Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/7725/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2019. Зареєстровано: 17.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/638/756/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016220490005382

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/7725/18
		Провадження № 1-кп/638/756/19
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15.07.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів
		головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		суддів                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретарів             ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		прокурорів              ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		захисників                 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_14 ,
		представників потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 
		перекладача ОСОБА_17 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016220490005382 від 01.09.2016 року за обвинуваченням: 
		    ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кабулеті, Грузія, громадянина України, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , який перебуває в цивільному шлюбі, має незакінчену середню освіту, інвалідності та хронічні захворювання спростовує, має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , невійськовозобов`язаного, на території України не судимого, в скоєнні кримінальних правопорушень, злочинів, передбачених ч.1 ст. 262, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 187,ч.3 ст. 185 КК України,-
		 
		встановив:
		   І. ОСОБА_14 було пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті та підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту:
		    ОСОБА_14 обвинувачується у тому що він в группі з невстановленими особами, досудове розслідування стосовно яких здійснюється у кримінальному провадженні 12018220000000544 від 25.05.2018, скоїв ряд умисних злочинів за наступними обставинами.
		   01.09.2016приблизно о10.20 ОСОБА_14 за попередньоюзмовою зневстановленими особами,переслюдуючи корисливиймотив тамаючи злочиннийумисел,спрямований натаємне викраденнячужого майна,впевневшись утому,що заїх діяминіхто неспостерігає,перелізли черезпаркан натериторію домоволодіння АДРЕСА_3 ,де задопомогою заздалегідьзаготовлених інструментів,шляхом віджимуметалопластикового вікнабудинку,незаконно прониклиу домоволодіння ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .Впевневшись,що вдоманікого немає таза їхдіями ніхтоне спостерігає,викрали грошовікошти усумі 50000гривень,годинник марки«Officinepanerai»вартістю 45870гривень;годинник марки«SaintHonore»вартістю згідноз висновкомсудово товарознавчої експертизи№9345/10962-10976від 11.05.2018 21347гривень;планшет Ipadwificellural128GBWhitвартістю згідноз висновкомсудово товарознавчої експертизи№9345/10962-10976від 11.05.2018 6989гривень;мобільний телефон IPhone4sblack 16 GB вартістю згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №9345/10962-10976 від 11.05.2018  913 гривень; мобільний телефон IPhone5blackGBвартістю згідноз висновкомсудово товарознавчої експертизи№9345/10962-1097від 11.05.2018 4744гривень;сережки іззолота 585проби вартістю5000грн;сережки «SVAROVSKI»вартістю 2000гривень;обручка «SVAROVSKI»вартістю 3500гривень;обручка «SVAROVSKI»вартістю 3500гривень;сумку фірми«Coccinelle»вартістю 1600гривень;сережки «SVAROVSKI»вартістю 2000гривень;обручка  «SVAROVSKI» вартістю 3500 гривень; хрестик з діамантом (віденський) вартістю 20000 гривень; хрестик з діамантом вартыстю 20000 гривень; браслет «SVAROVSKI» вартістю 2000 гривень, тим самим спричинивши потерпілим ОСОБА_18 та ОСОБА_20 матеріальну шкоду на загальну суму 192693 гривень.
		   Після чого ОСОБА_14 спільно з невстановленими особами вийшли з території домоволодіння АДРЕСА_3 та з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
		   Крім того, 01.09.2016 приблизно о 10.30 ОСОБА_14 разом з невстановленими особами, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, впевнившись у тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, перелізли через паркан на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , де за допомогою заздалегідь заготовлених інстументів, шляхом віджиму металопластикового вікна будинку, незаконно проникли у домоволодіння ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
		    ОСОБА_14 , діючи окремо від групи, побачив у кабінеті вказаного домоволодіння пістолет системи «ПМ» (пістолет Макарова) із зазначення серії НОМЕР_1 з сімома набоями у магазині. 
		   Вказаний пістолет відповідно до довідки УСБ України в Харківській області №70/14393 від 12.12.2017 являється табельною зброєю, що знаходиться на балансі УСБ України та згідно з судово  балістичною експертизою №25/26 від 07.02.2018 є нарізною бойовою вогнепальною зброєю, 7 патронів, калібру 9мм є боєприпасами. Дана вогнепальна зброя була закріплена, як табельна зброя, за полковником Служби Безпеки України в Харківській області ОСОБА_19 до 03.01.2017.
		   Після чого ОСОБА_14 вийшов з території домоволодіння АДРЕСА_3 та з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд. 
		   Крім того, 06.12.2016 близько 17:00 ОСОБА_14 за попередньою змовою, діючи в групі з невстаановленими особами, не бажаючи бути впізнаними надягнули маски на обличчя та маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя особи, перебуваючи на вул. Ляпунова в м. Харкові, через вхідні двері проникли до будинку АДРЕСА_4 , яке на праві власності належить ОСОБА_21 .
		Продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи у вказаному домоволодінні ОСОБА_14 разом із нестановленими особами діючи спільно, з єдиним злочиним умислом почали погрожувати потерпілій ОСОБА_21 , а саме один з нападників, хто саме під час слідства встановлено не надалось за можливе, погрожуючи ножем, створивши реальну загрозу для життя потерпілої, а також застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров`я потерпілої, а також застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоровя, нанесли потерпілій ОСОБА_21 декілька ударів в область скроневої частини та підборіддя, від яких остання втратила свідомість. Відповідно до висновку судово  медичної експертизи №7892-ая/17 від 11.12.2017 ОСОБА_21 спричинено тілесні ушкодження у вигляді забитої рани голови, гемотоми, ссадна на голові, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		   Через декілька хвилин ОСОБА_14 разом з невстановленими особами, привели до тями потерпілу, зв`язали останню за допомогою пластикових жгутів та залишили її в залі на першому поверсі домоволодіння, яке належить ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_4 , відкрито заволоділи наступним майном: мобільним телефоном марки Iphone 7 вартістю 14560 гривень; мобільним телефоном марки Iphone 6 вартістю 11583 гривень; планшетом марки «IPAD» wifi cellural, вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018 - 11583 гривень; мобільним телефоном марки «Самсунг» вартістю згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  461 гривень; годинником марки «Брайтлін» вартістю 126198 гривень; годинником марки «Брайтлін» вартістю 80960 гривень; годинником «ТАС» вартістю згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  37500 гривень; годинником чоловічим «Найк» вартістю в ході досудового розслідування не встановлена; двома обручками з золота вартість згідно висновку судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  3009 гривень; обручкою з золота вартістю 25680 гривень, ажурною обручкою вартість згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  1275 гривень; обручкою з червоного золота вартістю 14895 гривень; обручкою з діамантом вартістю 25760 гривень; обручкою з золота з круглим сапфіром посередині вартістю 36780 гривень; золотою обручкою з смарагдовим діамантом вартістю 12809 гривень, золотою обручкою з ажурними квітами в середині вартість згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  1530 гривень; обручкою зі срібла з фіанітом і перлиною  вартість в ході досудового розслідування не встановлена; обручкою з червоного золота з фіанітом 1,7 грама вартістю згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  1445 гривень; сережками гвоздиками вартістю 129856 гривень; сережками гвоздиками вартість в ході досудового розслідування не встановлена; сережками з великим сапфіром і діамантом вартістю 32560 гривень; сережками з діамантом вартістю 12300 гривень; сережками гвоздики з темно синім сапфіром вартістю 11890 гривень; сережками гвоздики вартістю згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  1870 гривень; золотими сережами гвоздики у вигляді морської зірки вартістю згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  1105 гривень; сережками гвоздики з перлиною і фіанітомзолоті вартістю 45780 гривень; золотими сережками з смарагдом і діамантами вартістю 12809 гривень; золотими сережками з діамантом вартістю 17300 гривень; кулоном у формі серця з діамантом вартістю  29870 гривень; кулоном у вигляді золотого слону вартістю згідно з висновком судово  товарознаавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  1700 гривень; кулоном літери «Е» з діамантом вартістю 10560 гривень; кулоном у вигляді черепахи з золота; срібним кулоном вартістю в ході досудового розслідування не встановлена; кулоном з темно  синього сапфіру вартістю 22980 гривень; браслетом з червоного золота вартістю в ході досудового розслідування не встановлена; вартість згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  1530 гривень; ланцюжком плетіння «Бісмарк» вартістю згідно з висновком судово  товарознавчої експертизи №7845/9760-9799 від 07.05.2018  2550 гривень; ключами від автомобіля марки «Порш Маккан» і «Ауді А8»; золотими монетами часів Імператора Миколи 2, номіналом 10 рублів 1906 року вартістю в ході досудового розслідування не встановлена, окулярами марки «Prado» - вартість в ході досудового розслідування не встановлена.
		   Тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_21 матеріальну шкоду на загальну суму 658604 гривень. Протиправно заволодівши майном ОСОБА_21 , ОСОБА_14 разом із невстановленими особами із викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
		   12.12.2017 року у період з 07.10 до 11.40 під час проведення обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_5 , вищезазначену вогнепальну зброю було вилучено.
		Також ОСОБА_14 близько 10.30 години 01 вересня 2016 року викрав із домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 пістолет марки « ПМ» із сімома набоями у магазині та маючи умисел на незаконне зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів незаконно зберігав за місцем свого мешкання, за адресою АДРЕСА_5 . Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № 25/26 вказаний пістолет є нарізною бойовою вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом системи Макарова, 7 патронів, калібру 9 мм є боєприпасами.
		   Крім того, у невстановлений в ході досудового розслідування час та при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах ОСОБА_14 , маючи умисел на незаконне зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_5 , до 12.12.2017 зберігав карабін «АКСМ ОП» серія та номер НОМЕР_2 з 35 партонами, який згідно висновку судово  балістичної експертизи №15/16 від 05.02.2018, є нестандартною нарізною вогнепальною зброєю, переробленою саморобним способом, 35 партонів є боєприпасами  бойовими проміжними патронами та пістолет «ROHM» № НОМЕР_3 , який згідно висновку судово  балістичної експертизи №21/22 від 05.02.2018, є переробленою гладкоствольною вогнепальною зброєю, яку незаконно зберігав за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_5 до 12.12.2017.
		   12.12.2017 року у період часу з 07.10 до 11.40 під час проведення обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_5 , вищезазначену вогнепаьну зброю було вилучено. Досудовим слідством злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_14 кваліфіковані:
		- за ч. 3 ст. 185 КК України  таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненене за попередньою групою осіб, поєднане з проникненням у житло;
		- за ч. 1 ст. 262 КК України  таємне викрадення, привласнення вогнепальної зброї та бойових припасів;
		- за «ч. 4 ст. 187» КК України  напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаним з проникненням у житло; однак колегія суддів вважає вказану кваліфікацію технічною помилкою, так, як фактичні дані викладені в обвинувальному акті за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.
		- за ч. 1 ст. 263 КК України  зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу;
		 
		   ІІ. Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників кримінального провадження.
		   2.1. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 вину не визнав, пояснив, що не має відношення до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Щодо інших обставин відмовляється давати показання або пояснення відповідно до статті 63 Конституції України.
		   Згідно з ч. 2ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		   За положенням частини 4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь цієї особи. Обов`язок доказування у кримінальному провадженніпокладаєтьсянасторону обвинувачення, і дані положення також відповідаютьКонституції України, Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		   Відповідно довимог ч.1ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженніпоряд з іншимпідлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та іншіобставинийого вчинення, а такожвинуватістьобвинуваченогоувчиненнікримінального правопорушення, форма вини,мотив і мета вчинення.
		   Відповідно дост. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		   Приписи ч. 4ст. 95 КПК Українизабороняють суду обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них та вказують на обґрунтування своїх висновків лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
		   2.2.Потерпілі ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21  в судовому засіданні допитані не були, надали до суду заяви про небажання з`являтися до судових засідань, просили суд приймати до уваги ті показання, які ними надавалися під час досудового розслідання. Цивільні позови не заявили.( т.с.2 а.с.25,75,76,247,248)
		   2.3. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 в своїх показаннях жодним чином не підтвердила причетність обвинуваченого ОСОБА_14 до скоєння інкримінованих йому злочинів, в тому числі не підтвердила належність обвинуваченому маски-балаклави чорного кольору з плямами зеленого кольору, яка була вилучена під час обшуку за місцем її проживання, оскільки зазначила, що така маска належить її сину, який має хобі  графіті, тобто розмальовує старі будинки спеціальною краскою. Можливість будь-якого використання вказаної маски обвинуваченим категорично заперечила.
		   2.4. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 повідомила, що перебуває у відносинах з обвинуваченим, проте постійно разом вони не проживали. Категорично заперечує причетність обвинуваченого ОСОБА_14 до злочинів, у яких його обвинувачують. Дала свідчення про обставини обшуку за місцем її постійного проживання разом з дитиною та її батьками. Вказала, що обшук 12.12.2017 розпочався до семи годин ранку, вона добровільно впустила слідчого та інших співробітників правоохоронних органів, які одразу штовхнули ОСОБА_14 на підлогу, наділи на нього кайданки і залишили його лежати на підлозі обличчам до низу, а її із дитиною виштовхнули на кухню, закрили на ними двері та близько 20 хвилин не випускали. Під час проведення обшуку співробітники правоохоронних органів вільно ходили по різним кімнатам та щось шукали. Впевнена, що зброю, яку віднайшли в її квартирі в ході обшуку принесли та підкинули ці ж співробітники. 
		   2.5. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 запевняла суд, що її син  ОСОБА_14 не може бути причетний до скоєння злочинів. Також повідомила, що проживає разом з сином - ОСОБА_14 , онуком, та невісткою  ОСОБА_22 (дружина її сина ОСОБА_25 ). Під час проведення обшуку за місцем їх мешкання були скоєні численні порушення, а саме: співробітники правоохоронних органів (в кількості приблизно більше 5 осіб) під час проведення обшуку ходили по квартирі, зносили та складали речі на столі на кухні, вона особисто не котролювала, що саме вони робили у квартирі, оскільки знаходилась постійно в одній кімнаті. Протокол вона підписала, навіть не читаючи.
		 
		   IІІ. Докази, на які посилається сторона обвинувачення:
		- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.09.2016 від ОСОБА_19 (а.с. 42, том 3),
		- Протокол огляду місця події від 01.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 44  73, том 3).
		- Показання свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22     
		- Судово  товарознавча експертиза №9345/10962-10976 від 11.05.2018 (а.с. 84-89, том 3).
		- Протокол пред`явлення речей для впізнання від 14.03.2018 (а.с. 123-126, том 3), протокол пред`явлення речей для впізнання від 14.03.2018 (а.с. 127-130, том 3).
		- Протокол обшуку квартири АДРЕСА_6 від 12.12.2017 (а.с. 16-23, том 3).
		- Лист начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області генерала  майора ОСОБА_27 від 12.12.2017 № 7014393 про перебування на обліку в СБ України в Харківській області пістолета 9 мм ПМ серії НОМЕР_1 та закріплення за ОСОБА_19 . Також у листі повідомлено, що відповідно до рапорту ОСОБА_19 вказану табельну зброю було викрадено з його помешкання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 131, том 3). 
		- Висновок експерта (судово  балістична експертиза) №25/26 від 07.02.2018 року, яким визнано пістолет ПМ серії НОМЕР_1 , вилучений під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 нарізною бойовою вогнепальною зброєю; 7 патронів, вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 є боєприпасами (а.с. 196-201, том 3). 
		- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.12.2017 (а.с. 74, том 3), в якому ОСОБА_21 зазначає, що 06.12.2016 в період часу з 17 години до 17 год. 30 хв. Невстановлені особи в кількості не менше трьох осіб, таємно, шляхом взлому дверей проникли до помешкання за адресою: АДРЕСА_4 .
		- Заява ОСОБА_21 про надання слідчому речових доказів (а.с. 75, том 3).
		- Заява ОСОБА_21 про надання добровільної згоди на огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 76, том 3).
		- Протокол огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Ляпунова, 26 від 09 грудня 2017 року (а.с. 77-81).
		- Протокол огляду речей від 09 грудня 2017 року (а.с. 90-91, том 3).
		- Висновок експерта № 7892-Ая/17 про проведення судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_28 , відповідно до якої у ОСОБА_21 06.12.2016 були встановлені тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 97-98, том 3).
		- Протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_21 від 19 березня 2018 року (а.с. 99-100, том 3).
		- Висновок експерта № 09-1759/2018 щодо механізму утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_21 (а.с. 102-103, том 3).
		- Протокол пред`явлення речей для впізнання від 29 грудня 2017 року (а.с. 103-105, том 3).
		- Протокол пред`явлення речей для впізнання від 29 грудня 2017 року (а.с. 106-108, том 3).
		- Висновок судової товарознавчої експертизи № 7845/9760-9799 від 07.05.2018 (а.с. 112-119, том 3).
		- Протокол предявлення речей для впізнання від 12 грудня 2017 року (а.с. 120-122, том 3).
		- Протокол огляду речей, вилучених під час проведення обшуків за адресою АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 (а.с. 134-150, том 3).
		- Висновок експерта - судово-балістична експертиза №15-16 від 05.02.2018 про придатність належність карабіну «АКМС ОП» до нестандартної нарізної вогнепальної зброї та про визнання 35 патронів боєприпасами  бойовими проміжними патронами калібру 7, 62 мм (а.с. 182-187).
		- Протокол огляду речей, вилучених під час проведення обшуків за адресою АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 (а.с. 134-150, том 3).
		- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.09.2016 щодо звернення ОСОБА_19 про скоєння крадіжки грошових коштів у сумі 150000 грн. із домоволодіння АДРЕСА_3 .
		- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.12.2017, в якому ОСОБА_21 зазначає, що 06.12.2016 в період часу з 17 години до 17 год. 30 хв. Невстановлені особи в кількості не менше трьох осіб, таємно, шляхом взлому дверей проникли до помешкання за адресою: АДРЕСА_4 (наступний текст не є придатним до читання) та викрали грошові кошти у сумі 100000 долларів США.
		- Копія довідки КЗОЗ «ХМКЛШ НМД» від 06.12.2016 складена стосовно ОСОБА_21 
		- Протокол огляду предметів від 11 квітня 2018 року.
		- Довідка про рух кримінального провадження.
		- Протокол обшуку кв. АДРЕСА_7 від 12.12.2017 (а.с.5-10, том 3).
		   Речові докази до суду не були надані. Сторона захисту повідомила, що речові докази не відкривались.
		   ІV.Висновки суду щодо клопотань сторін про недопустимість доказів.
		   Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі №1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення ч.3ст. 62 Конституції Українивказав, що визнаватися допустимими і використовуватись як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		   a. Щодо підозри.
		   Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
		   Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		   Викладена в письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності в кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.
		   Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник отримують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначенихстаттею 42 КПК.
		   Загальний порядок повідомлення про підозру передбаченийглавою 22 КПК, яка має назву «Повідомлення про підозру» та складається з таких статей: «Випадки повідомлення про підозру» (стаття 276); «Зміст письмового повідомлення про підозру» (стаття 277); «Вручення письмового повідомлення про підозру» (стаття 278). Тож законодавець пов`язує процесуальну діяльність із повідомлення про підозру зсукупністюпроцесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру(стаття 276 КПК), складанні письмового процесуального документа (повідомлення про підозру) (стаття 277 КПК) та його врученні особі (стаття 278 КПК).
		   Наведені три статті не вичерпують зміст діяльності під час повідомлення особі про підозру, бо системне тлумачення нормКПК вказує також на те, що, крім названих дій, під час процесуальної діяльності, пов`язаної зі здійсненням повідомлення про підозру, слідчий та/або прокурор зобов`язані встановити точне місцезнаходження особи та саму особу, якій має бути вручено повідомлення про підозру; роз`яснити права підозрюваному, що є невід`ємним обов`язковим етапом процедури повідомлення про підозру. Причому на прохання підозрюваного після повідомлення про його права слідчий, прокурор зобов`язані детально роз`яснити кожне із вказаних прав (частини друга, третястатті 276 КПК).
		   Варто зауважити, що право знати та розуміти, в чому особа підозрюється (обвинувачується), є одним із складових елементів визначеного в статті 6 Конвенції права на справедливий суд. Так, стаття 6 § 3 a) вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну та фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (Kamasinski (Камазінскі) проти Австрії, § 79; Pelissier і Sassi (Пеліс`є і Сассі) проти Франції [ВП], § 51). Стаття 6 § 3 a) Конвенції визнає за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього та на яких ґрунтується обвинувачення, але й про «характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (Mattoccia (Маточча) проти Італії, § 59; Penev (Пенєв) проти Болгарії, §§ 33 і 42). Обов`язок повідомити обвинуваченого повністю покладається на сторону обвинувачення, та він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, створюючи інформацію та не повідомляючи про це сторону захисту (Mattoccia (Маточча) проти Італії, § 65).
		   За результатами аналізу правових нормКПКпотрібно розмежовувати: а) підозру як припущення про вчинення особою кримінально караного діяння; б) письмове повідомлення про підозру як процесуальне рішення; в) повідомлення про підозру як комплекс процесуальних дій, який включає в себе складання та вручення повідомлення про підозру, роз`яснення процесуальних прав підозрюваного, суті підозри, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому законодавець на нормативному рівні щодо процесуального порядку повідомлення про підозру вживає терміни «складання», «вручення» та «здійснення» повідомлення про підозру.
		   Письмове повідомлення про підозру не може набути в процесуальному аспекті якості дійсності, реальності тільки внаслідок створення, складання та погодження його певними уповноваженими суб`єктами кримінального процесу. Сам факт складання письмового тексту повідомлення про підозру без його безпосереднього вручення відповідною особою не може бути розцінений як виконання нею усього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру».
		   Відповідно достатті 277 КПКписьмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити, крім іншого, прізвище та посаду слідчого, прокурора, якийздійснюєповідомлення, та підпис слідчого, прокурора,який здійснивповідомлення.
		   Проаналізувавши зміст цієї статті, необхідно переконатися у системному характері дій з повідомлення про підозру. Посада прокурора, який здійснює повідомлення, повинна бути зазначена у цьому процесуальному документі. Той прокурор, який склав повідомлення або його погодив, повинен довести процедуру повідомлення до логічного завершення - сповістити про своє обґрунтоване припущення про вчинення кримінального правопорушення певну особу.
		   31.05.2018 слідчий ОСОБА_29 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_6 , оголошує ОСОБА_14 повідомлення прозміну ранішеповідомленої підозриу вчиненнікримінального правопорушення (ст. 279 КПК України) та інкримінує йому злочини передбачені ч.1 ст. 263, ч. 3 ст. 187, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 262 КК України в рамках об`єднаного кримінального провадження №12016220490005382. 
		   Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим СУ ГУНП в Харківській області Макаренко, 13.12.2017 було повідомлено ОСОБА_14 про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 263, ч.3 ст. 187 КК України (ст. ст. 276, 277, 278 КПК України). Більше жодного разу ОСОБА_14 не було оголошено про підозру або про нову підозру (ст. 279 КПК України) у вчинені інших кримінальних правопорушень - злочинів. 
		   Таким чином,31.05.2018року слідчим ОСОБА_29 ,не буливиконані вимогист.279КПК України,зміст якоїговорить проте,що у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбаченістаттею 278цього Кодексу. 
		   Тому колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий ОСОБА_29 та прокурор ОСОБА_6 взагалі не повідомили, у встановленому КПК України порядку, ОСОБА_14 про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 262 КК України, тому що в тексті «повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення» від 31.05.2018 слідчий не посилається на ст. 279 КПК України та не оголошує ОСОБА_14 про нову підозру.
		   І цемає правовінаслідки обвинувачений невважається притягнутимдо кримінальноївідповідальності зач.1ст.262КК України.На щовказує іпрактика Європейськогосуду зправ людини.Зокрема,у пункті46рішення від27лютого 1980року №6903/75у справіDeweerпроти Бельгії зазначається, що «для цілей частини першої статті 6 Конвенції «звинувачення» (charge) може бути визначене як офіційне повідомлення, надане індивіду компетентним суб`єктом про те, що така особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».
		   b. Щодо недопустимості доказів.
		   По епізоду таємного викрадення чужого майна (крадіжка), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України: 
		- Щодо протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.09.2016 від ОСОБА_19 (а.с. 42, том 3) суд вважає недопустимим доказом у відповідності до ч. 4 ст. 95, ч. 2 ст. 89 КПК України.
		- Щодо протоколу огляду місця події від 01.09.2018 року за адресою: вул. Москаленко, 1, м. Харків (а.с. 44  73, том. 3).
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_12 звернувся до суду із клопотанням про визнання вказаного доказу недопустимим. В обгрунтування клопотання зазначив, що наданий прокурором Протокол огляду місця події (ОМП)  приватного домоволодіння №1 по вул. Москаленка у м. Харкові від 01.09.2016 є недопустимим доказом, оскільки огляд проведено без дозволу суду.
		   Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст.87 КПК).
		   Істотним порушенням прав людини і основоположних свобод суд зобов`язаний визнати, зокрема, здійснення процесуальної дії, яка потребує дозволу суду, без такого дозволу (п.2 ч.1 ст.87 КПК).
		   Таким чином, суд зобов`язаний визнати недопустимим доказ, який було отримано внаслідок проведення (1) процесуальної дії, що (2) потребує дозволу суду, (3) без отримання такого дозволу.
		   Огляд житла чи іншого володіння особи є процесуальною, зокрема, слідчою дією, яка здійснюється згідно з правилами КПК, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (ч.2 ст.237 КПК).
		   У свою чергу, обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді, як це передбачено ч.2 ст.234 та ст.ст.235-236 КПК.
		   Окрім того, законом не допускається проведення огляду у житлі чи іншому володінні особи інакше, як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ч.1 ст.13 КПК).
		   Таким чином, проведення огляду житла чи іншого володіння особи є процесуальною дією, яка потребує обов`язкового дозволу суду у формі вмотивованої ухвали слідчого судді.
		   З Протоколу огляду місця події від 01.09.2016 вбачається, що його було складено слідчим Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_30 в рамках кримінального провадження №12016220490005382 з метою фіксації результатів проведення процесуальної дії  огляду приватного домоволодіння №1 по вул. Москаленка в м. Харкові.
		   При цьому, у вказаному Протоколі не зазначено відомостей про наявність ухвали слідчого судді, якою слідчому надано дозвіл на проведення цієї процесуальної дії. А тому зазначена дія була здійснена слідчим без обов`язкового дозволу суду.
		   У свою чергу, письмова заява ОСОБА_19 від 01.09.2016 про надання слідчому згоди на проведення огляду домоволодіння АДРЕСА_3 , не може слугувати достатнім виправданням описаним вище діям з декількох причин.
		   По-перше, домоволодіння, в якому було проведено огляд, є власністю громадянки ОСОБА_31 і не належить потерпілому ОСОБА_19 . Через це правомочність останнього надавати дозвіл слідчому на проведення огляду чужого майна виглядає сумнівною.
		   А по-друге, не існує винятку з встановленого законом обов`язку отримати відповідний дозвіл суду на проведення огляду житла чи іншого володіння особи, про що вже зазначалося вище.
		   Хоча положення ч.3 ст. 233 КПК дозволяють слідчому чи прокурору у невідкладних випадках входити до житла чи іншого володіння особи до постановлення відповідної ухвали слідчого судді, тим не менш у такому випадку прокурор (слідчий за погодженням із ним) зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
		   Разом з тим, як вбачається з обвинувального акту, після проведення огляду домоволодіння ані прокурор, ані слідчий у передбаченому ст.233 КПК порядку до слідчого судді із відповідним клопотанням не звернулися.
		   За таких умов суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод здійснений 01.09.2016 слідчим ОСОБА_30 огляд домоволодіння АДРЕСА_3 без отримання відповідної ухвали слідчого судді, а відтак  визнати недопустимим доказом Протокол огляду місця події від 01.09.2016 та всі відомості, які в ньому викладені.
		   З зазначеним обгрунтуванням та позицією сторони захисту суд погоджується в повному обсязі та визнає недопустимим доказом Протокол огляду місця події від 01.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_3 на підставі статті 87 КПК України.
		   - Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в своїх показаннях жодним чином не підтвердили причетність обвинуваченого ОСОБА_14 до скоєння інкримінованих йому злочинів, в тому числі не підтвердили належність обвинуваченому маски-балаклави чорного кольору з плямами зеленого кольору та інших речей, яки були вилучені під час обшуку за місцем їх проживання та які на думку сторони обвинувачення є доказами причетності ОСОБА_14 до скоєних злочинів.
		   Таким чином, суд вважає, що вказані показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 не є підтвердженням скоєння вказаного злочину саме обвинуваченим ОСОБА_14 , тому не визнається судом як доказ скоєння ним таємного викрадення чужого майна (крадіжки).
		   - Протокол пред`явлення речей для впізнання від 14.03.2018 (а.с. 123-126, том 3), протокол пред`явлення речей для впізнання від 14.03.2018 (а.с. 127-130, том 3).
		   05.12.2017 року слідчий ОСОБА_29 в рамках проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12016220490007527 від 20.12.2016, звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про проведення обшуку за адресою АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_8 . Слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого ОСОБА_29 було задоволено та винесено ухвалу про проведення обшуку. В ухвалі зазначено, що слідчий просить провести обшук в рамках розслідування кримінального провадження №12016220490007527 від 20.12.2016 за фактом відкритого викрадення чужого майна, яке сталося 20.12.2016 в буд. АДРЕСА_9 , з метою відшукання речей, які були викрадені саме по цьому злочину. Ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі суду, не вказано обов`язкову вимогу для проведення обшуку (п. 7, ч. 2 ст. 234 КПК України) - індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв`язок із вчиненим кримінальним правопорушенням. 
		   12.12.2017 о 07 год. 10 хв. в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , було проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017. Під час обшуку в квартирі АДРЕСА_10 де знаходився ОСОБА_14 та ОСОБА_37 , а також під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 було вилучено речі, які начебто належать потерпілому ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 . 
		   Після вилучення вищевказаного майна, слідчий ОСОБА_29 допитав 15.03.2018 в якості потерпілого ОСОБА_19 (який з 01.09.2016, тобто 2 роки, не був допитаний в якості потерпілого щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення), який під час допиту вказав, що 01.09.2016 з будинку АДРЕСА_3 було викрадено майно. Безпосередньо судом потерпілий ОСОБА_19 та ОСОБА_18 по вказаним обставинам допитані не були.
		   Звертаючи увагу на вилучене майно в ході обшуків від 12.12.2017 очевидно, що спочатку слідчий виявив викрадене майно у ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , про існування якого раніше не мав будь-якої інформації, так як шукав інше майно, яке було викрадено у родини ОСОБА_38 .
		   Після проведення обшуку 12.12.2017 допитав в якості потерпілого ОСОБА_19 , який тільки 15.03.2018 (тобто зі спливом трьох місців) повідомив яке саме майно у нього викрали та прийняв участь у слідчих діях, за результатами яких були складені два вищезазначені пред`явлення речей для впізнання від 14.03.2018.
		   Таким чином, суд критично оцінює вказані докази та вважає, що не можна зазначені процесуальні документи визнати доказами скоєння вказаного злочину обвинуваченим ОСОБА_14 .
		   По епізоду за фактом таємного викрадення, привласнення вогнепальної зброї та бойових припасів, передбаченого ч. 1 ст. 262 КК України:
		   - Лист начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області генерала  майора ОСОБА_27 від 12.12.2017 № 7014393 про перебування на обліку в СБ України в Харківській області пістолета 9 мм ПМ серії НОМЕР_1 та закріплення за ОСОБА_19 . Також у листі повідомлено, що відповідно до рапорту Скакуна вказану табельну зброю було викрадено з його помешкання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 131, том 3). 
		   Зазначений доказ визнається судом таким, що не відповідає вимогам статті 84 КПК України, а тому не може бути підтвердженням скоєння злочину обвинуваченим ОСОБА_14 .
		   Враховуючи той факт, що судом встановлено, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_14 від 31.05.2018, в тому числі, протокол огляду місця події від 01.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_3 є недопустимими доказами у відповідності до статті 87 КПК України, а тому до інших доказів, якими сторона обвинувачення обгрунтовує причетність ОСОБА_14 до вказаного злочину суд вважає необхідним застосувати концепцію «плоди отруєного дерева».
		Зазначена доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими, як у даному випадку.
		Вирішуючи питання про допустимість доказів суду необхідно застосовати, в тому числі, практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. 
		У рішенні від 30 червня 2008 р. по справі«Гефген проти Німеччини» (скарга № 22978/05) Європейський суд з застосувавши доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. У разі застосування цього принципу слід зважати на провову позицію, вироблену ЄСПЛ у п. 73 згаданого рішення: «Заборона на використання у будь-який спосіб на шкоду обвинуваченому відомостей, отриманих з фактів, про які стало відомо в результаті незаконних дій представників держави (так звана доктрина «плодів отруєного дерева») міцно вкоренилися в правовій традиції Сполучених Штатів Америки … Докази мають бути виключені, однак, тільки якщо незаконність є безпосередньою причиною отримання доказів. Іншими словами, доказ виключається, якщо буде обґрунтовано, що без незаконних дій він не був би отриманий.»
		Тобто ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах «Хан проти Сполученого Королівства» від 12 травня 2000 року, «Яременко проти України (N 2) від 30 квітня 2015 року».
		Тобто, «правило про плоди отруєного дерева» слід розглядати окремим випадком встановлення належності джерела фактичних даних як критерію допустимості доказу в кожному випадку оцінки фактичних даних та їх процесуальних джерел.
		   По епізоду за фактом розбійного нападу на вулиці Ляпунова, 26, м. Харків на ОСОБА_21 , передбаченого ч.3 ст. 187 КК України:
		   - Протокол огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Ляпунова, 26 від 09 грудня 2017 року ( т.с. 3 а.с. 77-81).
		   У судовому засіданні захисник ОСОБА_12 звернувся до суду із клопотанням про визнання вказаного доказу недопустимим. В обгрунтування клопотання зазначив, що наданий прокурором Протокол огляду місця події (ОМП)  приватного домоволодіння №26 по вул. Ляпунова у м. Харкові від 09.12.2017 ( т.с. 3 а.с. 77-81) є недопустимим доказом, оскільки огляд проведено без дозволу суду.
		   З Протоколу ОМП від 09.12.2017 вбачається, що його було складено слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_29 в рамках кримінального провадження №12016220490005382 з метою фіксації результатів проведення процесуальної дії  огляду приватного домоволодіння №26 по вул. Ляпунова в м. Харкові.
		   При цьому, у Протоколі ОМП не зазначено відомостей про наявність ухвали слідчого судді, якою слідчому надано дозвіл на проведення цієї процесуальної дії. А тому зазначена дія була здійснена слідчим без обов`язкового дозволу суду.
		   У свою чергу, письмова заява ОСОБА_21 від 09.12.2017 про надання слідчому згоди на проведення огляду домоволодіння АДРЕСА_4 , не може слугувати достатнім виправданням описаним вище діям з декількох причин.
		   Домоволодіння, в якому було проведено огляд, є власністю громадянина ОСОБА_39 і не належить потерпілій ОСОБА_21 .. Через це правомочність останньої надавати дозвіл слідчому на проведення огляду чужого майна виглядає сумнівною.
		   А по-друге, не існує винятку з встановленого законом обов`язку отримати відповідний дозвіл суду на проведення огляду житла чи іншого володіння особи, про що вже зазначалося вище.
		   Хоча положення ч.3 ст. 233 КПК дозволяють слідчому чи прокурору у невідкладних випадках входити до житла чи іншого володіння особи до постановлення відповідної ухвали слідчого судді, тим не менш у такому випадку прокурор (слідчий за погодженням із ним) зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
		   Разом з тим, як вбачається з обвинувального акту, після проведення огляду домоволодіння ані прокурор, ані слідчий у передбаченому ст.233 КПК порядку до слідчого судді із відповідним клопотанням не звернулися.
		   За таких умов суд погоджується із клопотанням сторони захисту та визнає істотним порушенням прав людини і основоположних свобод огляд місця події здійснений 09.12.2017 слідчим ОСОБА_29 огляд домоволодіння АДРЕСА_4 без отримання відповідної ухвали слідчого судді, а відтак  визнає недопустимим доказом Протокол огляду місяця події від 09.12.2017 та всі відомості, які в ньому викладені.
		   - Протокол огляду речей від 09 грудня 2017 року (а.с. 90-91, том 3).
		   29.12.2017 під час проведення слідчої дії, а саме пред`явлення речей для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_21 , остання не вказала яку саме річ (телефон) вона впізнала та не вказує за якими ознаками може впізнати телефон. 
		   Згідно змісту статті 229 КПК України «Пред`явлення речей для впізнання» ч. 1. Перед тим, як пред`явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети. Ч. 2. Річ, що підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. Ч. 3. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред`являється в одному екземплярі.
		   Слідчим ОСОБА_29 була грубо порушена ст. 229 КПК України, що свідчить з тексту протоколу пред`явлення речей для впізнання від 29.12.2017. 
		   Крім того, сама слідча дія проходила з 10 год. 00 хв. по 10 год. 10 хв., всього 10 хвилин, а тому неможливо фізично скласти сам протокол; роз`яснити понятим їх права та обов`язки; роз`яснити потерпілій її права та обов`язки; попередити її про кримінальну відповідальність; поставити питання потерпілій та з`ясувати яку з пред`явлених речей вона впізнає.
		   Того ж дня, 12.12.2017 починаючи з 10 год. 30 хв. до 10 год. 45 хв. слідчий ОСОБА_29 пред`являє потерпілій ОСОБА_21 коробки жовтого та білого кольорів від годинника «Брайтлін». Потерпіла впізнає одну з наданий коробок від годинників, як таку, що була в неї викрадена 06.12.2016 року.
		   Аналогічна ситуація зі слідчою дією, яка проведена слідчим ОСОБА_29  пред`явлення речей для впізнання від 12.12.2017 за участю потерпілої ОСОБА_21 . Під час даної слідчої дії ОСОБА_21 начебто впізнала маску в яку був одягнений нападник. Слідчий знову порушив під час проведення даної слідчої дії вимоги ст. 229 КПК України, а саме він пред`явив для впізнання чотири маски - балаклави чорного кольору, одна з яких була з плямою зеленого кольору, всі інші маски були без плям. А тому, суд критично ставиться до вказаної слідчої дії.
		   Слідча дія за участю потерпілої ОСОБА_21 розпочалась 12.12.2017 о 20.05 та закінчилась о 20.25. Під час даних слідчих дій слідчий ОСОБА_29 пред`являв для впізнання речі, які були вилучені під час проведення обшуків 12.12.2017. Дані речі відповідно до протоколу були упаковані, перев`язані ниткою та скріплені бірками з пояснювальними написами. Того ж дня, 12.12.2017 року з 20 год. 30 хв. до 22 год. 00 хв. слідчим ОСОБА_29 складено «протокол огляду». Під час даної слідчої дії слідчий вказує, що у чотирьох полімерних пакунках з бирками на яких барвником синього кольору написано «вилучено під час обшуку» за адресою: АДРЕСА_1 , поняті підпис, учасники підпис, слідчий підпис знаходяться речі серед який знаходиться маска балаклава чорного кольору з плямами зеленого кольору. 
		   Суд критично оцінює досліджений протокол, у зв`язку з тим, що фактично потерпіла ОСОБА_21 впізнавала маску, яка знаходилась в упакованому пакеті після проведеного обшуку.
		   Враховуючи той факт, що протокол огляду речей від 09 грудня 2017 року складений з грубим порушенням вимог КПК України, а тому суд визнає такий доказ недопустимим, згідно ст. 87 КПК України.
		   - Протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_21 від 19 березня 2018 року (а.с. 99-100, том 3). Проте результати вказаної слідчої дії згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд визнає недопустимими як докази, оскільки відповідний слідчий експеримент проведено без участі обвнуваченого ОСОБА_14 та його захисника.
		   - Висновок експерта № 09-1759/2018 щодо механізму утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_21 (а.с. 102-103, том 3). Суд вважає за необхідне застосувати концепцію «плоди отруєного дерева» та визнає такий доказ недопустимим, у зв`язку з тим, що відомості, які стали підставою для проведення експертизи є недопустимими.
		   - Колегія суддів окремо звертає увагу на надану інформацію про рух вказаного кримінального провадження. Вказана інформація надана прокурором під час передостаннього судового засідання, міститься на двох аркушах, не посвідчена, та навіть не скріплена в належний спосіб. Проте навіть з огляду на це, колегія суддів зазначає, що у вказаній інформації міститься не повний перелік дій, які були проведені по вказаному кримінальному провадженню.         Колегія суддів констатує порушення порядку ведення реєстру по вказаному кримінальному провадженню.
		   - Протокол обшуку кв. АДРЕСА_7 від 12.12.2017 (а.с.5-10, том 3).
		   Захисником ОСОБА_12 було заявлено клопотання про визнання вказаного доказу недопустимим, оскільки він складений із порушеннями вимог КПК. 
		   Так, зокрема, вступна частина протоколу не містить відомостей про всіх осіб, які були присутніми під час проведення обшуку із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові, дат народження та місць проживання (п.1 ч.3 ст.104 КПК).
		   З тексту протоколу обшуку вбачається, що слідчим ОСОБА_40 ці відомості були зазначені лише відносно мешканки обшукуваної квартири  ОСОБА_41 , а також понятих: ОСОБА_42 і ОСОБА_43 .
		   У той же час, відеозаписом обшуку підтверджується факт присутності у квартирі під час його проведення також батька обвинуваченого  ОСОБА_44 , його невістки  ОСОБА_22 , а також невідомих чоловіків.
		   Жодних відомостей про цих осіб слідчий у протоколі не вказав, а також не надав відомостей про імена, по батькові, дати народження та місця проживання оперативних співробітників СБУ, вказаних як учасників обшуку.
		   Не зазначено відомості про носій інформації, на який здійснено запис:
		   У протоколі не зазначено відомості про носії інформації, які використовувалися у процесі здійснення відеозапису обшуку (п.1 ч.3 ст.104 КПК).
		   Згідно з протоколом обшуку слідчий повідомив присутніх про застосування технічного засобу фіксації  цифрової камери SONY HD (HDR-CX405).
		   Разом із тим, в якості додатку до протоколу обшуку було долучено карту пам`яті формату MicroSD, з чого слідує, що відеозапис з цифрової камери був записаний на знімний носій.
		   Тим не менш, слідчим не зазначено жодних відомостей про характеристики долученої до протоколу карти пам`яті, через що неможливо встановити чи знаходиться на цьому носії інформації оригінал відеозапису, або ж його копія.
		   У свою чергу, закон вимагає, аби в матеріалах кримінального провадження зберігалися оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії (ч.3 ст.107 КПК).
		   Не відображено послідовність дій:
		   Описова частина протоколу обшуку не містить зазначення послідовності вчинення слідчим дій, спрямованих на відшукання вилучених предметів та документів.
		   З тексту протоколу слідує, що все вилучене слідчим майно було виявлено в спальні квартири, де проводився обшук, хоча з відеозапису вбачається проведення обшуку і в інших кімнатах квартири обвинуваченого.
		   Відсутність зазначеної інформації призводить до неможливості ідентифікації вилучених речей та спотворює інформацію про хід проведення цієї слідчої дії.
		   Внесені відомості, що не зафіксовані у відеозаписі:
		   У протоколі слідчим вказано, що вилучене майно опечатане та відправлене до СУ ГУНП, хоча з відеозапису вбачається, що в момент завершення обшуку всі вилучені речі перебували на столі у кухні та опечатані не були.
		   Разом із тим, законом встановлено, що дії щодо належного упакування речей і документів входять до складу слідчої дії (ч.2 ст.106 КПК), а тому вони також повинні підлягати фіксації.
		   Додаток засвідчено підписом неналежного слідчого:
		   З долученого до протоколу обшуку додатку зі знімним носієм інформації вбачається, що його було складено слідчим ОСОБА_29 , у той час як обшук проводив слідчий ОСОБА_45 .
		   Разом із тим, відповідно до ч.3 ст.105 КПК додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписом, слідчого, який брав участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
		   Таким чином, слідчий ОСОБА_29 не мав права підписувати додаток до протоколу, оскільки він не брав участі в цій слідчій дії та відповідно не міг виготовити чи вилучити цей додаток.
		   За таких умов суд погоджується із клопотанням сторони захисту та визнає протокол обшуку кв. АДРЕСА_7 від 12.12.2017 недопустимим доказом.
		   Крім того, захисником ОСОБА_12 було заявлено клопотання про визнання недопустимим доказом видеозапис обшуку житлової квартири АДРЕСА_7 , як доказ, отриманий всупереч встановленому КПК порядку. 
		   Зазначене клопотання сторони захисту суд забовольняє в повному обсязі та погоджується, що Прокурор не надав суду оригінал електронного документа всупереч обов`язку, встановленому ч.3 ст.99 КПК.
		   Так, до матеріалів справи долучено флеш-карту формату MicroSD обсягом 32Gb із відеофайлом з назвою « ОСОБА_46 », на якому міститься частина відеозапису обшуку в квартирі по пр-ту Л. Свободи, проведеного 12.12.2017 ( т.с. 3 а.с.11). Разом із тим, у протоколі, складеному за результатами проведення цього обшуку, не зазначено жодних відомостей про носії інформації, які використовувалися у процесі здійснення відеозапису, хоча це передбачено п.1 ч.3 ст.104 КПК. Таким чином, наданий суду в якості доказу носій інформації не може вважатися оригіналом, оскільки відомості про нього не зазначені у протоколі обшуку.
		   Крім того, відеозапис не оформлений як додаток до протоколу:
		   Наданий прокурором флеш-носій з відеозаписом обшуку не оформлений як додаток до протоколу обшуку, що порушує ч.2 ст.104 КПК. За змістом ч.2 ст.104 КПК запис, здійснений за допомогою відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу.
		   У той же час, долучений до матеріалів справи флеш-носій є прикріпленим до аркушу паперу з написом «Диск із відеозаписом протоколу обшуку» та підписаний слідчим ОСОБА_29 , який участі в обшуку не приймав. Так само у протоколі обшуку від 12.12.2017 слідчим ОСОБА_40 не зазначено про існування будь-яких додатків до нього та про використання флеш-носіїв. Таким чином, флеш-носій інформації із відеозаписом не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки його відношення до проведеного обшуку нічим не підтверджується.
		   Також, стороні захисту не був наданий доступ для ознайомлення в порядку ст.290 КПК: Флеш-носій із відеозаписом не може бути використаний судом, оскільки сторона обвинувачення не відкрила цей доказ стороні захисту в порядку ст.290 КПК.
		   Після завершення досудового розслідування слідчий ОСОБА_29 надав стороні захисту доступ лише до письмових матеріалів, серед яких флеш-носії, а також речові докази були відсутні.
		   При цьому, на вимогу слідчого стороною захисту в порядку ч.9 ст.290 КПК було підписано протокол, де відображено обсяг наданих на ознайомлення матеріалів.
		   За правилами ч.12 ст.290 КПК суд не має права допустити в якості доказів відомості, що містяться в матеріалах, які не були відкриті іншій стороні. 
		   - Показання свідка ОСОБА_26 в своїх показаннях жодним чином не підтвердили причетність обвинуваченого ОСОБА_14 до скоєння інкримінованих йому злочинів.
		   с. Щодо потерпілих у кримінальному провадженні.
		   Потерпілі ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 в судовому засіданні допитані не були, надали до суду заяви про небажання з`являтися до судового засідання, просили суд приймати до уваги ті показання, які ними надавалися під час досудового розслідання. 
		   Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		   Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість прийняття до уваги показань потерпілих та посилатися на такі показання у вироку.
		   У відповідності до вимог п.2 ч.1ст. 91 КПК України, суд також не може визнати як належні докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст.187 КК України, ч. 1 ст. 262 КК України наступні докази:
		- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.09.2016 щодо звернення ОСОБА_19 про скоєння крадіжки грошових коштів у сумі 150000 грн. із домоволодіння АДРЕСА_3 .
		- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.12.2017, в якому ОСОБА_21 зазначає, що 06.12.2016 в період часу з 17 години до 17 год. 30 хв. Невстановлені особи в кількості не менше трьох осіб, таємно, шляхом взлому дверей проникли до помешкання за адресою: АДРЕСА_4 (наступний текст не є придатним до читання) та викрали грошові кошти у сумі 100000 долларів США.
		   Щодо інших клопотань сторони захисту суд не вбачає підстав для їх задоволення.
		 
		   V. Висновки суду щодо складу інкримінованих злочинів.
		   Щодо злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 262, ч. 3 ст. 187 КК України.
		   Відповідно до ч. 1ст. 2 КК Українипідставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		   Згідно зіст. 62 Конституції України, положеньст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
		   Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне одстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		   Відповідно до ч.1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Ч.1ст. 92 КПК Українипередбачено, що обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.
		   Відповідно до ч.3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		   Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена за стандартом «поза розумним сумнівом». Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбаченийст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		   За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.
		   Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, враховуючи в тому числі факт визнання судом ряду доказів, на які посилається сторона обвинувачення недопустимими, суд робить висновок, що за результатами даного судового розгляду вина обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні злочинв, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, тобтотаємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, ч. 1 ст. 262 КК України, тобто таємне викрадення, привласнення, вогнепальної зброї та бойових припасів, ч. 3 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя особи (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаним з проникненням у житло - не доведена.
		   Тому ОСОБА_14 необхідно виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 262, ч. 3 ст. 187 КК України на підставі п. 2 ч.1ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		   Щодо складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України колегія суддів встановила, що
		    ОСОБА_14 за невстановленихв ходісудового розглядупровадження обставин,протягом 2016-2017років, став незаконно зберігати пістолет системи « ПМ», маючи умисел на незаконне зберігання вогнепальної зброї, незаконно зберігав за місцем свого мешкання, за адресою АДРЕСА_5 . Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № 25/26 вказаний пістолет є нарізною бойовою вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом системи Макарова.
		   Крім того, у невстановлений в ході судового розгляду час та при невстановлених в ході судового розгляду обставинах ОСОБА_14 , маючи умисел на незаконне зберігання вогнепальної зброї за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_5 , зберігав карабін «АКСМ ОП» серія та номер НОМЕР_2 , який згідно висновку судово  балістичної експертизи №15/16 від 05.02.2018, є нестандартною нарізною вогнепальною зброєю, переробленою саморобним способом та пістолет «ROHM» № НОМЕР_3 , який згідно висновку судово  балістичної експертизи №21/22 від 05.02.2018, є переробленою гладкоствольною вогнепальною зброєю, яку незаконно зберігав за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_5 до 12.12.2017. 12.12.2017 року у період часу з 07.10 до 11.40 під час проведення обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_5 , вищезазначену вогнепальну зброю було вилучено. 
		   Колегія суддів приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_14 , в межах пред`явленого прокурором обвинувачення, і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч.1ст. 263 КК України, як такі що виразилися у незаконному зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
		   Судом встановлено, що всі докази, на підтвердження вини обвинуваченого у своєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 263 КК України, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу обвинувачення за вказаним злочином, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Об`єктивних підстав ставити під сумнів такі докази у суду немає.
		Так, відповідно до протоколу огляду від 12 грудня 2017 року за місцем мешкання ОСОБА_14 було виявлено та вилучено пістолет системи « RG-88», фірми виробника «ROHM», № НОМЕР_4 та карабін « АКМС ОП» калібру 7,62мм заводські/реєстраційні серії та номери НОМЕР_2 , пістолет системи « ПМ» із зазначенням серії НОМЕР_1 з сімома патронами. 
		   Відповідно до висноку судової балістичної експертизи № 25/26 від 07 лютого 2018 року наданий на дослідження предмет є нарізною бойовою вогнепальною зброєю  самозарядним пістолетом системи Макарова калібру 9 мм, виробництва СРСР 1960 року випуску, серія та номер « НОМЕР_5 ».
		   Відповідно до висноку судової балістичної експертизи № 15-16 від 05 лютого 2018 року наданий на дослідження предмет є нестандартною нарізною вогнекпальною зброєю  карабіном « АКМС ОП» калібру 7,62 мм заводські/реєстраційні серії та номери НОМЕР_6 .
		   Відповідно до висновку судової балістичної експертизи № 21-22 від 07.02.2018 року наданий на дослідження пістолет є колишнім самозарядним газошумовим пістолетом іноземного виробництва, системи « RG-88», фірми виробника «ROHM», № НОМЕР_4 .
		   З оглянутого в судовомузасіданні відеоносія вбачається, що ОСОБА_14 повідомив, що пістолет системи « ПМ» із зазначенням серії НОМЕР_1 він знайшов та мав намір здавати вказаний пістолет в правоохоронні органи, що також підтрверджує незаконність зберігання вогнепальної зброї.
		   Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.
		   Колегія суддів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно дост. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		   Органом досудового розслідування ОСОБА_14 було повідомлено про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України, в тому числі за фактом незаконного зберігання бойових припасів, а саме набоїв, яке мало місце за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Проте при визначенні правової кваліфікації ОСОБА_14 органом досудового розслідування зазначено щодо незаконного зберігання останнім вогнепальної зборої без передбаченого законом дозволу.
		   Відповідо до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту. Ч.2 ст. 337 КПК України передбачено право прокурора під час судового розгляду на зміну обвинувачення, висування додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення. Під час розгляду справи по суті прокруор не скористався вказаним правом. Суд не може вийти при таких обставинах за межі пред`явленого обвинувачення, так як це погіршить становище обвинуваченого.
		   За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне виключити з описової частини обвинувального акту обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України ОСОБА_14 в частині незаконного зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. 
		   Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що дії ОСОБА_14 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. 
		   Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_14 , суд відповідно дост. 65 КК Українивраховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
		   Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим  ОСОБА_14 злочину, що скоєно умисно, і, відповідно дост. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, за місцем проживання скарг не надходило, перебуває в цивільному шлюбі, має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		   Обставин, які пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		   Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідност. 67 КК України, судом не встановлено.
		   Призначаючи покарання, суд відповідно вимогст.65 КК України, враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, обвинуваченого, відсутність обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відсутність обставин, що обтяжують йому покарання, дані про його особу, та вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_14 у вигляді позбавлення волі.
		   При цьому, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_14 і попередження вчинення нових злочинів.
		   Строк відбування покарання рахувати з 12 грудня 2017 року.
		   Міру запобіжного заходу залишити без змін  тримання під вартою.
		   Відповідно до ч. 5ст. 72 КК України( в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015, який на підставі Закону України № 2046- VІІІ від 18.05.2017 втратив чинність з 21.06.2017 ), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		   Відповідно до правового висновку щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України ( зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання ), викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17 ( провадження № 13-31кс18 ), якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).( п. 104 )
		   Якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається ( п. 106 ).
		   В судовому засіданні встановлено, що обвинуваений ОСОБА_14 , інкриміновані йому вищезазначені злочини, передбачені ч.1 ст. 263 КК України, вчинив протягом 2016-2017 років, тому колегія суддів вважаєза необхідне,на підставіч.5ст.72КК України(в редакціїЗакону України№ 838-VІІІвід 26.11.2015),зарахувати обвинуваченому ОСОБА_14 строк його попереднього ув`язнення : в період з 12.12.2017 по 15.07.2019 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		   За вимогами ч. 2ст. 124 КПК Україниіз ОСОБА_14 належить стягнути на користь держави витрати пов`язані із проведенням експертизи у даному кримінальному провадженні. 
		   Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9ст. 100 КПК України.
		   Відповідно до ухвали від 13 грудня 2017 року Київський районний суд міста Харкова речові докази арештовані.     При ухваленні вироку коллегія суддів вважає за необхідне скасувати застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.
		   На підставі викладеного, керуючись ст.100, ст.124, ст.ст.368-371,373-376 КПК України, колегія суддів, -
		 
		 
		 
		УХВАЛИЛА:
		    ОСОБА_14 виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на підставі п. 2 ч.1ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		    ОСОБА_14 виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 262 КК України на підставі п. 2 ч.1ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		    ОСОБА_14 виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбачену ч. 3 ст. 187 КК України на підставі п. 2 ч.1ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		ОСОБА_14 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1ст. 263 КК Україниі призначити йому покаранняу вигляді 3 (трьох) років 5 (місяців ) позбавлення волі.
		   Запобіжний захід ОСОБА_14 залишити без змін  тримання під вартою.
		   У відповідності до вимогст. 72 ч. 5 КК Українизарахувати обвинуваченому ОСОБА_14 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення на час ухвалення вироку з 12 грудня 2017 року по 15 липня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		   Строк відбування покарання обраховувати з часу фактичного затримання, тобто з 11 год 40 хв. 12 грудня 2017.
		   Судові витрати за проведення експертиз № 15-16 від 05.02.18 в сумі 2860 ( дві тисячі вісімсот шстдесят) гривень та експертизи № 21-22 від 07.02.18 в сумі 2860 ( дві тисячі вісімсот шстдесят) гривень, експертизи № 25/26 від 07.02.2018 в сумі 1287( одна тисяча двісті вісімдесят сім) гривень стягнути з ОСОБА_14 на користь держави.
		   Речові докази в справі після набрання вироком законної сили пістолет системи « RG-88», фірми виробника «ROHM», № НОМЕР_4 та карабін « АКМС ОП» калібру 7,63мм заводські/реєстраційні серії та номери НОМЕР_2 , 35 набоїв калібру 7,62 мм, 5 набоїв калібру 9 мм, 2 набої 9 мм, 5 набоїв калібру 12 мм, 7 травматичних набоїв  залишити на зберіганні у СУ ГУ ПН України в Харківській області, в порядку передбаченому постановою КМУ № 1104 від 19.11.2012 « Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
		   Речові докази в справі після набрання вироком законної сили, які відповідно до переліку зазначеному у постанові від 12 грудня 2017 року знаходяться в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Харкіській області- зберігати в кімнаті речових доказів СУ ГУНП в Харківській області, речові докази, які відповідно до розписок повернуті ОСОБА_23 , ОСОБА_22  вважати повернутими їм, скасувавши арешт на вказане майно, покладений відповідно до ухвали Киїського районного суду міста Харкова від 13 грудня 2017 року, пістолет системи «ПМ» із зазначенням серії НОМЕР_1 з сімома патронами  залишити за належністю УСБУ в Харківській області .
		   Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому, захиснику та прокурору копія вирок вручається негайно після його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Головуючий:
		 
		 
		 
		 
		 
		   Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...