Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/1106/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2019. Зареєстровано: 11.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2019.
Дата набрання законної сили: 03.12.2019
Результат оскарження 28.04.2020 Верховний Суд: залишено рішення суду апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: ЗП/280/36/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		03 липня 2019 року  12:36Справа № 160/1106/19 Провадження №ЗП/280/36/19  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В., 
		позивачів  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		представника: 
		позивачаПалагути Н.В.,
		розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах сина - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро, 49089), Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (вул. Жуковського, 23, м. Дніпро, 49005) та Третього апеляційного адміністративного суду (вул. Жуковського, 23, м. Дніпро, 49005) про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень та встановлення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили суб`єктів владних повноважень,
		ВСТАНОВИВ:
		12.03.2019 з Третього апеляційного адміністративного суду в порядку ст. 29 КАС України до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі  позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), які діють в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі  відповідач 1 або ДОАС), Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (далі  відповідач 2 або ДААС) та Третього апеляційного адміністративного суду (далі  відповідач 3 або ТААС), в якій позивачі просять суд: встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень у установи з назвою «Дніпропетровський окружний адміністративний суд» (код ЄДРПОУ 34824364), та, відповідно, законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили цього суб`єкта владних повноважень; встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень у установи з назвою «Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд» (код ЄДРПОУ: 34513210), та, відповідно, законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили цього суб`єкта владних повноважень; встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень у установи з назвою «Третій апеляційний адміністративний суд» (код ЄДРПОУ: 42268164), та, відповідно, законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили цього суб`єкта владних повноважень.
		В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що «суд, встановлений законом» означає: дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, дотримання правил автоматичного розподілу справ, наявність повноважень у судді, належний склад суду, наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ. Натомість, установи з назвами: Дніпропетровський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 34824364), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 34513210) та Третій апеляційний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 42268164) утворені не у відповідності до вимог частини другої статті 125 чинної Конституції України, а саме, не відповідним Законом, а Указами Президента. Також вважають, що судді вищезазначених судів були призначені на посади з недотриманням вимог чинного законодавства. Тому позивачі просять встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідачів, а також встановити чи створені вони у відповідності до правових актів вищої юридичної сили. 
		Ухвалою судді від 14.03.2019 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
		Ухвалою від 08.04.2019 позивачам був продовжений процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви до 30.04.2019.
		19.04.2019 від позивачів до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
		Ухвалою суду від 19.04.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №160/1106/19, підготовче засідання призначено на 15.05.2019.
		10.05.2019 від ДОАС надійшов відзив на адміністративний позов (т.3 а.с. 26-29) в якому зазначено, що відповідача 1 було створено на підставі Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів». Пунктом 23 ст.106 Конституції України, в редакції чинній на момент створення суду, серед повноважень Президента було зазначено: «утворення судів у вказаному законом порядку». Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 №3018-ІІІ, в ред. 01.09.2005 (втратив чинність на підставі Закону України «Про судоустрій і с суддів» від 07.07.2010 №2453-VI) було визначено, що «суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до цього Закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду». Таким чином ДОАС було створено відповідно до норм чинного законодавства. Також у відповідності до вимог чинного законодавства була проведена державна реєстрація відповідача 1. Крім того зазначає, що всі судді були призначені на посади та зараховані до штату ДОАС у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та здійснювати розгляд справи за відсутності представника ДОАС. Також до відзиву додані документи на підтвердження викладених в ньому обставин. 
		14.05.2019 від ТААС надійшов відзив (т.3 а.с. 66-67), в якому відповідач 3 зауважив, що підпунктом 6 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Основного Закону України встановлено, що до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом. Пунктом 23 частини 1 статті 106 Конституції України, що діяла до 30 вересня 2016 року, Президент України був наділений повноваженнями утворити суди у визначеному законом порядку. Враховуючи вищезазначені норми, 29.12.2017 Президентом України видано Указ за №455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах», яким утворено ТААС. Також вважає, що позовні вимоги позивачів в частині встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) ТААС є похідними від оскарження виданого Указу Президентом України №455/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах», проте ці вимоги адресовані неналежним відповідачам, бо суб`єктом владних повноважень, який видав Указ виступає Президент України, і тому в цій частині позовних вимог просить відмовити. Зазначає, що позовні вимоги позивачів в частині встановлення законності прийнятих судових рішень по адміністративній справі №804/3539/17 не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом. Вважає, що у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відсутнє право на представлення в судових засіданнях інтереси ОСОБА_3 , оскільки останньому вже виповнилось 18 років. Просить суд: допустити заміну представників позивача, закрити провадження у справі в частині вимог щодо законності прийняття судових рішень по справі №804/3539/17 в іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог. Також просить розглядати справу за відсутності представника відповідача 3.
		15.05.2019 від ДААС надійшов відзив (т.3 а.с. 71-72) в якому надані пояснення аналогічні викладеним у відзиві, який надійшов від ТААС. Прохальна частина позову також аналогічна прохальній частині позову ТААС.
		Крім того, 15.05.2019 від позивачів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (т.3 а.с. 76-90).
		Також, 15.05.2019 від позивачів надійшло клопотання про надання дозволу на здійснення он-лайн трансляцій судових засідань (т.3 а.с.91-94).
		Окрім цього, 15.05.2019 від позивачів надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.3 а.с. 95).
		Протокольною ухвалою суду від 15.05.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.06.2019.
		23.05.2019 від ТААС надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (т.3 а.с. 108-109). 
		Аналогічне клопотання надійшло 23.05.2019 від ДААС (т.3 а.с. 110-111).
		06.06.2019 від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив відповідача 1 (т.3 а.с. 112-122) в якій зазначено, що адміністративні суди, створені указами Президента України порушується гарантоване статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини право особи на справедливий суд (а саме - суд, встановлений законом). У свою чергу, рішення адміністративного суду І інстанції, підтверджене рішенням суду апеляційної інстанції, по справі позивача не виконується посадовими особами територіального підрозділу ДМС України внаслідок того, що дані суди утворені у спосіб, що суперечить відповідним нормам Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів», тобто не Законом України, а указами Президента України. В свою чергу незаконність створення ТОАС, ДААС та ТААС зумовлює незаконність судових рішень, які виносять судді відповідачів. Крім того вважає, що засвідчення Указів Президента України та Постанов Верховної Ради України печатками державних органів із зображенням великого і малого Державного герба України - є неможливим, через не затвердження на законодавчому рівні (законом, - двома третинами від конституційного складу Парламенту) державних символів України.
		Також, 06.06.2019 до суду надійшли: відповідь на відзив відповідача 2 (т.3 а.с. 132-151) та відповідь на відзив відповідача 3 (т.3 а.с.158-178).
		Протокольною ухвалою суду від 12.06.2019 у здійсненні онлайн трансляції судового засідання було відмовлено, через відсутність технічної можливості одночасного проведення відеоконференції та онлайн трансляції, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.07.2019.
		21.06.2019 від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшло клопотання щодо дат на які небажано призначати наступне судове засідання.
		25.06.2019 від відповідача 2 та відповідача 3 надійшли клопотання щодо розгляду справи за відсутності їх представників.
		03.07.2019 ОСОБА_2 заявлено клопотання щодо звернення судді до Верховного Суду, про звернення останнього з конституційним поданням стосовно конституційності правових актів та їх відповідності Законам та Конституції України.
		В судовому засіданні позивачі та представник позивачів підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та відповідях на відзиви.
		03.07.2019, на підставі ст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.
		Як встановлено з матеріалів справи, Постановою ДОАС від 06.11.2017 по справі №804/3539/17 адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Чечелівського районного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області та Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. 
		Визнано дії Чечелівського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки - протиправними.
		Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних.
		Ухвалою ДААС від 07.02.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі №804/3539/17.
		Ухвалою ДААС від 21.03.2018 апеляційне провадження у справі №804/3539/17 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.
		Ухвалою ТААС від 17.10.2018 справа №804/3539/17 прийнята до провадження.
		Ухвалою ТААС від 31.10.2018 поновлено провадження у справі №804/3539/17 апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. в справі № 804/3539/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Чечелівського районного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
		Постановою ТААС від 14.01.2019 по справі №804/3539/17 апеляційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на постанову ДОАС від 06.11.2017 в справі № 804/3539/17 залишена без задоволення.
		Постанова ДОАС від 06.11.2017 в справі № 804/3539/17 залишена без змін.
		Маючи сумніви в наявність компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень  відповідачів, а також в законності та відповідність правовим актам вищої юридичної сили цих суб`єктів владних повноважень, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.2 ст.81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
		Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
		Згідно з п. 23 ст.106 Конституції України (в редакції чинній до 30.09.2016) до повноважень президента відносилось утворення судів у визначеному законом порядку.
		Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 №3018-ІІІ (втратив чинність на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI), було встановлено, що суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до цього Закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про судоустрій України» місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.
		Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України «Про судоустрій України» апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.
		Також, підпунктом 6 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом. 
		Отже, як вбачається з вищезазначених норм права, до 31.12.2017 Президент України мав повноваження щодо утворення, реорганізації та ліквідації судів.
		Виходячи з незворотності дії в часі закону, суд наголошує, що до правовідносин, які оскаржуються позивачем, застосовуються ті нормативно-правові акти та їх редакція, які мали місце на час виникнення таких правовідносин.
		Щодо створення та наявності компетенції (повноважень) у ДОАС суд зазначає наступне.
		ДОАС був створений 01 січня 2005 року на підставі Указу Президента України від 16 листопада 2004 року №1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» (далі  Указ №1417/2004) (т.3 а.с. 30-32). 
		Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд, як юридичну особу (державну організацію), було зареєстровано 10.01.2007, у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755-ІV від 15.05.2003 (в редакції 01.01.2007), порядку (т.3 а.с. 33-35, 40-41).
		Щодо створення та наявності компетенції (повноважень) у ДААС суд зазначає наступне.
		ДААС був створений 01 січня 2005 року на підставі Указу Президента України від 16 листопада 2004 року №1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів» (далі  Указ №1417/2004).
		В абзаці першому Указу №1417/2004 зазначено, що відповідні суди, зокрема ДОАС і ДААС, створюються відповідно до пункту 23 статті 106, статті 125 Конституції України (в редакції, яка діяла на момент постановлення Указу, тобто станом на листопад 2004 року), частин - четвертої статті 20, частини другої статті 21, частини третьої статті 25 Закону України «Про судоустрій України» (в редакції, яка діяла на момент постановлення Указу).
		Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд, як юридичну особу (державну організацію), було зареєстровано 21.07.2006, у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755-ІV від 15.05.2003 (в редакції 01.01.2007), порядку.
		Щодо створення та наявності компетенції (повноважень) у ТААС суд зазначає наступне.
		ТААС було створено на підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року №455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» (далі  Указ №455/2017).
		В абзаці 1 Указу №455/2017 зазначено, що він прийнятий відповідно до підпункту 6 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статті 19, частини третьої статті 26, пункту 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд, як юридичну особу (державну організацію), було зареєстровано 27.06.2018.
		З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідачів було створено у відповідності до норм чинного законодавства та вони мають визначені Законом компетенцію (повноваження).
		Посилення позивачів на ту обставину, що копії нормативно-правових актів щодо створення відповідачів та призначення суддів не скріплені відповідними печатками Президента України, не спростовує юридичний факт утворення відповідачів та призначення суддів на відповідні посади.
		Крім того суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Також, згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини другої статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення №6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення №9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
		У рішенні №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Дляздійснення такої діяльностіоргани державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує «кожному» захист «своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано частини 3,5 та 6 статті 55 Конституції України.
		Таким чином, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
		У Постанові від 23.05.2017 по справі №800/541/16 Верховний Суд України підкреслив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Створення, реорганізація або ліквідація судів, не спричиняє порушень індивідуально виражених прав або свобод позивачів. 
		У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
		Отже, законодавець у процесуальному законі  Кодексі адміністративного судочинства України передбачив певні правила і обмеження, які має враховувати особа під час звернення до суду, і які не можуть вважатися порушенням балансу приватних і державних інтересів.
		Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.03.2019 по справі №808/3230/17 (Провадження № 11-1328апп18) зазначила, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих ст. 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
		Відтак з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17, від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18 , від 10 травня 2018 року у справі № П/9901/122/18.
		Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Позивачами необґрунтовано чим саме встановлення наявність чи відсутності компетенції (повноважень) відповідачів безпосередньо впливає на їх права та обов`язки. Також не зазначено якими саме рішеннями, діями чи/або бездіяльністю саме відповідачів порушені їх права, свободи або законні інтереси.
		Щодо заяви позивачів про звернення суду до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України, суд зазначає, що вирішуючи дану справу судом не встановлено, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, а тому для вжиття заходів, визначених ч. 4 ст. 7 КАС України, у суду відсутні підстави. 
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачами вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		Оскільки позивачами судовий збір не сплачувався, необхідності у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.
		Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах сина - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Дніпро, 49089), Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (вул. Жуковського, 23, м. Дніпро, 49005) та Третього апеляційного адміністративного суду (вул. Жуковського, 23, м. Дніпро, 49005) про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єктів владних повноважень та встановлення законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили суб`єктів владних повноважень, - відмовити. 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.07.2019.
		 
		 
		СуддяР.В. Кисіль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...