Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/4301/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2019. Зареєстровано: 17.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2019.
Дата набрання законної сили: 11.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 120/4301/18-а 
		Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А. 
		Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 
		 
		11 липня 2019 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Шидловського В.Б. 
		суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Ткач В.В., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна установа "Стрижавська виправна колонія (№81)" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державна установа "Стрижавська виправна колонія (№81)" до Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішень, 
		В С Т А Н О В И В :
		У листопаді 2018 рокуДержавна установа Стрижавська виправна колонія (№81) звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0072828002 від 08.08.2018, яким позивачу визначено грошове зобов`язання в сумі 626111,41 грн., у тому числі штрафну санкцію у розмірі 20% в сумі 609712,99 грн.  основного платежу та 16398,42 грн.  пені;
		- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2018 № Ю-22622-02 на суму 171 034,58 грн.;
		- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2018 № Ю-22622-02 на суму 208988,91 грн.
		Судові витрати покласти на відповідача.
		В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що 08.08.2018 відповідачем винесено рішення № 0072825220 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% в сумі 609712,99 грн.  основного платежу та 16398,42 грн.  пені. Крім того, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-22622-02 від 08.10.2018 на суму 171 034,58 грн. та № Ю-22622-02 від 02.11.2018 на суму 208988,91 грн.
		Позивач вважає, що прийняті рішення відповідачем є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті всупереч приписам Податкового кодексу та Закону України Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, у з зв`язку з чим звернувся до суду
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано рішення про застосування до Державної установи Стрижавська виправна колонія (№81) штрафних санкцій та нарахування пені № 0072825002 від 08.08.2018.
		З матеріалів справи слідує, що позивач 19.06.2015 сплатив до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області єдиний соціальний внесок:
		- за не атестованих (вільнонайманих) працівників в сумі 81885,61 грн.;
		- за атестованих працівників із грошового утримання останніх  180050,21 грн.
		Перерахування єдиного соціального внеску за атестованих працівників було здійснено згідно платіжних доручень:
		- 769 від 19.06.2015 на суму 12541,11 грн.;
		- 783 від 19.06.2015 на суму 167509,10 грн. 
		Однак, під час перерахування єдиного соціального внеску в платіжному дорученні була допущена помилка у аналітичному рахунку отримувача. Замість рахунку Вінницької ОДПІ 37198202000203 (рахунок для сплати ЄСВ із грошового утримання атестованих працівників) був вказаний рахунок Вінницького відділення Вінницької ОДПІ 37199201000203 (рахунок для сплати ЄСВ за вільнонайманих працівників).
		Таким чином, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято рішення №0072825002 від 08.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 20% в сумі 609712,99 грн.  основного платежу та 16398,42 грн.  пені.
		Оскільки зазначений штраф та пеня були позивачем не сплачені, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-22622-02 від 08.10.2018 на суму 171034,58 грн. та № Ю-22622-02 від 02.11.2018 на суму 208988,91 грн.
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті рішення від 08.08.2018 № 0072825002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, за яким вирішено застосувати до Державної установи Стрижавська виправна колонія штраф у розмірі 609712,99 грн. за період з 21.07.2015 до 29.01.2018 та нарахувати пеню у розмірі 16398,42 грн. діяв у межах та у відповідності до вимог податкового законодавства України та положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відтак, у зв`язку з несплатою штрафної санкції та пені, відповідачем правомірно винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-22622-02 від 08.10.2018 на суму 171034,58 грн. та № Ю-22622-02 від 02.11.2018 на суму 208988,91 грн.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464.
		Пунктом 2 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону закріплено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).
		В силу положень частин 5, 6, 7 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
		Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
		Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 9 цього Закону днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
		Пунктами 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону №2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
		За змістом частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
		Разом з тим відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 19 вересня 2013 року №493/815 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за №1667/24199 (яке було чинним на час виникнення спірних відносин; далі  Положення №493) Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів (далі - територіальні органи Міндоходів) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).
		Пунктами 3.1  3.4 розділу ІІІ Положення №493 встановлювалось, що страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.
		На кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів Міндоходів, перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки головних управлінь Міндоходів на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.
		До 10 год. 00 хв. наступного операційного дня страхові кошти з рахунків 3719 головних управлінь Міндоходів засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я Міндоходів у Казначействі України, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених з власниками рахунків.
		Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 Міндоходів, об 11 год. 00 хв. засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі України за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім`я фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством України з власниками рахунків.
		Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
		Податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (частини 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексу України).
		Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року №122 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за №594/6882 (далі - Положення), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
		ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення).
		У справі, яка розглядається, суд встановив, що позивач 19.06.2015 сплатив до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області єдиний соціальний внесок:
		- за не атестованих (вільнонайманих) працівників в сумі 81 885,61 грн.;
		- за атестованих працівників із грошового утримання останніх  180 050,21 грн.
		Перерахування єдиного соціального внеску за атестованих працівників було здійснено згідно платіжних доручень:
		- 769 від 19.06.2015 на суму 12 541,11 грн.;
		- 783 від 19.06.2015 на суму 167 509,10 грн. 
		Однак, під час перерахування єдиного соціального внеску в платіжному дорученні була допущена помилка у аналітичному рахунку отримувача. Замість рахунку Вінницької ОДПІ 37198202000203 (рахунок для сплати ЄСВ із грошового утримання атестованих працівників) був вказаний рахунок Вінницького відділення Вінницької ОДПІ 37199201000203 (рахунок для сплати ЄСВ за вільнонайманих працівників).
		Допущена Товариством помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. 
		До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який стверджує, що звертався до відповідача щодо спрямування коштів за належністю.
		За наведеного колегія суддів вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
		Зазначена правова позиція висвітлена Верховним Судом у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 823/567/17. 
		Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Незважаючи на те, що позивач посилався на практику Верховного Суду зі спірного питання, суд першої інстанції, всупереч ч.5 ст.242 КАС України, не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду та не мотивував чому він цього не зробив, що в сукупності призвело до винесення помилкового рішення по справі.
		 
		У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
		1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу Державна установа "Стрижавська виправна колонія (№81)" задовольнити повністю.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державна установа "Стрижавська виправна колонія (№81)" до Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішень скасувати.
		Ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0072828002 від 08.08.2018, яким позивачу визначено грошове зобов`язання в сумі 626 111,41 грн., у тому числі штрафну санкцію у розмірі 20% в сумі 609 712,99 грн.  основного платежу та 16 398,42 грн.  пені;
		Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2018 №Ю-22622-02 на суму 171 034,58 грн.;
		Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2018 №Ю-22622-02 на суму 208 988,91 грн.
		Стягнути на користь Державної установи "Стрижавська виправна колонія (№ 81)" (код ЄДРПОУ 08562588 податкова адреса: 23210 Вінницька обл. смт.Стрижавка вул.Алеї, буд.№ 30) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39402165 місцезнаходження 21100 м.Вінниця вул.Хмельницьке шоссе,7) понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 37 731 (тридцять сім тисяч сімсот тридцять одна) грн.53 коп., а саме: 15 092 грн.03 коп. за звернення до суду першої інстанції та 22 639 грн.50 коп. за звернення до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. 
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі 16 липня 2019 року.
		 
		 
		Головуючий  Шидловський В.Б.    Судді    Кузьменко Л.В.   Іваненко Т.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...