Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/15730/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 11.07.2019. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 11.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/12131/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		 
		11 липня 2019 року 
		Київ
		 
		справа №686/15730/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/12131/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		 
		судді-доповідача - Соколова В.М.,
		суддів: Єресько Л.О.,  Загороднюка А.Г., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року (суддя Демінська А.А.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (судді Курко О.П., Совгира Д.І., Білоус О.В.) у справі №686/15730/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними та скасування постанови, 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		В серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Хмельницькому, відповідач) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
		На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про неправомірність прийняття оскаржуваної постанови серії ПС2 №848477 від 29 липня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності  за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (тут і надалі - КУпАП) та накладення штрафу у розмірі 255 грн, так як оскаржувана постанова у справі не ґрунтується на доказах, а інкримінованого йому правопорушення він не вчиняв.
		Постановою Хмельницького міськрайонного суду  від 30 серпня 2016 року позов задоволено частково. 
		Постанову інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Хмельницькому Державного департаменту поліції лейтенанта поліції Кузьміна Ю.П. серії ПС2 №848477 від                   29 липня 2016 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , передбачене частиною першою статті 122 КУпАП України - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього надіслано Управлінню патрульної поліції в м. Хмельницькому на новий розгляд.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 08 листопада                2016 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив. 
		Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. 
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник вказує на те, що з відеозапису не видно фактичне місце стоянки транспортного засобу, внаслідок якого відповідачем було кваліфіковано склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, оскільки зупинка транспортного засобу була здійснена за перехрестям, а у постанові місце  вчинення такого правопорушення не було встановлено.
		Крім того, позивач зазначив, що відсутність доказів точного місця скоєння правопорушення у постанові інспектора є додатковою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
		Водночас вказав, що інспектор Кузьмін Ю.П. незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи.
		Також зазначає, що в судовому засіданні колегією суддів апеляційної інстанції відеозапис з нагрудної камери інспектора роти №1 батальйону УПП у                                  м. Хмельницькому не досліджено належним чином, так як запис фіксування правопорушення здійснювався більше п`яти хвилин, тоді як його огляд в нарадчій кімнаті становив менше однієї хвилини.
		Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
		Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 23 грудня 2016 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У січні 2018 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року                     № 705/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача: Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №    14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
		За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29 липня 2016 року інспектором роти  № 1 батальйону УПП в м. Хмельницький ДПП лейтенантом поліції Кузьміним Ю.П. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною першою статті 122 КУпАП, мотивовану тим, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1 , у м. Хмельницьк на перехресті вулиць Франка - Гайдара здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо на перехресті в порушення пункту 15.9 ґ Правил дорожнього руху, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді  штрафу у сумі 255 грн.
		Не погоджуючись з постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.
		Задовольняючи позовні вимоги частково, скасовуючи постанову інспектора роти        №1 батальйону УПП в м. Хмельницькому Державного департаменту поліції лейтенанта поліції Кузьміна Ю.П. серії ПС2 №848477 від 29 липня 2016 року та направляючи справу Управлінню патрульної поліції в м. Хмельницькому на новий розгляд, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи інспектором не було чітко з`ясовано місця скоєння правопорушення, внаслідок чого її некоректно відображено в тексті постанови, тоді як позивач заперечує факт зупинки на перехресті взагалі.
		Натомість, суд апеляційної інстанції, який здійснював перегляд постанови суду першої інстанції, дійшов протилежних висновків, скасував судове рішення першої інстанції та відмовив позивачу у задоволені позовних вимог. Зазначив, що з дослідженого відеозапису з нагрудної камери інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Хмельницькому Кузьміна Ю.П., яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення     ОСОБА_1 , встановлено, що останній дійсно здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо на перехресті, тим самим порушивши пункт      15.9 ґ Правил дорожнього руху.
		Верховний Суд вважає обґрунтованим  такий висновок суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої      статті 19 Конституції України      органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією    та законами України.
		Згідно з нормами статті 14 Закон України від 30 червня 1993 року, № 3353-XII «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
		Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		За приписами статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення від           7 грудня 1984, № 8073-X (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, із змінами внесеними Законом від 14 липня 2015 року N 596-VIII - далі КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно з статтею 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		За приписами підпункту «ґ» пункту 15.9. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України   від 10 жовтня 2001 року № 1306, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
		Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП,  перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.    
		Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		У постанові у справі про адміністративне правопорушення мають міститися найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (стаття 283 КУпАП).
		Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення , виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
		Посилання скаржника на не доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовується відеозаписом з нагрудної камери інспектора роти № 1 батальйону УПП в м. Хмельницькому, про що вказав суд апеляційної інстанції, переглядаючи запис у судовому засіданні. 
		Відеоматеріали з місця події, що були долучені відповідачем до матеріалів справи, показання свідків, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сукупності є доказами в адміністративній справі які безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 діяння.
		Суд звертає увагу, що допущена інспектором у постанові описка в назві місця скоєння адміністративного порушення, не свідчить про відсутність такого місця вчинення та події адміністративного правопорушення, як вважає позивач, та не може бути самостійною підставою для звільнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
		Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про неналежне дослідження судом апеляційної інстанції відеозапису фіксації адміністративного правопорушення, з тих підстав, що огляд такого запису тривалістю майже 5 хвилин займав менше 1 хвилини. Водночас, з журналу судового засідання від 08 листопада 2016 року у справі №686/15730/16-а, вбачається проведення такого дослідження в нарадчій кімнаті упродовж 15 хвилин. 
		Враховуючи наведене та беручи до уваги, що відповідно до частини другої статті        341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів дійшла висновку, що посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування постанови серії ПС2           № 848477 від 29 липня 2016 правильними.
		Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи, що вина позивача у вчинені адміністративного правопорушення, яка полягає у здійсненні стоянки автомобіля на перехресті підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування постанови серії ПС2 № 848477 від 29 липня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
		Оскільки висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, то касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
		З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями    3,    341,    345,    349,    350,    355,    356,    359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 
		року у справі №686/15730/16-а - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і  оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.М. Соколов
		Л.О. Єресько 
		 А.Г. Загороднюк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...