Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/18/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 10.07.2019. Зареєстровано: 11.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2019.
Дата набрання законної сили: 09.07.2019
Результат оскарження 28.04.2020 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: скасовано постанову суду апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: 22-ц/803/1359/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/1359/19 Справа № 182/18/17   Суддя у 1-й інстанції - Тихомиров І.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2019 року                                                                м. Дніпро
		 
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		         головуючого судді Єлізаренко І.А.
		         суддів           Красвітної Т.П., Свистунової О.В., 
		         за участю секретаря Черкас Є.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП», ОСОБА_1 про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		       У січні 2017 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулися до суду з позовом до ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «СТЕП», ОСОБА_1 про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		        В обґрунтування позовних вимог Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області посилалися на те, що 29 грудня 1993 року між ними та організацією орендарів Нікопольського заводу залізобетонних конструкцій №27 було укладено договір купівлі-продажу державного майна - цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Нікопольський завод залізобетонних конструкцій №27", посвідчений старшим державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.Н., реєстровий № 1-1681 (к). Відповідно до Акту оцінки вартості орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», затвердженого начальником Регіонального відділення від 21 жовтня 1993 року, із статутного капіталу підприємства виключалась вартість майна, у тому числі до якого встановлені пільги на загальну суму 541 321 крб. Розділом VІІ Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій №27», затвердженого 24 грудня 1993 року начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, на балансі підприємства станом на 01 жовтня 1993 року обліковуються об`єкти соціально-побутового призначення на загальну суму 541321 крб., в тому числі «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» (Дніпропетровська обл. м. Нікополь, вул. Курортна, 14) та «Сауна лісопильного цеху» (Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Малиновського, 1), які були передані підприємству безоплатно. Однак, вказані об`єкти соціально-побутового призначення в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій №27», а були передані йому на баланс та залишилися у державній власності. Було проведено перевірку об`єкту державної власності «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» та «Сауна лісопильного цеху», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на додержанням вимог Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна». За результатами перевірки, відповідно до акту контрольного візуального обстеження від 11 липня 2013 року та усного пояснення охоронця бази встановлено, що база відпочинку належить фізичній особі ОСОБА_2 , але документів щодо приватного права власності на даний об`єкт відпочинку до перевірки не надано. Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 31 серпня 2015 року власниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 є - ОСОБА_1 у розмірі 1/29 частини приватної спільної частки власності; ТОВ «СТЕП» у розмірі 28/29 частки колективної власності; Акціонерне товариство закритого типу спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Ліфт» на праві колективної власності будівлі оздоровчого корпусу полігону № 2,3 з часткою 1/1 загальною площею 745,1 кв.м. Таким чином, передача спірних об`єктів нерухомого майна по завершенню приватизації не обумовлює передачу майна у власність, а передбачає лише право користування. У зв`язку з чим, спірні об`єкти нерухомого майна не увійшли до статутного фонду ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», а перебувають на його балансі. Передача безпосередньо у власність має бути обумовлена нормативними актами на підставі яких здійснюють свою діяльність державні органи приватизації відповідно до Конституції України. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не було укладено жодних правочинів що відчуження об`єктів нерухомості «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» та «Сауна лісопильного цеху». Отже, вказані об`єкти нерухомості залишилися у державній власності, а ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій №27» не мало право відчужувати спірні об`єкти на користь третіх осіб. На підставі викладеного просили суд визнати право державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на об`єкти нерухомого майна «Будівництво бази відпочинку в м.Нікополі» та «Сауна лісопильного цеху», та витребувати зазначені об`єкти нерухомості з чужого незаконного володіння відповідачів.
		       Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «СТЕП», ОСОБА_1 про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		       В апеляційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області просить рішення суду від 29 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		       У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
		       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
		Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		       Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
		       Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		       У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
		       Таким чином, положення статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		       Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України №2163-XІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» (в редакції, що діяла на момент приватизації спірного об`єктів нерухомості) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об`єктів державного земельного та житлового фондів, а також об`єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації. 
		       Крім того, право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.
		       Відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, частиною 3 статті 5 передбачено, що Перелік об`єктів (груп об`єктів), які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Проте, представником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області не представлено належних доказів того, що спірний об`єкт нерухомого майна не підлягає приватизації.
		       З матеріалів справи вбачається 29 грудня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та організацією орендарів "Нікопольського заводу залізобетонних конструкцій № 27" був укладений договір купівлі-продажу державного майна, а саме - цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений старшим державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.Н., реєстровий № 1-1681 (к) (а.с.10-12, 72-74). 
		       Даний договір був зареєстрований рішенням виконкому Нікопольської міської ради народних депутатів від 28 лютого 1994 року № 115 відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та приказу Регіонального відділення державного майна України по Дніпропетровській області "Про укладення та виконання договору купівлі-продажу" від 24 грудня 1993 року № 12/09-пп (а.с.29, 75).
		       Згідно п. 1.1. вказаного договору майно підприємства включає в себе усі його активи та пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно акта інвентаризації, який додається до Договору.
		       Пунктом 1.4 Договору визначено, що строк та організаційні форми приватизаційних підтверджуються Планом приватизації орендного підприємства Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27, затвердженим відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області наказом від 24 грудня 1993 року № 12/09-пп. План приватизації є невід`ємною частиною Договору купівлі-продажу.
		       Розділом VІІ Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», затвердженого 24 грудня 1993 року начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області Мироненко А.А. визначено, що станом на 01 жовтня 1993 року на балансі підприємства знаходяться відповідні об`єкти соціально-культурного призначення на загальну суму 541321 крб., зокрема «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі Каховське водосховище» (п.6 Розділ VІІ Плану) та «Сауна лісопильного цеху» (п.7 Розділ VІІ Плану). 
		       В примітках до Розділу VІІ Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» зазначено, що перелічені об`єкти передаються організації орендаторів у власність на пільгових умовах без включення їх вартості в оцінку цілісного майнового комплексу (а.с.19).
		       Право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за набувачем - орендним підприємством «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 1993 року, реєстровий № 1-1681 (к) у відповідності до Плану приватизації від 24 грудня 1993 року, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області Мироненко А.А.
		       В подальшому, 10 травня 1994 року Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області складено акт передачі майна організації орендарів орендного підприємства Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27 (а.с.30, 76).
		       Наказ Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/09-пп від 24 грудня 1993 року про затвердження плану приватизації та Акт передачі майна організації орендарів орендного підприємства Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27 від 10 травня 1994 року на теперішній час є чинними, та в установленому законом порядку не скасовані.
		       Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 31 серпня 2015 року власниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 є - ОСОБА_1 у розмірі 1/29 частини приватної спільної частки власності; ТОВ "СТЕП" у розмірі 28/29 частки колективної власності; Акціонерне товариство закритого типу спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство "Ліфт" на праві колективної власності будівлі оздоровчого корпусу полігону № 2,3 з часткою 1/1 загальною площею 745,1 кв.м.; ТОВ "Конкріт" з часткою 1/1 (а.с.22-28).
		       Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області, суд першої інстанції посилався на їх необґрунтованість, однак, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм процесуального права, що відповідно до ст. 377 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині позовних вимог до ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «СТЕП» із закриттям провадження у справі в цій частині.
		       29 грудня 1993 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та організацією орендарів "Нікопольського заводу залізобетонних конструкцій № 27" був укладений договір купівлі-продажу державного майна, а саме - цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений старшим державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.Н., реєстровий № 1-1681 (к) (а.с.10-12, 72-74). 
		       Даний договір був зареєстрований рішенням виконкому Нікопольської міської ради народних депутатів від 28 лютого 1994 року № 115 відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та приказу Регіонального відділення державного майна України по Дніпропетровській області "Про укладення та виконання договору купівлі-продажу" від 24 грудня 1993 року № 12/09-пп (а.с.29, 75).
		       Згідно п. 1.1. вказаного договору майно підприємства включає в себе усі його активи та пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно акта інвентаризації, який додається до Договору.
		       Пунктом 1.4 Договору визначено, що строк та організаційні форми приватизаційних підтверджуються Планом приватизації орендного підприємства Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27, затвердженим відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області наказом від 24 грудня 1993 року № 12/09-пп. План приватизації є невід`ємною частиною Договору купівлі-продажу.
		       Розділом VІІ Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27», затвердженого 24 грудня 1993 року начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області Мироненко А.А. визначено, що станом на 01 жовтня 1993 року на балансі підприємства знаходяться відповідні об`єкти соціально-культурного призначення на загальну суму 541321 крб., зокрема «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі Каховське водосховище» (п.6 Розділ VІІ Плану) та «Сауна лісопильного цеху» (п.7 Розділ VІІ Плану). 
		       В примітках до Розділу VІІ Плану приватизації орендного підприємства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» зазначено, що перелічені об`єкти передаються організації орендаторів у власність на пільгових умовах без включення їх вартості в оцінку цілісного майнового комплексу (а.с.19).
		       Право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за набувачем - орендним підприємством «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27» на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 1993 року, реєстровий № 1-1681 (к) у відповідності до Плану приватизації від 24 грудня 1993 року, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області Мироненко А.А.
		       В подальшому, 10 травня 1994 року Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області складено акт передачі майна організації орендарів орендного підприємства Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27 (а.с.30, 76).
		       Наказ Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/09-пп від 24 грудня 1993 року про затвердження плану приватизації та Акт передачі майна організації орендарів орендного підприємства Нікопольський завод залізобетонних конструкцій № 27 від 10 травня 1994 року на теперішній час є чинними, та в установленому законом порядку не скасовані.
		       Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 31 серпня 2015 року власниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 є - ОСОБА_1 у розмірі 1/29 частини приватної спільної частки власності; ТОВ "СТЕП" у розмірі 28/29 частки колективної власності; Акціонерне товариство закритого типу спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство "Ліфт" на праві колективної власності будівлі оздоровчого корпусу полігону № 2,3 з часткою 1/1 загальною площею 745,1 кв.м.; ТОВ "Конкріт" з часткою 1/1 (а.с.22-28).
		       Апеляційним судом у судовому засіданні з"ясовувалося питання щодо надання представником позивача Регіонального відділення Фонду держмайна України по Дніпропетровській області доказів на підтвердження того, хто на даний час є власниками спірного майна, та кому на даний час належить частки майна, що належали Акціонерному товариству закритого типу спеціалізованому ремонтно-монтажному підприємству "Ліфт" та ТОВ "Конкріт", однак, суду не було надано зазначених доказів.
		       В матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо власників часток майна, які належали Акціонерному товариству закритого типу спеціалізованому ремонтно-монтажному підприємству "Ліфт" та ТОВ "Конкріт".
		       Будь-які правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно - «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» (Дніпропетровська обл. м. Нікополь, вул. Курортна, 14) та «Сауна лісопильного цеху» (Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Малиновського) в матеріалах справи взагалі відсутні.
		        Згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 31 серпня 2015 року власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 є - ОСОБА_1 у розмірі 1/29 частини приватної спільної частки власності на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2012 року ВРР №760564. 
		       З матеріалів справи вбачається вказаний договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 є власником 1/29 частини вказаного нерухомого майна, не оскаржувався у встановленому законом порядку.
		       Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відповідача ОСОБА_1 у зв"язку з їх необгрунтованістю.
		       Стосовно вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відповідачів ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій» та ТОВ «СТЕП» слід зазначити наступне.
		       Відповідно до положень 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
		       Проте разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.
		       Частинами першою, другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
		       За змістом статті 12 ГПК України (в зазначеній редакції) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
		       Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		       У пункті 6 названої статті передбачено віднесення до юрисдикції господарського суду справ у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справ у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		       Отже, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
		       Згідно ст.20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
		       Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути обєднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, оснівні та похідні позовні вимоги.
		       Похідною є позовна вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		       Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.
		       Отже, однорідні, нерозривно пов`язані між собою вимоги, вирішення однієї з яких залежить від інших, можуть бути об`єднані в одне провадження лише в тому випадку, якщо вони за предметом прямо не віднесені до юрисдикції різних судів.
		       Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		       Як вбачається з матеріалів справи Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області заявлені позовні вимоги про визнання за Фондом права державної власності на об`єкти нерухомого майна «Будівництво бази відпочинку в м. Нікополі» та «Сауна лісопильного цеху» та витребування вказаного нерухомого майна до відповідачів - ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій» та ТОВ «СТЕП», які є юридичними особами.
		       Таким чином, спір у частині вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «СТЕП» виник між юридичними особами у правовідносинах із захисту речового права на нерухоме майно, що відповідає критеріям належності справи в цій частині позовних вимог до господарського судочинства.
		       Вказані вимоги позивача до ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «СТЕП» не мають спільного предмета позовних вимог, оскільки оспорюється право державної власності на різні об`єкти нерухомого майна, спори за якими, з огляду на їх суб`єктний склад, розглядаються за правилами різних юрисдикцій (цивільної та господарської).
		       Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
		       Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 роз`яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
		       Оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.
		       Отже, спір у зазначеній частині виник між юридичними особами та з огляду на суб`єктний склад підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у цій справі мало місце об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинств, що згідно з положеннями статті 16 ЦПК України, яка діяла на час звернення до суду з позовом, не допускається.
		       Виходячи з викладеного, суд помилково прийняв до розгляду позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «СТЕП» у даній справі, та на підставі ст. ст. 255, 377 ЦПК України, слід провадження у справі в цій частині закрити, повідомивши позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, що розгляд його позовних вимог до ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «СТЕП» віднесено до юрисдикції господарських судів.
		       За таких обставин, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області слід задовольнити частково, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «СТЕП» про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ВАТ «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій» та ТОВ «СТЕП».
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області - задовольнити частково.
		Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП», ОСОБА_1 про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП» про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Провадження у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод залізобетонних конструкцій», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕП» про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - закрити.
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...