Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/1399/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 12.07.2019. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 10.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.07.2019 рокум.ДніпроСправа №908/1399/17
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
		суддів: Іванова О.Г., Кузнецової І.Л.
		при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Буслав А.А.-представник, довіреність №01/03-20/00079 від 10.01.2019;
		від 3-ї особи: Крупенко Р.В.-директор, посвідчення №195 від 21.06.2018;
		представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019р. (повний текст складено 25.01.2019, суддя Боєва О.С.) у справі №908/1399/17
		за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб», м. Запоріжжя
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Паркування», м. Запоріжжя
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
		Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» за участю третьої особи, яка не замовляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Паркування`про: розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Територіальною громадою в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб»; усунення перешкоди Запорізькій міській раді в користуванні нежитловими приміщеннями, а саме: в літ. А-2 приміщеннями 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщенням 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення з них Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов п.3.3, 5.2 Договору відповідач систематично в період часу з січня по травень 2017 року не виконував своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за користування комунальним майном. Такі порушення умов договору є істотними і є підставою для розірвання договору за рішенням суду. Позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями носять похідний характер і ґрунтуються на праві Запорізької міської ради, як власника комунального майна, вимагати усунення перешкод у здійснені права власності та захисту законних інтересів. 
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 (залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018) у справі №908/1399/17 позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» задоволені частково. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб».
		У задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» про усунення перешкод Запорізькій міській раді в користуванні нежитловими приміщеннями, а саме: в літ. А-2 приміщеннями 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщенням 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення з них Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб»- відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 908/1399/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006, укладеного між територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та ТОВ «Будмонтажснаб». Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2018р (повне рішення складено 25.01.2019) у справі №908/1399/17 позов Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» за участю третьої особи - Комунальне підприємство «Паркування» задоволений. 
		Розірваний договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб». З відповідача на користь позивача стягнуто 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
		Рішення мотивоване тим, що відповідачем суду не надано доказів належного виконання зобов`язання щодо внесення орендної оплати за користування нежитловими приміщеннями за період з січня 2017 по травень 2017 року та наявності переплати, яка б підлягала зарахуванню до наступних платежів, на чому наполягав відповідач у відзиві на позовну заяву. Порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного строку (три місяці підряд) платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору і є відповідно до статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 651 ЦК України, п.81, п.10.4 договору оренди підставою для його дострокового розірвання в судовому порядку. 
		Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Будмонтажснаб» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі №908/1399/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Узагальнення доводів апеляційної скарги : 
		За твердженням відповідача суд за наданими третьою особою документами неправильно оцінив їх як докази наявності заборгованості відповідача за договором оренди від 08.09.2006 за період з січня 2017 по травень 2017.
		Так, таблиця розрахунку та оплати орендної плати (Т.2, а.с. 194-204) подана до суду першої інстанції Третьою особою по справі, яка не є ані Позивачем по справі, ані стороною по Договору оренди від 08.09.2006 року. Зазначена Таблиця не була підкріплена банківськими виписками по рахунку КП «Паркування». 
		Третя особа подала до суду (Т.З, а.с. 199 -202) «довідку» від АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» від 19.09.2018 року про надходження коштів на рахунок № НОМЕР_1 . Зазначена «довідка» не може бути доказом про надходження коштів на рахунок Третій особі, тому що вона не підписана відповідальною посадовою особою АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» і не скріплена печаткою (штампом) банку. В наявності лише на першій сторінці прямокутний штамп реєстрації вихідної кореспонденції.
		Також, в матеріалах справи є довідка від АТ «УкрСиббанк» від 24.09.20218 року (Т.З а.с.203) про надходження коштів на рахунок КП «Паркування», яка також не може служити доказом по справі, тому що в призначенні платежу зазначені лише номери рахунків як і в «довідці» від АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» без визначення дати, номеру, назви Договору, по якому надійшли грошові кошти.
		Завірені третьою особою по справі (т.3. а.с.26-193) роздруковані рахунки фактури за оренду нежитлового приміщення без зазначення, за яким Договором виписуються рахунки. Самі надані рахунки не є копіями з оригіналу документів, які повинні бути з підписами, печаткою юридичної особи, яка їх виписала. Третя особа надала до суду роздруковані бланки рахунків на яких є розпис Директора КП «Паркування», печатка і дата « 18.12.2018 року». Тому Третьою особою не доказано, чи взагалі мали місце дані рахунки по датам які в них зазначені - з 2006 року по 2017 року.
		Проте в опису вкладення кореспонденції від 04.08.2017 року про вкладення рахунків від 22.08.2017 року не зазначено особу, яка склала зазначений опис, є розбіжність штрихкодових ідентифікаторів між зазначеним опису-вкладенні та Повідомленні про вручення кореспонденції. Третя особа не надала до суду, як основний доказ, поштові (фіскальні) чеки про надіслання на адресу ТОВ «БУДМОНТАЖСНАБ» зазначеної кореспонденції. Про те що при відправці кореспонденції, основним доказом є саме поштовий (фіскальний) чек, про це зазначив в Постанові від 20 червня 2018 року (справа №820/1186/17) Верховний Суд (копія Постанови додається до Апеляційної скарги). Про все це Відповідач зазначив у наданих до матеріалів справи Поясненнях з приводу письмових доказів( т.4, а.с. 13-14.)
		Суд, за твердженням апелянта дійшов помилково висновку про те, що ненадання (не виставляння) рахунків для проведення оплати не звільняє Відповідача, як Орендаря, від обов`язку виконувати умови договору оренди в частині сплати орендної плати в обумовлені договором строки. При цьому, також суд погоджується з доводами позивача та третьої особи про те, що умовами договору не передбачено обов`язку орендодавця або балансоутримувача направляти орендарю рахунки для оплати чи акти звірки.
		Відповідач після того як вперше дізнався про суму орендної плати станом на 30.06.2017 року, завдяки наданої до суду в листопаді 2018 року Третьою особою Таблицею розрахунку та оплати орендної плати, перерахував Третій особі грошові кошти на загальну суму 35 180,66 грн. (т.4., а.с. 6,12): спочатку на суму 34127,39 грн., по платіжному дорученню №335 від 20.12.2018 року, потім після уточнення Третьою особою Таблиці розрахунку -1053,27 грн., згідно платіжного доручення №338 від 14.01.2019 року
		Орендні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі Договору, в якому відсутнє зобов`язання Орендаря (Відповідача по справі) самостійно, без отримання рахунків самому собі нараховувати та сплачувати орендну плату. В Договорі оренди, в діючому законодавстві України відсутнє зобов`язання Орендаря самостійно обліковувати орендну плату, нараховувати її з коригуванням індексу інфляції з послідуючою її сплатою на рахунок Третій особі.
		Орендодавець не надав суду доказів надсилання, або вручення на руки Орендарю рахунків за орендну плату. Таким чином, Орендодавець (Позивач) не вчинив дії, які б привели до виникнення зобов`язання Орендаря сплатити по рахунку за Договором оренди і з боку Відповідача не було факту систематичного триваючого порушення договору оренди щодо оплати орендної плати за користування нерухомим майном комунальної власності, а отже відсутні підстави для розірвання Договору оренди.
		Надана довідка № 123 від 20.06.2017 (т.1 а.с. 30) КП Паркування, виписками по рахункам, яких ні Позивач, ні Третя особа до суду не надали.
		В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені судом рахунки-фактури виставлялися Відповідачу як з боку Позивача так і Третьою особою.
		Третя особа у справі не є стороною спірного договору, не має повноважень виступати від орендодавця. 
		А тому надана третьою особою, яка не є стороною договору таблиця розрахунку та оплати орендної плати (т.2 а.с. 194-204), яка не підкріплена банківськими виписками по рахунку КП «Паркування» та довідка від АКБ «ІНДУСРІАЛБАНК» від 19.09.2018 про надходження коштів на рахунок третій особі (т.3 а.с. 199-202), яка не підписана відповідальною особою та не скріплена печаткою банку не є належним доказом, оскільки не підписана відповідальною посадовою особою банку і не скріплена печаткою банку, в призначенні платежу відсутній договір за яким сплачується орендна плата. Не є належним доказом заборгованості відповідача і довідка АТ «УкрСиббанк» від 24.09.2018 про надходження коштів на рахунок третьої особи, яка також не містить посилання на спірний договір оренди.
		Завірені третьою особою по справі рахунки-фактури за оренду нежитлового приміщення не мають посилання на договір, за яким виписуються і не є копіями з оригіналів документів, які повинні бути з підписами і печаткою юридичної особи, яка їх виписала.
		Апелянт вказує на помилковість висновку суду про те, що ненадані (не виставлені) рахунки для оплати не звільняють відповідача від обов`язку сплати орендної плати в обумовлені договором строки. При цьому, суд погодився з доводами позивача і третьої особи про те, що умовами договору не передбачено обов`язку орендодавця або балансоутримувача направляти орендарю рахунки для оплати чи акти звірки. На думку відповідача в умовах договору відсутнє зобов`язання орендаря самостійно, без отримання рахунків самому собі нараховувати та сплачувати орендну плату.
		Крім того, відповідач вказує, що в порушення вимог ч. 2 ст. 80 ГПК України позивачем разом з позовом не були надані до суду акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, на виконання ч.8, ч. 9 ст. 80 ГПК України ні позивачем, ні третьою особою не надано обґрунтованої заяви щодо неможливості подання вказаних документів у встановлений строк, докази надсилання копій цих документів на адресу відповідача також в матеріалах справи відсутні. 
		 
		Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважає наведені в апеляційній скарзі аргументи такими, що не відповідають дійсності.
		Судом правомірно відхилено аргумент відповідача щодо надання таблиці розрахунку та оплати орендної плати третьою особою, а не позивачем. Суд вказав, що нерухоме майно за договором оренди від 08.09.2006 знаходиться на балансі КП «Паркування», на його рахунок здійснюється перерахування орендної плати, а договір з боку орендодавця підписаний директором КП «Паркування».
		Позивач щодо аргументу відповідача щодо неможливості виконати договірні зобов`язання з оплати орендної плати через відсутність рахунків, посилається на пункти 3.1.-3.3. договору, якими визначена методика розрахунку орендної плати, вказується сума оренди за перший місяць, від якої в подальшому розраховуються суми орендної плати, а також реквізити для оплати. До того ж, вважає позивач, неможливість самостійно визначити розмір сплати за відсутність рахунку, не може бути підставою для невнесення орендної плати взагалі протягом декількох місяців підряд.
		Міська рада вказала, що третя особа разом із поясненнями надала до суду першої інстанції розрахунок заборгованості відповідача разом із додатковими документами, які були витребувані судом згідно рішення Верховного Суду. Відповідач не надав контррозрахунків чи будь-яких інших доказів, що б спростовували факт порушення ним договірних зобов`язань або ставили під сумнів розрахунок заборгованості, складений третьою особою.
		 
		Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу підтримала доводи позивача.
		 
		Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб» та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 15.04.2019 (головуючий суддя: Дармін М.О.,судді: Іванов О.Г., Березкіна О.В.).
		У зв`язку з відрядженням судді-доповідача у справі ухвалою суду від 09.04.2019 розгляд справи було перенесено на 06.05.2019 на 13:00.
		В призначений час розгляд справи не відбувся у зв`язку з відпусткою члена колегії суддів Іванова О.Г. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. (зі змінами).
		Після виходу судді Іванова з відпустки ухвалою суду розгляд апеляційної скарги було призначено на 22.05.2019 на 12:00.
		У зв`язку з неявкою в судове засідання представника скаржника ухвалою Центрального апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 28.05.2019 на 10:30.
		Ухвалою суду від 24.05.2019 розгляд апеляційної скарги було перенесено у зв`язку з відпусткою головуючого судді Дарміна М.О.(доповідач) на 29.05.2019 на 15:00.
		29.05.2019 у зв`язку з неявкою відповідача ухвалою суду рогляд апеляційної скарги було відкладено на 19.06.2019 на 12:40.
		Ухвалою суду від 19.06.2019 у зв`язку з неявкою відповідача щодо якого відсутні відомості його повідомлення про дату час і місце судового засідання, розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.07.2019 на 12:00.
		У зв`язку з відпусткою судді Березкіної О.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №879/19 від 10.07.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 10.07.2019 визначено колегію судді у складі: головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),суддів: Іванова О.Г., Кузнецової І.Л.
		Ухвалою суду від 10.07.2019 визначеною колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019р. у справі №908/1399/17 прийнята до свого провадження.
		Представник відповідача в судові засідання не являвся, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 4900070386220, 4900071829028, 4900072579610, 4900073149954, 4900073819429 (а.с. 97, 119, 134, 142, 154 т.4), в тому числі на адресу Адвокатського об`єднання «Олешко і Скрипка», повідомленою представником в апеляційній скарзі для надіслання кореспонденції, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 4900070386955, 4900071829036, 4900073819437 (а.с. 96, 118, 156 т. 4).
		В судовому засіданні 10.07.2019 оголошено вступну і резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
		Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
		 
		08.09.2006 між Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" (орендар, відповідач у справі) був укладений договір оренди нерухомого майна (т.1 а.с. 20-22)
		Доказів припинення договору у встановленому порядку суду не надано, отже договір є продовженим до 08.09.2020 року та на даний час - діючим. Сторони щодо факту продовження дії договору не заперечили. 
		В матеріалах справи міститься копія Додаткової угоди № 1 від 15.05.2007 до вищевказаного договору оренди, за умовами якої сторони домовились, що: додаток № 1 та додаток № 2 до договору вважати такими, що втратили чинність; орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та рішенням Запорізької міської ради від 28.04.2007 № 31, і складає 12947,70 грн. без ПДВ на рік згідно з розрахунком (Додаток 3, 4 до договору). Дана додаткова угода з додатками підписана сторонами в простій письмовій формі (т.1 а.с. 28). 
		В матеріалах справи міститься копія довідки № 123 від 20.06.2017 (т.1 а.с. 30) КП Паркування, що була додана до позову, в якій зазначено, що за період з січня 2017 року по травень 2017 року по договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, укладеному Запорізькою міською радою та ТОВ Будмонтажснаб, оплата орендної плати на рахунок КП Паркування не надходила.
		У відповіді (запереченні) на відзив третя особа, зокрема, зазначила, що заборгованість відповідача на 30.06.2017 становить 34127,39 грн., на підтвердження зазначеного до заперечення, поданого суду 08.11.2018, додано розрахунок заборгованості, викладений у порівняльній таблиці розрахунку орендної плати (т. 2 а.с.172-183) по договору оренди з урахуванням індексу інфляції та з відображенням фактичної оплати за період з 01.09.2006 по 30.06.2017, згідно з яким заборгованість відповідача на 30.06.2017 становить 34127,39 грн. з ПДВ.
		19.11.2018 від третьої особи надійшла заява, відповідно до змісту якої при оформленні заперечень від 08.11.2018 була допущена технічна помилка при роздруківці порівняльної таблиці розрахунку (замість належного документа був роздрукований і підписаний чорновий варіант, який не містить всієї інформації), у зв`язку з цим, третя особа надала іншу таблицю розрахунку та оплати орендної плати (т. 2 а.с.194-204), яка прийнята судом в якості доказу.
		Згідно з даною порівняльною таблицею за період з 08.09.2006 (з дати укладення договору) по 30.06.2017, ТОВ «Будмонтажснаб» нараховано орендну плату в загальній сумі 279527,77 грн. з ПДВ, з яких фактично оплачено 244347,11 грн., заборгованість з орендної плати на 30.06.2017 складає 35180,66 грн. з ПДВ.
		КП «Паркування» також надано в матеріали справи копії платіжних доручень щодо сплати орендних платежів (т. 3 а.с. 193-198) та копії довідок (виписок по рахункам) банківських установ, в яких у третьої особи відкриті рахунки, про надходження коштів від ТОВ «Будмонтажснаб» за період з 01.08.2006 по 31.12.2017 (т. 3 а.с.199-203), дані з яких було також враховано при здійсненні вказаного розрахунку. 
		Відповідачем надано в матеріали справи копії платіжних доручень (т.1 а.с.182-240), призначенням платежів у яких, крім сплати за оренду згідно рахунків та актів взаємних розрахунків, в тому числі є: компенсація комунальних витрат, за спожиту електроенергію, зберігання авто, оплата згідно рахунків (частково - без конкретизації за що саме, частково  за послуги), а також посилання на інші договори, зокрема договір № 5 від 01.03.2011.
		Відповідачем, після звернення позивача з позовом до суду, під час розгляду даної справи господарським Запорізької області надано копію квитанції №3216805 від 30.08.2018 (т. 1 а.с.102) про перерахування на рахунок третьої особи суми 5941,44 грн. орендної плати за договором від 08.09.2006.
		В ході нового розгляду справи, відповідач також надав в матеріали справи копії платіжних доручень № 335 від 20.12.2018 та № 388 від 14.01.2019 про перерахування на рахунок КП «Паркування» орендної плати згідно з договором оренди нерухомого майна від 08.09.2006 на суму 34127,39 грн. та 1053,27 грн. відповідно, що в загальному розмірі становить 35180,66 грн., тобто повну суму заборгованості з орендної плати станом на 30.06.2017 згідно з наданим третьою особою розрахунком.
		 
		Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та третьої особи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
		Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Предмет позову у справі яка є предметом розгляду апеляційного провадження, з урахуванням резолютивної частини постанови Верховного Суду від 29.08.2018р. є матеріально  правова вимога позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006р., укладеного між територіальною громадою м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та ТОВ «Будмонтажснаб». 
		Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасного внесення орендної плати за користування приміщеннями протягом трьох місяців підряд у період з січня 2017 року по травень 2017 року. За твердженням позивача, таке порушення умов договору є істотним, та є підставою для розірвання договору за рішенням суду. При цьому, у зв`язку з тим, що відповідач продовжує використовувати орендоване майно, а неповернення майна комунальної власності з користування відповідачем (орендарем) порушує права Запорізької міської ради як власника майна.
		Правовідносини сторін виникли в зв`язку з укладання територіальною громадою м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та ТОВ «Будмонтажснаб» договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006р., відповідно до п. п. 1.1-1.3 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23 загальною площею 47,5 м2, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які знаходяться на балансі КП "Паркування", вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 62672 гривень (далі - нерухоме майно). Нерухоме майно використовується орендарем на правах оренди під офіс та склад. Нерухоме майно належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 17.04.2003.
		Місцевий господарський суд вірно зазначив, що додаткова угода №1 від 15.05.2007 до договору оренди з додатками (т.1 а.с.27-29), якою вносилися зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати підписана в простій письмовій формі, що суперечить ч. 1 ст. 654 ЦК України, тому відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемною (неукладеною) та не породжує правових наслідків, оскільки на відміну від договору оренди ця угода не посвідчена нотаріально. Доказів визнання цієї угоди дійсною в судовому порядку на підставі ч. 2 с т. 220 ЦК України суду не надано.
		Позивач при визначенні суми боргу з орендних платежів положення додаткової угоди не застосовував, розрахунок здійснювався на підставі тих умов, що містяться в договорі оренди нерухомого майна від 08.09.2006р. 
		Таким чином, при визначенні розміру орендної плати слід керуватися умовами п.п.3.1-3.3 договору оренди. В Додатках №№ 1,2 до договору було визначено, що орендна плата станом на 01.09.2006 склала: офіс  596,47 грн. без ПДВ, склад  228,73 без ПДВ. Далі застосовується індекс інфляції за даними Мінстату України відповідно до постанови КМУ та рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради. За змістом п. 3.2 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. 
		На правовідносини сторін розповсюджуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також вимоги Цивільного та Господарського кодексів України.
		Аналізуючи доводи апеляційної скарги, які зводяться до заперечень ТОВ «Будмонтажснаб» щодо наявності у нього обов`язку своєчасно, без попереднього отримання рахунків на оплату самостійно визначати розмір щомісячних орендних платежів і проводити їх оплату, колегія суддів виходить з наступного:
		В пунктах 3.2, 3.3 договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем згідно рахунків на розрахунковий рахунок КП "Паркування" № НОМЕР_1 , МФО 313849 код ЄДРПОУ 32153610 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. За перший місяць оренди майна орендна плата становить: 825,20 грн. без ПДВ (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції).
		Колегія суддів констатує наявність в договорі положень щодо обов`язковості внесення орендної плати щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунків. Разом з тим, в вищезазначених умовах договору відсутня вказівка на те, що рахунки на оплату готує орендодавець.
		В розділі 5 «ОБОВ`ЯЗКИ ОРЕНДАРЯ» містяться наступні положення:
		Орендар зобов`язується:
		5.2 Своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
		5.3 В обов`язковому порядку надавати Орендодавцеві не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім інформацію про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати). 
		В розділі 7 «ОБОВ`ЯЗКИ ОРЕНДОДАВЦЯ» відсутні будь-які положення щодо покладання на орендодавця обов`язку з оформлення документації на здійснення платежів.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що раніше, протягом дії договору він здійснював оплату орендної плати виключно після отримання від орендодавця відповідних рахунків.
		Відповідно до частин 1,2 статті 79 Господарського процесуального кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що обов`язок щодо проведення розрахунку розмірів орендної плати за орендовані приміщення умовами договору покладено саме на орендаря - ТОВ «Будмонтажснаб», який мав самостійно і своєчасно його здійснювати , проводити оплату в повному обсязі і крім цього, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім передавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати).
		Відповідні доводи апеляційної скарги щодо відсутності таких обов`язків у ТОВ «Будмонтажснаб» відхиляються як безпідставні.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на те, що у договорі не визначено який саме місяць є звітним, а отже він не містить посилання на конкретну дату, коли орендар повинен був здійснювати оплату, оскільки згідно з умовами договору перерахування орендної плати повинно здійснюватись орендарем щомісячно, тому звітнім є місяць за даними якого здійснюються розрахунки.
		Крім цього, місцевий господарський вірно зазначив, що доводи відповідача про те, що йому не надавалися (не виставлялися) рахунки для проведення оплати, у зв`язку із чим він був позбавлений можливості їх оплатити, також не заслуговують на увагу, оскільки вказане не звільняє відповідача, як орендаря, від обов`язку виконувати умови договору оренди в частині сплати орендної плати в обумовлені договором строки. При цьому, суд погоджується з доводами позивача та третьої особи про те, що умовами договору не передбачено обов`язку орендодавця або балансоутримувача направляти орендарю рахунки для оплати чи акти звірки. В пункті 3.3 договору дійсно вказано, що орендна плата перераховується згідно рахунків, однак, в договорі не визначено порядку та строку їх вручення/направлення орендарю, в тому числі відсутній обов`язок орендодавця щодо їх виставлення, тому твердження відповідача про наявність прострочення кредитора є безпідставним. З цих же підстав, судом не надається оцінка описам вкладення (копії яких містяться в матеріалах справи) щодо направлення рахунків відповідачу.
		Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідач не був позбавлений можливості самостійно звернутися до КП «Паркування» з приводу отримання рахунків у разі неможливості самостійного визначення розміру суми орендного платежу, що підлягав до оплати за конкретний місяць оренди, а також з приводу проведення звірки зі складанням відповідних актів, не чекаючи при цьому претензій з боку орендодавця щодо наявної заборгованості. Відповідних доказів звернення суду не надано. До того ж, неможливість самостійного визначення такого розміру за відсутності рахунку, не може бути підставою для невнесення орендної плати взагалі протягом декількох місяців підряд (відсутні навіть часткові оплати за спірний період на підставі розміру попередніх внесених платежів).
		Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
		При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
		Статтею 782 ЦК України, передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
		Визначена наведеною статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.
		Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
		Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов`язань.
		Аналогічні умови щодо дострокового розірвання договору викладено у пунктах 8.1, 10.4 договору. Так, в п. 8.1 визначено, що орендодавець, зокрема, має право вимагати розірвання договору у разі невиконання умов договору, в тому числі невнесення Орендарем плати за користування приміщенням протягом трьох місяців підряд.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно з ч. 3 ст. 18, ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
		Обов`язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним в обов`язковому порядку надавати Орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати), як зазначалося встановлено в пунктах 5.2, 5.3 договору.
		В пункті 5.13 договору оренди встановлено обов`язок Орендаря укласти договір з Орендодавцем на компенсацію комунальних, експлуатаційних втрат, витрат на спільне утримання прилеглої території та елементів благоустрою, своєчасно вносити платню за ці послуги. 
		Згідно з п. 3.6 наднормативна сума орендної плати, що надійшла Орендодавцю, підлягає в установленому порядку поверненню Орендареві за його завою або заліку в рахунок наступних платежів.
		Відповідно до копії довідки № 123 від 20.06.2017 КП Паркування за період з січня 2017 року по травень 2017 року по договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, укладеному Запорізькою міською радою та ТОВ Будмонтажснаб, оплата орендної плати на рахунок КП Паркування не надходила (т.1 а.с. 30).
		Апелянт не оскаржує правильність розрахунків орендної плати , здійснених КП Паркування і викладених у формі таблиці (т. 2 а.с.194-204), посилаючись лише на неможливість прийняття їх в якості допустимих доказів, оскільки ця таблиця подається не стороною спору і не стороною договору.
		Дані твердження колегія суддів відхиляє з огляду на наступне: 
		З преамбули договору оренди вбачається , що територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 04053915, юридична адреса: 69037, місто Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 206, в особі директора Комунального підприємства ПАРКУВАННЯ Вільяльда Валерія ОСОБА_1 , який діє на підставі Статуту зареєстрованого у відділі реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради 06.09.2002 року, реєстраційний номер 0010687 та Наказу Управління комунальної власності Запорізької міської ради № 175 від 06.07.2006 року, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в подальшому іменований Орендодавець та Товариство з обмеженою відповідальністю БУДМОНТАЖСНАБ, ЄДРПОУ 31757311, юридична адреса: 69001, місто Запоріжжя, вулиця Кронштадтська, будинок 2а, квартира 57, в особі директора ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , який діє на підставі Статуту зареєстрованого у відділі реєстрації та єдиного реєстру Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради 24.10.2001 року, реєстраційний номер 25489516ю0011142, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в подальшому іменований Орендар, уклали цей договір (т.1 а.с. 20)
		Таким чином, сторони договору погодили, що орендодавцем по даному договору виступає територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради саме в особі директора Комунального підприємства ПАРКУВАННЯ Вільяльда Валерія Геннадійовича, який діє на підставі Статуту.
		Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до частини 1 статті 71 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними, відповідно до частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визнання необґрунтованими доводів відповідача про те надані третьою особою докази є неналежними доказами і відхилення них, оскільки нерухоме майно за договором від 08.09.2006 знаходиться на балансі КП «Паркування» і саме на його рахунок здійснюється перерахування орендної плати за договором. До того ж, договір з боку орендодавця було підписано директором КП «Паркування». 
		Відповідно, доводи апеляційної скарги щодо неможливості прийняття до уваги доказів, які надані Комунальним підприємством ПАРКУВАННЯ відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.
		Розмір розрахунку та оплати орендної плати наведено в таблиці (т. 2 а.с.194-204), поданій 19.11.2018р. третьою особою, яка прийнята судом в якості доказу.
		Згідно з даною порівняльною таблицею за період з 08.09.2006 (з дати укладення договору) по 30.06.2017, ТОВ «Будмонтажснаб» нараховано орендну плату в загальній сумі 279527,77 грн. з ПДВ, з яких фактично оплачено 244347,11 грн., заборгованість з орендної плати на 30.06.2017 складає 35180,66 грн. з ПДВ.
		Щомісячний розмір орендної плати визначався згідно з умовами договору з урахуванням коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Крім того, згідно наведеного розрахунку КП «Паркування», у вказаний період здійснювались нарахування по оплаті компенсації комунальних послуг, а також за договорами з послуг за зберігання ТМЦ та зберігання транспортного засобу, які, згідно з наведеними у таблиці даними, також оплачувалися відповідачем. При цьому, з наведеного у таблиці розрахунку слідує, що останнє надходження від орендаря грошових коштів в рахунок саме орендної плати відбулось у грудні 2016 року  «доплата згідно акту взаємних розрахунків від 01.11.2016», після чого оплата оренди відповідачем не вносилась, у січні та лютому 2017 надійшли кошти з компенсації комунальних послуг та сплати за електроенергію. Відображення надходжень інших платежів, в подальшому і до 30.06.2017 в таблиці відсутні.
		Посилання апелянта, на те, що надані третьою особою довідки АТ «УкрСиббанк» (т.3 а.с. 199-203) неналежним чином оформлені, в зв`язку із чим мають не братися до уваги, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що відомості, які в них містяться відносяться до предмету доказування. Довідки видані уповноваженими особами, про що свідчать відповідні реквізити. Доказів наявності будь-яких невідповідностей наявним в довідкамх даним відповідач не надав.
		Відповідач протягом усього часу розгляду справи не скористався своїм правом навести контр розрахунок, або вказати суду де саме в порівняльній таблиці містяться помилки або невідповідності.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідачем надано в матеріали справи копії платіжних доручень (т.1 а.с.182-240), призначенням платежів у яких, крім сплати за оренду згідно рахунків та актів взаємних розрахунків, в тому числі є: компенсація комунальних витрат, за спожиту електроенергію, зберігання авто, оплата згідно рахунків (частково - без конкретизації за що саме, частково  за послуги), а також посилання на інші договори, зокрема договір № 5 від 01.03.2011.
		Судом першої інстанції при прийнятті рішення докладно досліджено наданий третьою особою розрахунок, наведений у порівняльній таблиці та надані платіжні доручення (їх копії) та встановлено, що усі оплати, здісненні за цими дорученнями, відображено та враховано в якості фактичних оплат згідно з їх призначенням і після врахування усіх цих оплат, заборгованість з орендної плати станом на 30.06.2017 згідно з розрахунком, склала 35180,66 грн. з ПДВ.
		Відповідачем не надано суду першої інстанції розрахунків, які б свідчили про наявність переплати станом на 30.06.2017р. і шляху її утворення.
		Посилання скаржника, на неналежне оформлення рахунків  фактур (т.3 а.с. 26-193) враховується колегією суддів, однак не спростовує відомостей, наведених в таблиці розрахунку та оплати орендної плати. 
		Відповідно до частин 1,2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для визнання розміру заборгованості, а тому неврахування рахунків  фактур (т.3 а.с. 26-193) не призводить до інших , ніж встановлено судом першої інстанції висновків.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		З урахуванням відсутності в апеляційній скарзі контр розрахунку, який може бути перевірений, колегія суддів вважає посилання відповідача на утворення переплати такими, що носять декларативний характер і не підтверджуються належними і допустимими доказами, а тому погоджуються з висновком місцевого господарського суду, що станом на 30.06.2017р. заборгованість з орендної плати становила 35180,66 грн. з ПДВ.
		Саме по собі погашення відповідачем заборгованості з орендної плати , яке підтверджується копіями платіжних доручень № 335 від 20.12.2018 та № 388 від 14.01.2019 про перерахування на рахунок КП «Паркування» відповідно на суму 34127,39 грн. та 1053,27 грн. відповідно, що в загальному розмірі становить 35180,66 грн. не є тією обставиною, яка свідчить про відсутність істотного порушення умов договору і може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог. 
		В даному випадку підставою для розірвання договору є факт систематичного триваючого порушення орендарем договору щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном комунальної власності, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного строку (три місяці підряд) платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
		 Посилання скаржника на недоліки в оформленні опису вкладення кореспонденції від 04.08.2017р. не свідчать про неотримання ним спрямованих на його адресу доказів, а тому відхиляються як такі, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про правомірність висновків суду першої інстанції щодо наявністі підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України та вірно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні, що відповідно, дає підстави залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2019р. у справі № 908/13989/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Розподіл судових витрат: 
		У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. 
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2019р. у справі №908/1399/17 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2019р. у справі №908/1399/17  залишити без змін.
		Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажснаб».
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в строки визначені статтею 288 ГПК України. 
		Повний текст постанови складено 12.07.2019.
		 
		Головуючий суддя М.О. Дармін
		 
		Суддя О.Г.Іванов
		 
		Суддя І.Л.Кузнецова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...