Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/23000/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2019.
Дата набрання законної сили: 02.07.2019
Номер судового провадження: 12-306гс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 липня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 910/23000/17
		Провадження № 12-306гс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді  Князєва В. С.,
		судді-доповідачаКібенко О. Р.,
		суддів: Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представників учасників справи:
		Антимонопольного комітету України - Данилова К. О., Максименко А. П.,
		Приватного підприємства «В Тікет» - Покотило М. Б.,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 20 березня 2018 року, ухвалене суддею Смирновою Ю. М.,
		та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Ткаченка Б. О., Зеленіна В. О., Кропивної Л. В.,
		у справі за позовом ОСОБА_1 
		до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет),
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства «В Тікет» (далі - ПП «В Тікет»),
		про визнання недійсним рішення.
		Історія справи
		Короткий зміст та підстави позовних вимог
		1.  14 грудня 2017 року ОСОБА_1  звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комітету щодо визнання недійсним рішення від 08 листопада 2017 року про відмову в розгляді справи за заявою позивача стосовно порушення ПП «В Тікет» законодавства про захист економічної конкуренції.
		2.  На обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що Комітет не перевірив наявності в діях ПП «В Тікет» ознак недобросовісної конкуренції (порушення статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), оскільки це підприємство під час реалізації квитків на пісенний конкурс «Євробачення 2017: Гранд Фінал» повідомило неточну інформацію про те, що є сервісним збором, що входить у додаткові послуги, за яких умов надаються додаткові послуги, а інформацію про вартість сервісного збору та додаткових послуг, які не були замовлені позивачем, було повідомлено лише після придбання квитків, що є введенням покупця в оману.
		3.  Також позивач стверджував, що Комітет не перевірив наявності ознак зловживання ПП «В Тікет» монопольним становищем, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», шляхом установлення додаткових послуг у розмірі 10 % від вартості квитка та їх оплати як обов`язкової умови придбання квитка, що за умов існування конкуренції неможливо було б установити.
		4.  Крім того, позивач зазначив, що відповідач не виконав покладених на нього завдань, що зумовило ухвалення оспорюваного рішення, яке порушує вимоги законодавства та права позивача, а також фактично дозволяє окремим суб`єктам порушувати правила конкуренції в Україні. 
		Фактичні обставини справи, установлені судами
		5.  13 травня 2017 року  ОСОБА_1 через мережу Інтернет на умовах акцепту публічної оферти ПП «В Тікет» придбав два квитки на пісенний конкурс «Євробачення-2017: Гранд Фінал» на загальну суму 7 498 грн.
		6.  ПП «В Тікет» до номінальної ціни квитків додало оплату за сервісний збір у розмірі 224,94 грн та додаткові послуги в розмірі 374,90 грн за кожен придбаний квиток. Таким чином, загальна вартість двох придбаних квитків становила 8 697,68  грн, з яких 1 199,68 грн сплачено за додаткові послуги та сервісний збір.
		7.  Вважаючи, що дії ПП «В Тікет» з додавання до вартості квитків відповідних сум сервісного збору та додаткових послуг підпадають під визначення зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а також мають ознаки недобросовісної конкуренції,  ОСОБА_1 17 травня 2017 року направив до Комітету заяву №  17-05.2017-27, у якій просив:провести розслідування за фактом порушення ПП «В Тікет» норм антимонопольного законодавства, а також Закону України «Про захист прав споживачів»;установити осіб, винних у порушенні законодавства, і притягнути їх до передбаченої законом адміністративної відповідальності;зобов`язати ПП «В Тікет» повернути 1199,68 грн, сплачених за додаткові послуги та сервісний збір, шляхом їх перерахування на картковий рахунок. 
		8.  Листом від 21 серпня 2017 року № 130-29/04-9094 заявнику було повідомлено, що департамент досліджень і розслідувань ринків невиробничої сфери Комітету підготував подання про початок розгляду справи і розпорядження про початок розгляду справи за ознаками вчинення ПП «В Тікет» порушення, передбаченого статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». За результатами аналізу інформації, отриманої в ході дослідження, в діях ПП «В Тікет» вбачалися ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з продажу квитків на пісенний конкурс «Євробачення-2017», що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. 
		9.  Листом від 08 листопада 2017 року № 130-29/02-12137 Комітет повідомив позивача про те, що державним уповноваженим у межах визначеної законом компетенції прийнято рішення про відмову в розгляді справи за його заявою, оскільки доводи заявника про зловживання монопольним становищем та недобросовісну конкуренцію з боку ПП «В Тікет» не знайшли свого підтвердження.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		10. Господарський суд міста Києва рішенням від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
		11. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для кваліфікації дій ПП «В Тікет» як недобросовісної конкуренції та зловживання монопольним становищем, що правомірно враховано Комітетом, оспорюване рішення якого відповідає вимогам чинного законодавства. 
		12. Також суди дійшли висновків про те, що правовідносини позивача і третьої особи щодо реалізації і придбання квитків стосуються сфери захисту прав споживачів, а тому позивач не позбавлений можливості захисту своїх прав  споживача в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		13. У жовтні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового - про задоволення позову. 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		14. Скаржник посилався на те, що Комітет порушив норми статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», пункт 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», не перевірив наявності в діях ПП «В Тікет» ознак недобросовісної конкуренції та ознак зловживання монопольним становищем, а також не виконав покладених на нього завдань, що зумовило ухвалення оспорюваного рішення, яке порушує вимоги законодавства та права позивача. 
		15. Також скаржник посилався на порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції та вважав, що спір про визнання недійсним рішення Комітету підлягає вирішенню судами адміністративної юрисдикції. 
		Доводи інших учасників справи
		16. Комітет надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій.
		17. ПП «В Тікет» також подало відзив на касаційну скаргу, який з урахуванням положень статті 118, частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягає залишенню без розгляду, оскільки його подано 16 травня 2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		Рух касаційної скарги
		18. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 21 листопада 2018 року відкрила касаційне провадженнята ухвалою від 18 грудня 2018 року на підставічастини шостої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо визначення юрисдикції
		19. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		20. Вимогами у цій справі є визнання недійсним рішення Комітету про відмову в розгляді справи за заявою позивача стосовно порушення ПП «В Тікет» законодавства про захист економічної конкуренції. Про ухвалення цього рішення позивача повідомлено листом від 08 листопада 2017 року № 130-29/02-12137 «Про розгляд заяви».
		21. Скаржник стверджує, що спір про визнання цього рішення недійсним підлягає вирішенню судами адміністративної юрисдикції.  
		22. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким твердженням скаржника та вважає, що цей спір правильно вирішено в порядку господарського судочинства з огляду на таке.
		23. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
		24. Положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній станом на день звернення позивача з позовом) передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		25. Разом із цим частиною другою статті 4 КАС України у цій же редакції визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		26. Отже, виходячи з викладеного законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.
		27. Статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» закріплюють, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи. Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику. 
		28. Законом України «Про захист економічної конкуренції», який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Комітету.
		29. Зокрема, положеннями частини першої статті 60 цього Закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково саме до господарського суду.
		30. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 39 Законом України «Про захист економічної конкуренції» заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 
		31.  ОСОБА_1 звернувся до Комітету із заявою про порушення, тобто є заявником відповідно до визначення статті 39 Закону «Про захист економічної конкуренції». Улисті-повідомленні «Про розгляд заяви» від 08 листопада 2017 року №130-29/02-12137, надісланому Комітетом позивачу, зазначено, що державним уповноваженим у межах визначеної законом компетенції прийнято рішення відмовити у розгляді справи за заявою від 17 травня 2017 року №17-05.2017-27 про порушення, передбачені пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» ПП «В Тікет»  законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку, та поширення неправдивої інформації щодо ціни квитків, що вводить в оману споживачів при реалізації квитків на пісенний конкурс «Євробачення - 2017». 
		32. Виходячи із системного тлумачення положень статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 20 Правил розгляду справ, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відмова Комітету в розгляді справи є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом-повідомленням. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді. 
		33. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє  аргументи відповідача про те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Комітет не приймав будь-яких рішень, які можуть бути оскаржені в порядку господарського судочинства, і що позивач намагається оскаржити не рішення Комітету, а лист, у якому лише викладені обставини щодо окремих процесуальних дій державного уповноваженого Комітету. 
		34. Ураховуючи викладене, суди дійшли правильних висновків щодо господарської юрисдикції цієї справи.
		Щодо поширення інформації, що вводить в оману
		35. Як зазначалося раніше, за результатами розгляду заяви позивача Комітет листом від 08 листопада 2017 року № 130-29/02-12137 повідомив його про те, що державним уповноваженим у межах визначеної законом компетенції ухвалено рішення про відмову в розгляді справи за заявою про порушення ПП «В Тікет» законодавства про захист економічної конкуренції, а саме пункту 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо зловживання монопольним становищем у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку, а також статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» щодо поширення інформації, що вводить в оману, стосовно цін на квитки на пісенний конкурс «Євробачення-2017» під час їх реалізації споживачам.
		36. Скаржник стверджує, що рішення Комітету є таким, що порушує вимоги законодавства, та мало б бути визнане недійсним, оскільки, зокрема, відповідач не перевірив наявності у діях ПП «В Тікет» ознак недобросовісної конкуренції (порушення статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), адже під час реалізації квитків було повідомлено неточну інформацію про те, що є сервісним збором, що входить в додаткові послуги, за яких умов надаються додаткові послуги, тоді як інформацію про вартість сервісного збору та додаткових послуг, які не були замовлені позивачем, було повідомлено лише після придбання квитків, що є явним уведенням покупця в оману.
		37. Велика Палата Верховного Суду вважає наведені твердження скаржника обґрунтованими з огляду на таке. 
		38. Комітет установив, а суди перевірили, що умови публічної оферти договору на реалізацію квитків на культурно-видовищні події було розміщено на сайті https://www.concert.ua/ua/offer (далі - Публічна оферта). У Публічній оферті ПП «В Тікет» містилися загальні положення про те, що до вартості квитка обов`язково додається вартість додаткових послуг та сервісного збору. 
		39. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог з посиланням на виключні повноваження органів Комітету щодо оцінки та кваліфікації дій ПП «В Тікет». Суди погодилися з оцінкою Комітету про те, що позивач отримав достатній обсяг інформації щодо наданих йому послуг, шляхом ознайомлення з  Публічною офертою ПП «В Тікет» через проаналізований  Комітетом алгоритм дій, які мав виконати споживач для придбання квитка через мережу Інтернет. Суди також установили, що включення до вартості квитків вартості додаткових послуг та сервісного збору не вплинуло на вибір позивача, оскільки він свідомо придбав квиток, попередньо володіючи інформацією про їх існування та розуміючи те, що їх вартість є вищою за номінальну, дійшовши висновків про відсутність обставин уведення його в оману, тобто відсутність порушення статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
		40. Такі висновки судів є помилковими виходячи з таких міркувань. У ході перевірки, що проводилася Комітетом протягом більш як п`яти місяців, так і не було встановлено, які саме додаткові послуги і за якою вартістю придбав позивач. Це було підтверджено й представником ПП «ВТікет» у ході судового засідання. 
		41. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 
		42. При реалізації квитків ПП «В Тікет» діяло на підставі договору комісії з державою, за яким комісійна винагорода (тобто плата держави за послуги з реалізації квитків) склала 1,20 грн і публічними договорами про надання послуг з кожним із покупців квитків. 
		43. Згідно із частинами першої та другої статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець узяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		44. У публічній оферті ПП «В Тікет» містилась інформація щодо обов`язкового надання додаткових послуг при купівлі квитків на пісенний конкурс «Євробачення - 2017» всім покупцям та загальний перелік послуг, які можуть бути надані. Алгоритм купівлі квитків, на який посилається у своєму рішенні Комітет і  який був проаналізований судами попередніх інстанцій, свідчить про те, що купуючи квитки, позивач та будь-яка інша особа, яка скористалася послугами ПП «В Тікет», не мали можливості отримати інформацію щодо того, які саме додаткові послуги зобов`язується надати йому ПП «В Тікет» та за якою вартістю була надана кожна з цих послуг. 
		45. Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, у ході судового засідання представник ПП «В Тікет» не зміг пояснити, чому загальна вартість додаткових послуг, яка за розрахунками ПП «В Тікет», наданими Комітету, в середньому складає лише 3 % від вартості квитка, але для позивача така вартість склала 10 %, адже за твердженням позивача він вочевидь скористався  мінімальним обсягом послуг із загального переліку (замовив квитки на веб-сайті сoncert.uaі отримав квитки на електронну пошту). Представник ПП «В Тікет» зазначив, що вартість однакової додаткової послуги встановлювалася по-різному для різних споживачів та залежала від вартості квитка. 
		46. Стаття 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначає останню як будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
		47. Відповідно до статті 15-1 цього ж Закону поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.
		48. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
		49. Для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як недобросовісної конкуренції необов`язково з`ясовувати настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, настання інших відповідних наслідків. Достатньо встановити сам факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7,  11, 13-15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (статті 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 15-1, 16-18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).
		50. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами скаржника про те, що передчасними вбачаються висновки Комітету про відсутність ознак недобросовісної конкуренції (порушення статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції») у діях ПП «В Тікет», адже у Комітетом не було взято до уваги, що під час реалізації квитків позивачу не було повідомлено інформацію про те, які саме додаткові послуги надаються і скільки коштує кожна із цих послуг.
		Щодо зловживання монопольним становищем
		51. Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про те, що Комітет не здійснив усебічної перевірки його заяви про наявність ознак зловживання ПП «В Тікет» монопольним становищем.
		52. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається, зокрема, встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку. 
		53. Суди дослідили, що між Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «НСТУ»), яке було прямо визначене постановою Кабінету Міністрів України як замовник послуг з продажу квитків на пісенне шоу «Євробачення», та ПП «В Тікет» був укладений договір комісії. За вказаним договором ПП «В Тікет» було визначено єдиним суб`єктом господарювання, уповноваженим на продаж квитків на пісенне шоу «Євробачення». Договором надавалося право ПП «В Тікет» додавати до номінальної вартості квитків, установленої ПАТ «НСТУ», суму сервісного збору, розмір якої обмежувався 6 %, та плату за додаткові послуги, яка встановлювалася ПП «В Тікет» самостійно, без обмежень. 
		54. Оскільки розмір плати за додаткові послуги встановлювався ПП «В Тікет» як монополістом самостійно, без жодних обмежень, Комітет не надав обґрунтованої відповіді щодо тверджень заявника про наявність ознак зловживання ПП «В Тікет» своїм монопольним становищем (надання додаткових послуг, склад і вартість яких не були відомі і від одержання яких заявник не мав змоги відмовитися на момент купівлі квитка). 
		55. Одним з аргументів Комітету для ухвалення рішення про відмову в розгляді справи стало те, що у січні 2017 року ПАТ «НСТУ» в системі державних закупівель ProZorro проводило закупівлю послуг з продажу квитків і пакетних турів, зокрема послуги з продажу квитків на пісенний конкурс «Євробачення-2017», переможцем якої стало ПП «В Тікет» із ціновою пропозицією 2 537 926,52 грн (з ПДВ) від загальної вартості реалізованих квитків, комісійною винагородою в розмірі 5,99 % та загальним розміром комісійної винагороди не більше ніж очікувана вартість закупівлі, яка розрахована «як 8 % від загальної суми реалізованих квитків». Комітет вважає, що оскільки загальна вартість сервісного збору та додаткових послуг склала 9% від загальної суми реалізованих квитків, то це є доказом того, що вартість сервісного збору і додаткових послуг не була завищеною внаслідок зловживання монопольним становищем.  
		56. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами Комітету про те, що додаткова плата до номінальної вартості квитків (сервісний збір та плата за додаткові послуги - разом додатково 9%), встановлена ПП «В Тікет» в умовах законодавчо створеного монопольного становища на всеукраїнському ринку реалізації квитків на пісенний конкурс «Євробачення-2017», істотно не відрізняється від вартості таких послуг, з якою ПП «В Тікет» перемогло на конкурсі в умовах конкуренції, з огляду на таке. 
		57.  Відповідно до відкритої інформації з моніторингового порталу публічних закупівель інші учасники цієї закупівлі (ідентифікатор тендера UA-2017-01-03-001110-b) пропонували значно нижчу вартість своїх послуг порівняно з вартістю послуг, запропонованою ПП «В Тікет». Так, остаточна пропозиція від ТОВ «Укртікет» склала 0,01 грн, ТОВ «Маестро Тікет Систем» 352 000 грн, ТОВ «Білетна Агенція Карабас» - 353 103 грн, тоді як ПП «В Тікет» - 2 537 926,52 грн. ПП «В Тікет» було визначено як переможець конкурсу через те, що тендерні пропозиції інших учасників конкурсу були відхилені через недоліки тендерної документації (протокол № 3 від 20 січня 2017 року засідання тендерного комітету з питань організації закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для проведення Євробачення-2017, моніторинговий портал публічних закупівель, ідентифікатор тендера UA-2017-01-03-001110-b). Такі ж недоліки в подальшому були виявлені Комітетом і в документації переможця - ПП «В Тікет». Унаслідок виявлених порушень, які виправити неможливо, Комітет за скаргою іншого учасника закупівель зобов`язав  ПАТ «НСТУ» відмінити результати цієї закупівлі (рішення постійно діючої адміністративної колегії Комітету з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 06 лютого 2017 року №489-р/пк-пз). 
		58. З огляду на викладене закупівля послуги, на яку для порівняння послався Комітет, передбачала надання послуг державі з продажу квитків та пакетних турів. Коло цих послуг було дуже широким. Відповідно до відкритої інформації з моніторингового порталу публічних закупівель (Ідентифікатор тендера UA-2017-01-03-001110-b, додаток №2 до тендерної документації) комісіонер мав забезпечити надання таких послуг державі як, зокрема, але не виключно, розробка та підтримка сторінки з продажу квитків на трьох мовах, обслуговування покупців кол-центром, створення кризового центру на території арени, організація клієнт-сервісу з обов`язковим англомовним персоналом у кількості не менше 5 осіб, виділення персонального англомовного менеджера для обслуговування акредитованих осіб пісенного конкурсу, забезпечення безперервної роботи контрольно-пропускної системи, що мала включати не менше 5-6 пунктів контролю ходів/виходів, присутність певної кількості працівників зі сканерами на пунктах контролю, надання он-лайн доступу до статистики входу організаторам.
		59. Натомість у заяві ОСОБА_1 до Комітету йшлося про сервісні та додаткові послуги, надані ПП «В Тікет» споживачам  відповідно до умов  розміщеної на сайті https://www.concert.ua/ua/offer Публічної оферти договору на реалізацію квитків на культурно-видовищні події. Згідно з пунктом 1.10. публічної оферти сервісний збір - це сума коштів, яка сплачується покупцем на користь агента під час придбання квитка, з метою покриття (компенсації) витрат агента, що виникають при наданні їм послуг з організації продажу квитків, включаючи (але не обмежуючись) технічне забезпечення продажу квитків, підтримка інфраструктури агента, забезпечення безпеки інформації, проведення фінансових операцій платіжними картами Visa та Master Card, надання інформації покупцеві, обробкою замовлень. Відповідно до пункту 10.3.9. публічної оферти агент має право додавати до вартості замовлення квитків додаткову плату за додаткові послуги, які включають (але не обмежуються): персональну обробку замовлення оператором при оформленні замовлення квитків через контакт-центр сoncert.ua (телефон, он-лайн чат, e-mail);  формування повідомленняі з вкладеними електронними квитками і відправку його електронною поштою покупцеві; бронювання квитків з гарантією їх доступності для викупу в касі Concert.ua протягом визначеного при оформленні замовлення часу; друк квитків для формування замовлення з доставкою кур`єром; друк квитків у касі сoncert.ua; оформлення замовлення з оплатою через платіжні термінали; прийом і інкасацію готівкових коштів при оформленні замовлення з оплатою кур`єру при отриманні квитків; оформлення, обробку та документальний супровід замовлень квитків з оплатою за рахунком-фактурою; оформлення та персональну обробку контакт-центром колективних замовлень квитків (кількість квитків в одному замовленні перевищує встановлений для заходу максимум); й інші послуги.
		60. Більш того, умовами закупівлі (ідентифікатор тендера UA-2017-01-03-001110-b) передбачалася не тільки сплата державою на користь переможця комісійної винагороди (після перемоги ПП «В Тікет» сума цієї винагороди була визначена  у розмірі 2 537 926,52 грн), але й право комісіонера додатково до цієї суми додавати  до вартості квитків ще й 6 % сервісного збору та плату за доставку квитка, яка різнилася залежно від способу доставки. 
		61. Тобто предмети договору комісії між ПП «В Тікет» з ПАТ «НСТУ» та публічного договору купівлі-продажу квитків на пісенний конкурс «Євробачення - 2017» різняться, а тому порівняння вартості послуг, які мали надаватися державі за умовами цих договорів, та послуг, які було надано споживачам - покупцям квитків, не є релевантним. 
		62. Комітет також не врахував, що після того, як результати закупівлі були відмінені, укладений новий договір комісії, за яким держава сплачувала комісійну винагороду за надані їй послуги лише в сумі 1,20 грн, але комісіонер мав право стягувати сервісний збір у розмірі 6 % та додаткові послуги (в необмеженому розмірі) з клієнтів (покупців квитків на конкурс «Євробачення - 2017»). Представник ПП «В Тікет» у судовому засіданні пояснив, що до вартості додаткових послуг фактично були включені всі витрати підприємства: як пов`язані з організацією продажу квитків, так і їх перевіркою при проведенні конкурсу. Тобто існує ймовірність, що послуги, надані державі за заниженою вартістю 1,20 грн, фактично могли оплатити споживачі шляхом додавання завищеної вартості додаткових послуг до номінальної вартості квитків. 
		63. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано погодилися з доводами Комітету про відсутність ознак зловживання монопольним становищем у діях ПП «В Тікет». 
		Щодо неналежного врядування та дискреційних повноважень Комітету 
		64. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основними завданнями Комітету є, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, сприяння розвитку добросовісної конкуренції, здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
		65. За частиною першою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження, зокрема:
		- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
		- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
		- розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість. 
		66. За приписами частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		67. Правилами розгляду справ встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Комітету відповідно до законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства.
		68. Пунктом 20 Правил розгляду справ передбачено, що в разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику. 
		69. Відповідно до інформації, що міститься у листі від 08 листопада 2017 року, Комітет, зокрема, повідомив заявника про те, що за результатами аналізу інформації, отриманої в ході дослідження, в діях ПП «В Тікет» вбачалися ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з продажу квитків на пісенний конкурс «Євробачення-2017», що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; департамент досліджень і розслідувань ринків невиробничої сфери Комітету підготував подання про початок розгляду справи і листом від 21 серпня 2017 року № 130-29/04-9094 повідомив заявника про підготовку розпорядження про початок розгляду справи за ознаками вчинення ПП «В Тікет» порушення, передбаченого статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Але листом-повідомленням від 08 листопада 2017 року Комітет відмовив у початку розгляду. 
		70. Також у листі від 08 листопада 2017 року Комітет зазначив, що навіть у випадку, якби дії ПП «В Тікет» містили, як вважає департамент, ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Комітет мав би право відмовити у розгляді справи за заявою, враховуючи той факт, що пісенний конкурс «Евробачення-2017» мав для України разовий (одиничний) характер та на момент звернення позивача до Комітету з відповідною заявою вже завершився, у зв`язку із чим одночасно припинилися й дії ПП «В Тікет» з продажу квитків на цей захід. 
		71. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким доводом. Такі масштабні заходи, як пісенний конкурс «Евробачення-2017», за своїм характером не можуть проводитися часто. Це, однак, не означає, що ринок подібних заходів відсутній і обмежується саме разовим проведенням пісенного конкурсу «Евробачення-2017». Велика Палата Верховного Суду вважає, що в силу масштабності пісенного конкурсу «Евробачення-2017» його проведення може мати відчутний вплив на умови конкуренції на ринку проведення подібних заходів, зокрема й у майбутньому.
		72. Комітет послався на положення частини другої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якої у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.
		73. Разом з тим вказана норма є самостійною підставою для відмови у розгляді справи і підлягає застосуванню лише у випадку встановлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а не в разі відсутності таких ознак. Відмова в розгляді справи на підставі частини другої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» обов`язково оформлюється розпорядженням Комітету, яке має бути направлено відповідачу. 
		74. Наявність суперечливих висновків у листі від 08 листопада 2017 року свідчить про існування в Комітету сумнівів щодо наявності чи відсутності в діях ПП «В Тікет» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з продажу квитків на пісенний конкурс «Евробачення-2017», що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
		75. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Комітет у межах цієї справи надав позивачу формальну відповідь про відмову в розгляді справи, яка ґрунтувалася на суперечливій та нерелевантній аргументації. Оскільки чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критеріїв, за якими Комітет ухвалює рішення про відкриття чи відмову в розгляді справи, рішення Комітету про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухваленння. Дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. 
		76. Велика Палата Верховного Суду виходить із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що Комітет має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії вирішення питання щодо початку розгляду справи або відмови в її розгляді. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Водночас у цій справі пред`явлено позовну вимогу не про спонукання Комітету до відкриття справи за заявою, а про скасування рішення Комітету про відмову у розгляді справи. Такий спосіб захисту означатиме, що Комітет має повторно розглянути відповідну заяву й ухвалити законне й обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
		77. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи відповідача про те, що втручання будь-яких осіб у дискреційні повноваження Комітету, віднесені законом до його виключних функцій, а саме в питання щодо відкриття чи відмови у розгляді справи, є недопустимим. 
		78. Суди послалися на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права споживача в порядку статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо він вбачає порушення своїх прав з боку ПП «В Тікет». 
		79. Однак суди не врахували наявності в позивача законного інтересу на встановлення саме Комітетом порушення законодавства про захист економічної конкуренції за наслідком розгляду його заяви, оскільки у такому випадку шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди (статті 50, 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
		80. Тому заявлена у цій справі вимога є ефективним способом захисту порушеного права та підлягає задоволенню.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Щодо суті касаційної скарги
		81. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		82. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України). 
		83. Оскільки при встановлені обставин справи суди попередніх інстанцій надали їм неналежну юридичну оцінку й оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, касаційну скаргу слід задовольнити, а судові рішення, що оскаржуються, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Щодо судових витрат
		84. Судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у порядку статті 129 ГПК України покладається на відповідача.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року у справі № 910/23000/17 скасувати та ухвалити нове рішення.
		3. Позов ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «В Тікет», про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України про відмову у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 від 08 листопада 2017 року задовольнити.
		4. Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України про відмову у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 від 08 листопада 2017 року.
		5. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45,  код ЄДРПОУ 00032767) на користь  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 7 200 грн (сім тисяч двісті) грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                        В. С. Князєв
		 
		Суддя-доповідач                                                                           О. Р. Кібенко
		 
		Судді:                            Т. О. Анцупова                                Ж. М. Єленіна     
		С. В. Бакуліна                                 Л. М. Лобойко
		В. В. Британчук                              О. Б. Прокопенко
		Ю. Л. Власов                                   Л. І. Рогач
		М. І. Гриців                                               О. М. Ситнік        
		Д. А. Гудима                                            В. Ю. Уркевич
		В. І. Данішевська                                    О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...