Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 675/2287/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2019. Зареєстровано: 10.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2020
Номер судового провадження: 1-кп/675/18/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240150000210

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 675/2287/18
		Провадження № 1-кп/675/18/2019
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		                                               
		"08" липня 2019 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді  ОСОБА_1 , суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого  ОСОБА_7 , захисника  адвоката ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції кримінальне провадження за № 12018240150000210 по обвинуваченню: 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта середня, раніше судимого:
		-13 квітня 2011 року Рівненським районним судом Рівненської області за ст.ст. 185 ч. 3, 75, 104 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
		-12 липня 2012 року тим же судом за ст.ст. 185 ч. 3, 71 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
		-08 лютого 2013 року Гощанським районним судом Рівненської області за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі,
		у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, 
		в с т а н о в и в :
		14 червня 2018 року ОСОБА_7 приїхав маршрутним транспортним засобом зі сполученням «Рівне  Ізяслав  Рівне» в с. Сивір Ізяславського району Хмельницької області з метою вчинення розбійного нападу на ОСОБА_9 , заздалегідь взявши із собою знаряддя вчинення злочину  аерозольний балон із вмістом речовини сльозоточивої та дратівливої дії (газовий балончик).
		У той же день близько 16 години 00 хвилин ОСОБА_7 з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, діючи умисно, наперед пересвідчившись, що в домоволодінні окрім ОСОБА_9 немає сторонніх осіб, відкривши запірний пристрій у вигляді клямки вхідної хвіртки, проник на огороджену парканом територію господарства, яке знаходиться по АДРЕСА_2 , в якому постійно проживає ОСОБА_9 , для нападу з метою заволодіння майном останньої.
		У подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи у подвір`ї вищевказаного господарства, прослідував до веранди житлового будинку, де неподалік вхідних дверей зустрів ОСОБА_9 , яка після розмови з ОСОБА_7 прослідувала до будинку, не передбачаючи наявності будь-якої загрози для себе з його сторони, та залишила відчиненими вхідні двері житлового будинку. В цей час ОСОБА_7 , скориставшись тим, що ОСОБА_9 залишила відчиненими вхідні двері до будинку, з метою нападу на ОСОБА_9 проник у житловий будинок, у якому прослідував до кімнати кухні, де в той час перебувала ОСОБА_9 біля плити спиною до нього. 
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 шляхом застосування заздалегідь заготовленого аерозольного балона із вмістом речовини сльозоточивої та дратівливої дії (газового балончика), з метою заволодіння майном останньої здійснив напад на ОСОБА_9 , розпиливши зазначену речовину в обличчя останньої, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей, які відповідно до висновку експерта відносяться до категорії легкого ступеня тяжкості, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я.
		Подавивши у такий спосіб волю потерпілої ОСОБА_9 та привівши її у безпорадний стан, оскільки остання втратила рівновагу від розпилення речовини в ділянку очей та попадання зазначеної речовини в дихальні шляхи, впала на підлогу, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на боковій поверхні грудної клітки справа, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, ОСОБА_7 з метою пошуку її заощаджень розпочав обшукувати будинок потерпілої ОСОБА_9 , почергово відкриваючи двері серванту, шафи, перевертаючи при цьому речі. Внаслідок таких дій ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 в сумі 30 грн., що були заховані під скатертиною на столі поблизу телевізора в спальній кімнаті будинку. 
		У подальшому, побоюючись бути виявленим та затриманим сторонніми особами на місці скоєння злочину, оскільки в той час потерпіла ОСОБА_9 виповзла із будинку та почала кликати односельців на допомогу, ОСОБА_7 залишив будинок та побіг з місця події у ліс, де в подальшому попрямував до с. Дертка Ізяславського району Хмельницької області та, зупинивши попутний транспортний засіб, поїхав у м. Острог Рівненської області, не доїжджаючи до якого був виявлений та затриманий працівниками поліції.
		Своїми протиправними діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 30 грн.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_9 не визнав та суду показав, що 14 червня 2018 року він дійсно приїхав у с. Сивір Ізяславського району з метою повернення боргу у свого знайомого, який проживав у вказаному населеному пункті. Оскільки йому не було відомо, де мешкає останній, він зайшов до господарства потерпілої, яке розташоване на окраїні села, і запитав у неї, де проживає цей боржник. ОСОБА_9 пояснила йому, що їй відомо місце проживання останнього та показала, куди потрібно йти. ОСОБА_7 попрямував до господарства, на яке йому вказала потерпіла, однак там йому повідомили, що така особа за тією адресою не проживає. Тому обвинувачений знову повернувся до ОСОБА_9 та запитав у неї, чому вона сказала йому неправду. Натомість, потерпіла почала кричати на нього та замахнулася палкою. Він злякався, а тому розпилив газовий балончик, який носить із собою для самозахисту, в обличчя ОСОБА_9 та побіг з її господарства.
		ОСОБА_7 ствердив, що не мав жодних намірів на здійснення нападу та заволодіння майном потерпілої, не викрадав її майна та не проникав до її житлового будинку. Визнав свою вину у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та розкаявся у зазначеному.
		Цивільний позов обвинувачений визнав частково в сумі 5000 грн., які він відшкодував потерпілій в ході судового провадження. 
		Не зважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом у судовому засіданні доказами. 
		З показів потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що вона повідомила суду, що 14 червня 2018 року в обідню пору доби до неї додому прийшов ОСОБА_10 , який пас худобу, вона дала йому їсти та запросила відпочити на веранді на ліжку, на що він погодився. Близько 15 год. 00 хв. зайшов якийсь невідомий чоловік, щось розпитував у ОСОБА_10 , після чого вони разом пішли з двору. Згодом цей невідомий повернувся, став розпитувати за наклейку на будинку, на якій зображено, що будинок під охороною, на що вона відповіла, що цю наклейку поставив її внук. Потім він їй наказав йти до хати. Коли вона зайшла в будинок, то невідомий чоловік зайшов слідом та чимсь декілька разів бризнув їй в очі, від чого потерпіла впала, а невідомий пішов щось шукати. Далі ОСОБА_9 виповзла з будинку та почала кликати односельців на допомогу. При цьому у неї дуже пекло в очах та в роті. Вже на другий день потерпіла виявила відсутність грошей у сумі 30 грн. купюрами по 20 і 10 грн., які знаходились на столі під скатеркою в одній із кімнат будинку. Також у буфеті та шафі все було перевернуто. Пізніше під час впізнання, що проводили працівники поліції, вона впізнала чоловіка, який вчинив напад на неї, за одягом, у який він був одягнений.
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_10 вказав суду, що час від часу допомагає по господарству ОСОБА_11 . У той день він пас череду, а коли пригнав корову, потерпіла дала йому пообідати та запросила у веранду лягти відпочити, на що він погодився. Близько 16 год. 00 хв. він почув, що хтось стукає у двері будинку, та побачив молодого чоловіка. Цей чоловік запитав, де проживає ОСОБА_12 . Оскільки неподалік проживає його односельчанин ОСОБА_13 , свідок показав невідомому чоловіку, куди потрібно йти, та погнав корову. Увечері він знову зайшов до ОСОБА_9 , яка розповіла, що на неї напав той чоловік, що приходив вдень. Свідок також вказав суду на ОСОБА_7 як на особу, яка приходила до господарства потерпілої.
		Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні вказав, що працює Дертківським сільським головою. У середині червня 2018 року у пообідню пору на його мобільний телефон зателефонувала листоноша та повідомила про напад на ОСОБА_9 . Коли він приїхав до господарства потерпілої, то помітив, що все лице ОСОБА_9 було червоне, вона не могла відкрити очей, плакала та кричала. Остання йому повідомила, що на неї напав молодий хлопець, одягнутий в чорні штани та світлу кофту, а також в нього була сумка через плече. Коли свідок відкрив двері до будинку потерпілої, то відчув різкий запах. Також ОСОБА_14 повідомив, що житловий будинок ОСОБА_9 знаходиться на окраїні села Сивір, поруч із лісом. 
		У відповідності до показів свідка ОСОБА_15 , яка працює секретарем Дертківської сільської ради, остання підтвердила суду, що ОСОБА_9 живе на окраїні села Сивір, біля лісу. 14 червня 2018 року близько 16 год. 00 хв. вона перебувала на роботі, бачила, як за сільською радою зупинився автомобіль синього кольору, але кого він підібрав, вона не помітила.
		Свідок ОСОБА_16 , яка працює листоношею у с. Сивір, повідомила суду, що 14 червня 2018 року близько 16 год. 00 хв. прийшла до господарства потерпілої та помітила, як ОСОБА_9 йшла через город до сусідки, кричала «люди, рятуйте», просила про допомогу, говорила, що її обікрали. Свідок також підтвердила, що все лице ОСОБА_9 у той момент було червоне, з очей потерпілої текли сльози, вона не могла відкрити очі. 
		Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні вказала, що працює фельдшером з медицини невідкладних станів. У червні 2018 року в післяобідню пору вона прибула на виклик у с. Сивір до господарства потерпілої. На лиці ОСОБА_9 було почервоніння, у неї сильно текли сльози, а тому свідок прийшла до висновку, що в лице потерпілої було розпилено речовину з перцевого балончика. Коли ОСОБА_9 надавали медичну допомогу, остання повідомила, що на неї в хаті напав невідомий хлопець, розпилив якусь речовину в обличчя, казала, що втікала до сусідів.
		Згідно показів свідка ОСОБА_18 , вона 14 червня 2018 року їхала із с. Дертка в напрямку с. Сивір та помітила незнайомого чоловіка в білій футболці з сумкою через плече, який стояв за сосною в лісі та говорив по телефону. Коли ОСОБА_18 проїжджала повз будинок ОСОБА_9 , побачила, як остання плаче. Потерпіла повідомила їй, що якийсь мужчина напав на неї в будинку.
		Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 - поліцейські Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області повідомили суду, що влітку 2018 року поступило орієнтування з Ізяславського відділення поліції про те, що в с. Сивір здійснено розбійний напад, та злочинець може пересуватись на автомобілі в напрямку Острозького району. По орієнтуванню він був одягнутий у білу футболку, чорні штани, мав із собою сумку через плече. Вони виїхали на автомобільну дорогу, зупинили бус, у якому виявили ОСОБА_7 . Присутня у вказаному автомобілі жінка повідомила, що вони підібрали останнього на дорозі в с. Дертка Ізяславського району. ОСОБА_7 вів себе спокійно, виклав на капот автомобіля свої речі: паспорт, гроші, мобільний телефон та перцевий балончик. Зазначене майно він поклав назад у сумку. У подальшому ОСОБА_7 передали оперативним працівникам поліції.
		Відповідно до рапорту оперативного чергового Ізяславського відділення поліції від 14 червня 2018 року, о 16 год. 02 хв. повідомлено про вчинення нападу на жінку похилого віку, в обличчя якої розпилено невідому речовину, в зв`язку з чим жінка потребувала медичної допомоги (Том 2, а.с. 136).
		У той же день ОСОБА_9 подала заяву щодо вчинення відносно неї злочину (Том 2, а.с. 137).
		Об`єктивно вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується даними протоколу огляду місця події від 14 червня 2018 року з додатками, відповідно до якого будинковолодіння ОСОБА_9 розташоване у с. Дертка Ізяславського району поряд із лісовим масивом. Під час огляду житлового будинку потерпілої в одній із кімнат виявлено порушення обстановки, а саме: лівий кут скатерки, якою накритий стіл, завернутий на стіл; дверцята серванту відчинені, також відчинені дверцята шафи, а одяг зміщений вперед, що унеможливлює закриття дверей (Том 2, а.с. 139-151).
		Відповідно до висновку № 8.11-0817:18 від 25 липня 2018 року експертизи спеціальних хімічних речовин, в наданому на дослідження газовому аерозольному балончику з написом «Перець - 4» в якості діючого компоненту міститься капсиіцин, який є отруйною речовиною подразнюючої дії (викликає подразнення слизової оболонки дихальних шляхів та очей). Вказаний газовий балончик призначений для індивідуального захисту, на момент дослідження він придатний для використання. На дослідженій футболці виявлено отруйну речовину подразнюючої дії - капсиіцин. Речовина на футболці та в газовому аерозольному балончику має спільну родову належність. Вказаний висновок експертизи підтверджує той факт, що ОСОБА_7 використовував зазначений газовий аерозольний балончик при здійсненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9 (Том 2, а.с. 181-184).
		Згідно даних протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10, 16, 19 та 29 червня 2018 року, потерпіла ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та ОСОБА_21 впізнали ОСОБА_7 (Том 2, а.с. 185-187, 201-203, 214-216, 218-220, 222-224).
		Відповідно до даних протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_9 від 05 липня 2018 року, остання на місці відтворила обставини вчинення злочину (Том 2, а.с. 190-193).
		Згідно даних огляду лікаря-окуліста від 15 червня 2018 року, лікарем Ізяславської центральної районної лікарні при огляді ОСОБА_9 було встановлено діагноз «хімічний опік обох очей» (Том 2, а.с. 198).
		За змістом картки виїзду екстреної медичної допомоги від 14 червня 2018 року № 524, потерпілу ОСОБА_9 було оглянуто в с. Сивір та встановлено їй попередній діагноз: хімічний опік перцевим аерозолем очей і обличчя; забій грудної клітки справа; гіпертонічний криз (Том 2, а.с. 210).
		Застосування до потерпілої насильства підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 268 від 19 червня 2018 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді хімічних опіків обох очей, які, ймовірно, виникли від агресивної хімічної речовини, могли виникнути внаслідок розпилювання сльозогінного (перцевого) газу та які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я; синця на боковій поверхні грудної клітки справа, що відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості та міг утворитись від однієї ударної дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею (Том 2, а.с. 195-196).
		Згідно з даними протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 23 липня 2018 року, на підставі ухвали слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року вилучено інформацію у оператора телекомунікаційних послуг ПрАТ «Київстар» та за з`єднаннями мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_7 , прослідковано маршрут його руху із м. Рівне до с. Сивір Ізяславського району (Том 3, а.с. 56-57, 60-67).
		Даними протоколу затримання від 14 червня 2018 року встановлено, що ОСОБА_7 було затримано в м. Острог Рівненської області у приміщенні Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненської області. При затриманні в присутності понятих здійснено особистий обшук ОСОБА_7 , в ході якого було виявлено і вилучено, зокрема, футболку сірого кольору, джинсові штани чорного кольору, двоє кросівок, перцевий балончик сльозоточивої та дратівливої дії, мобільний телефон марки «LG» сірого кольору, пластикову картку «Київстар», барсетку чорного кольору та грошові кошти (Том 3, а.с. 44-48).
		Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 27 червня 2018 року, на підставі ухвали слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27 червня 2018 року здійснено тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 12018180060000282 від 13 червня 2018 року за ч. 3 ст. 187 КК України щодо ОСОБА_7 , під час якого вилучено документи щодо затримання ОСОБА_7 , повідомлення про підозру, речові докази, зокрема, перцевий балончик, одяг, барсетку, грошові кошти, серед яких є купюри номіналом по 10 та 20 грн. (Том 2, а.с. 243-245).
		За змістом протоколу огляду речових доказів від 28 червня 2018 року з додатками, предметом огляду являються, крім іншого, газовий аерозольний балончик з написом «Перець  4», футболка сірого кольору та джинсові штани чорного кольору, в які був одягнений ОСОБА_7 при затриманні, барсетка чорного кольору, мобільний телефон марки «LG» сірого кольору та грошові кошти (Том 3, а.с. 1-38).
		Даними постанов про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 15 та 28 червня, 18 липня, 11 та 23 серпня 2018 року (Т. 2, а.с. 159-160, 174-175, 199, 211; Том 3, а.с. 39-41).
		Передбачених процесуальним законом підстав для визнання вищенаведених доказів неналежними або недопустимими суд не вбачає.
		Вищезазначені докази переконують суд, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло.
		Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані також за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення злочину особою, яка раніше вчинила розбій.
		Разом з тим, згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку
		Конституцією України встановлені права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62).
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Згідно з вимогами ст. 88 ч. 1 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. 
		Судом встановлено, що на момент ухвалення вироку в даному кримінальному провадженні судовий розгляд у Сарненському районному суді Рівненської області кримінального провадження № 12018180060000282 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не було завершено.
		Стороною обвинувачення не надано вироку суду, яким ОСОБА_7 було визнано винуватим та засуджено за вчинення розбою.
		За таких обставин, така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину особою, яка раніше вчинила розбій, підлягає виключення з обвинувачення ОСОБА_7 .
		Доводи сторони захисту про необхідність закриття кримінального провадження, оскільки вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не доведена, на думку суду, є безпідставними.
		Відповідно до змісту ст. 187 КК України розбій це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 застосував щодо потерпілої ОСОБА_9 фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров`я. Вказане підтверджується вищенаведеним висновком судово-медичної експертизи № 268 від 19 червня 2018 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді хімічних опіків обох очей, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я.
		Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні не заперечував, що заходив до господарства потерпілої ОСОБА_9 . Визнав факт розпилення ним газового балончика в обличчя потерпілої, однак виклав власну версію подій.
		Посилання ОСОБА_7 на те, що він не проникав до будинку потерпілої, судом перевірено та визнається неспроможним.
		Згідно правової позиції Великої палати Верховного Суду, при вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном (постанова від 18 квітня 2018 року у справі №569/1111/16-к). Суд касаційної інстанції зробив висновок, що проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила в житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.
		Водночас необхідно враховувати, що розбій, поєднаний з проникненням, має вищий ступінь суспільної небезпеки. Адже відбувається посягання не тільки на власність, яке полягає в протиправному вилученні чужого майна, а й на фундаментальне право особи на недоторканність житла, іншого приміщення чи сховища, що перебуває в її власності (володінні, користуванні, розпорядженні).
		Тому ВП ВС констатувала, що при інкримінуванні «проникнення» важливим є також факт усвідомлення особою незаконності входження (потрапляння) у відповідне приміщення або перебування в ньому. Вчиняючи розбій, поєднаний з проникненням, особа повинна усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) у приміщення або перебування в ньому, передбачати суспільно небезпечні наслідки такого протиправного входження (потрапляння) у приміщення й бажати їх настання або ж хоч і не бажати, але припускати їх настання. Таким чином, обов`язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати в цьому місці.
		У даному кримінальному провадженні судом встановлено факт незаконного проникнення обвинуваченого до житла потерпілої. Цей факт підтверджується показами ОСОБА_9 , яка ствердила, що ОСОБА_7 наказав їй зайти до будинку, після чого прослідував за нею, далі розпилив вміст газового балончика в її обличчя, даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_9 від 05 липня 2018 року, які повністю узгоджуються з показами потерпілої, наданими у судовому засіданні, даними протоколу огляду місця події від 14 червня 2018 року, відповідно до якого при проведенні огляду в одній із кімнат будинку ОСОБА_9 виявлено порушення звичайної обстановки.
		Той факт, що ОСОБА_7 розпилював вміст газового балончика не на вулиці, як він вказував у суді, а в будинку потерпілої, підтверджується також показами свідка ОСОБА_14 , який пояснив суду, що коли він відкрив двері до будинку ОСОБА_9 , щоб перевірити, чи там ще хтось є, то відчув різкий їдкий запах.
		Отже, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є доведеною і його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України.
		Невизнання ОСОБА_7 своєї вини у вчиненому розбійному нападі суд розцінює як спосіб його захисту від пред`явленого обвинувачення.
		Підходячи до обрання міри покарання обвинуваченому, виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особливості, особу винного, зокрема, характеристику, сімейний стан, фактичні обставини провадження.
		Вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином.
		Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, є часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
		Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 , є рецидив злочинів та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		ОСОБА_7 раніше тричі судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів, у зв`язку з чим відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак, на шлях виправлення не став та скоїв новий умисний особливо тяжкий злочин, пов`язаний із нападом на особу похилого віку та із проникненням до житла потерпілої, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, ніде не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, у скоєному не розкаявся, розкриттю злочину не сприяв.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до вчиненого, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, суд приходить до висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла. 
		На думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи попередні судимості ОСОБА_7 , заперечення ним своєї винуватості у вчиненні розбійного нападу, передбачених ст. 75 КК України підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням суд не убачає.
		Також суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для призначення ОСОБА_7 покарання нижчого, від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 3 ст. 187 КК України.
		Потерпілою ОСОБА_9 подано до суду цивільний позов про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_7 25000 моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		ОСОБА_7 цивільний позов визнав частково, на суму 5000 грн., яку відшкодував потерпілій в ході судового провадження.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
		Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Так, судом враховується, що потерпіла, будучи особою похилого віку, перенесла фізичний біль, душевні страждання та хвилювання, яких зазнала у зв`язку з вчиненням щодо неї особливо тяжкого злочину, з нанесенням їй тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, проникнення у її житло, заволодіння її майном, чим було порушено її нормальний спосіб життя. Вказане негативно позначилось на її психологічному стані.
		Виходячи з суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_7 діяння, що призвело до заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, з врахуванням характеру, обсягу та тривалості страждань потерпілої, а також засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне моральне відшкодування визначити в сумі 25000 грн., яких буде достатньо для моральної компенсації потерпілій завданих їй моральних страждань від злочину.
		Така грошова сума, на думку суду, є виваженою та справедливою, як стосовно потерпілої, так і обвинуваченого.
		Як встановлено судом, ОСОБА_7 сплатив цивільному позивачу 5 000 грн. моральної шкоди.
		Відтак, на користь ОСОБА_9 підлягає стягненню з ОСОБА_7 20 000 грн. моральної шкоди, що складає різницю між сумою, яка належала б до стягнення, та фактично виплаченою сумою морального відшкодування (25000-5000=20000).
		Також, на думку суду, у зв`язку з призначенням ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків по відбуванню покарання до набрання вироком законної сили йому слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Тому витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин у сумі 858 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь держави в повному обсязі.
		Витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи вилучених в ході огляду місця події за місцем вчинення злочину слідів папілярних візерунків в сумі 1001 грн. не підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки висновок експерта № 4.6-0390:18 від 08 серпня 2018 року не має доказового значення для даного кримінального провадження.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, крім житла.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити попередній у виді тримання під вартою.
		Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_7 з 08 липня 2019 року, зарахувавши в цей строк час тримання під вартою з 18 грудня 2018 року по 07 липня 2019 року включно відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_9 , жительки АДРЕСА_2 , рнокпп  НОМЕР_1 , 20 000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди.
		Речові докази по справі:
		- перцевий балончик, футболку, джинсові штани, барсетку, мобільний телефон марки «LG», пластикову картку «Київстар» та грошові кошти, здані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області  залишити на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області;
		- огляд лікаря-окуліста на ім`я ОСОБА_9 , карту виїзду екстреної медичної допомоги № 524 від 14 червня 2018 року, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12018180060000282 від 13 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, копію протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 14 червня 2018 року, копію повідомлення про підозру від 15 червня 2018 року, які зберігається при матеріалах кримінального провадження  залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
		- два паперові конверти зі змивами потожирової речовини, два паперові конверти із аркушами паперу з відкопійованими слідами папілярних ліній, дактилокартами та первинним упакуванням, здані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області  знищити.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. судових витрат за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		 
		 
		Головуючий: ОСОБА_1 
		Судді: ОСОБА_2 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...