Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 266/4779/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2019.
Дата набрання законної сили: 11.07.2019
Номер судового провадження: 61-29532ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 266/4779/16-ц
		 
		провадження № 61-29532св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,                   Коротенка Є. В.,  
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням,
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2017 року у складі судді Сараєва І. А. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є., Кочегарової Л. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила вселити її до квартири АДРЕСА_1 ; встановити порядок користування вказаною квартирою, виділивши їй у користування кімнату площею 12,3 кв. м, а ОСОБА_2 кімнату площею 10,4 кв. м, кімнату площею 16,0 кв. м, кухню, коридор та санвузол залишити у загальному користуванні; зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні виділеною їй кімнатою та приміщеннями загального користування; стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі. 
		Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , власником іншої 1/2 частини квартири є відповідач. 
		Оскільки відповідач добровільно пустити її до квартири та визначити порядок користування нею відмовляється, створює для неї перешкоди в користуванні спірною квартирою, пускає до квартири незнайомих їй людей та здає її в найм без її згоди, ОСОБА_1 просила позов задовольнити. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області рішенням                             від 19 липня 2017 року позов задовольнив. Вселив ОСОБА_1 до квартири               АДРЕСА_1 . Встановив порядок користування спірною квартирою, закріпивши за ОСОБА_1 право користування кімнатою площею 12,3 кв. м, за ОСОБА_2 право користування кімнатою площею 10,4 кв. м, кімнату площею 16,0 кв. м, приміщення кухні, коридору та санвузла залишив у загальному користуванні співвласників. Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користування кімнатою площею 12,3 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 грн судового збору.   
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що сторони є співвласниками спірної квартири у рівних частках, які не виділені в натурі, однак відповідач порушує законне право позивача на користування своєю власністю, що є підставою для вселення її до спірної квартири. Встановлення порядку користування квартирою з виділенням конкретних приміщень не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 23 серпня 2017 року рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 липня             2017 року залишив без змін.  
		 
		Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		Суди не врахували, що ОСОБА_3 не ставила питання щодо виділення її частки в натурі, внаслідок чого вирішили питання, щодо користування спірним майном не досліджуючи питання чи може воно буде поділене між співвласниками. Лише визначив це питання суди мали можливість визнати порядок користування або встановлення матеріальної компенсації вартості його частки.
		 
		Встановленням порядку користування спірною квартирою до визначення питання щодо поділу квартири суди першої та апеляційної інстанцій порушили її законне право ставити питання про поділ спірного майна та можливої компенсації у разі неможливості поділу. Рішення суду погіршує її права, як співвласника майна якому належить рівна частка в спільному майні.
		 
		Вона до цього часу має сумніви щодо законності набуття права власності позивачем на 1/2 частину спірної квартири за договором дарування і чи не є він удаваним правочином, який мав на меті приховати купівлю-продаж майна і як наслідок уникнути вимог закону її першочергового права на викуп долі в спільному майні. До відкриття провадження Приморським районним судом у справі № 266/4779/16-ц вона не мала відомостей про укладання договору  дарування укладеного ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , а тому ніяких перешкод чинити не могла.
		 
		Позивач не надала доказів перешкод їй в здійсненні її права власності, отже необґрунтованими є рішення суду про задоволення вимог ОСОБА_3 про її зобов`язання не чинити будь-яких перешкод позивачу у здійсненні права володіння 1/2 частиною спірною квартирою. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зПриморського районного суду м. Маріуполя Донецької області. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року  № 2147-VIII   «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу  України,  Кодексу  адміністративного  судочинства  України та інших законодавчих актів»  касаційні скарги  (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю .
		 
		Фактичні обставини справи 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками  квартири АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожна. 
		Спірна квартира розташована на четвертому поверсі п`яти поверхового будинку, загальною площею 55,0 кв. м та складається з трьох житлових кімнат площею  16,0 кв. м, 12,3 кв. м, 10,4 кв. м, кухні площею 4,9 кв. м; вбиральні (сполученої) 2,1, 1,0 кв. м; коридору -  5,5, 1,0 кв. м; вбудованої шафи 0,9 кв. м. Квартира обладнана балконом (терасою) 0,8 кв. м.
		ОСОБА_2 проживає разом з чоловіком у квартирі   АДРЕСА_2 .
		Ключів від вхідних дверей та вільного доступу до спірної квартири                        ОСОБА_1 не має.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального 
		права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Відповідно до приписів статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		 
		Відповідно до частини першої статті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Частиною першою статті 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 
		 
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. 
		 
		Відповідно до положень статей 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
		 
		Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. 
		 
		Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. 
		 
		Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. 
		 
		Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
		 
		Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
		 
		Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного суду України  від 03 квітня 2013 року № 6-12цс13 та врахований судами при вирішенні цієї справи.
		 
		Установивши, що сторонам на праві спільної часткової власності належить спірна квартира, у користуванні своєю власністю позивачу відповідач чинить перешкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. 
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що суди порушили її законне право ставити питання про поділ спірного майна та можливої компенсації у разі неможливості його поділу не заслуговують на увагу, оскільки становлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно і не позбавляє можливості відповідача звернутися до суду з відповідним позовом.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення норм матеріального права на власний розсуд, незгоди з висновками суду та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS                         v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
		 
		Перевіряючи аргументи касаційної скарги, Верховний Суд бере до уваги зміст судових рішень обох інстанцій, доводи та заперечення сторін та не вбачає підстав для скасування судових рішень.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області                   від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області                          від 23 серпня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                            С. Ю. Бурлаков
		 
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...