Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/8626/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи, що виникають із сімейних правовідносин, з них:; про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 09.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа №753/8626/19
		Апеляційне провадження №22-ц/824/9496/2019
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		09 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів  судової   палати  у цивільних   справах -  головуючого  Сержанюка А.С.,   суддів Іванової І.В., Мельника Я.С., із участю секретаря Спеней О.С.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		26 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, де просила видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 500 метрів до місцясвого проживання ( перебування ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12 листопада 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою шлюб.
		Від зареєстрованого шлюбу сторони мають двох спільних дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Після народження сина стосунки між сторонами погіршились, а ОСОБА_2 став нетактовно та агресивно відноситися до дружини та дітей. 
		Він лаявся нецензурною лайкою, завдавав стусанів, волав, знущався над заявницею, виганяв її з квартири без одягу.
		 В ніч з 17 на 18 квітня 2019 року психологічне насильство з боку ОСОБА_2 , в черговий раз,повторилось і заявниця звернулась до клінічної лікарні «Феофанія», де їй встановили діагноз: порушення адаптації:розлад адаптації, змішала тривожно-депресивна реакція.
		Вказаний стан здоров`я стався у заявниці внаслідок постійного морального тиску та психологічного знущання, викликаних неправомірними діями ОСОБА_2 .
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року у задоволенні поданої заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, що ОСОБА_2 позитивно характеризується і за місце роботи, і за місцем проживання, працевлаштований, не судимий, не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Ана лізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки психологічне насильство з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та їх спільних дітей не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні і не надано з цього приводу доказів у розумінні ст.76-80 ЦПК України, тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
		Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
		Просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення поданої заяви.
		Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
		Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 12 лисопада 2008 року ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 уклали між собою шлюб ( а.с. 6 ). 
		Від зареєстрованого шлюбу вони мають двох спільних дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 7-8 ).
		Згідно консультативного висновку спеціаліста від 19 квітня 2019 року клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, ОСОБА_1 було встановлено діагноз: порушення адаптації: розлад адаптації, змішала тривожно-депресивна реакція ( а.с. 9 ). 
		Як вбачається з розділу №6 «скарги пацієнта», зі слів заявниці, вказане захворювання виникло внаслідок постійного здійснення чоловіком психологічного тиску ( там же ).
		Відповідно до висновку експертного дослідження №1669/ж вбачається, що зі слів заявниці 22 листопада 2018 року приблизно о 08 години 45 хвилин невідомий чоловік, при спробі викрасти дитину, наступив своїми ногами на ногу заявниці, притиснув ліву руку до стінки, хватав руками за руки в результаті чого мали місце такі тілесні ушкодження: синці на переднє-внутрішній поверхні лівого плеча в середній третині, заднє-зовнішній поверхні його в середній третині, лівого ліктьового суглоба, на правому передпліччі в середній третині, на переднє-зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, на тилі лівої стопи в проекції передньої третини плеснових кісток з переходом на плесно-фалангові суглоба, на тилі лівої стопи в проекції задньої третини 1-ї плеснової кістки ( а.с. 47-49 ).
		26 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького УП ГУ НП в м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України         ( а.с. 52-56 )
		Слідчим відділом Дарницького УП НП в м. Києві проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженню «12018100020011249 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 грудня 2018 року за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1    ( а.с. 50, 164 ).
		ОСОБА_1 звернулася до Дарницького УП ГУ НП в м. Києві з заявами про вчинення кримінального правопорушення за ст. 125 КК України  від 21 грудня 2018 року, про погрози вбивством від 16 листопада 2018 року, заявою про домашнє насильство від 07 грудня 2018 року ( а.с. 156, 157-158, 160-162 ). 
		Проте, будь-яких доказів в розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України про притягнення ОСОБА_2 за вказаними зверненнямидо кримінальної чи адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.
		Разом з тим, відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана, зокрема, особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини          ( баба, дід, повнолітні брат, сестра ), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
		Також, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження того, що заявник, її діти, постраждали від домашнього насильства, а ОСОБА_2 є кривдником по відношенню до них.
		Окрім цього, заявником не надано до суду доказів і того, що факти заподіяння психічного чи фізичного насильства по відношенню до неї, дітей зареєстровані в Журналі реєстрації фактів виявлення ( звернення ) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі у відповідності до ст. 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», із врахуванням п. 12 Порядку взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №658 від 22 серпня 2018 року.
		При цьому, як вбачається з наданих документів, ОСОБА_2 позитивно характеризується, працевлаштований,  на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває ( а.с. 110, 111, 112, 113 ).
		Разом з тим, між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 наявний спір про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітніх дітей ( а.с. 77-78, 79-82 )
		Відтак, на переконання апеляційного суду, сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з підстав вчинення щодо неї психологічного та фізичного насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що останній вчинив щодо неї домашнє психологічне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		При цьому, наявний спір між сторонами, зокрема, щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітніх дітей регулюється нормами ЦК України та СК України та не може бути підставою застосування зазначених заявником заходів обмежувального припису.
		Таким чином, враховуючи наведене та на переконання апеляційного суду, місцевий суд вірно зазначив, що психологічне насильство з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та їх спільних дітей не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні і не надано з цього приводу доказів у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України.
		За таких обставин, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевий суд правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 3, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 5, 12, 13, 76-80, 263-265, 350-1-350-8 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні поданої заяви за її необґрунтованістю.
		А тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 1, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з точки зору суду другої інстанції, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
		Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема, про те, що ОСОБА_2 систематично, при дітях, хапав її за руку, душив, погрожував вбивством, застосовував силу, він вигнав її з будинку, хтось проник до її автомобіля, вона зверталася до державних органів, з точки зору другої інстанції та в силу викладеного, не спростовують висновків місцевого суду щодо необґрунтованості заявлених вимог та не є правовою підставою для задоволення апеляційних вимог.
		Відтак, викладені у апеляційній скарзі доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
		Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 141, 263, 264, 265, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису - без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                А.С. Сержанюк
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                          І.В. Іванова
		 
		 
		 
		 
		Я.С. Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...