Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/467/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: 14-221цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		26 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 642/467/18
		Провадження № 14-221цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Міжрайонний ВДВС) Ступін Володимир Віталійович ,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 
		 
		на постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів Колтунової А. І., Кругової С. С., Маміної О. В.
		 
		у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ступіна В. В. та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст вимог скарги
		 
		У лютому 2018 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, в якій просила: поновити строк на оскарження дій державного виконавця; визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ступіна В. В. від 23 лютого 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 11 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; стягнути з Державного бюджету України 14391,21 грн, вирахованих з її заробітної плати на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця.
		 
		На обґрунтування своїх вимог  ОСОБА_1 зазначила, що на виконанні у Міжрайонному ВДВС перебуває виконавчий напис № 6298, виданий 22 серпня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. (далі - приватний нотаріус), про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 346865,55 грн.
		 
		На підставі постанови державного виконавця від 23 лютого 2017 року з її заробітної плати здійснюються відрахування у розмірі 20 відсотків від суми, що залишається після утримання податків, збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, на користь держави у розмірі 34885,70 грн, з яких 34686,56 грн - виконавчий збір, 198,71 грн - витрати на виконавче провадження.
		 
		Вказану постанову  ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку, однак ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року провадження у справі закрито та роз'яснено заявниці право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
		У 2018 році вона звернулася з позовом до Міжрайонного ВДВС про стягнення сум, вирахованих з її заробітної плати, однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2018 року у справі № 820/308/18 відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року cкаргу ОСОБА_1 задоволено. Поновлено їй строк на оскарження дій державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ступіна В. В. Визнано протиправними та скасовано постанови цього державного виконавця, прийняті у виконавчому провадженні № 47556319, від 23 лютого 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 11 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у сумі 14391,24 грн, вираховані на підставі вказаних вище постанов державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ступіна В. В. 
		 
		Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, доказів проведення яких суду не надано, а тому постанова про стягнення виконавчого збору винесена безпідставно. Винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження можливе лише на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження за необхідності їх примусового стягнення, тоді як існування вказаних підстав матеріали справи не містять. Не може вважатися законною постанова державного виконавця і від 23 лютого 2017 року, оскільки винесена майже через півроку з моменту утримання витрат на виконавче провадження із заробітної плати боржника. Оскільки державний виконавець діяв у спосіб, не встановлений законодавством та поза межами наданих йому повноважень, належним способом відновлення порушеного права заявника є скасування оскаржуваних постанов державного виконавця в межах виконавчого провадження № 47556319 та повернення незаконно утриманих із заробітної плати ОСОБА_1 грошових коштів.
		 
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ступіна В. В. задоволено частково, ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено оскарження дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання виконавчого напису приватного нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року, яку просила скасувати, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 вже зверталась у порядку адміністративного судочинства з аналогічними вимогами, однак ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року провадження у справі закрито з підстав порушення правил юрисдикції. На думку ОСОБА_1 , апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року та закрив провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, внаслідок чого вона позбавлена можливості здійснити захист порушених прав у межах як адміністративного, так і цивільного судочинства.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Суди установили, що виконавче провадження № 47556319 відкрите на підставі виконавчого напису № 6298, виданого 22 серпня 2013 року приватним нотаріусом.
		 
		Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС Харківського МУЮ) від 19 травня 2015 року у виконавчому провадженні № 47556319 звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 346865,55 грн відповідно до виконавчого напису № 6298, виданого 22 серпня 2013 року приватним нотаріусом.
		 
		Постановою заступника начальника ВДВС Харківського МУЮ Ступіна В. В. від 23 лютого 2017 року у виконавчому провадженні № 47556319 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що працює в Регіональній філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
		 
		Постановами заступника начальника ВДВС Харківського МУЮ Ступіна В. В. від 11 липня 2017 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 34686,56 грн та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 78,34 грн.
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.
		 
		При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета , але судами різних юрисдикцій.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		У скарзі  ОСОБА_1  просила:
		- поновити строк на оскарження дій державного виконавця;
		- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ступіна В. В. від 23 лютого 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 11 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;
		- стягнути з Державного бюджету України 14391,21 грн, вирахованих з її заробітної плати на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця.
		 
		Оспорювані постанови державного виконавця Міжрайонного ВДВС стосуються виконавчого провадження, яке відкрите на підставі виконавчого напису № 6298, виданого 22 серпня 2013 року приватним нотаріусом.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		 
		Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		 
		Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльності відділу державної виконавчої служби, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.
		 
		Такий порядок судового оскарження передбачено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (пункт 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).
		 
		Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону № 1404-VIII.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		 
		Разом з тим відповідно до частини першої статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
		 
		Згідно із частиною першою статті 448 цього Кодексускарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
		 
		Тобто як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України та його примусовим виконанням.
		 
		Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і немає спеціального закону, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
		 
		У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 оскаржила рішення державного виконавця щодо виконання рішень інших органів (не суду), а саме виконавчого напису приватного нотаріуса.
		Імперативною нормою закону (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII) установлено оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших (не судових) органів (посадових осіб) шляхом подання скарги до відповідного адміністративного суду.
		 
		Крім того, спір у цій справі також стосується постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону № 1404-VIII, і є справою адміністративної юрисдикції незалежно від того, яким органом, у тому числі якої юрисдикції, вона видана.
		 
		Оскількискаржницяподала скаргу на дії відділу державної виконавчої служби з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про розгляд спору в адміністративному суді.
		 
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 213/2012/16, від 06  та 13 червня 2018 року у справах № 127/9870/16-цта № 307/1451/15-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 324/1018/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 161/15523/17, від 16 та 20 січня 2019 року у справах  № 279/3458/17-ц та № 161/8267/17, від 27 березня 2019 року у справі № 639/6868/17 та інших, і підстав для відступу від цього висновку не вбачається.
		 
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року у справі № 820/4243/17, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ступіна В. В. від 23 лютого 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 11 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (www.reyestr.court.gov.ua/Review/80105402).
		 
		Тобто визнання рішень державної виконавчої служби, а саме постанов державного виконавця від 23 лютого 2017 року та від 11 липня 2017 року відбулося у адміністративному судочинстві.
		 
		02 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з такими ж вимогами в порядку цивільного судочинства, а саме після ухвалення рішення судом першої інстанції в адміністративному судочинстві.
		 
		Тому оскільки судами вирішено спір у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то суд першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України повинен був відмовити у відкритті провадження, а якщо провадження у справі було відкрито, а під час розгляду справи судом встановлено такі обставини, відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
		 
		За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Міжрайонного ВДВС Ступіна В. В. від 23 лютого 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 11 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, правильно зазначив, що спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, але не вказав, що позовні вимоги про той самий предмет і з тих самих підстав уже був предметом розгляду адміністративного суду. 
		 
		Питання про стягнення коштів у розмірі 14391,21 грн, як відшкодування шкоди (у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати від неналежного стягнення), що є підставою для розгляду цих вимог у порядку цивільного судочинства.
		 
		Крім того, вимоги про стягнення з Державного бюджету України 14391,21 грн, вирахованих з заробітної плати ОСОБА_1 на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця, не були заявлені при розгляді адміністративного позову у справі № 820/4243/17 та не розглядалися при ухваленні рішення у 2017 році, а у 2018 році ці вимоги були предметом позову у справі № 820/308/18 Харківського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 23 січня 2018 року відмовив у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Вимога про стягнення з Державного бюджету України 14391,21 грн, вирахованих з заробітної плати ОСОБА_1 на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця, повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується позбавлення позивачки майна, а саме частини доходів.
		 
		Проте апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, зробив помилковий висновок, що вимога про стягнення 14391,21 грн, вирахованих з заробітної плати ОСОБА_1 на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця, повинна розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції.
		 
		Необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства підтверджено тим, що вимоги про відшкодування шкоди не пов'язані з вимогами про визнання рішень неправомірними, так як такі вимоги уже розглянуті належним судом за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Підстав для застосування статті 21 КАС України не вбачається, оскільки вимога про відшкодування шкоди не пов`язана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, так як такий спір уже вирішено адміністративним судом.
		 
		За змістом статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року в частині закриття провадження у справі про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 23 лютого 2017 року та від 11 липня 2017 року необхідно змінити, доповнивши мотивувальну частину якої вказівкою про те, що провадження у справі в цій частині закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
		 
		При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що апеляційний суд, закриваючи провадження у справі в частині стягнення 14391,24 грн з огляду на неналежність її розгляду в порядку цивільного судочинства, не врахував норми процесуального права.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, є підставою для скасування за результатами касаційного розгляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду.
		 
		Тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню в частині вимог про стягнення 14391,24 грн, а справу в цій частині направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		У такому разі відповідно до статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 411, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року  в частині закриття провадження у справі про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 23 лютого 2017 року та від 11 липня 2017 року змінити, виклавши мотивувальну частину якої в редакції цієї постанови.
		 
		Постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року в частині закриття провадження у справі щодо вимог скарги ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України 14391,24 грн, вирахованих з її заробітної плати на підставі оскаржуваних постанов державного виконавця скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до апеляційного суду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        О. Р. Кібенко
		Т. О. Анцупова                                       В. С. Князєв
		С. В. Бакуліна                                         Л. М. Лобойко
		В. В. Британчук                                     Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                           О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців                                              В. В. Пророк
		Д. А. Гудима                                          Л. І. Рогач
		В. І. Данішевська                                  О. С. Ткачук
		Ж. М. Єленіна                                         В. Ю. Уркевич
		О. С. Золотніков                                    О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...