Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/18134/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2019. Зареєстровано: 17.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2019.

Результат оскарження 09.12.2020 Верховний Суд: змінено постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		27 червня 2019 року                      № 826/18134/14
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін об`єднану  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, третя особа Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби безпеки України в якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України № 10/12-ОС від 23.10.2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області з підстав п.7-2 ст.36 К3пП України;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області з 23.10.2014 року та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді;
		- зобов`язати Службу безпеки України вилучити персональні дані щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру списку осіб, до яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2014 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 р. судом було зупинено провадження у справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України, питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня у справі № 826/18134/14, та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.
		Крім того, у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 31 липня 2018 року № 967-ОС про звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у запас Служби безпеки України за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "з" Положення (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") та пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
		- визнати протиправним та скасувати наказ управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області від 18 серпня 2018 року №263-ОС про виключення зі списків особового складу полковника ОСОБА_1 .
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року відкрито провадження у справі № 826/14549/18 та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні 01 листопада 2018 року.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року зупинено провадження у справі № 826/14549/18 до вирішення справи № 826/18134/14 та прийняття рішення Конституційний Судом України за об`єднаним поданням Верховного Суду України та Народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу "; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади" положенням частини третьої статті 22, статей 38, 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року поновлено провадження у справі № 826/14549/18.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року поновлено провадження у справі № 826/18134/14, об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 826/18134/14 та № 826/14549/18, присвоєно об`єднаній справі загальний № 826/18134/14 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що протиправність оскаржуваного наказу Голови Служби безпеки України від 23.10.2014 №10/12-ОС про звільнення полковника ОСОБА_1 з посади та зарахування у розпорядження, як і протиправність наказу Голови Служби безпеки України від 31.07.2018 № 967-ОС про звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у запас Служби безпеки України, наказу Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області від 18.08.2018 № 263-ОС про виключення полковника ОСОБА_1 зі списків особового складу, пов`язане із обґрунтуванням таких рішень суб`єктом владних повноважень неконституційними положеннями частини третьої статті 1, пункту 8 частини першої статті 3 та пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VII з приводу перебування ОСОБА_1 у період з 25.02.2010 по 06.09.2011 року та  у період з 06.09.2011 по 22.02.2014 року на посаді керівника територіального (регіонального) органу Служби безпеки України, а саме відповідно на посадах заступника начальника управління - начальник головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області та першого заступника начальника Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області.
		Служба безпеки України заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві з яких вбачається, що видання оскаржуваного наказу Голови СБУ від 31.07.3018 року про звільнення позивача з військової служби обумовлене виконанням СБУ вимог частини третьої ст.1, п.8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади». Між тим, відповідач зазначив, що при винесені даного наказу СБУ та УСБУ у Дніпропетровській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений чиннимм законодавством. Просив відмовити у задоволені позову.
		Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області заперечувало проти задоволення позову з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. 
		Міністерство юстиції України не надало відзив на позовну заяву в строк визначений ухвалою суду.
		Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Наказом Голови Служби безпеки України від 23.10.2014 № 10/12-ОС полковник ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника начальника управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області відповідно до п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про очищення влади" та Положення  та зарахований в розпорядження начальника Апарату Голови Служби безпеки України за підпунктом "б" пункту 48 (у зв`язку з проведенням організаційних заходів згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 08.01.2014 № 1/ДСК) з жовтня 2014 року до січня 2015 року (без зазначення конкретних дат).
		Наказом Голови Служби безпеки України від 31.07.2018 № 967-ОС полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні за підпунктом "ж" (застосування до військовослужбовця заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади" - до завершення особливого періоду, якщо інше на передбачене законодавством) пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "з" Положення (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") та пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		З метою реалізації наказу Голови Служби безпеки України від 31.07.2018 № 967-ОС, наказом Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області від 18.08.2018 № 263-ОС виключено зі списків особового складу полковника ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні начальника Управління СБ України у Дніпропетровській області по посаді першого заступника начальника управління (полковник), звільненого наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 31 липня 2018 року № 967-ос з військової служби у Службі безпеки України за підпунктом "а" пункту 61 (у запас СБ України) та підпунктом "з" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу, з урахуванням часу на здавання посади, з 19 серпня 2018 року.
		Позивач вважає дії відповідачів протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
		Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII).
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
		За змістом ч. 2 ст. 1 цього Закону, очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбаченої частиною першою статті 4 цього Закону.
		Водночас, п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", встановлено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України.
		При цьому, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади").
		Судом встановлено, що відповідно до Наказу Голови Служби безпеки України від 23.10.2014 р. № 10/12-ОС, підставою звільнення позивача є відомості, наявні у матеріалах особової справи полковника ОСОБА_1 з яких слідує, що він у період з 25 лютого 2010 року по 6 вересня 2011 року обіймав посаду заступника начальника управління - начальник головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області; у період з 6 вересня 2011 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду першого заступника начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області.
		Позивачем було направлено на адресу Служби безпеки України  заяву (на виконання вимог ст. 4 Закону України "Про очищення влади") від 21.10.2014 р. та рапорт від 28.10.2014 р. щодо застосування положень Закону України "Про очищення влади".
		За результатами розгляду цих звернень позивача, Службою безпеки України було направлено ОСОБА_1 лист від 19.11.2014 № 3/3-К-666/115 за підписом Голови СБУ ОСОБА_3 з якого встановлено відсутність відомостей про те, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
		Частиною 1 статті 9 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року № 2229-XII закріплено, що систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про Службу безпеки України", з метою ефективного виконання своїх завдань Службою безпеки України створюються її регіональні органи: обласні управління Служби безпеки України, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.
		Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області є регіональним органом Служби безпеки України.
		На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (стаття 2 Закону України "Про Службу безпеки України").
		Аналізуючи норми Закону України "Про Службу безпеки України", суд приходить до висновку, що посади заступника начальника управління - начальник головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області та першого заступника начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, які обіймав позивач, не належать до політичних посад.
		Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Україна є демократичною, правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти
		приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 1, стаття 3, частина друга статті 6, частини перша, друга статті 8 Конституції України).
		Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 1, частини перша, друга, четверта, шоста, сьома статті 43 Основного Закону України).
		Як зазначив Конституційний Суд України, право на працю є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом (абзац третій підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 29 січня 2008 року N 2-рп/2008).
		Наведені конституційні гарантії щодо реалізації права на працю, відповідно, поширюються і на публічну службу.
		Законом України "Про очищення влади" визначено правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах:
		верховенства права та законності;
		відкритості, прозорості та публічності;
		презумпції невинуватості;
		індивідуальної відповідальності;
		гарантування права на захист.
		Під визначенням "принцип" (лат. principium - начало, основа) розуміється головне, важливе, суттєве, неодмінне.
		Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.
		Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що частиною першою та другою статті першої Закону України "Про очищення влади" визначено базові, основоположні принципи очищення влади та надано визначення терміну "очищення влади", виходячи з яких і застосовуються інші норми цього Закону до конкретних обставин та осіб у їх системному взаємозв`язку з принципами їх застосування, тобто дотримання вказаних принципів є передумовою застосування наслідків, передбачених цим Законом.
		Слід додати, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Відповідно до п. 12 резолюції Парламентської Асамблеї ради Європи № 1096 (1996) люстрація або інші адміністративні заходи, які запроваджує держава, будуть сумісними з принципами демократичної та правової держави лише якщо дотримано критеріїв стосовного того, щоб принцип вини був індивідуальним, а не колективним, і мав бути встановлений у кожному конкретному випадку. Відповідно до п. 8 вказаних принципів, дискваліфікація може стосуватися лише тих осіб, які наказували вчиняти, або вчиняли серйозні порушення прав людини, або серйозно допомагали в їх вчиненні. Відтак, вказаний конституційний принцип презумпції невинуватості підлягає застосуванню також і при здійсненні очищення влади (люстрації).
		Виходячи з усталеної практики ЄСПЛ особі, яка піддається люстрації, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості (див, пункт 61 рішення у справі "Любох проти Польщі").
		У проміжному Висновку від 16 грудня 2014 року № 788/2014 СDL-АD (2014)044 щодо Закону України "Про очищення влади" (Закону "Про люстрацію") Венеціанська комісія констатувала, крім іншого, що "Відповідно до Керівних принципів люстрація має стосуватися осіб, які відіграли важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини або які обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини; ніхто не може бути предметом люстрації виключно через особисті думки і переконання; свідомі співробітники можуть бути люстровані тільки якщо їх дії насправді завдали шкоди іншим і вони знали або повинні були знати про це" (пункт 62).
		Аналогічний висновок Венеціанська комісія зробила і щодо люстрації в Албанії: "Особи, які наказували, вчиняли чи суттєво сприяли вчиненню серйозних порушень прав людини, можуть бути дискваліфіковані для зайняття певних посад; якщо організація вчиняла серйозні порушення прав людини, член, працівник чи агент вважатимуться такими, що брали участь у цих порушеннях, якщо вони були високопоставленими працівниками такої організації, крім випадків, коли вони покажуть, що не брали участі у плануванні, керівництві чи виконанні таких заходів, методів чи дій" (підпункт "h" пункту 20 розділу 3 Висновку Венеціанської комісії щодо Закону про чистоту високопосадовців державних органів та виборних осіб Албанії № 524/2009 від 13 жовтня 2009 року).
		Таким чином, люстрація застосовується до осіб, які, перебуваючи на конкретній публічній посаді, відігравали важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини, обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини, вчинили певні правопорушення у наведеному контексті.
		Підстави, порядок, мета та сутність люстрації в національному та міжнародному правопорядках свідчить, що в контексті обставин даної конкретної справи люстрація є видом юридичної відповідальності, а отже, при її проведенні має бути дотриманий індивідуальний характер такої відповідальності, тобто вина працівника має бути доведена в кожному конкретному випадку.
		Однак, під час розгляду справи в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, з боку відповідачів не надано доказів належності позивача до кола осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. При цьому, на час початку роботи позивача не існувало Законів, які б визначали правопорушенням зайняття займаної ним посади, а відтак та силу положень ст. 58 Конституції України позивач не може бути притягнутий до відповідальності лише в силу одного факту зайняття посади, що не визнавалося правопорушенням на час її зайняття позивачем.
		Тобто, у даному конкретному випадку відповідачами не доведено дотримання, у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень, основоположних принципів очищення влади, визначених Законом, а відтак, враховуючи крім іншого те, що займана позивачем посада не є політичною посадою, не доведено і правомірності застосування до позивача процедур, передбачених цим Законом, що у свою чергу зумовлює висновок про недоведеність правомірності прийняття оскаржуваних рішень з підстав, у ньому зазначених, що є достатньою і самостійною підставою для їх скасування.
		Крім того, Закон України "Про очищення влади" чітко визначає посади органів Служби безпеки України до яких застосовується люстрація - керівник, заступника керівника територіального (регіонального) органу (апарату) Служби безпеки України.
		Як вже встановлено судом, позивач у період з 06.09.2011 по 22.02.2014 роки працював на посаді першого заступника начальника управління СБ України у Дніпропетровській області.
		Разом з тим, Закон України "Про очищення влади" не визначає посаду, яку обіймав позивач - перший заступник начальника управління СБ України у Дніпропетровській області, а відтак ця посада є такою, на яку не поширюється заборона, визначена вказаним законом.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		Враховуючи наведене, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		За постановою Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області з 23.10.2014 року.
		Вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачем не заявлялись.
		Оцінюючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині суд звертає увагу на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1682-VII відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
		Наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 1704/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.10.2014 за № 1280/26057 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Положення № 1704/5), яке визначає порядок формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), а також надання відомостей з нього.
		Так, п. 9 вказаного положення передбачає, що держатель вносить або вилучає в установленому порядку відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", Реєстратори надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України "Про очищення влади", забезпечують оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, виконують інші функції, передбачені цим Положенням.
		Згідно з п. 4 Положення № 1704/5 держателем Реєстру є Міністерство юстиції України.
		Відповідно до п. 5 розділу ІІ Положення № 1704/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену Законом України "Про очищення влади" перевірку, обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", відповідне судове рішення, а також випадки, визначені законом.
		Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Служби безпеки України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади".
		Натомість суд погоджується з твердженням представника Служби безпеки України, щодо не поширення на позивача п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з наступним.
		Частиною 1 статті 19 Закону України "Про Службу безпеки України" визначено, що кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.
		Відповідно до статті 21 Закону України "Про Службу безпеки України", трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, регулюються законодавством України про працю.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність.
		Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Керуючись вимогами статей 2, 72-77, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний номер 00034074) № 10/12-ОС від 23.10.2014 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області.
		Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області з 23.10.2014 року.
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області з 23.10.2014 року.
		Зобов`язати Службу безпеки України (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний номер 00034074) проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади".
		Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний номер 00034074) від 31 липня 2018 року № 967-ОС про звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби у запас Служби безпеки України за підпунктом "а" пункту 61 та підпунктом "з" Положення (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") та пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		Визнати протиправним та скасувати наказ управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області (49000, Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Святослава Хороброго, 23, ідентифікаційний код: 20001496) від 18 серпня 2018 року № 263-ОС про виключення зі списків особового складу полковника ОСОБА_1 .
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 цього Кодексу.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                І.А. Качур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...