Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/2252/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2019. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 02.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/813/265/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.07.2019 року                                 м. Одеса
		 
		Єдиний унікальний номер справи № 523/2252/16-ц
		Апеляційне провадження № 22-ц/813/265/19
		Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого-Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач), 
		суддів-Вадовської Л.М., Ващенко Л.М.,
		за участю секретаря-Маслова Р.Ю., 
		учасники справи:
		позивач- ОСОБА_1 ,
		представник позивача- ОСОБА_2 ,
		відповідач ОСОБА_3 ,
		представники відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		відповідач ОСОБА_6 ,
		розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішенняСуворовського районногосуду м.Одесивід 19вересня 2018року ускладі судді БабаковаВ.П., 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у жовтні 2016 року позовом до редакції газети «Наша рідна» та ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
		Зазначав, що будучи публічним політиком, колишнім депутатом Одеської обласної ради і головою Савранської райдержадміністрації (далі-голова РДА), брав участь у виборах голови Савранської селищної ради, призначених на 25 жовтня 2015 року.
		Напередодні виборів, у щотижневій газеті «Наша рідна» №3 (20), засновником якої є ОСОБА_8 , 20 жовтня 2015 року була надрукована стаття ОСОБА_7 «Як дурять жителів ОСОБА_9 , щоб дорватися до посади», в якій містилася негативна і недостовірна інформація стосовно нього, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, внаслідок чого він посів третє місце на виборах.
		Ураховуючи викладене, позивач просив задовольнити його вимоги, визнати недостовірними і такими, що не відповідають дійсності та викладені неправдиво, порочать його честь, гідність і ділову репутацію інформацію, опубліковану у вказаній статті в абзацах 1, 3-8, 10-18,20-24, а саме твердження про те, що:
		- один з кандидатів на посаду голови Савранської селищної ради - екс-голова Савранської райдержадміністрації ОСОБА_10 Іспанюк - роздає виборцям листівку (до речі, без зазначення даних друкарні і кількості примірників, що є прямим порушенням Закону про вибори);
		- пан Іспанюк стверджує, що в галузі медицини за його сприяння «відремонтовано та відкрито хірургічне відділення ЦРЛ». Що тут казати? Жителі ОСОБА_9 пам`ятають, коли це було. А було це ще за тих часів, коли головою райдержадміністрації був ОСОБА_11 . Іспанюк тоді був заступником голови районної ради. Так що, це зовсім не його заслуга;
		- за сприяння ОСОБА_12 . Іспанюка «Капітально відремонтовано терапію та відділення невідкладної та швидкої допомоги». Ще раз кажемо, що головою райдержадміністрації тоді була інша людина;
		- що стосується ствердження, що за сприяння пана Іспанюка «придбано новий автомобіль швидкої допомоги», то й тут м`яко кажучи, не зовсім правда;
		- а ствердження, що за сприяння пана Іспанюка «щороку проводиться дитячий медичний огляд дітей сиріт, дітей малозабезпечених сімей безкоштовно та возили в дитячу обласну лікарню на додаткове обстеження» взагалі ні на яку голову не лізе. Це державна та обласна програми;
		- ось бачимо, що вже в перших пунктах своєї незаконної листівки цей кандидат приписує собі чужі здобутки. Чи треба голосувати за таку людину - вирішувати виборцям. Якщо їм подобається, що вже з самого початку їм «вішають локшину на вуха», то вони будуть голосувати за Іспанюка. Однак, сподіваємося, що жителі ОСОБА_9 все ж таки мають власну гідність і не дозволять себе обдурити;
		- за сприяння цього кандидата «капітально відремонтовано Савранську школу, яка не ремонтувалась 40 років, із заміною вікон, дверей, утепленням стін»... Пане Іспанюк! Невже ви гадаєте що у людей зовсім коротка пам`ять? Так, ремонт школи було започатковано, коли на посаді голови райдержадміністрації був ОСОБА_13 . Але тільки започатковано. Причому започатковано було в рамках так званого «народного бюджету. Школу би ремонтували і без участі цього чиновника. Тоді, до речі, майже не з усіма підрядниками розрахувалися. Основні роботи по ремонту школи велися вже після того, як головою райдержадміністрації став С. Дужій. Так що й тут ми бачимо, що Іспанюку приписуються зовсім не його здобутки;
		- подивимося, що ж ще зробив колишній керівник району в галузі освіти. Ну треба ж! Виявляється, що за його сприяння «придбано новенький шкільний автобус»! Та це вже зовсім! «Шкільний автобус» - це обласна програма! Яке таке сприяння пана Іспанюка тут? Навіть ключі від нього отримував ОСОБА_14 , а не Іспанюк! Автобуси виділялися кожному району області і для ОСОБА_9 він був би виділений, як говориться, «при будь-який погоді»! Ще трішки і цей кандидат скаже, що за його сприяння в Саврані пішов дощ!;
		- уже не будучи головою райдержадміністрації О ОСОБА_15 Іспанюк вибив кошти з обласного бюджету на заміну старих котлів у школі на нові, сучасні. Мабуть він як депутат обласної ради «сприяв» виділенню цих коштів, але говорити, що «вибив тільки він» у даному випадку теж говорити неправильно». «...Не соромно, пане ОСОБА_16 , людям в очі після таких слів дивитися?»;
		- щось тут не так. Коли так було, то мабуть у ОСОБА_17 . Іспанюка десь є прихований бізнес, а може він й скарб десь знайшов, та з громадою не поділився!?;
		- і остання перлина, що стосується освіти, в незаконній листівці Іспанюка: « ОСОБА_18 Іспанюку шкільна земля почала здаватись в оренду за справжні гроші, а не за копійки». Пане ОСОБА_19 Вам не соромно приписувати собі те, що було зроблено на державному рівні, а не тільки в ОСОБА_9 ?;
		- ОСОБА_1 знайшов у бюджеті кошти на створення дитячого хореографічного ансамблю при Будинку культури...». Цікаво! Хіба голова райдержадміністрації якийсь «царьок», що може сам шукати гроші у бюджеті? Хіба не депутати цим займаються? Заслуга Іспанюка тут тільки в тому, що він не був категорично проти того, щоб створити такий ансамбль. А гроші в бюджеті шукали саме депутати;
		- …він хвастає, що «за премію від ОСОБА_20 , яку міг забрати собі (80 тисяч) облаштував вуличне освітлення по вулиці Жовтневої революції на острові». Ну по-перше, селищна рада також виділила гроші на освітлення цієї вулиці. Так що, це знову спільне досягнення, а не тільки досягнення пана ОСОБА_21 ;
		- потім в своєї листівці пан Іспанюк каже, що «разом з ОСОБА_22 організував збір коштів та зробили ямочний ремонт центральних вулиць Саврані». «...Знаючі люди кажуть, що збирав гроші на ці потреби тільки ОСОБА_23 . Та й мерія Саврані також виділяла кошти на ремонт центральних вулиць селища. Так що й тут є спроба приписати чужі заслуги;
		- що стосується того, що пан ОСОБА_16 ніби то «встановив ОСОБА_24 ОСОБА_25 », то у відповідь хочеться спитати: не надірвався? Памятник - важкий. Справа в тому, що встановлювали цей пам`ятник робочі, замовили цей монумент ще коли головою райдержадміністрації був ОСОБА_11 . Так безапеляційно заявляти, що він це зробив самотужки може людина, яка не поважає тих виборців, до котрих звертається;
		- ну й останнє, чим хвастає пан Іспанок в своїй агітаційній листівці, те, що він «вибив кошти з області на капітальний ремонт дорожнього покриття вулиці Чкалова в Саврані, уже не будучи головою райдержадміністрації.
		Крім того, позивач просив: 
		- визнати наклепом дії відповідачів з виготовлення та поширення інформації щодо нього у вказаній статті.
		- зобов`язати відповідача ОСОБА_7 надрукувати спростування зазначених вище недостовірних відомостей у спосіб найбільш близький до способу їх поширення.
		- зобов`язати редакцію газети «Наша рідна»опублікувати спростування недостовірних відомостей у спосіб найбільш близький до способу їх поширення шляхом спростування такої недостовірної та неправдивої інформації у щотижневій газеті «Наша рідна» на першій сторінці, тиражем у кількості 3 000 екземплярів.
		- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 100000 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи (т.1а.с.1-7,59-62).
		Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 22 грудня 2016 року задоволено клопотання позивача та замінено редакцію газети «Наша рідна» на належного відповідача ОСОБА_8 , засновника вказаної газети, яка не юридичною особою або структурним підрозділом юридичної особи (т.1а.с.88-90,91).
		Відповідач ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_26 позов не визнали.
		Зокрема, у запереченнях на позовну заяву вони зазначили, що: 
		- ОСОБА_8 , як засновнику газети «Наша рідна», була надіслана стаття невідомого ОСОБА_7 , який у такий спосіб відреагував на агітаційну листівку кандидата на посаду селищного голови ОСОБА_1 , що не містила відомості про замовника та установу, яка здійснила друк, його тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск, та яку він вирішив надрукувати, оскільки не вбачав в цьому порушень чинного законодавства;
		- всі факти, які наведені у статті, підтверджені належними доказами, що додані до заперечень;
		- в опублікованій статті не міститься жодного слова про будь-які корисливі чи шахрайські дії позивача, а посилання на це позивача - є вигадкою і спотворюванням її змісту; 
		- за офіційною інформацією, оприлюдненою на офіційному сайті ЦВК, по всьому Савранському районі в день виборів 25 жовтня 2015 року бюлетені для голосування отримали 7691 громадянин;
		- тираж газети «Наша рідна» становить 3000 екземплярів, вона поширюється в Савранському районі, в якому налічується близько 22368 жителів, а тому її тираж масово не впливає на свідомість громадян та результати виборів;
		- відсутній причинно-наслідковий зв`язок між результатом участі ОСОБА_1 у виборчих перегонах , який зайняв третє місце із 298 голосами, а також між перебуванням ним з 01 по 14 грудня 2015 року в терапевтичному відділенні Савранської центральної районної лікарні (далі-Савранська ЦРЛ), та опублікованою статтею (т.1а.с.100-106, 173-177).
		Відповідач ОСОБА_27 свого ставлення до позовних вимог не висловив. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 19 вересня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено (т.1а.с.183).
		Відмовляючи упозові,суд першоїінстанції виходивз того,що вказаніпозивачем висловлювання,які булизроблені відповідачамив щотижневійгазеті «Наша рідна», неможливо вважати розповсюдженням інформації в розумінні ст.277 ЦК України, оскільки вони носять оціночний характер.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити його позов в повному обсязі (т.1а.с.184-188).
		Неправильність рішення суду обґрунтовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Зокрема, апелянт зазначив, що відповідачами в статті категорично і недвозначно наводяться конкретні недостовірні факти, спростовані ним належними доказами, та які суд першої інстанції помилково вважав оціночними.
		 
		Короткий зміст доводів відзиву на апеляційну скаргу 
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_8 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів, оскільки за своїм змістом стаття носить оціночний характер та критику інформації, що містилася в листівці, яка агітувала за позивача напередодні виборів (т.1а.с.211-215). 
		Сторони та їх представники, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в чергове судове засідання не з`явилися, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність. 
		 
		2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Позиція апеляційного суду
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду  зміні, з доповненням його в частині мотивів та підстав відмови виходячи з наступного.
		 
		Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
		Позивач звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди внаслідок поширення відповідачами інформації, яку він вважає недостовірною, і саме ці вимоги мав вирішити суд першої інстанції.
		Як зазначалосьвище,відмовляючи упозові,суд першоїінстанції виходивз того,що вказаніпозивачем висловлювання,які булизроблені відповідачамив щотижневійгазеті «Наша рідна», неможливо вважати розповсюдженням інформації в розумінні ст.277 ЦК України, оскільки вони носять оціночний характер.
		Суд дійшов правильного висновку про відмову позивачу у позові в повному обсязі, проте, у зв`язку з тим, що зміст рішення не містить дані про дослідження обставин справи та надання оцінки зібраним доказам, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції має бути доповнена наступними фактами та висновками. 
		Так, Конституція Українивизнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст.3,28).
		Разом із цимКонституцією Українигарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосібна свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).
		Відповідно до ч.1ст.277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно зі ст.47-1Закону України Про інформаціюніхто не може бутипритягнутий до відповідальностіза висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, завинятком образи чи наклепу, є висловлювання,які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду нахарактер використаннямовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири.Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Стаття 9 Конституції Українипередбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі-Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
		Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є публічною особою, оскільки призначався головою Савранської районної державної адміністрації Одеської області 30 квітня 2010 року та звільнений з цієї посади 24 березня 2014 року, у 2010 році обирався депутатом обласної ради VI скликання, був кандидатом на посаду голови Савранської селищної голови та згідно результатів виборів, які відбулися 25 жовтня 2015 року, набрав 298 голосів, що є третім результатом (т.1а.с.10,15,17,18,19).
		Із наявній у справі його агітаційної листівки видно, що вона містить основні питання виборчої програми ОСОБА_1 та інформацію про низку позитивних дій зроблених в ОСОБА_9 за його сприяння в галузі медицини, освіти, культури та благоустрою (т.1а.с.115).
		Зазначена листівка не містить відомості про замовника та установу, що здійснила друк, його тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.
		З матеріалів справи також вбачається, що 20 жовтня ІНФОРМАЦІЯ_1 року у щотижневій газеті «Наша рідна» №3 (20) була надрукована стаття ОСОБА_7 «Як дурять жителів ОСОБА_9 , щоб дорватися до посади», в якій викладена реакція її автора на зміст агітаційної листівки та посилання на те, що ОСОБА_1 приписує собі чужі здобутки у галузі медицини, освіти, культури, благоустрою тощо (т.1а.с.8-9).
		На підтвердження інформації, що міститься в статті, відповідач ОСОБА_8 послався в суді на копію листів:
		- голови районної державної адміністрації Свічинського В.С. від 01 лютого 2017 року, згідно якого кошти на ремонт відділень Савранської ЦРЛ почали надходити ще з 2007 року, коли ОСОБА_1 не був головою РДА;
		- начальника відділу освіти ОСОБА_28 від 08 грудня 2015 року, згідно якого значна частина коштів (фінансування) капітального ремонту школи проводилась вже після того, як ОСОБА_1 було звільнено з посади голови РДА;
		- селищного голови Юзькова В.І. від 15 жовтня 2013 року, адресованому голові Савранської РДА ОСОБА_1 , про надання документів по об`ємах та вартості робіт з якого вбачається, що в селищній раді відсутні підстави для здійснення платежів за електричну енергію та відсутні документи на підтвердження того, що орган місцевого самоврядування має відношення до мережі зовнішнього освітлення вул. Жовтневої революції в смт. Саврань, яке було проведено за участі народного депутата України ОСОБА_29 та позивача;
		- селищного голови Дужія С.Г від 03 лютого 2017 року, згідно якого капітальний ремонт зовнішнього освітлення вулиць смт. Саврань проводиться регулярно за рахунок коштів селищної ради (т.1 а.с.108-114).
		Розповсюдження напередодні виборів листівок в громадських містах смт. Саврань, які агітували за ОСОБА_1 , підтвердили в суді першої інстанції свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 
		Жоден із свідків, в тому числі ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_32 , які були допитані в суді першої інстанції за клопотанням позивача, не показав про те, що зміст статті у газеті «Наша рідна» вплинув на їх вибір при голосуванні. 
		Таким чином, аналіз змісту статті свідчить про те, що у її тексті містяться оціночні висловлювання щодо фактів, а також поведінки кандидата ОСОБА_1 , а читачу пропонується зробити свої висновки з цих питань.
		Сам по собі факт надання позивачем суду доказів про те, що ремонт хірургічного та терапевтичного відділень Савранської ЦРЛ, ремонт середньої школи, освітлення вулиці Жовтневої революції, встановлення та відкриття пам`ятника ОСОБА_35 , охоплення медичними обстеженнями дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей у населених пунктах району, безкоштовна організація поїздок дітей-сиріт в Умань, перепрофілювання хореографічного гуртка, внаслідок чого він став досить популярним, тощо, відбувався саме в період його каденції на посаді голови Савранської РДА, на вказаний висновок не впливає.
		 
		Оцінка апеляційногосуду вконтексті статті10Конвенції прозахист правлюдини іосновних свобод та практики Європейського суду з прав людини
		Питання про визначення ствердження як факту або оціночного судження знаходиться у сфері свободи розсуду національного суду.
		Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу на необхідність розмежування твердження про факти та оціночні судження, підкреслюючи, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. 
		Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст.10 Конвенції (справа «Лінгенс проти Австрії», рішення від 8 липня 1986 року, п.46).
		Розвиваючи ці положення у справі «Ліндон, Очаковські-Лоран та Жулі проти Франції», Європейський суд з прав людини нагадав, що для того,щоб оцінитивиправданість оспорюваноговисловлювання,необхідно провестирізницю міжтвердженнями профакти іоціночні судження.У тойчас якреальність фактівможе бутипродемонстрована,правдивість оціночнихсуджень неможе бутипредметом доведення.Вимогу довестиправдивість оціночногосудження неможливовиконати,це порушуєсаме правона вільневираження думки,яке єнайважливішим елементомправа,гарантованого ст.10Конвенції.Класифікація висловлюванняяк твердженняпро фактабо оціночногосудження являєсобою питання,яке першза всезнаходиться врамках свободирозсуду національнихорганів влади,зокрема національнихсудів. Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, воно повинно бути підтримано достатньою фактичною підставою, за відсутності якої воно буде визнано таким, що виходить за належні рамки (справа «Ліндон, Очаковські- ОСОБА_36 та Жулі проти Франції», рішення від 22.10.2007 року, п.55).
		Проаналізувавши зміст статті щодо оцінки відповідачами фактів про здобутки позивача, зазначені в агітаційній листівці в період виборчої кампанії, апеляційний суд дійшов висновку, що оціночні ствердження щодо фактів, які позивач вважає дифамаційними - такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію, мають достатню фактичну підставу та підтверджені достатніми фактичними даними, тому відповідають стандартам ЄСПЛ щодо «мінімальної перевірки», яку здійснив відповідачі (див. п.55 вищезазначеної справи).
		Щодо визнання такими, що порочать честь і гідність та ділову репутацію позивача висловлювання відповідача в статті «Як дурять жителів ОСОБА_9 , щоб дорватися до посади» про те, що один з кандидатів на посаду голови Савранської селищної ради - екс-голова Савранської райдержадміністрації ОСОБА_37  роздає виборцям листівку, без зазначення даних друкарні і кількості примірників, що є прямим порушенням закону про вибори, колегія суддів зауважує наступне.
		Пункт 2 ст.10 Конвенції залишає мало можливостей для обмежень свободи вираження думки в області політичних висловлювань чи дискусій, де свобода вираження думки набуває особливо важливе значення - чи з питань, що становлять суспільний інтерес.
		Крім того, межі допустимої критики щодо політичного діяча є ширшими, ніж в разі критики на адресу приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче і свідомо відкриває себе для пильного спостереження за кожним своїм словом і вчинком з боку журналістів і громадськості в цілому, і повинен, отже, проявляти більшу терпимість (рішення у справі «Ліндон, Очаковські- ОСОБА_36 та Жулі проти Франції», п.46, рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п.42).
		Спостерігаючи за словами і вчинками кандидата ОСОБА_1 -політичного діяча та держслужбовця, в період агітаційної кампанії, що становило суспільний інтерес, та висловлюючи оціночні судження в зазначеній статті щодо розповсюдження агітаційних листівок, відповідачі діяли в межах п.2 ст.10 Конвенції. Тому ці оціночні судження не можуть вважатися такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		За відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання недостовірними і такими, що не відповідають дійсності та викладені неправдиво, порочать честь, гідність і ділову репутацію інформацію про нього в статті ОСОБА_7 «Як дурять жителів ОСОБА_9 , щоб дорватися до посади», розміщеної 20 жовтня 2015 року у щотижневій газеті «Наша рідна» №3 (20), відсутні й правові підстави для задоволення інших похідних від неї вимог, а саме про:
		-визнання наклепом дії відповідачів з виготовлення та поширення інформації щодо нього у вказаній статті;
		-зобов`язання відповідача ОСОБА_7 надрукувати спростування зазначених вище недостовірних відомостей у спосіб найбільш близький до способу їх поширення;
		-зобов`язання редакцію газети «Наша рідна» опублікувати спростування недостовірних відомостей у спосіб найбільш близький до способу їх поширення шляхом спростування такої недостовірної та неправдивої інформації у щотижневій газеті «Наша рідна» на першій сторінці, тиражем у кількості 3 000 екземплярів;
		-стягнення з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
		Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 19 вересня 2018 року змінити, доповнивши його в частині мотивів та підстав відмови у позові, в решті рішення суду залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 11 липня 2019 року.
		 
		Головуючий /підпис/
		 
		Судді: /підписи/
		 
		З оригіналом згідно,
		Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...