Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 628/1099/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2019. Зареєстровано: 16.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2019.
Дата набрання законної сили: 15.08.2019
Номер судового провадження: 2/628/641/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                             Справа № 628/1099/19
		Провадження № 2/628/641/19
		                                                                                                                             
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		05 липня 2019 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області
		у складі : головуючого судді        - Шиховцової А.О., 
		                за участю секретаря        - Шевченко О.І., 
		                               позивача                - ОСОБА_1 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп`янську матеріали цивільної справи за позовною заявою  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним (нікчемним),
		 
		 
		 
		встановив: 
		       10.04.2019  року до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним (нікчемним), згідно якої позивач просить суд визнати недійсним (нікчемним) кредитний договір № 959338727 від 21.01.2019 року, укладений між ним та відповідачем, при цьому він зобов`язується повернути залишок до тіла кредиту 32121 грн. Обґрунтовуючи позов зазначив, ОСОБА_1 зазначив, що 21.01.2019 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений он-лайн мікро-займ на підставі типової форми договору № 959338727, запропонованої цією фінансовою компанією. Згідно п. 1.1. цього договору він отримав кредит у розмірі 5000 грн. Фактично кредит надається шляхом заповнення електронної заявки на отримання кредиту, яку можливо надіслати через сайт https://moneyveo.ua. Але на сайті цієї компанії для споживача не надані і не роз`яснені усі пункти договору, на сайті ця інформація прихована. Працівники ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при видачі кредитних коштів не ознайомили його з умовами кредитування та усіма ризиками. Можливо він би і не брав би цього споживчого кредиту на таких умовах під такий процент. Тож позивач вважає, що відповідач, скориставшись його необізнаністю, навмисно недоотримав та грубо порушив імперативні вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав її повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Зазначає, що кошти він брав для того, щоб вкласти у бізнес, який йому запропонували на вигідних умовах, але на роздум дали лише 4 години, тож належного часу на ознайомлення з договором у нього не було, тож вклавши кошти згодом йому обіцяне не повернули. Він звернувся до поліції, де відкрили кримінальне провадження. Як виявилося пізніше, погодився він на цей кредит на невигідних умовах, що, вважає, є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Також позивач зазначив, що він працює і отримує мінімальну заробітну плату, на його утриманні перебувають дружина та двоє дітей. За весь час він сплатив 1779 грн., потім в нього тяжко захворів молодший син. Усі сімейні збереження разом з кредитними коштами були вкладені у бізнес людині, яка його обдурила. У зв`язку з цією тяжкою обставиною за кредитом пішло прострочення. Всі наведені обставини погіршили його майновий стан та стан здоров`я моральний та душевний, тому як він постійно приймає заспокійливі та ліки від тиску. Позивач неодноразово телефонував до гарячої лінії ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та просив піти йому назустріч, у зв`язку з такими тяжкими обставинами, зупинити нарахування відсотків та штрафних санкцій, також на електронну пошту відправляв письмове звернення та додавав витяг з ЄРДР. На що, йому грубо відповіли, а згодом почали постійно дзвонити. Погрожувати, ображали нецензурними словами, принижували, морально давили. Тому, позивач вважає, що погрози з боку відповідача теж є підставою для визнання договору недійсним. Також, на думку позивача, підставою про визнання кредитного договору недійсним є те, що ця компанія не вписала у пункти договору форс мажорні обставини, які могли б цей договорі унеможливити виконати у разі скрутного становища. Також, позивач зазначає, що у п.4.7. є пункт, де споживач підтверджує, що отримує кредит не на споживчі цілі, але на сайті вказано, що «Манівео» пропонує кредити готівкою на будь-які, і на споживчі також. Ще однією підставою для визнання недійсним (нікчемним) договір позивач вважає, що ця фінансова установа вводить в оману споживачів та на сайті зазначає неправдиву інформацію, яка різниться з інформацією у договорі. Позивач посилається на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Згідно зазначеної норми права, позивач вважає умови договору несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком став істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків споживача. Відповідно до положень ст. 233 ЦК України, укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Відповідно до графіку розрахунків, який є Додатком № 1 до договору, проценти за користування кредитом становлять 25,50%, у грошовому вираженні це 1275 грн. Строк дії договору 30 днів. Позивач вважає п.3.5. кредитного договору щодо збільшеного проценту у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом до першого дня порушення позичальником умов договору несправедливою умовою відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Також, позивач зазначає, що у кредитному договорі не зазначено його право відізвати свою згоду на обробку його персональних даних, що, вважає, є порушенням п.п.5.11 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних». Крім того, позивач вважає, що п.п.3.3., 3.5 кредитного договору порушено норми ч. 1 ст. 61 Конституції України щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов`язання. Для повного ознайомлення з сайтом компанії у позивача було обмеження в часі, тому як гроші були потрібні терміново. Позивач вказує, що два рази брав у цієї компанії кредит та повертав, але коли сталися такі обставини, які не залежали від нього, то працівники Манівео почали погрожувати йому. Також, позивач вважає, що оскаржуваний договір є нікчемним, оскільки не дотримано письмової форми його укладення та сторонами не підписувався. Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема за відсутності належної оферти або акцепту, електронний договір не може бути прирівняний до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку із цим не створюватиме юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Підписання договору про надання кредиту, на думку позивача, стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав позичальника, як споживача кредитної послуги, з боку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а саме, як зазначає позивач: 1) невиконання переддоговірної роботи з позичальником згідно п. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», введення в оману; 2) зміст правочину суперечить ст.ст. 14, 203, 627, 632, 651 ЦК України, нормам ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів»,; 3) обмеження можливості фізичної особи мати цивільні права та обов`язки, у зв`язку з чим відповідно до ст. 27 ЦК України правочин є нікчемним; 4) порушення Конституційних прав і свобод - ст.ст. 42, 48 Конституції України. Також позивач зазначає, що у разу визнання недійсності правочину підлягає застосуванню ч. 1 ст. 216 ЦК України, за якою кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а тому, враховуючи, що він сплатив відповідачу суму 1779 грн., то повинен буде доплатити ще 3221 грн. 
		       За таких обставин позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. 
		Ухвалою суду від 15.04.2019 р. провадження у справі було відкрито з призначенням підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження. 
		06.05.2019 р. від товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на наступне. 21.01.2019 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Фінансова установа) та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір № 959338727, за яким Фінансова установа надала позивачу кредит на суму 5000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Відповідно до п. 3.3. договору, у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 3% від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом. 20.02.2019 р. строк платежу за Договором закінчився, а позивач не виконав свої зобов`язання та не повернув кредит і не сплатив проценти. Позивач стверджує, що його нібито не ознайомлювали з умовами договору, однак на думку відповідача, це твердження є хибним та не правдивим, з огляду на те, що ОСОБА_1 сам надав до позовної заяви копію договору № 959338727 від 21.01.2019 р., в якому містяться всі істотні умови, відповідно до чинного законодавства, зокрема: предмет договору, строк дії, інформація про відсотки за користування кредитом, права та обов`язки сторін, розрахунок сукупної вартості та термін платежу за кредитом. Невід`ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Відповідач зазначає, що сам факт того, що позивач надав до позовної заяви договір, вже свідчить про те, що він мав вільний доступ до нього, необмежений час та змогу ознайомитися з ним. При цьому, саме позивач ОСОБА_1 ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Фінансової установи. Позивач є клієнтом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з 27.06.2018 року та вже укладав два договори кредитування, за якими виконав усі їх умови, погодившись з усіма умовами, в тому числі відповідальністю за порушення зобов`язань по оплаті, сплативши відсотки за користування коштами, які були надані у кредит за такими договорами. Про тривале користування послугами Фінансової установи та вже попереднім оформленням кредитів свідчить знімок з екрану «Мои кредиты», який позивач сам додав до позову. Тобто, починаючи з 27.06.2018 року позивач, укладаючи договори з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був повністю ознайомлений з умовами, процедурою укладення договору, процедурою погашенні заборгованості та відповідальністю за порушення умов щодо оплати. На підставі вищевикладеного, ініціатором щодо укладення договору був позивач, маючи вже достатній досвід щодо укладення договорів та необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з Фінансовою установою, самостійно визначив підходящу дату укладення договору, а шляхом отримання від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» коштів, які були надані у кредит та внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, повністю погодився з умовами договору, тому посилання позивача на відсутністю юридичної обізнаності, що було причиною недосконалого вивчення договору, як на доказ щодо недійсності оспорюваного договору є необґрунтованими. Тож твердження позивача про «в подальшому я б і не брав би цього кредиту на таких умовах» є нікчемним. 
		Позивач посилається на ст. 233 ЦК України та на те, що договір був укладений під впливом тяжкої обставини, а саме, невдалого вкладення коштів у бізнес та хвороби сина. При цьому на надав жодного доказу хвороби дитини, як і не надав належних доказів, що хвороба спричинила матеріальних витрат та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між хворобою та укладанням договору. Щодо невдалого вкладення грошових коштів у бізнес, це взагалі не може вважатися тяжкою обставиною, так як дія здійснювалася позивачем на власний страх і ризик. 
		Щодо погроз позивачу зі сторони відповідача, не надано жодного належного доказу на факт підтвердження цих обставин. Фінансова установа діє в рамках чинного законодавства. 
		Щодо нібито несправедливості умов договору, як зазначає позивач та нібито звинувачує Фінансову установу в «нечесній підприємницькій практиці» відповідач зазначив, що позивачем підтверджується факт підписання ним спірного договору та сам факт укладення договору не оспорюється. Договір та Додаток № 1 до нього містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, строк повернення кредиту, містить всі істотні умови, передбачені законодавством України, позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору. Отже, договір був укладений сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому прийняв надані Фінансовою установою кредитні кошти та виконував умови договору; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у пунктах 1.1.-1.6 Договору та в Графіку розрахунків міститься повна інформація стосовно умов кредитування. Позивач посилається на порушення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та несправедливість положень кредитного договору, які містять умови про суми компенсації. Аналізуючи норму ст. 18 цього Кодексу, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачу. Позивач не довів наявність зазначених вище умов для визнання умов договору несправедливими. Крім того, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову. Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі № 6-94цс13. Стосовно пені за кредитними договорами відповідач зазначив, що при належному виконанні договірних зобов`язань, тобто у строк 30 днів, штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань. Позивачем не надано доказів того, що відповідач при укладенні договору застосовував нечесну підприємницьку практику. В свою чергу, відповідачем у повному обсязі було надано позивачу інформацію стосовно умов кредитування, зазначених у договорі і позивач не мав претензій стосовно умов кредитного договору при його укладенні. Отже, дії відповідача не містять ознак нечесної підприємницької практики. Окрім цього, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного /разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами. Проте, позивач, правом споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14-ти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався, що означає ознайомлення з відповідальністю за порушення своїх зобов`язань по договору та ознайомлення з умовами кредитування. 
		Позицію позивача відповідач розцінює як намагання ввести суд в оману, небажання визнавати розмір боргу та погашати заборгованість.
		Щодо нібито подвійної відповідальності позивача, на це відповідач у своєму відзиві зазначив, що статтею 61 Конституції України забороняється саме притягнення до юридичної відповідальності одного й того ж виду за одне правопорушення. Термін «правопорушення» не повинен використовуватися в рамках даного позовного провадження, адже мова йде про засоби забезпечення (стимулювання) виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позивача. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Отже, умовами договору не були порушені приписи ст. 61 Конституції України. 
		Щодо укладення договору з недодержанням письмової форми та не підписання належним чином, відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до розділу 3 Правил, Договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 2.1.3. Правил, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Кодексу, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Отже, договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відтак, посилання позивача щодо неналежності форми правочину є нікчемними. При цьому відповідачем у відзиві розписано про детальний алгоритм дій при укладенні спірного договору. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 було вчинено певну сукупність дій, спрямованих на отримання кредиту від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тобто позивач самостійно для себе визначив необхідний для нього обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з відповідачем у договірні відносини на умовах визначених Правилами. Отже, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу позивачем на сайт Товариства за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не було б укладено. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до публічного договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Товариства з урахуванням особливостей визначений індивідуальною частиною. Отже, відповідач стверджує, що спірний договір було укладено в належній формі та з дотриманням норм чинного законодавства. 
		На думку відповідача, у позовній заяві містяться тільки необґрунтовані обвинувачення в адресу Фінансової установи та низка скопійованих правових норм, але не міститься жодного доказу або належного обґрунтування того, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» порушене чинне законодавство України. До відзиву додані документи в копіях: Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»; Заявка ОСОБА_1 на оформлення Договору; платіжне доручення від 21.01.2019 р. на суму 5000 грн., а також судова практика, подібна до предмету спору. 
		27.05.2019 р. позивачем ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, у якій він зазначив наступне. По-перше щодо переддоговірної роботи. Згідно посилання відповідача, що умови доступні на сайті та споживач з ними ознайомлений та погоджується, позивач зазначає, що договору з повними умовами на сайті немає, реальна процентна ставка не вказується. «Всі умови отримання грошової позики на карту прозорі… Ви зможете прочитати його (договір) в повному обсязі перед тим, як грошові кошти надійдуть на ваш картковий рахунок», - йдеться на сайті Манівео. Але цікавий факт в тому, щоб почати оформляти заявку на кредит, у формі потрібно зазначити, що ви вже ознайомлені з Правилами та умовами позики. Виходить замкнуте коло: щоб оформити кредит, ви повинні офіційно підтвердити, що з умовами вже ознайомлені, але щоб подивитися на ці умови, потрібно спершу погодитися із зазначеним твердженням, що є порушенням згідно Закону України «Про захист прав споживачів». Після того як кредит погоджено, тільки тоді з особового кабінету маєш право скачати цей договір у ПДФ файлі, знову ж таки у відкритому доступі, навіть у особовому кабінеті договору немає. Після усіх необхідних операцій можливо ознайомитися з умовами договору, процентною ставкою. Договір ним звичайно був представлений до суду, тому як без його наявності, він не мав би можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Вважає, що наявність представлення договору не є підтвердженням того, що цей договір та його умови роз`яснювалися йому до отримання кредиту. Також, відповідач запевняв, що невід`ємною частиною договору є «Правила надання кредиту», які він ні на сайті, ні у своєму особистому кабінеті не знайшов, вперше їх побачив, коли отримав відзив з додатком. Тож, позивач зазначає, що представлені відповідачем Правила не містять його, позивача, підпису та відомостей про те, що він був з ними ознайомлений. Також, звертає увагу на порушення щодо встановлення авторизації позичальника в його особистому кабінеті, яка здійснюється шляхом введення логіну та паролю, а також погодження з умовами шляхом натискання кнопки «Так» і є фактом підписання договору електронним підписом і повністю відповідає внутрішнім документам Товариства. Зазначене пояснення також містить посилання на підпункт 10.1 Правил надання грошових коштів у кредит ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» (редакція від 02.04.2018 р.) відповідно до якого у всіх відносинах між позичальником та Товариством в якості електронного підпису позичальника буде використовуватися логін та пароль особистого кабінету позичальника. Але, відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Враховуючи зазначене, договір між Товариством та позичальником було укладено відповідно до Правил (які відповідно до пункту 4.1. Договорів є невід`ємною їх частиною) та Алгоритму згідно з якими позичальник після авторизації в ІТС Товариства (шляхом введення логіну та паролю) в особистому кабінеті погоджувався з умовами індивідуальної частини договору шляхом натискання кнопки «Так», що свідчить про невідповідність порядку прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) Товариства укласти електронний договір визначеного абзацами другим та третім частини шостої статті 11 Закону України, так як акцепт не був підписаний в прядку, передбаченому статтею 12 Закону. Оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано фінансову послугу ОСОБА_1 з не дотриманням порядку укладення електронного договору, встановленого статтею 11 та 12 Закону, Договір є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі та в силу приписів статті 1055 ЦК України, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем надано фінансову послугу з порушенням частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої фінансової послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. 
		По-друге, позивач зазначає, щодо тяжкої обставини, що докази, фіскальні чеки на ліки вони з дружиною не зберегли, тому як не знали, що станеться така ситуація і їм потрібно буде звертатися до суду за захистом своїх прав. Також, стосовно доказів, то він надав Витяг з ЄРДР про проведення досудового слідства та встановлення даних про особу, яка скоїла злочин щодо нього. Це є тяжкою обставиною, через яку його матеріальне становище погіршилося, тому він не в змозі сплатити усі штрафні санкції та проценти за користування кредитом, натомість він зобов`язується сплатити остачу до тіла кредиту. 
		По-третє, позивач зазначає щодо погроз, що докази про те, що йому постійно телефонували та погрожували він не зафіксував, тому як згідно з чинним законодавством, перед тим, як здійснювати аудіо-фіксацію він повинен попередити абонента, тож він так і робив та коли працівники цієї компанії це чули, то одразу клали слухавку. 
		По-четверте, позивач зазначає щодо несправедливих умов, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (пені), якщо він значно перевищує розмір боргу і при наявності інших обставин, які мають істотне значення, може бути зменшений за рішенням суду. Щодо посилань відповідача на ст. 1046 ЦК України, позивач зазначає, що договір кредиту не скріплювався електронним підписом, гроші були переслані на платіжну картку Приватбанку без інформації щодо особи, яка їх надіслала та без будь-якої вказівки, що це є кредит і зараховані на картку як переказ. При цьому позивач посилається на положення ст.ст. 3, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис». Позивач зазначає, що у виписці рух по картці «Приват24» не вказано від кого саме надійшли кошти, що це кошти надані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» згідно кредитного договору ця та будь-яка інформація відсутня, тож, можливо ці кошти надіслано було не цією компанією. Посилаючись на п. 1 ст. 228, ст. 236 ЦК України, позивач просить задовольнити позовні вимоги. 
		05.06.2019 р. від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в яких відповідач зазначає, що заперечує проти викладених у відповіді на відзив поясненнях позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. Щодо переддоговірної роботи, позивач зазначає, що в укладеному договорі № 959338727 від 21.01.2019 р. та на сайті Фінансової установи нібито не вказується реальна процентна ставка, однак дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в п. 1.4 Договору, котрий надав сам позивач, вказано, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,85 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі - процентна ставка), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту. Визначеного в п. 1.3. цього договору. Окрім цього, в п. 1.5. договору зазначається, що з врахуванням положень п. 1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 310,25 % річних. Отже, твердження позивача щодо відсутності реальної процентної ставки не відповідає дійсності. Щодо нібито не ознайомлення з умовами договору до його підписання, у відповіді на відзив позивач стверджує, що він нібито не мав можливості ознайомитися з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у кредит, в тому числі на умовах кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які є невід`ємною частиною цього договору, окрім цього, позивач вказує, що не мав можливості у вільному доступі ознайомитися з умовами договору. Викладені обставини не відповідають дійсності та нічим іншим, як спробою ввести суд в оману, не підтверджені, оскільки алгоритм та процедура укладення кредитних договорів на сайті Фінансової установи передбачає процес ознайомлення з умовами договору та Правилами до моменту підписання договору. На підтвердження зазначеного відповідач додає детальний алгоритм дій при укладенні електронного договору на сайті Фінансової установи. Відповідно до вказаного алгоритму дій, етап ознайомлення з індивідуальною частиною договору та умовами Правил, передує моменту прийняття оферти (акцепту) шляхом підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Щодо Правил, то відповідно до алгоритму дій, позивач мав змогу ознайомитися з умовами Правил. Зокрема під час оформлення договору, позивачу було надано гіперпосилання на Правила, додатково погодився з тим, що він згоден з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у кредит. Також, відповідно дол. П. 4.1. договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Виходячи з викладеного, позивачу надавалась можливість ознайомитися з повним текстом договору та завантажити договір для себе в PDF-форматі. Цей факт підтверджується й тим, що позивач особисто надав договір, без офіційних звернень та запитів до Фінансової установи. Окрім цього, договір був надісланий на електронну адресу позивача та увесь час був доступний в Особистому кабінеті позивача на сайті, а Правила у відкритому доступі на сайті за посиланням: https://moneyveo.ua/ru/confidentiality/creditrules/. 
		Щодо недоведеності факту наявності тяжкої обставини та погроз, відповідач зазначає, що Витяг з ЄРДР не може являтися належним доказом тих чи інших обставин, оскільки сам по собі не встановлює юридичного факту наявності кримінального правопорушення, а лише свідчить про проведення досудового розслідування. Окрім того, невдала спроба позивача вкласти на свій страх і ризик грошові кошти у бізнес, стосовно якої і відбулося досудове розслідування, не може вважатися тяжкою обставиною, через яку позивач вимушений був укласти договір з Фінансовою установою. Отже, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту наявності тяжких обставин та дзвінків з погрозами, як і доказу того, що вони були з боку Фінансової установи. 
		Щодо нібито несправедливих умов договору, як стверджує позивач, Фінансова установа не погоджується з даним твердженням, так як строк користування кредитними коштами, протягом якого підлягали нарахуванню відсотки, при належному виконанні умов договору становив 30 днів, у Товариства не було підстав обраховувати и та застосовувати річну ставку, виходячи з незначного строку кредитування, а також прогнозувати можливе порушення умов договору та обраховувати обсяг кредитного зобов`язання, виходячи з більш тривалого періоду користування кредитними коштами позивачем, ніж визначено договором. Також відповідач звертає увагу, що при належному виконані договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань. Щодо підтвердження факту перерахування грошових коштів на картковий рахунок позивача, у відзиві по позовну заяву Фінансовою установою було додано платіжне доручення, яким підтверджено факт перерахування грошових коштів позивачу відповідно до договору. 
		Щодо посилань позивача у відповіді на відзив на Закон України «Про електронний цифровий підпис», то тут відповідач зазначає, що позивач не враховує, що вказаний Закон втратив чинність ще 07.11.2018 р., в той час як договір було укладено 21.01.2019р. Отже, сфера дії зазначеного Закону України вже не розповсюджується на договір. Навіть без врахування цього факту, ЗУ «Про електронний цифровий підпис» розрізняв електронний цифровий підпис та електронний підпис. 
		Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність позивача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам позивача, позиція останнього щодо визнання кредитного договору недійсним є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Тому, у задоволенні позову відповідач просить відмовити повністю. До заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву додано: копія Виписки з ЄДРЮО, загальний порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з метою акцепту оферти та укладення електронного договору. 
		Ухвалою суду від 11 червня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті. 
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та пояснення, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву, просив суд задовольнити позов. 
		Від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до суду 04.07.2019 р. надійшла письмова заява про розгляд справи без участі представника відповідача на підставі матеріалів справи, просить у позові відмовити повністю. 
		Суд, заслухавши у судовому засіданні позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
		21.01.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі Товариство), в особі директора Андронікової О . О., діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ОСОБА_1 (далі - позичальник), з другої сторони, уклали електронний договір № 959338727 (а.с.13-14). Копія даного договору надана позивачем. 
		За цим договором Товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.4. цього договору. Строк дії договору та надання кредиту - 30 днів (п.1.2, 1.3). 
		Згідно п. 1.4. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,85 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі - процентна ставка), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту. 
		Згідно п. 1.5 цього договору, з урахуванням положень п. 1.4 договору позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 310,25 відсотків річних. 
		У п. 1.6. даного договору зазначено, що розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. 
		Пунктом 2.2.2.2 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний у випадку неповної та/або невчасної сплати кредиту та процентів за користування ним, сплатити також пеню в розмірі, нарахованому відповідно до умов цього договору. 
		Пунктом 3.3 договору визначено, що у разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, Товариство має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі 3 % від залишу суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості кредитом. П. 3.4. передбачено, що у випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним протягом трьох днів після закінчення строку договору, нарахована пеня анулюється і оплаті не підлягає. У всіх інших випадках пеня підлягає сплаті на загальних умовах, визначених у цьому договорі.
		Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua. (п.4.1. договору). 
		Згідно п. 4.2. договору, сторони погоджується, що у випадку користування кредитом з боку позичальника понад строк, встановлений п. 1.3. договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4. цього договору процентна ставка менша ніж 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 1.4 - 1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме, 1,70 за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 розповсюджується на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3. договору. 
		Сторони по договору погодили наступний Графік розрахунків: термін платежу - 20.02.2019, сума кредиту - 5000 грн., нарахований процент - 1275 грн., до сплати разом - 6275 грн. (а.с.14 зворотна ст.)
		Як вбачається з роздруківки з сайту з особового кабінету про статус кредиту та рух по ньому, наданої позивачем ОСОБА_1 , у графі « Заем » зазначено, що кредит знаходиться у простроченні, запропоновано погасити борг у розмірі 9610,15 грн.; у графі «Мои кредиты» зазначено про наявність двох закритих кредитів, які підписувалися 27.06.2018 р. на суму 1000 грн., та 23.09.2018 р. на суму 1000 грн., та одного активного кредиту від 21.01.2019 р. на суму 5000 грн. із зазначенням дати видачі - 21.01.2019, оплати 29.01.2019 р. на суму 1005 грн., оплати 19.02.2019 р. на суму 774 грн. та містить інформацію щодо нарахувань сум за кожен день і станом на 05.04.2019 р. заборгованість склала 9610,15 грн. (а.с.15-17). 
		Те, що дана електронна роздруківка зроблена саме з Особистого кабінету ОСОБА_1 і дані в ній стосуються саме його, позивачем стверджувалось і не заперечувалось у судовому засіданні. 
		Також до позову додана позивачем роздруківка з сайту (рекламно-інформаційного змісту) щодо того, як та на які цілі надається кредит та умов використання - Паспорт споживчого продукту «Комфорт» інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) із зазначенням інформації (найменування, наявність ліцензії/свідоцтва) та контактні дані кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.18, 18 зворотна ст.).
		Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 27.03.2019 р. до чергової частини Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він просить притягнути до відповідальності невідому особу, яка шляхом обману заволоділа належними заявнику грошовими коштами в сумі 2656 доларів США, спричинивши останньому матеріальну шкоду. Номер кримінального провадження: 12019220370000833 від 28.03.2019 р. (а.с.19). 
		Порядок і умови надання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів у кредит, права та обов`язки сторін, інша інформація, необхідна для укладання та належного виконання умов Електронного договору, визначаються «Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах кредиту». Копія Правил надана суду відповідачем разом із відзивом на позов. Пунктом 3 цих Правил встановлений порядок надання кредиту та підписання Електронного договору. Так, згідно цього пункту та підпунктів до нього, з метою отримання кредиту позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнює Заявку на Сайті Товариства, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. Позичальник у Заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання Кредиту. Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних. З урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних, під час заповнення Заявки, проставляючи відповідну відмітку у спеціальному полі на першій сторінці Заявки, Позичальник надає згоду на обробку Товариством своїх персональних даних, а також на те, що Товариство має право звернутись за інформацією про фінансовий стан Позичальника або іншою інформацією, яка необхідна для прийняття рішення про надання кредиту, до третіх осіб, які пов`язані з позичальником діловими, професійними, особистими, сімейними або іншими стосунками. За результатами заповнення Заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної карти Позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Товариство має право також окремо запропонувати Позичальнику, в тому числі засобами Інформаційно-телекомунікаційної системи, надати додаткову інформацію, документи та/або відомості, необхідні для підтвердження повноти, точності та достовірності інформації, зазначеної в Заявці. Рішення про надання чи відмову у наданні Кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товаристовм з інших джерел. У випадку наявності факту попереднього отримання Позичальником Кредиту від Товариства та належного його погашення, Заявка на новий Кредит розглядається Товариством за скороченою процедурою, без необхідності введення тих даних, які не зазнали змін після отримання чи виконання умов першого Кредиту, з дотриманням вимог законодавства з фінансового моніторингу. Товариство у строк від двох хвилин до трьої робочих днів з дати отримання Заявки приймає рішення про надання чи ненадання Кредиту. Сума кредиту визначається Товариством на основі оцінки фінансового стану Позичальника за діючою на момент оцінки внутрішньою методикою прийняття кредитного рішення. Обробка Інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства Заявки не є укладенням Договору і не має наслідком обов`язок Товариства надати Кредит позичальнику, а також не обмежує права Товариства зменшити розмір Кредиту, вказаний у Заявці. Товариство інформує Позичальника про прийняте рішення щодо видачі Кредиту СМС-повідомленням на телефонний номер та електронним листом на електронну пошту Позичальника, зазначені у Заявці, а також відповідним повідомленням в Особистому кабінеті. За затримку в надходженні повідомлення про прийняте рішення, спричинене проблемами в роботі електронних та/або телефонних служб і сервісів, Товариство відповідальності не несе. У випадку схвалення Заявки на отримання Кредиту, Інформаційно-телекомунікаційна система Товариства генерує індивідуальну частину Електронного договору, про що інформує Позичальника в Особистому кабінеті, а також шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефону Позичальника та/або електронним листом на електронну пошту, вказані в Заявці. У випадку схвалення Заявки Інформаційно-телекомунікаційна система Товариства регенерує Електронний договір, який стає доступний для ознайомлення в Особистому кабінеті, з одночасною відправкою Позичальнику Одноразового ідентифікатору в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником в Заявці. Введення Позичальником Одноразового ідентифікатора у відповідне поле під текстом Електронного договору та направлення його до Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства шляхом натискання кнопки «Так» змінює дані в електронній формі, додаючи їх до інших електронних даних, створених під час заповнення Заявки Позичальником в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Вчинення Позичальником вказаних вище дій і зміна даних в системі Товариства є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Товариство строком від двох хвилин до 3 банківських днів з моменту укладення Електронного договору надає Позичальнику Кредит шляхом безготівкового перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Позичальника, вказаний ним у Заявці.
		Згідно п. п. 9.2, 9.3 вищезазначених Правил, Електронний договір, Графік платежів, Додаткові угоди та інші Додатки до Електронного договору зберігаються в електронному вигляді та доступні Позичальнику в Особистому кабінеті. 
		Відповідно до платіжного доручення (заява) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача сума у розмірі 5000,00 грн. 21.01.2019 року була перерахована ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» код 38569246 позивачу по справі ОСОБА_1 на картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», призначення платежу: перерахування грошових коштів згідно кредитного договору №959338727. Платіжне доручення (заява) підписана працівником банку за допомогою ЕЦП ОСОБА_4 (а.с. 47).
		Визначеному «Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах кредиту» порядку надання кредиту та підписання Електронного договору відповідає і загальний порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, який знаходиться на Сайті і передбачає певний алгоритм дії позичальника, який бажає оформити кредит та отримати кредитні кошти від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.104-108). З даного загального порядку вбачається, що суму кредиту та термін, а також ціль кредиту, обирає позичальник, який бажає оформити кредит, після цього заповнює відповідну заяву на кредит із введенням в електронному вигляді: особистих даних, підтверджує згоду на обробку своїх персональних даних, в тому числі на передачу даних у бюро кредитних історій, натискаючи мишкою «продовжити», після чого потрапляє на другу сторінку Заявки на кредит, а інформаційно-телекомунікаційна система створює Особистий кабінет позичальника, увійти до якого можна ввівши логін та пароль. Далі позичальник заповнює графу «Соціальна інформація», тисне «продовжити», якщо бажає, або тисне «повернутися назад», потім заповнює поля: «адреса», «працевлаштування», «фінансова інформація», «ваші додаткові контакти», після чого має можливість натиснути «продовжити». Після чого позичальник має підтвердити або не підтвердити, змінити введені дані: суму кредиту, термін. При цьому, він бачить вже розраховану суму до сплати, вказує номер карткового рахунку, ціль кредиту, після чого вводить СМС-код підтвердження, який направляється Товариством на вказаний позичальником номер телефону, вводить захисні символи, після чого має натиснути «продовжити». На наступному етапі позичальнику повідомляється, що Товариство отримало і вже оброблює заявку, при цьому необхідно деякий час зачекати. Після цього з`являється повідомлення про погодження та схвалення заявки позичальника і пропонується перейти за посиланням, щоб прочитати умови кредитного договору та прийняти їх. При переході на сторінку за посиланням, на екрані з`являється індивідуальний договір із зазначенням його номеру, дати, найменування сторін, умов, є функція «завантажити копію кредитного договору». Прочитавши текст договору, позичальник має надати згоду з умовами Договору та Правилами надання грошових коштів у кредит, з якими може ознайомитися натиснувши на назву. При цьому також позичальник бачить на екрані вже розраховану суму повернення і дату повернення. У разі згоди, позичальник вводить код з СМС-повідомлення, відправленого на його номер телефону Товариством, який є одноразовим паролем для підтвердження згоди з умовами кредитного договору і може обрати «ні» або «так», натиснувши мишкою на обране слово. При обранні і натисканні мишкою на слово «ні», подальше оформлення кредиту припиняється. При натисканні на слово «так», з`являється поле «Очікуйте: ми перераховуємо вам гроші». Товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у Заявці на кредит, електронний лист з привітанням та те, що у вкладенні цього листа - кредитний договір, який може бути збережений на пристрої позичальника, а також буде доступний у Особистому кабінеті. Про успішне проходження транзакції переказу коштів Товариство також повідомляє позичальника і на екрані з`являється інформація «Ви вже користуєтеся кредитом». 
		Отже, матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
		Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
		Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
		Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		В статті 3  Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Зі змісту оспорюваного  кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		З урахуваннями викладеного, суд вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладені такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 
		У даному випадку, у кожної людини є свобода вибору фінансової установи, яка займається наданням споживчого кредитування, також при укладенні споживчого кредиту, інформація про супровід кредитних послуг була зазначена в кредитному договорі, шрифт і подача даної інформації ніяк не відрізняється від іншої інформації, яка надана в кредитному договорі, а саме ні відмінності у шрифті, ні ніякої засекреченості даної інформації, ні подвійного сприймання інформації, все достатньо чітко, доступно, лаконічно і зрозуміло написано. Тобто, на момент укладення договору у позивача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але позивач погодився з такими умовами, отримав грошові кошти та користувався ними, про що сам не заперечує.
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Стаття 230 ЦК України закріпила, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		В статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
		Стаття 19 Закону  встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 959338727 від 21.01.2019 р. вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про введення його в оману при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 2.1.3. Правил, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. 
		В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. 
		Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Кодексу, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. 
		Отже, договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відтак, посилання позивача щодо неналежності форми правочину є безпідставними. 
		Доводи ОСОБА_1 про те, що кредитний договір № 959338727 від 21.01.2019 р. було укладено з порушенням вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як відповідач не ознайомив та не надав повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору, також не дотримано порядок укладення електронного договору, договір укладений з недодержанням письмової форми, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
		Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»  перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті в мережі Інтернет. 
		Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
		Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. 
		Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом, без отримання ОСОБА_1 листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і паролю Особистого кабінету, кредитний договір між сторонами не був би укладений, а тому укладення спірного кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача, що також і було встановлено у судовому засіданні. 
		З огляду на викладене, та те, що позивач є клієнтом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»  з 27.06.2018 року, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладання договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вже не вперше звертався до Товариства з заявкою на отримання кредиту та підписавши договір, ОСОБА_1 засвідчив той факт, що обізнаний з Правилами, які включають в себе і умови кредитування. Раніше позивач вже отримував кредит у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повертав суму кредиту та сплачував відсотки на умовах договору, про що не заперечувалося ним і у судовому засіданні.
		Отже, договір був укладений сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому прийняв надані Фінансовою установою кредитні кошти та виконував умови договору; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у пунктах 1.1.-1.6 Договору та в Графіку розрахунків міститься повна інформація стосовно умов кредитування. Позивач посилається на порушення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та несправедливість положень кредитного договору, які містять умови про суми компенсації. Аналізуючи норму ст. 18 цього Кодексу, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачу.
		Переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено, не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим. Проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд розцінює твердження позивача щодо недійсності (нікчемності) кредитного як спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконання взятих на себе за даним кредитним договором зобов`язань. 
		При належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у виді пені на застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду не виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тому, посилання позивача на те, що п.п. 3.3, 3.5 кредитного договору є несправедливими умовами та порушенням ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» ст. 61 Конституції України суд оцінює критично. 
		Також, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного /разом з відкликання згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за вест час користування грошовими коштами. 
		Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання примірника договору не скористався. 
		Суд не приймає до уваги посилання позивача на недійсність договору у зв`язку з тим, що відповідач не вписав у пункти договору форм мажорні обставини, з огляду на те, що пунктом 6 вищезазначених Правил, які є невід`ємною частиною договору, передбачені обставини звільнення від відповідальності, форс-мажор. 
		Що стосується посилання ОСОБА_1 на те, що у кредитному договорі не зазначено право позивача відізвати свою згоду на обробку його персональних даних, слід зазначити наступне. Заповнюючи Заяву на сайті Товариства та проставляючи відповідну відмітку у формі Заявки позивач надав свою згоду на обробку персональних даних. 
		Пунктами 3,5 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено два випадки, за яких персональні дані можуть оброблятися навіть без згоди суб`єкта персональних даних: укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних: необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом. 
		Пунктом 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що персональні дані можуть бути видалені або знищені у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом. 
		Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 6, ст. 9, 15 Закону України «Про запобігання та протидію лігаоізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхлм, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» встановлений обов`язок суб`єкта первинного фінансового моніторингу (в даному випадку відповідач) отримувати, обробляти та зберігати персональні дані, оскільки надання або отримання кредиту (позики) є фінансовою операцією, а відповідач при здійсненні зобов`язаний проводити верифікацію та ідентифікацію клієнта та зберігати документи з персональними даними не менше п`яти років після завершення фінансової операції, завершення ділових відносин з клієнтом. 
		Отже, з огляду на зазначене, твердження позивача про те, що позбавлення його права відізвати свою згоду на обробку персональних даних є порушенням законодавства, безпідставні, так як у відповідача існують підстави для їх обробки та зберігання незалежно від наявності згоди на обробку. Відповідачем було здійснено верифікацію банківської картки ОСОБА_1 під час вирішення питання про надання кредиту, що дало змогу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановити власника банківської картки та особу, яка заповнила заявку на отримання швидкого кредиту, як одну й ту ж саму особу. Тому, за таких умов, посилання позивача на недійсність кредитного договору в цій частині є безпідставними. 
		Згідно з положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. 
		З аналізу вказаної норми вбачається, що забороняється саме притягнення до юридичної відповідальності одного й того ж виду за одне правопорушення. Однак, встановлення в договорі умов про відповідальність за порушення зобов`язання не свідчить про фактичне притягнення до всіх видів такої відповідальності. 
		Отже, умовами спірного договору не були порушені приписи ст. 61 Конституції України. 
		Щодо тяжкої обставини позивача та погроз з боку відповідача, ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження хвороби сина і понесенням значних матеріальних витрат, у зв`язку з цим, як і не надав жодних доказів на підтвердження факту погроз щодо нього та його сім`ї з боку Фінансової компанії. Витяг з ЄРДР, доданий позивачем до позовної заяви не може являтися належним доказом тих чи інших обставин, оскільки сам по собі не встановлює юридичного факту наявності кримінального правопорушення, а лише свідчить про проведення досудового розслідування. Окрім того, невдала спроба позивача вкласти на свій страх і ризик грошові кошти у бізнес, стосовно якої і відбулося досудове розслідування, та у зв`язку з цим погіршення майнового стану та стану здоров`я, як зазначає позивач, не може бути підставою визнання недійсним кредитного договору у розумінні ст. 233 ЦК України, оскільки це сталося після укладення кредитного договору, та доказів того, що правочин був вчинений ОСОБА_1 під впливом тяжкої для нього обставини, суду не надано, а тому відсутні правові підстави для звільнення позивача від виконання зобов`язань, взятих за кредитним договором. 
		Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до  ст. 89 ЦПК України  суд оцінює  докази за своїм внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується на всебічному,  повному,  об`єктивному та  безпосередньому  дослідженні  наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		На підставі вище викладеного, беручи до уваги, що позивач неодноразово користувався послугами відповідача, отримував кошти у кредит, повертав отримані кошти та сплачував відсотки за користування грошима і дана обставина не була спростована у судовому засіданні, то суд вважає, що спірний договір було укладено за спільною домовленістю між сторонами, а умови оскаржуваного договору не суперечать вище вказаним положенням законодавства та підстави для визнання недійсним (нікчемним) кредитного договору № 959338727 від 21.01.2019 р. відсутні. Решта доводів позивача не спростовують зазначених вище висновків суду, а тому суд відхиляє їх.
		Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. У зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203,215, 526, 527,530, 611, 625,1054 ЦК України, ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 263, 264, 265, 352,354 ЦПК України, суд,
		 
		ухвалив:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним (нікчемним) - відмовити. 
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		             Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Суд повідомляє учасникам справи  веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі ЄДРСР в мережі Інтернет  за якою вони можуть ознайомитися з текстом рішення: «http://www.reyestr.court.gov.ua».        
		Повний текст рішення складено 15 липня 2019 року. 
		 
		Головуючий                                                   А.О.Шиховцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...