Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 133/1909/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 10.07.2019. Зареєстровано: 11.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2019.
Дата набрання законної сили: 10.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/34774/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		10 липня 2019 року 
		Київ
		справа №133/1909/16-а
		касаційне провадження №К/9901/34774/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:       Єзерова А.А., Саприкіної І.В., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя: Совгира Д.І., судді: Білоус О.В.. Курко О.П.) у справі №133/1909/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, 
		В С Т А Н О В И В:
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області, в якому просив:
		скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 25.03.2016 №97, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8     500 грн., а провадження у справі закрити;
		визнати протиправним рішення, прийняте за результатами розгляду скарги від 11.06.2016 на постанову від 25.03.2016 №97.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з процедурними порушеннями, зокрема, за відсутності належним чином та завчасного повідомленням особи, яка притягується до адмінвідповідальності. Також зазначив про те, що оскаржувана постанова прийнята без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі.
		Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02.11.2016 адміністративний позов задоволено: 
		визнано незаконною та скасовано постанову №97 від 25.03.2016 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 8 500 грн. за правопорушення, передбачене ч.7 ст. 96 КУпАП;
		відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.7 ст.96 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення;
		провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.
		Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом владних повноважень не доведено вчинення позивачем адмінправопорушення.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 скасовано постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02.11.2016 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростовані встановлені у ході проведеної перевірки порушення ним вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а відтак притягнення останнього до адмінвідповідальності є правомірним. Такий висновок, зокрема, ґрунтується на тому, що неоскарження позивачем у встановленому законом порядку припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил свідчить про згоду останнього з вчиненим правопорушенням.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом другої інстанції норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, зокрема, вказує на те, що судом не було наданої правової оцінки ані процедурним порушенням допущеним відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ані порушенням, встановленим у ході перевірки. 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
		В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений склад суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.
		Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що посадовими особами Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва: магазин (складське приміщення), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 10.03.2016. Підставою для проведення перевірки слугувало звернення Козятинської міської ради Вінницької області. 
		Перевіркою встановлено, що на земельній ділянці (державний акт серії НОМЕР_1 від 20.05.2009 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд), співвласниками якої є гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у 2015 році без дозвільних документів збудовано прибудову до магазину орієнтованими розмірами 4 м на 6 м, в якій здійснюється продаж металопластикових виробів, броньованих дверей, зразків підвіконників, дерев`яних дверей, а також споруджені виставково-складські будівлі, чим порушено вимоги п. 1 ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		У графі «примірник акту отримав» посадовою особою вчинено запис «від підпису відмовився».
		По факту вищезазначеної події перевіряючими складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.03.2015 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.03.2016. З огляду на відмову позивача від підпису протоколу та припису, про що посадовими особами вчинено відповідний запис, такі документи були надіслані поштовим зв`язком, що підтверджується відміткою.
		За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем винесено постанову від 25.03.2016 №97, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КупАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8     500 грн.
		Як стверджує позивач, зазначена постанова була оскаржена ним до вищестоящого органу, проте відповідь за результатами розгляду скарги від 11.06.2016 він так і не отримав.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		Згідно із ст. 9 КУпАП     адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно до ст. 244-6 КУпАП     органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96 1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188 42).
		Отже, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області є уповноваженим органом на розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Відповідач стверджує, що позивачем порушено вимоги п. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: без дозвільних документів на виконання будівельних робіт у 2015 році самочинно збудовано прибудову та споруджено виставково-складські будівлі. Відтак, позивача обґрунтовано піддано адміністративному стягненню на підставі ч. 7 ст. 96 КУпАП.
		Згідно з ч. 7 ст. 96 КУпАП діяння, передбачені частиною шостою цієї статті, вчинені щодо об`єктів II категорії складності, тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		У свою чергу, ч. 6 наведеної норми передбачає, що виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об`єктів I категорії складності, тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот п`ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Склад зазначеного правопорушення є триваючим якщо виконання робіт фактично не закінчено. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП     адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). 
		Зміст наведеної норми свідчить, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов`язується з днем його виявлення лише у випадку     вчинення триваючого правопорушення.
		Перевіряючими у ході проведеної перевірки зафіксовано, що правопорушення мало місце у 2015 році.
		Отже, для правильного вирішення цього спору перш за все необхідно з`ясувати чи у межах строків, визначених ст. 38 КУпАП, позивача піддано адміністративному стягненню. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, оцінку зазначеним обставинам не надали.
		Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи позивача про наявність у діях Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області процедурних порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення, як-то неналежне повідомлення позивача про розгляд відносно нього справи.
		Слід зазначити також і про те, що позивачем у цьому спорі заявлялись дві позовні вимоги: про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 25.03.2016 №97 та про визнання протиправним рішення, прийнятого органом за результатами розгляду його скарги від 11.06.2016.
		Втім, друга позовна вимога судами попередніх інстанцій у ході розгляду справи не вирішена. В матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення, прийняте відповідачем за результатами розгляду скарги від 11.06.2016, а питання прийняття такого рішення судами не з`ясовувалось. 
		Окрім того, у спорах, предметом оскарження у яких є рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до відповідальності, обов`язковим є з`ясування судами факту вчинення цією особою правопорушення, а також правильності застосування до неї розміру відповідальності. 
		У спірному випадку до позивача застосовано відповідальність за виконання ним будівельних робіт щодо об`єктів ІI категорії складності, в той час, як матеріали справи не містять інформації щодо визначення категоріії складності об`єкту будівництва, а судами такі обставини залишені поза увагою.
		Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою  ухвалення справедливого та об`єктивного  рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Згідно ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, надавати оцінку про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Частиною 2 ст. 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Таким чином, постановлені у справі рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02.11.2016 та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02.11.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі №133/1909/16-а - скасувати.
		Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                       С. М. Чиркін
		 
		                                                                                      А. А. Єзеров 
		                                                                                                    
		                                                                                                І. В. Саприкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...