Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/478/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про приватну власність; щодо реєстрації або обліку прав на майно.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 18.06.2019
Номер судового провадження: 12-11гс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 червня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 924/478/18
		Провадження № 12-11гс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді  Князєва В. С.,
		судді-доповідача Бакуліної С. В.,
		суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І.,              Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С.,                   Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання  Федорченка В. М., 
		позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтер 7К» (представник - адвокат Мельник О. Д.),
		відповідача - Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (представник - адвокат Олійник А. О.), 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта банк» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2018 року (головуючий Філіпова Т. Л., судді                 Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.) у справі № 924/478/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлтер 7К» до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ПАТ «Дельта банк» - державних реєстраторів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради: Савчук Наталії Сергіївни, Іщука Вадима Олександровича і Гірницької Оксани Володимирівни , про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		1.1. У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю              «Рієлтер 7К» (далі - ТОВ «Рієлтер 7К») звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта банк»), державних реєстраторів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (далі - державні реєстратори) Савчук Наталії Сергіївни , Іщука Вадима Олександровича , Гурницької Оксани Володимирівни про скасування рішення про                  державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40317059, від                26 березня 2018 року, прийнятого державним реєстратором Савчук Н. С.,                            на підставі якого за ПАТ «Дельта банк» було зареєстровано право власності на нежиле приміщення (приміщення магазину «Сьомий континент ») загальною площею 646,9 кв. м, розташоване за адресою: Хмельницька область, Старосинявський район, смт Стара Синява, вул. Ватутіна, буд. 26/1 (дата державної реєстрації 21 березня 2018 року; номер запису про право власності 25429200); про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40336489, від                      27 березня 2018 року, прийняте державним реєстратором Іщуком В. О., на підставі якого за ПАТ «Дельта банк» було зареєстровано право власності на нежиле приміщення (магазин « 7 континент») загальною площею 356,5 кв. м, розташоване за адресою: Хмельницька область, Білогірський район, смт Білогір`я, вул. Шевченка (вул. Леніна), буд. 58-А (дата державної реєстрації             21 березня 2018 року; номер запису про право власності 25447795); про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40332663, від 27 березня 2018 року, прийняте державним реєстратором Іщуком В. О., на підставі якого за ПАТ «Дельта банк» було зареєстровано право власності на нежиле приміщення загальною площею 498,7 кв. м, розташоване за адресою: Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Лесі Українки (вул. Леніна), буд. 136 (дата державної реєстрації 21 березня 2018 року; номер запису про право власності 25443832); про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40317210, від 26 березня 2018 року, прийняте державним реєстратором Гурницькою О. В., на підставі якого за ПАТ «Дельта банк» було зареєстровано право власності на нежиле приміщення (універсальний магазин промислових та продовольчих товарів) загальною площею                6043,5 кв. м, розташоване за адресою: Хмельницька область, Дунаєвецький район, м. Дунаївці, вул. Шевченка, буд. 59/1-А (дата державної реєстрації                21 березня 2018 року; номер запису про право власності 25429337).
		1.2.  На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 29 серпня            2008 року між ТОВ «Рієлтер 7К» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір кредитної лінії № НКЛ-595/4 (далі - договір кредитної лінії), на підставі якого позивач отримав кредит в сумі 22400000,00 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ТОВ «Рієлтер 7К» та ПАТ «Дельта банк» було укладено іпотечні договори, за умовами яких                 ТОВ «Рієлтер 7К» передало, а ПАТ «Дельта банк» отримало в іпотеку вищевказані нежилі приміщення. 
		1.3. Позивач зазначав, що реєстрація за ПАТ «Дельта банк» права власності припинила право власності на належне йому на праві власності майно, що суперечить вимогам частини першої статті 35 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня               2015 року № 1127; він не отримував від ПАТ «Дельта банк»  письмову вимогу про усунення порушень, яка мала бути йому надіслана іпотекодержателем. При цьому обставини, що підтверджують сплив встановленого вказаними нормами права тридцятиденного строку після отримання позивачем зазначеної вимоги, є однією з підстав, за наявності якої могла відбутися державна реєстрація права власності на підставі іпотечних договорів. 
		1.4. Позивач також наголошував, що йому не направлялося (не було отримано) рішення ПАТ «Дельта банк» про перехід до нього права власності на об`єкти нерухомого майна, яке відповідно до підпунктів 7.4.1 пунктів 7.4 статей 7 іпотечних договорів, разом із іншими документами, передбаченими нормами законодавства, також є однією з підстав для реєстрації за ПАТ «Дельта банк» права власності на іпотечне майно.
		1.5. При цьому всупереч умовам іпотечних договорів та статті 37 Закону № 898-IV ПАТ «Дельта банк» не повідомило позивача про вартість зазначених  в іпотечних договорах предметів іпотеки, яка мала бути визначена на момент набуття іпотекодержателем права власності на іпотечне майно та підтверджена висновком про оцінку, виготовленим суб`єктом оціночної діяльності.
		1.6. Окрім цього, в оскаржуваних рішеннях про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державними реєстраторами неправильно визначено підставу для реєстрації за ПАТ «Дельта банк» права власності на іпотечне майно, оскільки відповідно до частини першої статті 37 Закону № 898-IV та змісту іпотечних договорів такою підставою є не самі іпотечні договори, а застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться у статтях 7 цих договорів. 
		2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2.1. Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 30 липня 2018 року закрив провадження у справі № 924/478/18 за позовом ТОВ «Рієлтер 7К» до державних реєстраторів Савчук Н. С. , Іщука В. О. , Гурницької О. В. , залучивши цих державних реєстраторів до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ПАТ «Дельта банк». Крім того, суд першої інстанції залучив до участі у справі співвідповідачем Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (далі - Управління). 
		2.2. Ухвалою від 5 жовтня 2018 року Господарський суд Хмельницької області закрив провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшовши висновку, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду у зв`язку з тим, що позивач оскаржує лише реєстраційні дії і не ставить вимог щодо визнання права власності на нежилі приміщення, які стали підставою вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.
		2.3.Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від              28 листопада 2018 року скасував ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 жовтня 2018 року, а матеріали цієї справи направив до місцевого господарського суду для продовження розгляду, зазначивши, що в цьому випадку спір має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням або загрозою порушення майнового приватного права, зокрема права власності на об`єкти нерухомого майна. Здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за ПАТ «Дельта банк» мало наслідком припинення прав позивача на об`єкти нерухомого майна і виникнення такого права у відповідача, а відтак між сторонами вбачається спір, який, з урахуванням суб`єктного складу, має ознаки господарського спору.
		3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
		3.1. Не погодившись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2018 року, ПАТ «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта банк» (далі - уповноважена особа Фонду) звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати це судове рішення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 5 жовтня 2018 року у справі № 924/478/18 залишити без змін. 
		3.2. Так, на обґрунтування касаційної скарги зазначено, що у цій справі позивач оскаржує лише реєстраційні дії і не ставить вимог щодо визнання права власності на нежилі приміщення, які стали підставою вчинення оскаржуваних реєстраційних дій. Тому ця справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
		4. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
		4.1. Оскільки ПАТ «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.
		Щодо юрисдикції господарського суду 
		4.2. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
		4.3. Вимогами у цій справі є скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких за ПАТ «Дельта банк» як за іпотекодержателемзареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, які до цього перебували у власності позивача.  
		4.4. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на таке.
		4.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		4.6. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		4.7. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).
		4.8. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		4.9. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		4.10. Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		4.11. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		4.12. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. 
		4.13. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
		4.14. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Управління, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не мало публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті Управлінням оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача. 
		4.15. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
		4.16. Скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за ПАТ «Дельта банк»є захистом прав позивача на такі об`єкти нерухомості від їх порушення іншою особою.
		4.17. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності на спірні об`єкти нерухомого майна і відсутністю підстав для переходу такого права до ПАТ «Дельта банк» та, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		4.18. Отже, приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ПАТ «Дельта банк» щодо права на спірні об`єкти нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації.
		4.19. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на ці об`єкти нерухомого майна, які до цього перебували у власності позивача. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
		4.20. Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
		4.21. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постануть перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
		4.22. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право  між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й  особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому вони мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. 
		4.23. Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на це нерухоме майно. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
		4.24. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Щодо суті касаційної скарги
		4.25. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанцій та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		4.26. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		4.27. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ПАТ «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		Щодо судових витрат
		4.28. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		4.29.  Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судового рішення у цій справі та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не проводиться.
		Висновки про застосування норм права
		4.30. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.
		4.31. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. 
		 
		Керуючись статтями 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1.  Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта банк» залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2018 року у справі № 924/478/18 - без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                           В. С. КнязєвСуддя-доповідач                                                               С. В. Бакуліна  Судді:                                       Т. О. Анцупова                                              О. Р. Кібенко                                                     В. В. Британчук                                      Л. М. Лобойко                                                  Ю. Л. Власов                                      Н. П. Лященко                                                  М. І. Гриців                                      О. Б. Прокопенко                                                  Д. А. Гудима                                      В. В. Пророк                                                  В. І. Данішевська                                      О. М. Ситнік                                                  Ж. М. Єленіна                                      В. Ю. Уркевич                                                  О. С. Золотніков                                      О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...