Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7458/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2019. Зареєстровано: 17.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2019.
Дата набрання законної сили: 14.11.2019
Результат оскарження 14.11.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		15 липня 2019 року                                                      № 826/7458/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу
		за позовом                      ОСОБА_1 
		до                               Державної фіскальної служби України
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерства юстиції України
		про                              визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії
		 
		О Б С Т А В И Н И    С П Р А В И:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просила:
		визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 26 травня 2015 року №   1518-о про звільнення позивача з посади головного державного інспектора відділу обміну податкової інформації управління податкового співробітництва Департаменту міжнародних зв`язків ДФС України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»;
		поновити на роботі позивача на посаді головного державного інспектора відділу обміну податкової інформації управління податкового співробітництва Департаменту міжнародних зв`язків ДФС України з 26 травня 2015 року, допустивши негайне виконання рішення суду в цій частині;
		стягнути з ДФС України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
		стягнути з ДФС України на користь позивача 100 000, 00 грн. моральної шкоди;
		зобов`язати ДФС України проінформувати Мін`юст про поновлення позивача на посаді заступника начальника ГУ ДФС у м. Києві та відкликати відомості та подану інформацію про застосування до позивача заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року (суддя Аблов Є.В.) справу прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції до 15 грудня 2017 року.
		Після повторного автоматизованого розподілу справи № 826/7458/16, проведеного на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року № 469, справу передано на розгляд судді Вовку П.В.
		Водночас, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в новій редакції.
		Відповідно до п.п. 10 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		З урахуванням викладеного, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року дану адміністративну справу прийнято до провадження та вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		Разом з тим, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем грубо порушено вимоги ч. 2 статті 40 та ч. 3 статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що обмежує права у реалізації конституційного права позивача на можливість поєднувати працю з материнством.
		Також представник позивача стверджує, що законодавством України передбачено обов`язок органу, що проводить перевірку, не тільки встановити достовірність відомостей, зазначених в декларації, а і з`ясувати співвідношення вартості транспортних засобів, вказаних у декларації, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел, чого відповідачем здійснено не було.
		Таким чином, представник позивача переконаний, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді з 26 травня 2015 року, що також дає підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з вказаної дати по день ухвалення рішення про поновлення на роботі.
		Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди представник позивача вказує на те, що незаконне звільнення беззаперечно призвело до моральних страждань і перебування без роботи досить тривалий час, що вимагає додаткових зусиль для організації життя позивача, і більше того, на утриманні у позивача перебуває малолітня дитина.
		Представник відповідача у запереченнях вказує на те, що спірним наказом позивача звільнено з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак і підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Також представник зазначає, що позивач не надав доказів завдання їй моральної шкоди.
		За таких умов, представник ДФС України просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Як видно з матеріалів справи, наказом відповідача від 26 травня 2015 року № 1518-о «Про звільнення ОСОБА_1 » (т. 1 а.с. 41, 76) позивача звільнено з посади головного державного інспектора відділу обміну податкової інформації управління податкового співробітництва Департаменту міжнародних зв`язків ДФС України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», п. 72 КЗпП України. При цьому, в якості підстави вказано довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
		Не погоджуючись з вказаним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон України «Про очищення влади» визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
		Пунктом 72 ч. 1 статті 36 КЗпП України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України «Про очищення влади», згідно з частиною другою якої у випадку, передбаченому пунктом 72, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».
		Визначення очищення влади (люстрація) міститься у ч. 1 статті 1 Закону України «Про очищення влади» та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		Заборона, передбачена ч. 3 статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону).
		Згідно з статтею 2 Закону України «Про очищення влади» заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:
		1) Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;
		2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;
		3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;
		4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;
		5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;
		6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
		7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;
		8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;
		9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг;
		10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
		11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.
		Як встановлено судом, позивач, обіймаючи посаду головного державного інспектора відділу обміну податкової інформації управління податкового співробітництва Департаменту міжнародних зв`язків ДФС України, є особою щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).
		Згідно з ч. 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 ч. 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», у деклараціях, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 листопада 2014 року.
		В силу пп. 3 п. 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в:
		- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
		- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
		- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у 1-10 ч. 1 статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		За правилами ч. 10 статті 5 Закону України «Про очищення влади» у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
		Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 ч. 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади» за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, а й також врахований час набуття майна та незаконність джерел таких доходів.
		З матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 2015 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві відносно позивача складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (з урахуванням уточнень, внесених листом ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09 квітня 2015 року № 13451/10/26-59/17-05), згідно з яким у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік позивач вказала недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого нею за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч. 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», а саме: в розділі IV «Відомості про транспортні засоби» в пункті 35 «Автомобілі легкові» не вказала легковий автомобіль «Ford Fiesta (2008)». При цьому, зазначено, що ОСОБА_1 відмовилась надати пояснення.
		Отже, у зв`язку з ненаданням підтверджуючих документів, які є обов`язковими для розгляду та врахування при підготовці висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначено, що встановити відповідність або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного та не вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 ч. 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади» наявній податковій інформації, неможливо через відсутність підтверджуючих документів на придбання легкового автомобіля «Ford Fiesta (2008)», 2013 року реєстрації.
		Проаналізувавши вказані обставини справи в контексті наведених норм, суд вважає, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов`язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.
		Отже, незазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України «Про очищення влади», оскільки питання декларування доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 807/549/16 (адміністративне провадження №   К/9901/21850/18), від 14 листопада 2018 року у справі № 815/2537/15 (провадження №   К/9901/4417/17), від 20 грудня 2018 року у справі № 803/1327/15-a (провадження №   К/9901/19597/18).
		Згідно з ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Разом з тим, як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, наказом Міндоходів України від 10 грудня 2013 року № 500-в позивачу відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В свою чергу, наказом ДФС України від 19 серпня 2014 року № 255-о «Про переведення працівників», витяг з якого наявний в матеріалах справи (т. 3 а.с. 31), переведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» у зв`язку з утворенням ДФС України шляхом перетворення Міндоходів України з 19 серпня 2014 року головного державного інспектора відділу обміну податковою інформацією управління податкового співробітництва Департаменту міжнародних зв`язків Міндоходів України ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу обміну податковою інформацією управління податкового співробітництва Департаменту міжнародних зв`язків ДФС України з посадовим окладом згідно з штатним розписом у розмірі 1 785, 00 гривень на місяць.
		З цього приводу суд звертає увагу, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно з ч. 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
		За приписами ч. 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.
		Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 823/214/16 (провадження № К/9901/12537/18).
		У той же час, не дивлячись на вказані нормативні вимоги, відповідач такого обов`язку не виконав та видав оскаржуваний наказ.
		Враховуючи викладене у сукупності, наведені правові висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача, суд дійшов висновку про протиправність наказу ДФС України від 26 травня 2015 року № 1518-о та, відповідно, про необхідність його скасування.
		За таких умов, визнання протиправним і скасування такого наказу зумовлює необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом поновлення на посаді з дня наступного після дня її звільнення, тобто з 27 травня 2015 року.
		Стосовно позовних вимог про стягнення з ДФС України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Середній заробіток працівника, згідно з ч. 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
		Згідно з абзацами 3 та 4 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
		Відповідно до абзацу 3 п. 4 Порядку № 100 в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
		Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Відповідно до абзацу 1 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Таким чином, в даному випадку, розрахунок середньої заробітної плати необхідно проводити виходячи з посадового (місячного) окладу позивача, оскільки позивач на момент звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років і не працювала більше 4-х місяців до свого звільнення.
		Як вбачається з вказаного наказу ДФС України від 19 серпня 2014 року № 255-о «Про переведення працівників» та довідки ДФС України від 10 серпня 2016 року № 1090 (т. 1 а.с. 121), посадовий оклад позивача за посадою головного державного інспектора на момент звільнення (26 травня 2015 року) складав 1 785, 00 грн.
		Отже, розмір грошового забезпечення позивача, з якого здійснюється розрахунок середньої заробітної плати за березень та квітень 2015 року (останні два повні місяці, що передують даті винесення наказу про звільнення) становить 3 570, 00 грн. (1 785, 00 грн. х 2 місяці).
		Загальна кількість робочих днів у березні та квітні 2015 року склала 42 дні.
		Таким чином, середньоденна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням (березень та квітень 2015 року) становить: 3 570, 00 грн. / 42 робочих днів = 85, 00 грн.
		В той же час, за змістом статті 179 КЗпП України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
		Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Частиною 1 статті 3 вказаного Закону передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини.
		Відповідно до змісту п.п. 1, 5, 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №   1751, цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», зокрема: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами (пункти 3 - 9 цього Порядку); 2) допомога при народженні дитини (пункти 10 - 16 цього Порядку). Допомога у зв`язку з вагітністю та пологами призначається, зокрема: якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через шість місяців з дня закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів і 90 - після пологів). Допомога обчислюється сумарно та призначається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. У разі ускладнених пологів зазначена допомога донараховується на підставі довідки встановленого зразка, виданої лікувально-профілактичним закладом. У разі працевлаштування отримувача допомоги або виходу на роботу виплата допомоги у розмірі 130 гривень припиняється.
		З аналізу змісту вказаних норм видно, що у період перебування особи у вказаній відпустці та отримання нею таких видів державної допомоги, як допомога у зв`язку з вагітністю та пологами, а також допомоги при народженні дитини, заробітна плата роботодавцем не нараховується та не виплачується (за тим виключенням, коли є можливою праця на умовах неповного робочого часу або вдома).
		Отже, весь час вимушеного прогулу за період з 25 жовтня 2016 року (наступний день за днем закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) по 15 липня 2019 року (день ухвалення рішення про поновлення на роботі) становить 678 робочих днів.
		З огляду на що, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 57 630, 00 грн., який утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу (678 робочих днів) на розмір середньоденного заробітку (85, 00 грн).
		Таким чином, стягненню з ДФС України за весь час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає середньомісячний заробіток у розмірі 57 630, 00 грн.
		З приводу позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яка була спричинена незаконним звільненням у розмірі 100 000, 00 грн., суд зазначає, що в цій частині позов, виходячи з положень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи шкоду, та якими доказами це підтверджується.
		Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання відповідача проінформувати Міністерство юстиції України та відкликати відомості та подану інформацію про застосування до позивача заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади», суд виходить з такого.
		Згідно з ч. 1 статті 7 Закону України «Про очищення влади» відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
		Відповідно до п. п. 4, 8, 9 розділу І Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2014 року № 1704/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 року за № 1280/26057 (далі - Положення №   1704/5), держатель Реєстру - Міністерство юстиції України (далі - Держатель). Реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є: працівники самостійного структурного підрозділу Міністерства юстиції України, до основних завдань якого відноситься забезпечення формування та ведення Реєстру, уповноважені на внесення до Реєстру та вилучення з нього відомостей про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», а також формування та надання витягів з Реєстру у порядку, визначеному цим Положенням; працівники головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, уповноважені на формування та надання витягів з Реєстру у порядку, визначеному цим Положенням. Реєстратори в межах своєї компетенції вносять до Реєстру та вилучають з нього у порядку, визначеному цим Положенням, відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України «Про очищення влади», виконують інші функції, передбачені цим Положенням.
		Згідно з п. 5 розділу II Положення № 1704/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Реєстратора, зокрема, відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
		З викладеного вбачається, що позовна вимога про зобов`язання ДФС України проінформувати Мін`юст про поновлення позивача на посаді та відкликати відомості та подану інформацію про застосування до позивача заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади» є передчасною - розв`язання спору на майбутнє, за умови можливого порушення прав позивача, зокрема, неповідомленням Реєстратора, за наслідками скасування спірного наказу та поновлення позивача на раніше займаній посаді, про судове рішення, яке набрало законної сили, чинним законодавством не передбачено.
		Поряд з цим, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 статті 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
		З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування наказу ДФС України від 26 травня 2015 року № 1518-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення позивача на посаді головного державного інспектора відділу обміну податкової інформації управління податкового співробітництва Департаменту міжнародних зв`язків ДФС України з 27 травня 2015 року, стягнення з ДФС України на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 57 630, 00 грн.
		Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності спірного наказу.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.
		Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Зважаючи на вказану норму, суд вважає, що рішення в частині стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
		Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 371 КАС України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.           Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		2.           Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 26 травня 2015 року № 1518-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		3.           Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу обміну податкової інформації управління податкового співробітництва Департаменту міжнародних зв`язків Державної фіскальної служби України з 27 травня 2015 року.
		4.           Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 57   630, 00 грн. (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять гривень).
		5.           У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		6.           Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу обміну податкової інформації управління податкового співробітництва Департаменту міжнародних зв`язків Державної фіскальної служби України з 27 травня 2015 року та в частині стягнення з Державної фіскальної служби України на її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
		 
		          Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		          Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
		          Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Суддя                                                                                                                       П.В. Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...