Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/556/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2019. Зареєстровано: 16.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2019.

Номер судового провадження: П/320/556/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		12 липня 2019 року           № 320/556/19
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві за правилами загального провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорман-УА" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,,
		 
		о б с т а в и н и  с п р а в и:
		 
		До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорман-УА" до Головного управління ДФС у Київській області в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27.09.2018 № 0029221401, згідно з яким підприємству зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 42896362,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 42896362 грн. є безпідставними, не підтвердженими доказами та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак позивач вважає відповідне податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначене підготовче судове засідання на 06.03.2019.
		           28.02.2019 відповідачем через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Стверджує, що перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2-м) встановлено, що до складу «Інші доходи» рядок 2240 Звіту про фінансові результати не віднесено суму фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості 42 896 362 грн. Зазначає, що в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755- VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), встановлено заниження показника у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 всього у сумі 42 896 362 грн.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від  06 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.03.2019.
		13 березня 2019 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. 
		Представник відповідача проти задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження не заперечував. 
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорман-УА" зареєстроване як юридична особа з 21.07.1999 за адресою: 08300, Київська область, місто Бориспіль, вул. Чумацька, буд. 4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 30473363).
		На підставі направлень від 25.07.2018 №3305, 3306, 3307, 3308, 3309, 3310, 3311 виданих ГУ ДФС у Київській області посадовими особами відповідача відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 05.07.208 №1403, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Хьорман-УА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по  31.03.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове  державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною). 
		За результатами перевірки складено Акт №709/10-36-14-01/30473363 від 21.08.2018 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення:
		1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 34 ПК України: встановлено завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування на загальну суму 49782308 грн., а саме за 2015 рік на 42896362 грн., за І квартал 2016 року на 42896362 грн., за півріччя 2016 року на 42896362 грн., за 9 місяців 2016 року на 42896362 грн., за рік 2016 на 42896362 грн.,  за І квартал 2017 року на 42896362 грн., за півріччя 2017 року на 42896362 грн., за 9 місяців 2017 року на 42896362 грн., за рік 2017 на 42896362 грн., за І квартал 2018 року на 42896362 грн.;
		2. п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 364464 грн., а саме по періодам: за квітень 2016 року на суму 94  895 грн., травень 2016 року на суму 36  991 грн., грудень 2016 року на суму 108963 грн., за січень 2018 року на суму 91916 грн., за лютий 2018 року на суму 31699 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 30676 грн. у тому числі за березень 2018 року у сумі 30676 грн.;
		3. пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2015-2018 роки в розмірі 335842,68 грн.;
		4. п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2015-2018 роки в розмірі 29635,47 грн. 
		Позивачем до акту перевірки №709/10-36-14-01/30473363 від 21.08.2018 подані заперечення №14/09/2018 від 14.09.2018.
		За результатом розгляду вищезазначених заперечень листом "Про результати розгляду заперечення" Головне управління ДФС у Київській області повідомило заявнику про залишення заперечень без задоволення, а  висновок акту перевірки №709/10-36-14-01/30473363 від 21.08.2018 - без змін.
		На підставі Акта перевірки №709/10-36-14-01/30473363 від 21.08.2018 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 28.09.2018 №0017301304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені - 37044,33 грн.; від 28.09.2018 №0017291304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 455580,00 грн.; від 27.09.2018 №0029251401; від 27.09.2018 №0029241401; від 27.09.2018 №0029221401.
		Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0017301304, №0017291304, №0029251401, №0029241401, №0029221401 від 30.11.2018, позивач звернувся зі скаргою від 11.10.2018 №11/10/2018 до Державної фіскальної служби України.
		За результатом розгляду вищезазначеної скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 10.12.2018 №39866/6/99-99-11-04-01-25, яким скаргу позивача частково задоволено та скасовано податкові повідомлення - рішення №0029251401, №0029241401, №0017301304, №0017291304, залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0029221401.
		Перевіркою встановлено та не заперечувалося сторонами, що між Фірмою «Hormann KG VKG» (Продавець)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хьорман-УА» (Покупець) укладено Контракт №1-07 від 20 квітня 2007 року за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію фірми «Хьорман КГ ФКГ» згідно рахунків-фактур та специфікацій, які є доповненням до даного Контракту та складають його невід`ємну    частину.  
		Відповідно до п. 7.1 Контракту №1-07 від 20.04.2007 покупець здійснює оплату протягом 270 банківських днів після отримання та прийому товару. Згідно п. 7.2 Контракту оплата товару здійснюється після отримання рахунку-фактури і товарно-транспортної накладної (CMR). 
		В подальшому між Фірмою «Hormann KG VKG» (Продавець)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хьорман-УА» (Покупець) було укладено Додаткову угоду №14 від 17.11.2015 якою внесено до статті 7 Контракту зміни, а саме: «Покупець здійснює оплату протягом 1350 банківських днів після отримання та прийому товару». 
		Станом на 01.01.2015 за підприємством обліковувалася кредиторська заборгованість в сумі 5  222  782,08 євро (еквівалент - 100  449  287,25грн.), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 632, та не заперечується сторонами у справі.
		Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з наступного.
		Згідно з положеннями п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». 
		Відповідно до визначень, які містяться в ст. 1 вказаного Закону національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для розпорядників бюджетних коштів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, розроблений на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.
		За змістом ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		При цьому відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		За приписами п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). 
		Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 (далі - П (С)БО 11). Так, відповідно до п. 4 П(С)БО 11 поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Водночас, довгостроковими зобов`язаннями є всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.  
		Згідно з п.5 П (С) БО 11 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
		За приписами п. 6 П(С)БО 11 з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.
		Водночас, до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення (п. 7 П(С)БО 11).
		Відповідно до п.10 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку, що для відображення в балансі довгострокових зобов`язань за їх теперішньою вартістю останні мають відповідати наступним критеріям: 1) зобов`язання мають бути довгостроковими; 2) на такі зобов`язання мають нараховуватися відсотки. При цьому зі змісту п. 10 П(С)БО 11 слідує, що ці дві умови мають існувати одночасно.
		З матеріалів справи вбачається, що в імпортному контракті №1-07 від 20.04.2007 на постачання товару, укладеного позивачем з Hormann KG VKG, та в додатковій угоді №14 до нього від 17.11.2015 передбачено відтермінування розрахунків за поставлений товар на 1350 днів, при цьому нарахування відсотків не передбачено. Тобто, відсутня одна з умов відображення довгострокових зобов`язань в балансі за їх теперішньою вартістю - нарахування відсотків на такі зобов`язання. З огляду на викладене суд доходить висновку, що підстави для відображення довгострокової заборгованості перед Hormann KG VKG за теперішньою вартістю за правилами П(С)БО 11 відсутні. 
		Крім того, відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559 (далі - П(С)БО 13), фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.
		Наведене Положення (П(С)БО 13 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
		Так, згідно із класифікацією фінансових інструментів в бухгалтерському обліку останні, згідно з п. 5 П(С)БО 13, поділяються на: фінансові активи, фінансові зобов`язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.
		Відповідно до п. 6 П(С)БО 13  фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи. Водночас, відповідно до п. 7 П(С)БО фінансові зобов`язання включають: фінансові зобов`язання, призначені для перепродажу, та інші фінансові зобов`язання.  
		Пунктом 10  П(С)БО 13  передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
		Водночас відповідно до п. 4 П(С)БО 13 фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого. 
		Також суд звертає увагу на те, що за змістом визначень, що містяться в п. 1 П(С)БО 13 фінансовий актив - це грошові кошти та їх еквіваленти; контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; інструмент власного капіталу іншого підприємства, натомість фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
		Таким чином, за наведеною класифікацією зобов`язання позивача за імпортним контрактом №1-07 від 20.04.2007 на постачання товару, укладеного з Hormann KG VKG, є фінансовим інструментом, а саме іншим фінансовим зобов`язанням.  
		Також пунктом 29  П(С)БО 13  визначено, що фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
		В пункті 31  П(С)БО 13  зазначено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.
		Таким чином, порядок оцінки фінансових інструментів у вигляді фінансових зобов`язань та відображення її результатів в бухгалтерському обліку визначено у П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», а саме: на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю. При цьому П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» не містить визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання або посилань на таке визначення в інших нормативно-правових актах.  
		Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до  статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.
		Тобто, визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах. 
		При цьому згідно приписів ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства та визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).
		Як слідує зі змісту Акта перевірки №709/10-36-14-01/30473363 від 21.08.2018 та не заперечувалося сторонами у справі згідно наказу «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» №1к від 01.01.2004 - для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності позивач використовує Національні Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку. Доказів які б свідчили про те, що в разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах підприємство зобов`язано використовувати міжнародні стандарти обліку матеріали справи не містять. 
		Оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не надані будь-які роз`яснення  або практика такого визначення, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а ДФС не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо такої методики поза межами норм чинного законодавства.
		Відтак посилання контролюючого органу на міжнародні стандарти у разі, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами є неправомірним та не відповідають положенням  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Відповідно до підпункту  134.1.1  пункту  134.1  статті  134 Податкового кодексу України  об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Таким чином, оскільки висновки акта перевірки про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування на загальну суму 49  782  308,00грн. спростовуються нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи, то суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків такого акта перевірки про порушення позивачем норм п.п.  134.1.1  п.  134.1  ст.  134 Податкового кодексу України.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки відповідачем не правильно наведено зміст та застосовано п. 30 П(С)БО 13. Так, в Акті перевірки в абз. 5 на сторінці 7 вказано, що «на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання  оцінюються за їх справедливою вартістю». Натомість в самому п. 30 П(С)БО 13, затвердежному наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559,  передбачено, що «на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю». Таким чином, за справедливою вартістю мають оцінюватися фінансові активи підприємства, натомість фінансові зобов`язання, відповідно до п. 30 П(С)БО 13, оцінюються за амортизованою собівартістю. 
		При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до визначень, що містяться у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Водночас як активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
		З огляду на вкладене суд доходить висновку про те, що контролюючим органом безпідставно застосовано до фінансового інструменту позивача, яким в даному випадку є фінансові зобов`язання, положення (стандарти) ведення бухгалтерського обліку які застосовуються до фінансових активів підприємства. Позаяк, «зобов`язання» та «активи» є діаметрально протилежними поняттями за своїм визначенням.   
		Наведений висновок суду також стосується і посилання контролюючого органу в Акті перевірки на п. 33 П(С)БО 13, оскільки фінансовим інструментом позивача в межах спірних відносин є фінансові зобов`язання, а не фінансові активи. 
		Окрім того, суд звертає увагу на  те, що на сторінці 7 Акта перевірки контролюючий орган двічі наводить положення п. 30 П(С)БО різні за своїм змістом. Так в абз. 5 сторінки Акта перевірки зазначено «на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання  оцінюються за їх справедливою вартістю», а в абз. 12 вказано «на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи  оцінюються за їх справедливою вартістю». При цьому, як вказано вище, пунктом 30 П(С)БО 13 встановлено, що «на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю».
		Також, за змістом тексту Акта перевірки контролюючим органом до спірних відносин були застосовані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» в частині оцінки та відображення в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій та п.11 і 14 Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів».
		Стосовно посилання контролюючого органу на Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» суд вказує на наступне.
		Відповідно до п.1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №91, (далі - П(С)БО 12) останнє визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності. 
		Як вже було вказано вище відповідно до п.5 П(С)БО 13 фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов`язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти. 
		Відповідно до п. 6 П(С)БО 13 фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи. Водночас, відповідно до п. 7 П(С)БО фінансові зобов`язання включають фінансові зобов`язання, призначені для перепродажу, та інші фінансові зобов`язання.  
		Також суд звертає увагу на те, що за змістом визначень, що містяться в п. 1 П(С)БО 13 фінансовий актив - це грошові кошти та їх еквіваленти; контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; інструмент власного капіталу іншого підприємства, натомість фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
		В межах спірних відносин відповідно до умов імпортного контракту №1-07 від 20.04.2007 на постачання товару, укладеного з Hormann KG VKG, позивач зобов`язаний оплатити товар, тобто передати грошові кошти контрагенту за отриманий товар, а відтак фінансовим інструментом позивача є фінансове зобов`язання, а не фінансова інвестиція, яка відповідно до класифікації фінансових інструментів належить до фінансових активів. 
		З огляду на викладене відсутні підстави для застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції, яка є фінансовим інструментом та згідно наведеної вище класифікації входить до групи фінансових активів, до такого фінансового інструменту, як фінансове зобов`язання.    
		Також суд вважає необґрунтованим застосування відповідачем в Акті перевірки Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об`єднання підприємств», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 року №163, оскільки це Положення (стандарт) визначає порядок відображення в обліку і звітності придбання інших підприємств та/або об`єднання видів їх діяльності, гудвілу, який виник при придбанні, а також розкриття інформації про об`єднання підприємств та/або видів їх діяльності (п.1 Положення). Позаяк в межах спірних відносин предметом укладеного між позивачем та Hormann KG VKG імпортного контракту №1-07 від 20.04.2007 не було придбання підприємств та/або об`єднання видів їх діяльності. Так, згідно п.1.1. Контратку №1-07 від 20.04.2017 продавець (Hormann KG VKG) продає, а покупець ( ТОВ «Хьорман-УА») купує продукцію фірми Hormann KG VKG згідно рахунків-фактур та специфікацій, які є доповненням до даного Контракту та складають його невід`ємну частину. 
		Вказані висновки також стосуються застосування відповідачем Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року №817 (далі - П(С)БО 28) до спірних відносин. Так, відповідно до п.1 П(С)БО 28 вказане положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності. При цьому, як вже було зазначено вище фінансовим інструментом позивача в межах спірних відносин є фінансові зобов`язання, а відтак нормативні акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи є незастосовними в межах спірних відносин. 
		Так, відповідачем в Акті перевірки зроблено посилання на п. 11. П (С) БО 28, за змістом якого теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації); майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років; якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років, та п. 14 П(С)БО 28, за змістом якого ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами; за відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства; при визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
		Разом з тим, в межах спірних відносин сума коштів, які має сплатити позивач згідно укладеного контракту №1-07 від 20 квітня 2007 року з Hormann KG VKG, є фінансовим зобов`язанням ТОВ «Хьорман УА», а відтак у позивача відсутні зобов`язання визначати теперішню вартість майбутніх чистих грошових надходжень, оскільки останні не отримуються позивачем за умовами контракту №1-07 від 20 квітня 2007 року.
		Аналогічний висновок суду також стосується і посилання контролюючого органу в Акті перевірки на п. 10 П(С)БО 12. Так, у наведеному пункті вказано, що фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку 1 до Положення (стандарту) 12. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.   
		Разом з тим, як вже було вказано вище, фінансовим інструментом позивача, в межах спірних відносин, є фінансові зобов`язання, а відтак контролюючий орган безпідставно застосував до спірних відносин П (С) БО 12, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності, оскільки згідно класифікації  фінансових інструментів, фінансові інвестиції входять до групи фінансових активів, а не фінансових зобов`язань.
		Стосовно посилання контролюючого органу в Акті перевірки на  Міжнародний стандарт фінансової звітності 9 ( МСФЗ 9), виданий Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку на 1 січня 2012 року суд повторно вказує на те, що відповідно до приписів ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства та визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).
		Контролюючим органом не надано належних, допустимих та достатніх доказів у їх сукупності, про те, що застосування до спірних відносин міжнародних стандартів фінансової звітності є обов`язковим. Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про те, що згідно актів регулювання внутрішньої організації бухгалтерського обліку та облікової політики ТОВ «Хьорман УА» визначило за доцільне застосування міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. 
		Отже, як приходить до висновку суд, перевіряючими під час проведення перевірки не вірно застосовані Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. 
		Таким чином, оскільки висновки Акта перевірки про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування спростовується нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків такого акта перевірки про порушення позивачем норм п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.
		Стосовно посилання контролюючого органу на Лист Державної фіскальної служби України №18311/7/99-99-14-03-03-17 від 18.06.2018 суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. Позаяк листи центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони мають роз`яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм. 
		З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".
		Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірного рішення не виконано.
		Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятого спірного рішення.
		Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.  
		Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.09.2018 №0029221401, згідно з яким підприємству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 42  896  362грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 21 131,00 грн. згідно з платіжним дорученням №94 від 01.02.2019.
		Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 21 131,00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.
		Стосовно вимоги позивача про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хьорман-УА» суму сплаченого судового збору в розмірі 115  820,18грн. суд вказує наступне. До позовної заяви позивачем додано платіжне доручення №94 від 01.02.2019 про сплату судового збору у розмірі 21  131,00грн. Натомість платіжного доручення, яке б свідчило про сплату судового збору у розмірі 115  820,18грн. матеріали даної справи не містять. Відповідно до відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду», з`ясовано, що судовий збір, сплачений за платіжним дорученням від 17.12.2018 №1499 у сумі 115  820,18грн. зарахований на розрахунковий рахунок Київського окружного адміністративного суду при розгляді адміністративної справи№320/6865/18. З відомостей «Діловодство спеціалізованого суду» слідує, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 по справі №320/6865/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хьорман-УА» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернуто  позивачеві та також повернуто з Державного бюджету України сплачений Товариством з обюмеженою відповідальністю «Хьорман-УА» судовий збір у розмірі 115  820, 18 грн. відповідно до платіжного доручення від 17.12.2018 № 1499.
		Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Хьорман-УА» -  задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0029221401 від 27.09.2018, яким ТОВ «Хьорман-УА» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 42  896  362,00грн.
		Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хьорман-УА»  (код ЄДРПОУ 30473363, адреса: 08300, Київська область, місто Бориспіль, вул. Чумацька, буд. 4) судовий збір у сумі 21131 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча сто тридцять одна гривна 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд 5А).              
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		Повний текст судового рішення складено 12.07.2019 
		 
		 
		Суддя                                                                                                       Я.В. Горобцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...