Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 581/366/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2019. Зареєстровано: 10.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2019.
Дата набрання законної сили: 09.08.2019
Номер судового провадження: 2/581/177/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 581/366/19 
		Провадження № 2/581/177/19 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		                       і м е н е м    У к р а ї н и                      
		       
		        08 липня 2019 року                                                                     сел. Липова Долина
		Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді  Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання - Самілик Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди батька,
		                                                        ВСТАНОВИВ:
		                                          Сутність заявленої до суду вимоги
		У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який мотивувала тим, що з 09 серпня 2008 року по 27 червня 2018 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 . У цьому шлюбі від відповідача нею народжено двоє дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час діти проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні. У період з 01 липня 2019 року по 20 серпня 2019 року позивачка має намір вивезти спільних з відповідачем дітей за кордон для відпочинку та оздоровлення у наступні країни: Угорщина, Словацька Республіка, Республіка Хорватія, Республіка Словенія, Німеччина, Італія, Польща. Зазначала, що вона вже не вперше виїзджає з дітьми за кордон (у зазначені вище країни), у тому числі до її рідної сестри, яка проживає в Італії . З цією метою, а також ураховуючи відмову батька дітей надати відповідну згоду, позивачка звернулася до суду з позовом про надання дозволу на виїзд з України громадянам - двом малолітнім дітям за кордон без згоди та супроводу батька.
		                                   Позиція позивача, відповідача у даній справі
		Позивачка у судовому засіданні позов підтримала повністю та додатково суду пояснила про те, що  вона до 26 серпня 2019 року перебуває у щорічній основній та додатковій відпустці, як педагогічний працівник, і в цей період вона має намір разом із двома її синами з метою їх оздоровлення та відпочинку виїхати з ними: до Республіки Італія строком на чотирнадцять календарних днів, місцем перебування дітей буде місто Монфальконе, по місцю проживання ОСОБА_6 (її рідної сестри) з транзитним проїздом по країні, до Угорщини здійснити транзитний проїзд, до Словацької Республіки на строк перебування п`ять днів (включно) з транзитним проїздом по країні, оскільки її сестра є власником квартири в цій країні, в ній вони відпочивають декілька днів та їдуть далі до Італії , до Республіки Хорватія на строк три дні, включаючи вихідні дні, з транзитним проїздом, до Республіки Словенія з транзитним проїздом по країні, до Німеччини також здійснити транзитний проїзд, до Польщі: як транзитний проїзд, так і перебування у країні протягом днів (у вихідні дні включно), без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , оскільки останній не надає добровільної згоди на це, посилаючись на невирішення між сторонами спору про поділ майна колишнього подружжя. Усі поїздки дітей у переважній більшості організовує її рідна сестра, яка на власному транспорті забезпечує транзитний проїзд по вищевказаним країнам Європи, з певними туристичними зупинками, доставляє їх втрьох до Італії , де вони відпочивають неподалік від моря. Виїзд з території України проводиться з м.Ужгород; уточнила, що вона не має наміру виїхати з дітьми на постійне місце проживання за кордон, не підтримує жодних зв`язків з цієї метою з особами, які проживають за кордоном, оскільки вона має постійну роботу в Україні, діти влаштовані на навчання на території України, вона має постійне житло також в Україні.    
		Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та додатково суду пояснив, що дозвіл на виїзд двох спільних з позивачем синів він не надає, оскільки він не впевнений у тому, що позивачка з дітьми знову повернеться в Україну (він підозрює її в тому, що вона може залишитися за кордоном проживати разом із дітьми), позивачка чинить йому перешкоди у спілкуванні та взагалі у вихованні їх спільних дітей, підговорює їх проти батька, а також не сплатила йому компенсацію за половину спільно нажитих речей, які приховала, у розмірі 7500 грн. та не передала йому особисто скутер.   
		                                         Процесуальні дії суду у даній справі
		Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 червня 2019 року в даній справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання на 02 липня 2019 року о 10 год. 30 хв. 02 липня 2019 року ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 липня 2019 року на 15 год. 00 хв. 08 липня 2019 року ухвалено рішення суду по суті спору.
		                                          Установлені судом обставини справи
		З 09 серпня 2008 року по 27 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбу.
		ОСОБА_2 є батьком малолітніх дітей: синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9,10).
		Рішенням Липоводолинського районного суду від 27 червня 2018  року шлюб між сторонами у справі розірвано, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3/8 від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 17 травня 2018 року (а.с. 15-16).
		Відповідно до довідок Комунального некомерційного підприємства Липоводолинської районної ради «Липоводолинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рекомендоване санаторно-курортне оздоровлення, як частохворіючим дітям (а.с. 30).
		На ім`я неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видані іноземні паспорти громадян України, згідно з відмітками в яких обидва сини сторін одночасно у серпні 2017 року здійснювали виїзд за кордон до країн Європи, пересуваючись автомобільним транспортом (а.с.11-14).
		03 травня 2019 року позивачка рекомендованим листом з повідомленням про вручення направила на адресу фактичного місця проживання відповідача звернення з приводу надання ним у позасудовому порядку згоди на виїзд двох його синів за кордом до таких країн без його супроводу: Угорщина, Словацька Республіка, Республіка Хорватія, Республіка Словенія, Німеччина, Італія, Польща. Станом на день вирішення даного спору в суді позивачка відповідного дозволу від відповідача відносно двох дітей не отримала (а.с.17-20).  
		У даному спори з приводу надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за кордон без згоди одного батька отримання висновку органу опіки та піклування не є обов`язковим (ч.4 ст.19 СК України), з огляду на малолітній вік спільних дітей сторін думка перших у даній справі не з`ясовувалась.   
		                         Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі 
		Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
		Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155, 157 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		Відповідно до ч.5 ст.157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
		Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
		Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
		Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання тощо.
		Так, п. 70, 76 рішенням у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які полягають у визначенні насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
		Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		14 липня 2016 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», вилучивши з нього норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків.
		З цього часу єдиним законом, що регулює порядок виїзду дітей за межі України, є стаття 313 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
		Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
		Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
		                                             Висновки суду по суті заявленої вимоги
		На підставі досліджених доказів та заслуханих пояснень сторін суд установив, що спільні діти сторін постійно проживають разом з матір`ю, відповідач проживає окремо, мати дітей постійно піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, забезпечує дітей усім необхідним. Відповідач не надає згоди на тимчасовий виїзд дітей за кордон, зазначаючи при цьому, що позивачка порушує його права на участь у вихованні дітей та спілкування з ними, не вирішує спільно із ним спір з приводу поділу їх спільного майна, може після виїзду за кордон з дітьми в Україну не повернутися.
		Наведеними вище нормами права закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань щодо надання дозволу на їх виїзд за кордон без згоди іншого з батьків з метою оздоровлення та відпочинку та при забезпеченні дітям повного і гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а також необхідний для такого розвитку рівень життя. При цьому, забезпечення найкращих інтересів дітей щодо порушеного у даній справі предмету спору для суду має першочергове значення. При цьому, найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
		На думку суду, норми чинного законодавства про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків,  з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині певного рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини, передбаченої законодавством можливості, брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. 
		Згідно з правовою позицією, висловленою у рішенні Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 у справі № 14-244цс18,  якщо тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків відповідатиме найкращим інтересам дитини, то такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період із визначенням часових меж його перебігу.
		Ураховуючи встановлені обставини, зокрема те, що спільні діти сторін проживають разом з матір`ю (проти чого відповідач не заперечує), яка забезпечує їх належний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку, потребу дітей в їх оздоровленні, сформульованої на підставі медичних критеріїв, наявність родинних зв`язків у позивача та практичної змоги із залученням її родича, який проживає за кордоном, оздоровити дітей саме за кордоном, оскільки позивачка має рідну сестру, котра постійно проживає в Республіці Італія, має постійну роботу, житло і здатна забезпечити позивачці та двох її племінникам усім необхідним на період їх перебування за кордоном, а також узявши до уваги положення статті 157 СК України, суд дійшов висновку, що доцільність надання дозволу на тимчасовий виїзд двох дітей разом з позивачкою у справі до Італії із зазначенням певного періоду та місця перебування матері з дітьми, на який видається такий дозвіл, що практично відповідатиме найкращим інтересам дітей. З метою практичної реалізації позивачем дозволу суду на виїзд двох дітей за кордон без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 слід дозволити оформляти відповідні документи у відповідних установах та організаціях без згоди батька дітей. 
		Довід позивача про неможливість надання ним згоди на виїзд дітей за кордон на даний час через наявність невирішеного майнового спору між ним та його колишньої дружиною, чиненням останньою йому перешкод у спілкуванні та участі у вихованні дітей не може бути підставою для відмови у задоволенні заявленого позову, оскільки вищенаведені норми законодавства не пов`язують порушене у даній справі питання із наведеними відповідачем обставинами, основний критерій, які при цьому, повинен враховуватися судом, що практично і реалізовано у даній справі, - це встановлення наявності найкращих інтересів дітей на їх тимчасовий виїзд за кордон без згоди відповідача у даній справі (ця обставина також установлена судом під час розгляду даної справи).
		Довід відповідача про наявність у нього підозри про ймовірне неповернення позивача разом із дітьми із-за кордону є надуманим, оскільки ОСОБА_2 не навів жодних фактів про підготовку позивача та дітей на виїзд за кордон на постійне проживання, наявності певних зв`язків та контактів з відповідними фізичними та юридичними особами за кордоном та в Україні з цього приводу тощо.  
		                                  Розподіл судових витрат по справі
		Позивачка при зверненні до суду сплатила 768 грн. 40 коп. судового збору. Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв`язку з повним задоволенням заявленого позову з відповідача необхідно стягнути судовий збір у вищевказаному розмірі на користь позивача в рахунок повернення раніше сплаченого судового збору. 
		Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд 
		                                                                УХВАЛИВ:
		Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди батька.
		З метою оздоровлення та відпочинку у період літніх канікул 2019 року надати дозвіл на тимчасовий виїзд громадянина України, неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (закордонний паспорт НОМЕР_3), та громадянина України, неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (закордонний паспорт НОМЕР_4), за межі України до нижченаведених закордонних країн, а саме: до Республіки Італія (строк перебування в країні: чотирнадцять календарних днів включно, місце перебування дітей - місто Монфальконе, провінція Горіція по місцю проживання (перебування) ОСОБА_6 (сестри позивача ОСОБА_1 ) та транзитний проїзд по країні), до Угорщини (транзитний проїзд по країні), до Словацької Республіки (строк перебування в країні: п`ять днів (включно) та транзитний проїзд по країні), до Республіки Хорватія (на строк три дні (включаючи вихідні дні) та транзитний проїзд по країні), до Республіки Словенія (транзитний проїзд по країні), до Німеччини (транзитний проїзд по країні), до Польщі (транзитний проїзд по країні та строк перебування в країні: два дні (у вихідні дні включно), без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 . 
		Дозвіл на виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди та супроводу їх батька ОСОБА_2 діє від дня набрання цим рішенням суду законної сили і до 20 серпня 2019 року (включно).
		Дозволити ОСОБА_1 оформлювати документи у відповідних установах та організаціях для тимчасового виїзду та супроводу неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України до вищевказаних країн без згоди батька ОСОБА_2 .
		Стягнути з відповідача на користь позивача 768 грн. 40 коп. повернення судового збору.
		Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 ).
		Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_2 ).
		Повне рішення суду складене 09 липня 2019 року.   
		 
		Суддя Д.  В. Бутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...