Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 284/252/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: 14-248цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 284/252/17
		Провадження № 14-248цс19 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Овруцьке ОУ ПФУ в Житомирській області), Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Управління соцзахисту),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Овруцького ОУ ПФУ в Житомирській області 
		 
		на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 19 квітня 2017 року у складі судді Піщуліної І. С. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І. 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Овруцького ОУ ПФУ в Житомирській області, Управління соцзахисту про стягнення невиплачених коштів та 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Овруцького ОУ ПФУ в Житомирській області на свою користь у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці - його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії й додаткової пенсії у розмірі 13 510,99 грн; стягнути з Управління соцзахисту на свою користь у порядку спадкування неодержану за життя спадкодавиці ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування у розмірі 2 779,43 грн.
		 
		На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що у судовому порядку в межах іншої справи встановлено право його матері ОСОБА_2 на отримання підвищення до пенсії й додаткової пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII; у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) у сумі 13 510,99 грн; щорічну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування відповідно до статті 37 цього Закону в сумі 2779,43 грн. 
		 
		Відповідні нарахування проведено, однак мати позивача за життя коштів не отримала, а позивачу як єдиному спадкоємцю відмовлено у їх виплаті. 
		 
		За захистом своїх прав він звернувся до суду з цим позовом.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 19 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Овруцького ОУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці ОСОБА_2 підвищення до пенсії й додаткової пенсії у розмірі 13 510,99 грн. Стягнуто зУправління соцзахисту на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування неодержану за життя спадкодавиці ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування у розмірі 2779,43 грн.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу Овруцького ОУ ПФУ в Житомирській області відхилено, рішення Народицького районного суду Житомирської області від 19 квітня 2017 року залишено без змін.
		 
		Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що  ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом має право на отримання донарахованої, але не отриманої за життя частини пенсії його матері, тому він має право на отримання нарахованих, але не одержаних за життя спадкодавиці пенсійних і соціальних виплат.
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд зазначив, що спір виник з приводу захисту спадкових прав позивача, який має розглядатися за правилами цивільного судочинства і не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року, Овруцьке ОУ ПФУ в Житомирській області просило скасувати судові рішення у частині задоволення позовних вимог до нього та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що Овруцьке ОУ ПФУ в Житомирській області є суб`єктом владних повноважень, стягнення на користь  ОСОБА_2 грошових коштів здійснюється за рахунок державного бюджету.
		 
		Спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності розглядаються в порядку адміністративного судочинства згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 
		 
		Суд повинен був закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 30 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Суди встановили, що постановою Народицького районного суду Житомирської області від 27 вересня 2011 року у справі № 2а-3948/11, прийнятою в порядку адміністративного судочинства, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі (далі - УПФУ в Народицькому районі) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, що проживає на території радіоактивного забруднення, за період із 06 березня по 22 липня 2011 року, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі, що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам, з урахуванням виплачених коштів за вказаний період; зобов`язано УПФУ в Народицькому районі за період з 06 березня по 22 липня 2011 року здійснити ОСОБА_2 перерахунок та провести виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 51 Закону № 796-XII виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеному Законом України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік», щомісячно.
		 
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» з наданням статусу юридичної особи утворено Овруцьке ОУ ПФУ в Житомирській області шляхом злиття управлінь ПФУ в Овруцькому, Народицькому та Лугинському районах Житомирської області.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
		 
		Указана постанова суду набрала законної сили за життя ОСОБА_2 .
		 
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 травня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 761, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , зокрема й доплат до пенсії в розмірі 13 510,99 грн, які належали ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням УПФУ в Народицькому районі Житомирської області від 14 травня 2013 року № 1073/02.
		 
		Згідно з листом Овруцького ОУ ПФУ в Житомирській області від 04 квітня 2017 року № 338/02.2 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Народицького районного суду Житомирської області від 27 вересня 2011 року у справі № 2а-3948/11 та нараховано доплату в сумі 13 510,99 грн за період із 06 березня по 22 липня 2011 року.
		 
		Відповідно до листа Овруцького ОУ ПФУ в Житомирській області управління перерахувало пенсію відповідно до судового рішення.
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору, який виник між сторонами у справі, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ. 
		 
		У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». 
		 
		Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		 
		Стосовно посилання в касаційній скарзі на те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
		 
		Згідно із частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи в судах, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		 
		Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом; пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		 
		Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. 
		 
		Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. 
		 
		Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		 
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		 
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		 
		Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
		 
		Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. 
		 
		До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта (інших суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
		 
		Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
		 
		Отже, у публічно-правовому спорі сторони правовідносин не є рівноправними: одна зі сторін - суб`єкт владних повноважень виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Зазначені функції суб`єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
		 
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		 
		За змістом статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову до суду та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
		 
		За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. 
		 
		Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року
		 
		Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
		 
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		У поданому позові ОСОБА_1 просив:
		- стягнути з Овруцького ОУ ПФУ в Житомирській області на свою користь у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці - його матері  ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії й додаткової пенсії у розмірі 13 510,99 грн; 
		- стягнути з Управління соцзахисту на свою користь у порядку спадкування не одержану за життя спадкодавиці ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування у розмірі 2 779,43 грн.
		 
		Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення нарахованого, але не отриманого спадкодавицею позивача за життя підвищення до пенсії і додаткової пенсії, а також щорічної грошової допомоги, тобто виплат, які є спадковою масою і не стосуються порядку нарахування соціальних виплат. Тобто вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними.
		 
		Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. 
		 
		З матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди не дотрималися правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Стосовно висновків судів по суті вирішеного спору слід зазначити таке.
		 
		Статтею 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
		 
		Члени сім`ї, зазначені в частині першій статті 52цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
		 
		У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
		 
		Статтею 1218 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		 
		Аналіз статей1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить про те, що законодавець  передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії).
		 
		На підставі зібраних у справі доказів суди правильно встановили, що на день смерті ОСОБА_2 доплати до пенсії належали спадкодавиці та увійшли до складу спадщини, внаслідок чого зробили обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом має право на отримання донарахованої, але не отриманої частини пенсії його матері.
		 
		У своїх рішеннях ЄСПЛ зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26 рішення від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00). 
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		З огляду на вказане оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. 
		 
		У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        О. Р. Кібенко
		Т. О. Анцупова                                       В. С. Князєв
		С. В. Бакуліна                                         Л. М. Лобойко
		В. В. Британчук                                     Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                           О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців                                              В. В. Пророк
		Д. А. Гудима                                          Л. І. Рогач
		В. І. Данішевська                                  О. С. Ткачук
		Ж. М. Єленіна                                         В. Ю. Уркевич
		О. С. Золотніков                                    О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...