
		16. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №    20.
		16.1. Пункт 5. 
		Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290.
		17.1. Пункт 5.
		Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
		18. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року    №    291 
		На рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
		До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, господарського суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних безоплатно оборотних активів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності.
		Рахунок 71 "Інший операційний дохід" має субрахунки, зокрема, 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості".
		На субрахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		19. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		20. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. 
		21. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
		22. Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. 
		23. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
		24. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
		25. Безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
		Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. 
		Термін «не підлягає погашенню» означає, що існує достовірна впевненість у тому, що заборгованість уже не погашатиметься. Зокрема, така впевненість може бути, якщо сплинув строк позивної давності й прийнято рішення не погашати борг після його закінчення, відбулася ліквідація юридичної особи - кредитора, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням, прощення боргу.
		Крім того, Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій визначено, що на рахунку 71 обліковуються саме доходи від списання кредиторської заборгованості щодо якої минув строк позовної давності, тобто відносно таких має бути прийнято рішення про їх списання.
		26. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
		Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		27. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		28. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в відзиві на позовну заяву та відзиві апеляційну скаргу та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надавав оцінку встановленим обставинам справи.
		У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72-78, 902 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту за господарськими операціями з придбання ТМЦ у контрагента Івано-Франківського спортивно-культурного центру «Бліц» шахової асоціації незрячих України та наявності підстав віднесення кредиторської заборгованості до безповоротної фінансової допомоги. 
		Зокрема, судом досліджено первинні документи, які згідно з п.   44.1 ст.   44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення. 
		29. Обґрунтовано суд апеляційної інстанції не взяв до уваги до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагента товар, оскільки, перевезення товарно - матеріальних цінностей здійснювалось позивачем власним транспортом, що підтверджується подорожніми листами.
		Посилання контролюючого органу на те, що подорожні листи не належним чином оформлені, зокрема в них не вказано найменування вантажу, в окремих подорожніх листах не зазначено автомобіль, якими перевозився товар, неможливо чітко визначити маршрут автомобіля, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги з огляду на те, що як було вже зазначено вище певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того типову форму подорожнього листа вантажного автомобіля було скасовано з 10.12.2013 (Наказ Міністерства інфраструктури N 1005/1454). Посилання на те, що подорожній лист позивачем складався раніше ніж видаткова накладна контрагентом, пояснюється тим, що для того щоб автомобіль доїхав до місця навантаження необхідно отримати подорожній лист у місці виїзду, а не в місці отримання товару. Крім того посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на те, що таке  пояснення є безпідставним, оскільки місцезнаходження позивача і місце отримання товару є м. Калуш, а отже додаткового часу на переміщення автомобіля не потрібно, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних контрагент позивача знаходиться в м. Івано  Франківськ , а не в м. Калуш, а отже подорожній лист може бути виписаний раніше ніж видаткова накладна контрагентом.
		В касаційній скарзі відповідач також зазначає, що його висновки про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з контрагентом не ґрунтуються на відсутності у позивача товарно - транспортних накладних, як це було зазначено судом апеляційної інстанції, проте такі посилання спростовуються актом перевірки (а.с.22), в якому контролюючий орган ставить під сумнів проведені господарські операції саме через ненадання позивачем товарно - транспортних накладних.
		30. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано також зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу, які були підтримані судом першої інстанції відносно того, що оскільки видаткові накладні на відпуск, виписаних контрагентом на користь позивача, не містять необхідних реквізитів, які повинні мати первинні документи, а саме: відсутні посада і прізвище відповідальної особи отримувача, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відсутні підпис та печатка відповідальної особи від постачальника, то відповідно такі не можуть підтверджувати фактичне вчинення господарських операцій, оскільки вказане не відповідає дійсності. 
		Так судом апеляційної інстанції встановлено, з аналізу видаткових накладних (47 штук), які знаходяться в матеріалах справи, що лише у видаткових накладних від 22.10.2015 № 176, від 27.01.2016 № 7, від 27.07.2016 № 45, від 07.06.2016 № 26, від 08.09.2016 № 65 (5 штук ) відсутній підпис та печатка продавця, всі інші накладні місять вказані реквізити, крім того, видаткові накладні містять інші реквізити за якими можливо ідентифікувати сторін, які брали участь у господарських операціях.
		Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, частина придбаних ТМЦ були реалізовані іншим господарюючим суб`єктам, а частина була використана для виготовлення власної продукції, яка потім також була реалізована, що відповідачем не заперечується.
		Не може бути також беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій і відсутність документів на підтвердження якості придбаних Товариством у контрагента товарів, оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності. 
		31. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
		32. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги і посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження №32017090000000011 щодо використання реквізитів Івано-Франківського спортивно-культурного центру «Бліц» шахової асоціації незрячих України у незаконній діяльності, оскільки в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок.
		33. Колегія суддів також погоджується і з висновком суду апеляційної інстанції, щодо безпідставності тверджень контролюючого органу про не включення позивачем до інших операційних доходів сум від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, оскільки кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 не могла бути списана Товариством як прострочена, оскільки з кожним із контрагентом у бухгалтерському обліку рахувались взаєморозрахунки, наявність яких підтверджено відповідними угодами про перенесення термінів погашення заборгованості та відповідними актами звірки розрахунків, а тому позивач не мав передбачених законодавством підстав для віднесення такої заборгованості до безповоротної фінансової допомоги в розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки термін позовної давності в три роки не минув, та як правильно зазначив суд апеляційної інстанції фактично термін позовної давності в даному випадку має обраховуватись починаючи з 30.11.2016, а саме з дати угод про перенесення терміну погашення боргу.
		34. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача, за якими Товариством було сформовано об`єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		35. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про правомірність формування податкового обліку, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		36. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 слід залишити без задоволення.
		37. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		38. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 0940/1916/18 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...