Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/7680/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2019. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 11.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/812/1166/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		11.07.19
		22-ц/812/1166/19
		Справа № 489/7680/18 Суддя першої інстанції Коваленко І.В.
		Провадження № 22-ц/812/1166/19 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
		Категорія  19
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		11 липня 2019 року м. Миколаїв
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
		головуючого Царюк Л.М.,
		суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В., 
		із секретарем  Лептугою С.С.,
		за участю: позивача  ОСОБА_1 ,
		її представника - ОСОБА_2 ,
		представників відповідача  Терещенка А.О., Онісіч Н.В.,
		представника третьої особи  Галицького С.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка І.В., в залісудового засіданняв м.Миколаїв,повний текстякого складений10травня 2019року,за позовом ОСОБА_1 доІнгульського відділудержавної виконавчоїслужби м.Миколаїв Головноготериторіального управлінняюстиції уМиколаївській області(далі-Інгульського ВДВС),Державного підприємства«Інформаційний центр»Міністерства юстиціїУкраїни (далі ДП«Інформаційний центр»),Державної казначейськоїслужби України(далі Казначейство),третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору,Головного територіальногоуправління юстиціїу Миколаївськійобласті (далі-ГТУЮ уМиколаївській області),про стягненнягрошових коштів, інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми,
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		10 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з пізніше уточненим позовом, в якому просила стягнути: 
		- з Інгульського ВДВС грошові кошти у сумі 347 197,35 грн., сплачені нею за придбану на електронних торгах квартиру АДРЕСА_1 , а також 38 234,00 грн. три відсотки річних та 155 009,00 грн. інфляційних втрат, шляхом списання коштів з рахунків Інгульського ВДВС, а в разі відсутності відповідних бюджетних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень, а також стягнути понесені судові витрати;
		- з ДП «Інформаційний центр» 21 135,00 грн. гарантійного внеску, сплаченого за участь в електронних торгах шляхом списання коштів з рахунків цього відповідача, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень. 
		Доводи позовної заяви обґрунтовувала тим, що 10 березня 2015 року відбулися електронні торги з реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , за їх результатами її було визнано переможцем. У встановленому порядку, вона перерахувала на рахунок ДП «Інформаційний центр» гарантійний внесок в розмірі 21 135,00 грн., а решту коштів у розмірі 401 565,00 грн. перерахувала 16 березня 2015 року на депозитний рахунок Інгульського ВДВС. Проте, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року електронні торги, протокол електронних торгів, акт про реалізацію нерухомого майна з торгів та свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів на її ім`я визнано недійсними. 
		У зв`язку з цими обставинами вона неодноразово зверталася до відповідачів із вимогою про повернення грошових коштів, з яких виконавчою службою було повернуто лише 54 367,65 грн., ДП «Інформаційний центр» у поверненні коштів в розмірі гарантійного внеску відмовив. Загальна сума неповернутих грошових коштів склала 368 332,35 грн., які просила стягнути, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних. 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Інгульського ВДВС на користь ОСОБА_1 344 043,45 грн. неповернутих грошових коштів, 33 990,57 грн. - три відсотки річних та 155 009,00 грн. інфляційних втрат, а всього 533 043,02 грн. Стягнуто з ДП «Інформаційний центр» на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплаченого гарантійного внеску у розмірі 21 135,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 119,79 грн.; з Інгульського ВДВС на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 330,43 грн. та з ДП «Інформаційний центр» на користь ОСОБА_1 відповідно судовий збір у розмірі 211,35 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
		Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 59730 від 10 березня 2015 року, реалізована квартира АДРЕСА_2 , переможцем вказаних торгів стала позивач ОСОБА_1 , яка придбала квартиру за ціною 422700, 00 грн., з яких на рахунок Інгульського ВДВС перераховано 401565, 00 грн. Наведені обставини також підтверджуються Актом про реалізацію нерухомого майна від 26 березня 2015 року. Оскільки рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року ці електронні торги визнано недійсними, то їх учасники підлягають поверненню в попередній стан, який існував до їх проведення. 
		Між тим, оскільки позивачем не враховано перерахування на її рахунок платіжним дорученням № 10207 від 27 грудня 2018 року коштів в сумі 3 150,23 грн., суд не в повній мірі погодився з розміром стягнення, яке слід здійснити з Інгульського ВДВС в частині простроченого грошового зобов`язання та вирішив, що з виконавчої служби підлягає стягненню різниця між перерахованими позивачем на депозитний рахунок коштами та коштами, які їй були повернуті, що складає 344 043,45 грн. (401565,00  57 521,55). 
		Застосовуючи до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення з виконавчої служби інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд виходив з того, що зазначена стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.
		Не погодившись із вказаним рішенням суду, Інгульський ВДВС, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права просив скасувати оскаржене рішення в частині задоволення позовних вимог до нього та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову до Інгульського ВДВС відмовити в повному обсязі.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що задовольняючи позов суд застосував до спірних правовідносин норми ст. 216 ЦК України, однак це є наслідком невірного тлумачення норм матеріального права.
		Зокрема, судом не було враховано той факт, що відповідні правовідносини мають значно ширше коло учасників, ніж продавець та покупець, участь у вказаних правовідносинах приймають також і стягувачі у виконавчому провадженні, які отримують грошові кошти внаслідок реалізації арештованого майна та Державний бюджет України, який є отримувачем коштів виконавчого збору.
		Так, відділ ДВС, який передає арештоване майно на реалізацію з прилюдних торгів, не є продавцем майна в класичному розумінні, що міститься в ЦК України, оскільки він не стає власником (набувачем) грошових коштів, отриманих від продажу майна з прилюдних торгів. Процедура примусової реалізації арештованого майна застосовується для задоволення вимог стягувачів у виконавчому провадженні. Грошові кошти, що надходять на рахунок ВДВС від реалізації арештованого майна, розподіляються державним виконавцем між стягувачами (кінцевими отримувачами та набувачами коштів), також стягується виконавчий збір, який перераховується до Державного бюджету України відповідно до вимог закону України «Про виконавче провадження».
		Інгульський ВДВС не володіє та не має законних підстав володіти або ж утримувати на своїх рахунках грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 за придбання з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна. З огляду на ці обставини, норми ст. 216 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані.
		Відповідні правовідносини, з огляду на їх характер та специфічне коло учасників мають регулюватись ст. 1212 ЦК України, відповідно до положень якої грошові кошти стягуються з осіб, які їх фактично отримали від реалізації арештованого майна та є утримувачами цих грошових коштів, тобто з кінцевих вигодонабувачів. 
		Крім того, скаржник вказував, що не погоджується із застосуванням судом до спірних правовідносин норми ст. 625 ЦК України та стягненням з Інгульського ВДВС 3% річних та інфляційних втрат, оскільки норми ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуються виключно до договірних правовідносин, а між Інгульським ВДВС та позивачем такі правовідносини відсутні.
		Отже, за думкою скаржника, відділ ДВС не є належним відповідачем у зв`язку з відсутністю речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна, тому ОСОБА_1 не має іншої законодавчо визначеної можливості повернення вказаних коштів крім звернення з позовом безпосередньо до володільця, тобто до кінцевих вигодонабувачів. 
		У відзиві на апеляційну скаргу третя особа Головне територіальне управління юстиції у Миколаївської області погодилося з аргументами апеляційної скарги Інгульського ВДВС та вважало її такою, що підлягає задоволенню, а тому просило рішення суду в частині задоволення позовних вимог до Інгульського ВДВС скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інгульського ВДВС відмовити в повному обсязі.
		Доводи відзиву обґрунтовувало тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не врахував специфіку правовідносин, що виникають між сторонами внаслідок визнання недійсними прилюдних торгів. Дані правовідносини за своєю ознакою не є класичними правовідносинами купівлі-продажу майна в розумінні норм ЦК України, мають свої особливості та більш широке коло учасників.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1  ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнав та вказував, що є безпідставними посилання на застосування до правовідносин сторін положень ст. 1212 ЦК України, а не ст. 216 ЦК України, а також що вимоги про стягнення грошових сум мають бути пред`явлені до стягувачів у зведеному виконавчому провадженні, оскільки їм у подальшому було перераховано кошти позивача.
		Представник позивача вказував, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, в тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.
		Відповідно суд встановив наявність між сторонами договору, а тому застосування до таких правовідносин ст. 1212 ЦК України є неправильним. 
		Оскільки в даних спірних правовідносинах Інгульський ВДВС є стороною правочину продажу на публічних торгах, тому суд першої інстанції керувався саме правилами ст. 216 ЦК України.
		Щодо застосування ст. 625 ЦК України, то суд правильно виходив з положень ст. 216 ЦК України, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину. Отже наявне зобов`язання, яке на час звернення до суду з позовом не виконане. 
		Інші учасники справи правом надати відзив на апеляційну скаргу у порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України не скористалися. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 59730 від 10 березня 2015 року, реалізовано нерухоме майно  квартиру АДРЕСА_2 . 
		Переможцем електронних торгів стала позивач ОСОБА_1 , яка придбала квартиру за ціною 422 700,00 грн., з яких на рахунок Інгульського ВДВС перераховано 401 565,00 грн. 
		Наведені обставини також підтверджується Актом про реалізацію нерухомого майна від 26 березня 2015 року. 
		Свідоцтвом від 10 квітня 2015 року посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , яка придбана за 422 700,00 грн. Вказане право позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 квітня 2015 року.
		Квитанцією № 0.0.356803138.1 від 05 березня 2015 року підтверджується, що в якості гарантійного внеску за участь у електронних торгах ОСОБА_1 сплатила на рахунок ДП «Інформаційний центр» грошові кошти в розмірі 21 135,00 грн. 
		Згідно квитанції№ 0.0.359920393.1від 13 березня 2015 року ОСОБА_1 на депозитнийрахунок ІнгульськогоВДВС сплатилагрошові коштив розмірі 401 565,00грн., що дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди організатора електронних торгів ДП «Інформаційний центр». 
		Отриманні від ОСОБА_1 грошові кошти, на той час Ленінським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, були перераховані державним виконавцем іншим стягувачам, зокрема, платіжними дорученнями:
		- № 2761 від 17 квітня 2015 року на користь ПАТ «Кредитпромбанк» в сумі 7 603,88 грн.;
		- № 2771 від 17 квітня 2015 року на користь ПАТ «Банк Форум» в сумі 7 031,48 грн.;
		- № 2764 від 17 квітня 2015 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 243,60 грн.;
		- № 2767 від 17 квітня 2015 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 10 412,00 грн.;
		- № 2765 від 17 квітня 2015 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 13 797, 93 грн.;
		- № 2773 від 17 квітня 2015 року на користь ОСОБА_3 в сумі 281 562,50 грн.;
		- № 6697 від 14 вересня 2015 року на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» в сумі 22 880,54 грн.
		За рахунок отриманих від позивача, як переможця електронних торгів, коштів державним виконавцем також були сплачені виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.
		Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року у справі № 489/4802/15-ц, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року, визнано недійсними електронні торги, проведені 10 березня 2015 року ДП «Інформаційний центр» з продажу квартири АДРЕСА_2 , а також визнано недійсними протокол № 59730 проведення електронних торгів від 10 березня 2015 року, акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів, складений державним виконавцем Сидоровою Н.В. та затверджений начальником Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Павлюком П.М. щодо продажу вказаної квартири, та Свідоцтво про право власності на майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В.
		Постановами від 28 березня 2016 року відновлено виконавче провадження ВП № 43510458, № 44703232, № 17472627, №21584741, № 31731929, № 17693441 та вказані виконавчі провадження об`єднано у зведене виконавче провадження. 
		У зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем на адресу стягувачів, яким були перераховані грошові кошти, що надійшли від переможця торгів ОСОБА_1 , неодноразово надсилалися листи з вимогою про повернення коштів, що підтверджується матеріалами справи.
		Інгульський ВДВС повернув позивачу кошти з державного бюджету, які були зараховані в якості виконавчого збору та витрати на проведення виконавчих дій, а також кошти, що надійшли від окремих стягувачів, у загальному розмірі 57 521,55 грн.
		Отже, як встановлено, предметом позовних вимог є визнання електронних торгів недійсними.
		Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу XПорядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажумайна на прилюдних торгах, а отже, є договором.
		Частиною 1 ст. 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
		Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до ч. 4ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
		З аналізу наведених норм права можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
		Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 ЦК України). 
		    Згідно із п. 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем.
		В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно (пункт 5 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна).
		Отже набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
		Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК Україниу разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Отже у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.
		Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 05 червня 2018 року у справі № 910-856-17 та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватися судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
		За такого, районний суд дійшов правильного висновку, що належними відповідачами у справі є Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та організатор електронних торгів - Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, як продавці за договором, а позивач, як переможець торгів є покупцем.
		Також районний суд правильно застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 216 ЦК України та застосував правові наслідки недійсності правочину.
		Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України.
		Так, згідно з ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч.1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		 За змістом ст.ст. 524,533-535і625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
		 Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5ЦК Українипоширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).
		Отже, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року визнано недійсними прилюдні торги проведені 10 березня 2015 року, як зазначалось, які за своєю правовою природою відчуження майна з прилюдних торгів відносяться до угод купівлі-продажу, а тому саме з цього часу в Інгульського ВДВС виникло зобов`язання повернути грошові кошти позивачу, що частково було виконано відповідачем до звернення позивача до суду. Частина неповернутих коштів стягнута судом за позовом ОСОБА_1 у цій справі.
		Таким чином, повернення стороні договору коштів, які вона сплатила за оспорюваним правочином, здійснюється іншою стороною договору та можливе у разі визнання такого правочину недійсним.
		З огляду на викладене грошове зобов`язання, після визнання прилюдних торгів недійсними, виникло в осіб, які отримали перераховані позивачем кошти, і пред`явити вимогу про здійснення виплат за ч. 2 ст. 625 ЦК України ОСОБА_1 має право до зазначених осіб у межах сум, які присуджені цим особам.
		Отже судом першої інстанції обґрунтовано нараховано індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок сум, що підлягають стягненню сторонами не оспорюється.
		    Зурахуванням викладеного,колегія суддівдійшла висновку,що доводиапеляційної скаргиправильних висновківсуду першоїінстанції неспростовують.Посилання скаржникана постанови колегіїсуддів ВерховногоСуду,де застосованіаналогічні нормиправа,не можутьбути прийнятідо уваги,оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду України у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910-856-17 мають перевагу над висновками колегії суддів. Про таке йдеться в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 130/1001/17, а тому у зазначеній справі підлягає застосуванню висновок, викладений у постанові ВП ВС від 05 червня 2018 року. 
		Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відповідно до ст. 375 ЦПК України вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
		Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарженадо Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
		 
		Головуючий Л.М. Царюк
		 
		Судді Л.М. Прокопчук
		 
		Н.В. Самчишина
		 
		Повний текст постанови складено 12 липня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...