Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/1063/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 12.06.2019
Номер судового провадження: 14-168цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		         
		12 червня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 743/1063/17
		Провадження № 14-168цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Ріпкинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у складі судді Сташківа В. Б. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року (у складі колегії суддів Вінгаль В. М., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.), у цивільній справі за позовом Ріпкинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання незаконним та скасування рішення районної державної адміністрації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло,
		ВСТАНОВИЛА:
		У липні 2017 року Ріпкинський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області) звернувся до суду з позовом до Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, Ріпкинської районної державної адміністрації Ріпкинського району Чернігівської області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання незаконним та скасування рішення районної державної адміністрації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло.
		Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області зазначав, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичну особу Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області. У зв`язку з ліквідацією органів міліції та створення органів поліції було розпочато процедуру передачі державного майна від Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) до Національної поліції України, під час якої виявлено, що квартира АДРЕСА_1 , яка перебувала на балансі Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області на праві оперативного управління та належала МВС України, на підставі рішення державного реєстратора Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 06 липня 2016 року № 15339568 переоформлена на ОСОБА_1 .
		Підставою набуття ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру стало рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 18 листопада 2015 року «Про надання згоди на приватизацію квартир».
		Оскільки спірна квартира належить на праві власності державі в особі МВС України, рішення про передачу її у комунальну власність та приватизацію мало приймати МВС України за погодженням Фонду державного майна України, однак такого рішення МВС України не приймало, акт приймання-передачі квартири не складався, державна реєстрація права власності на квартиру не проводилась, що свідчить про відсутність передачі квартири у комунальну власність, а отже селищна рада не мала права розпоряджатися майном, що їй не належить, та надавати згоду на його приватизацію.
		У свою чергу Ріпкинська районна державна адміністрація Ріпкинського району Чернігівської області належним чином не перевірила, якому органу належить на праві власності спірна квартира, не звернула увагу, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна квартира належить державі в особі МВС України, наслідком чого стало прийняття незаконного рішення про передачу квартири у приватну власність ОСОБА_1 та видача їй свідоцтва про право власності на житло від 28 квітня 2016 року, серії НОМЕР_1 .
		Посилаючись на порушення установленого законодавством порядку передачі державного майна до комунальної власності, приватизації державного житлового фонду, позивач просив визнати незаконними та скасувати: рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 18 листопада 2015 року «Про надання ОСОБА_1 згоди на приватизацію квартири», розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 27 квітня 2016 року № 345 «Про передачу житла у приватну власність ОСОБА_1 »; свідоцтво про право власності на житло від 28 квітня 2016 року серії НОМЕР_1 , виданого Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області на ім`я ОСОБА_1 
		У листопаді 2017 року Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, Ріпкинської районної державної адміністрації Ріпкинського району Чернігівської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень селищної ради.
		Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області зазначав, що під час розгляду справи позивачеві стало відомо про наявність рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 11 серпня 2010 року «Про прийняття об`єктів до комунальної власності» та інших документів, складених за результатами прийняття цього рішення.
		Однак, у 2010 році Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області не передавав та не міг передавати зазначену квартиру до комунальної власності, оскільки вона на праві оперативного управління була закріплена за Ріпкинським РВ УМВС України в Чернігівській області тільки в грудні 2012 року, на позабалансовий облік була поставлена у 2013 року, а до цього перебувала у власності Державної іпотечної установи.
		У порушення пункту 5 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ, та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 1995 року № 891 (далі - Положення) до складу комісії з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність селищною радою не входили представники регіонального відділення Фонду державного майна та Державної іпотечної установи. 
		Крім того, акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, затверджений рішенням Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 07 вересня 2010 року «Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВ УМВС», по формі не відповідає акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, затвердженого зазначеним Положенням.
		Отже, порушення службовими особами установленого законодавством порядку приймання державного майна до комунальної власності потягло за собою порушення порядку приватизації державного (відомчого) житлового фонду, що, на думку позивача, призвело до незаконного переоформлення права власності на спірну квартиру на ОСОБА_1 .
		Посилаючись на наведене, просив визнати незаконними та скасувати: рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 11 серпня 2010 року «Про прийняття об`єктів до комунальної власності»; розпорядження Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 17 серпня 2010 року №41-р «Про створення комісії»; рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 07 вересня 2010 року «Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВ УМВС».
		Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2017 року зазначені позови об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер 743/1063/17.
		Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 11 серпня 2010 року «Про прийняття об`єктів до комунальної власності», розпорядження Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 17 серпня 2010 року №41-р «Про створення комісії», рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області від 07 вересня 2010 року «Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВ УМВС», суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення та розпорядження суперечать актам цивільного законодавства, проте станом на серпень-вересень 2010 року Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області не був власником спірної квартири та був тим органом, за клопотанням якого Ріпкинська селищна рада приймала вказані рішення та розпорядження, тому вони не порушують цивільні права та інтереси Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівської області. Крім того. суд дійшов висновку про сплив строку позовної давності щодо вказаних вимог.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (першої сесії сьомого скликання) від 18 листопада 2015 року «Про надання ОСОБА_1 згоди на приватизацію квартири», розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 27 квітня 2016 року № 345 «Про передачу житла у приватну власність ОСОБА_1 » та свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2016 року, виданого Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області на ім`я ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення та розпорядження суперечать актам цивільного законодавства. Проте суд виходив з того, що підхід органів влади до ситуації ОСОБА_1 був непослідовним і нескоординованим, оскільки Ріпкинська селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області приймала рішення про передачу вказаної квартири із державної власності Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області до комунальної власності Ріпкинської територіальної громади саме за клопотанням Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області, а нині оскаржує передачу вказаного майна до комунальної власності та станом на час прийняття оспорюваного рішення та розпорядження спірна квартира перебувала одночасно у державній власності Держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, та паралельно у комунальній власності Ріпкинської територіальної громади.
		Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області до Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення від 11 серпня 2010 року «Про прийняття об`єктів до комунальної власності», розпорядження від 17 серпня 2010 року № 41-р «Про створення комісії» та рішення від 07 вересня 2010 року «Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВУ МВС» скасовано та провадження у справі в цій частині закрито.
		Судове рішення мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спір виник між юридичними особами, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, наслідком чого є закриття провадження у справі в цій частині.
		Залишаючи у решті рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції у цій частині.
		У липні 2018 року Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі в частині вимог, оскільки спір між Ріпкинським РВ УМВС України в Чернігівській області та Ріпкинською селищною радою Ріпкинського району Чернігівської області виник у зв`язку з порушенням відповідачем права власності позивача на квартиру, тобто виник із цивільних правовідносин. Висновки судів про відсутність порушень прав позивача є безпідставними, оскільки на момент звернення до суду з позовом, право власності Державної іпотечної установи на спірне майно було припинено, у зв`язку з передачею у встановленому законом порядку його до МВС України та закріплення його за Ріпкинським РВ УМВ України в Чернігівській області на праві оперативного управління. Відповідачами не доведено законності підстав перебування спірної квартири у комунальній власності Ріпкинської селищної ради. 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 лютого 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції. 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства -  цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. 
		У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		Згідно з положеннями статей 1, 41 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, які кореспондуються зі статтями 4, 20 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час розгляду справи судами, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
		Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2, норми якої кореспондуються зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (у згаданій редакції). 
		ГПК України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 13, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
		Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
		Визначаючи юрисдикцію спору необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.
		Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 
		Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
		Позовні вимоги у цій справі, зокрема визнання незаконним та скасування рішень щодо виключення квартири із числа службових, прийняття квартири до комунальної власності та визнання незаконним та скасування розпорядження про передачу житла у приватну власність, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло, видане на ім`я ОСОБА_1 , зводяться до оскарження процедури приватизації квартири, що за твердженням позивача, порушує права держави на майно, що перебувало в його оперативному управлінні, тобто спір виник щодо цивільного права на нерухоме майно.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області до Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення від 11 серпня 2010 року «Про прийняття об`єктів до комунальної власності», розпорядження від 17 серпня 2010 року № 41-р «Про створення комісії» та рішення від 07 вересня 2010 року «Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВУ МВС» та закриваючи провадження у справі, дійшов помилкового висновку про те, що спір в цій частині належить до компетенції господарських судів.
		Крім того, суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (першої сесії сьомого скликання) від 18 листопада 2015 року «Про надання ОСОБА_1 згоди на приватизацію квартири», розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 27 квітня 2016 року № 345 «Про передачу житла у приватну власність ОСОБА_1 » та свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2016 року, виданого Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області на ім`я ОСОБА_1 помилково не взяв до уваги, що їх вирішення безпосередньо пов`язане із вирішенням решти позовних вимог, щодо яких апеляційним судом помилково закрито провадження у справі, оскільки визначення правового статусу квартири на час її приватизації (перебування у державній власності в особі МВС України чи комунальній власності територіальної громади) має принципове значення для правильного вирішення питання про законність передачі її у приватну власність ОСОБА_1 .
		За викладених підстав постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Ураховуючи викладене та керуючись статтями 400, 402-404, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Ріпкинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області задовольнити частково.
		Постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року скасувати, справу направити до Чернігівського апеляційного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                        Н. П. ЛященкоСудді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко   Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко  С. В. Бакуліна В. С. Князєв  В. В. Британчук О. Б. Прокопенко  Ю. Л. Власов В. В. Пророк  М. І. Гриців Л. І. Рогач   Д. А. Гудима О. М. Ситнік  Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук  О. С. Золотніков О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...