Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/10214/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2019.
Дата набрання законної сили: 12.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 753/10214/18
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8202/2019
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		10 липня 2019 року                                                                                     м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		судді - доповідача Слюсар Т.А.,
		суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
		за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року у складі судді Мицик Ю.С.,
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У червні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
		Зазначав, що поширена відповідачем на ресурсах офіційного сайту керуючого Тульчинською єпархією Української Православної церкви, Преосвященного Іонафана (Єлецьких), Митриполита Тульчинського і Брацлавського у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 інформація має негативний характер, оскільки  повідомляє третім особам про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо, та є такою, що, на переконання позивача, порушує його немайнові права, не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідача.
		Позивач просив: 
		- визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації позивача ОСОБА_1 інформацію поширену відповідачем ОСОБА_2 , на ресурсах офіційного сайту керуючого Тульчинською єпархією Української Православної церкви, Преосвященного Іонафана (Єлецьких), Митриполита Тульчинського і Брацлавського у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1;
		- зобов`язати відповідача, ОСОБА_2 , спростувати негативну та недостовірну інформацію, поширену ним у публікації від 14 листопада 2016 року під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2. Кем и как создавался идеологический миф о якобы «борьбе» покойного Блаженнейшего Митрополита Киевского ОСОБА_3 (ОСОБА_3) за автокефалию УПЦ», шляхом розміщення на ресурсах офіційного сайту керуючого Тульчинською єпархією Української Православної Церкви Преосвященного Іонафана (Єлецьких), митрополита Тульчинського і Брацлавського у глобальній комп`ютерній мережі за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:
		«ІНФОРМАЦІЯ_2. Кем и как создавался идеологический миф о якобы «борьбе» покойного Блаженнейшего Митрополита Киевского ОСОБА_3 (ОСОБА_3) за автокефалию УПЦ»
		«...митрополит ОСОБА_1, будучи личным секретарём Блаженнейшего ОСОБА_3, (без канонической санкции Священного Синода УПЦ - прим.) практически управлял всей УПЦ и даже формировал курс УПЦ. И особенно в последние три года жизни тяжело больного Предстоятеля УПЦ, номинально пребывавшего при власти, как некоторые убеждены, по настоянию архиепископа ОСОБА_1 .»
		«...не являлось ли неуставное управление владыкой ОСОБА_1 Украинской Православной Церковью в затяжной период тяжелейшей болезни Блаженнейшего митрополита ОСОБА_3 практической «узурпацией» канонической власти последнего?»
		«...около неуклонно угасающего Предстоятеля УПЦ Блаженнейшего Митрополита ОСОБА_3, прежде всего, трудами архиепископа ОСОБА_1 , собралась «перспективная» команда молодых, довольно начитанных и, что важно, идеологически «правильно» настроенных иереев УПЦ, у которых, судя по их публикациям в СМИ, второй, если не основной «профессией», стала популяризация идеи автокефалии УПЦ в массах через подведомственные им церковные или светские религиоведческие СМИ, -идеи, замешанной на бульоне из софиологической средневековой идеологемы т.н. киевоцентризма и, как ни странно, бюрократической практики, заимствованной из осуждённого в УПЦ т.н. «политического православия», - с начётническим разделением иерархов УПЦ на «наших» и на «чужих.»
		«На контролируемых про-автокефальной идеологической командой околоцерковных порталах стали мусироваться идеи об «отсталости» старой «советской» генерации епископов УПЦ, якобы не способных в новых исторических условиях к примирению с «отделившимися братьями». Явной или скрытой критике, а порой и шельмованию, подвергались носители иных взглядов на «совершенствование» канонического статуса УПЦ.»
		«...кто-то исподволь решил подготовить церковное общество к будущей решительной чистке кадрового состава епископата УПЦ и к замене на руководящих постах в УПЦ вместо «пророссийских» старых кадров епископата представителями «перспективного» молодого поколения иерархов, готовых вступить в «диалог» с раскольниками из УПЦ-КП, УАПЦ и с иными украинскими религиозными группами.»
		«В русле замены старых кадров некоторые из т.н. «стариков» были отправлены на покой или выдавлены из Украины, других переводили под надуманными и даже сфабрикованными предлогами в епархии «районного» масштаба, а иных неугодных - в отдалённые от столицы области. Кадровая политика по суждениям независимых наблюдателей преследовала цель укрепления роли небольшой, но активной и перспективной» про-автокефальной группы клириков в Киевской Митрополии в целях капитуляционного «патриотического объединения» УПЦ с церковно-политическими организациями - УПЦ и УАПЦ.»
		-         «Так на одном из Архиерейских Соборов УПЦ членами идеологической команды был предложен для утверждения проект учреждения т.н. Высшего Церковного Совета УПЦ (ВЦС) с контрольными функциями над епархиальными правящими архиереями (!). При этом в руководство ВСЦ УПЦ планировалось провести священника и мирянина из про-автокефальной группы в УПЦ. Практически в УПЦ готовился административный антиуставный «переворот»: создание параллельного Священному Синоду УПЦ контролирующего органа протестанско-пресвитерианского типа (возможно, на случай кончины Предстоятеля УПЦ). Однако проект образования ВЦС с «контрольным» пунктом соборным разумом Церкви был заблокирован (голосами практически всех архиереев УПЦ + голос Блаженнейшего ОСОБА_3 , кроме единственного голоса иерарха-делегата, предположительно, автор проекта.»
		Стараниями про-автокефальной группы в Киевской Митрополии того периода, на волне политического лозунга лидера одного из расколов - «Независимой державе - независимую-церковь», в нецерковных СМИ формировался идеологический миф о якобы решительной приверженности Блаженнейшего Митрополита ОСОБА_3 «священной» идее разрыва административно-канонических отношений самоуправляемой УПЦ с патриаршей РПЦ, миф, который эксплуатируется ими и доныне. (При этом митрополиту ОСОБА_1 нецерковные СМИ успели усвоить титул «лидера», якобы мощного про- автокефального иерархического движения в УПЦ, которого просто нет.»
		«Если Москва - это Третий Рим, то Киев - это второй Иерусалим, который подревнее северо-белокаменной столицы!», - таков, пожалуй основной тезис про-автокефального «политического православия». В русле этой схемы идеологи автокефалии ТЩ продвигали идею т.н. «равноправного» диалога» и братания с экстремистами-раскольниками без всяких предварительных условий и на фоне продолжающихся захватов ими храмов УПЦ. Одновременно делались попытки дискредитировать первосвятительские визиты Святейшего Патриарха ОСОБА_4 к православным верующим Украины, которые, с подачи «инсайдеров» внутри Киевской Митрополии, характеризовались в некоторых СМИ как попытки распространения идей т.е. «Русского мира Кремля» на Украину, противопоставляя последнему «Мир украинский» (с медиа-подачи главы украинцев- католиков Верховного архиепископа УГКЦ ОСОБА_5 ).»
		«...владыка ОСОБА_1 мистически верит, что Блаженнейший Митрополит ОСОБА_3, УЖЕ находится на Небе и, что там он (вместе со святителем Киевским Петром Могилой и с другими святителями) молится у Господнего Престола, но не о спасении душ своей бывшей паствы, а за то, чтобы Украинская Православная Церковь... получила бы свое логическое и правильное (автокефальное? - прим.) каноническое оформление».
		В этом же свете намерение малочисленных сторонников автокефализации УПЦ превратить личность Блаженнейшего Митрополита ОСОБА_3 (ОСОБА_3) в идеологический «святой» символ борьбы за автокефалию УПЦ не состоятельна, и потому делать этого не стоит, ибо может породить немало соблазна и искушений».
		«...порой неудачные, «латинствущие» или «гностические» юбиляции в адрес усопшего Предстоятеля... или надуманные церковно-политические мифы о нем.... - не требуются, чтобы его человеческий образ и с сильными и слабыми сторонами... остался в благодарной памяти клириков и мирян УПЦ.»;
		 
		-       стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, оскільки є негативною та не відповідає дійсності, а поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивача, що в свою чергу впливає на зниження цінності особи останнього та приниження його гідності. Також поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушивши його честь. 
		 
		Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу,       дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
		 
		Як убачається з матеріалів справи, судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертного дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів складено висновок № 20032/17-35 від 31 жовтня 2017 року, за результатами якого на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 міститься публікація «ІНФОРМАЦІЯ_2. Кем и как создавался идеологический миф о якобы "борьбе" покойного Блаженнейшего Митрополита Киевского ОСОБА_3 (ОСОБА_3) за автокефалию УПЦ.
		 
		При дослідженні змісту публікації, встановлено, що в даній публікації наявні мовні конструкції та звороти, які в своїй сукупності, на думку суду, не є фактичними даними, а є оціночними судженнями, та висловлені відповідачем у такій формі, оскільки таким чином, він доносить до громадськості свою оцінку та власне бачення автокефалії Української Православної Церкви (УПЦ), тобто автор публікації критично оцінює дії Митрополита ОСОБА_1 та його прихильників з приводу можливого об`єднання УПЦ з УПЦ Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви, з приводу того, що працею архієпископа ОСОБА_1 зібралася «перспективна» команда молодих, начитаних та ідеологічно «правильно» налаштованих ієреїв УПЦ, які до автокефалії УПЦ та критикою дій окремих осіб, у тому числі ОСОБА_1 , які на думку ОСОБА_2 , були готові вступити в «діалог» з розкольниками із УПЦ Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви, можливих спроб дискредитації первосвятительских візитів Святійшого Патріарха ОСОБА_4 до православних вірян України, які, з подання "інсайдерів" усередині Київської Митрополії,  характеризувалися в деяких ЗМІ як спроби поширення ідей "Російського світу  Кремля» на Україну, протиставляючи останньому "Світ український". Припускав, що такими діями в УПЦ готувалися до адміністративного, антистатутного «перевороту», паралельного Священому Синоду УПЦ контролюючого органу протестансько- пресвітеріанського типу. Відповідач зазначав, що стараннями про-автокефальної групи в Київській Митрополії того часу, на хвилі політичного лозунгу лідери одного із розколів «Незалежній державі - незалежну церкву» в нецерковних ЗМІ формувався ідеологічний міф про начебто рішучу прихильність Блаженнішого Митрополита ОСОБА_3 «священній» ідеї розриву адміністративно-канонічних відносин саморегулюючої УПЦ с патріаршої РПЦ. Водночас, висловлює свою думку з того, що прихильники іншого тлумачення «ідеології» Блаженнішого Митрополита ОСОБА_3 впевнені, що останній, будучи людиною віруючою і пов`язаним релігійної присягою послуху Патріарху Московському і всієї Русі , як свого духовного Правителя (Ностоятеля) і Отця, і будучи знавцем православних канонів, ніколи не дозволив би собі розкольницьких дій, подібно колишньому патріаршому екзарху України Філарету (Денисенко), згодом зовсім відлучені від спілкування церковного. Підкреслює, що Блаженніший Митрополит ОСОБА_3 воістину залишив добрий слід в історії УПЦ: це і боротьба з філаретизмом, і боротьба за конституційну церковну незалежність, це його «сидяча», без зовнішнього епатажу і шуму, боротьба за гідне місце Церкви в українському суспільстві, це праці з становленню Київської духовної Академії і множення числа єпархій. Цього переліку заслуг покійного Предстоятеля УПЦ досить для позитивної оцінки справжньої «перспективної спадщини» Блаженнішого ОСОБА_3 для УПЦ - зберігання внутрішнього миру, злагоди і канонічної єдності УПЦ з Патріаршої Церквою-Матір`ю при допустимій відмінності думок її ієрархії, кліриків і вірних. При цьому автор публікації вдаючись до мовних конструкцій, зворотів та міркувань дає свою оцінку, тобто висловлює оціночні судження, які в такий спосіб доводить до громадськості у публікації.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що досліджувана публікація є саме оціночними судженнями з того чи іншого приводу,  жодне з висловлювань  у розумінні змісту публікації, не містить у собі інформації, яка з урахуванням положень законодавства, містила б твердження про факти, у ній  відображено  суб`єктивну думку автора,  а вживання мовно - стилістичних засобів у вигляді гіпербол, алегорій та метафор свідчать, що  висловлювання відповідача  є власною оцінкою   подій  після смерті Блаженнішого Митрополита ОСОБА_3 . 
		 
		Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
		 
		Твердження апеляційної скарги про те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, оскільки є негативною та не відповідає дійсності, а поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивача, що в свою чергу впливає на зниження цінності особи останнього та приниження його гідності, а також поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушивши його честь, колегія суддів визнає безпідставними.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин другої, третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		За правилами частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		 
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Зміст оспорюваної публікації свідчить про те, що автор не вказував на конкретні  фактичні дані, а робив висновки за результатами своїх спостережень, оцінював їх в процесі реалізації права на вільне вираження своїх поглядів і переконань,  висловлював свою суб`єктивну думку щодо подій, які мали місце після смерті Предстоятеля православної церкви Блаженнішого Митрополита ОСОБА_3.
		 
		Суд першої інстанції правильно застосував наведені норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки поширена відповідачем інформація про позивача є неприємною, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.
		 
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.
		 
		Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 11 липня 2019 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач:  
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...