Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/3498/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2019. Зареєстровано: 17.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2019.
Дата набрання законної сили: 16.07.2019
Номер судового провадження: 1-кп/759/3/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014000000000709

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		пр. № 1-кп/759/3/19 ун. № 759/3498/15-к 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 липня 2019 року м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва в складі суду присяжних: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		судді ОСОБА_2 ;
		присяжних: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		при секретарі ОСОБА_6 
		розглянувши в приміщенні суду під час судового розгляду кримінального провадження за обвинувальними актами стосовно  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської області,  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжин Чернігівської області, та  ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві, які, кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України, а також стосовно  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Києві, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Києві, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України, різні клопотання сторін щодо заходів забезпечення даного провадження,
		сторони: прокурори ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачені та цивільні відповідачі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , їх захисники  ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; інші учасники: представники цивільнихвідповідачів ГУ МВС України в м. Києві та ГУ НП в м. Києві  ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , а МВС України  ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ; потерпілі ОСОБА_28 та інші (всього 180 осіб); вона ж цивільний позивач та інші (всього 74); представники потерпілих: ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та інші, -
		В С Т А Н О В И В :
		У зв`язку з тим, що судовий розгляд вказаного провадження на даний час не закінчено, а строк дії обраного щодо всіх обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, прокурор, посилаючись на вагомість доказів вчинення всіма обвинуваченими особливо тяжких та тяжких насильницьких злочинів, наявні ризики їх ухилення від суду та впливу на очевидців подій, заявив щодо кожного окремо клопотання про продовження тримання під вартою на строк 60 днів.
		Під час судового провадження більшість потерпілих, кожний окремо, висловили думку про необхідність тримання під вартою всіх обвинувачених в межах даного провадження до закінчення судового розгляду, п`ятнадцять потерпілих залишили вирішення цього питання на розсуд суду.
		Захисники ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 заперечуючи проти задоволення вказаних клопотань прокурора щодо всіх обвинувачених, заявили власні клопотання про скасування запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених. Захист при цьому послався на недоведеність висунутого обвинувачення, надмірно тяжку помилкову кваліфікацію злочинів, дані про особу всіх обвинувачених і те, що ризики, які раніше бралися до уваги, на даний час у зв`язку з перебігом процесу повністю відпали. Захист також просив взяти до уваги факти обопільного застосування насильства сторонами конфлікту, відсутність даних про ідентифікацію обвинувачених як учасників подій, які ставляться їм у провину. Сторона захисту консолідовано підтримала всі свої заявлені клопотання.
		Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників, проаналізувавши матеріали справи, доводи заявлених клопотань, заперечення на них та всі подані сторонами під час судового розгляду докази, суд дійшов таких висновків.
		Що стосується обґрунтованості підозри як підстави для продовження запобіжного заходу щодо всіх обвинувачених (п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України).
		ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 обвинувачуються у вчиненні як тяжких, так й особливо тяжких насильницьких злочинів (ст. 12 КК України), що призвели до загибелі великої кількості людей. 
		Строки судового розгляду по суті, враховуючи складність справи, не виходять за межі розумних, проте за фактом є тривалими (з 17 травня 2016 року), на даний час досліджені матеріали провадження, завершено допит потерпілих та свідків сторони обвинувачення, розпочата стадія подання доказів сторони захисту, яка є завершальною перед допитом самих обвинувачених. Як вже було наголошено судом, швидкість судового процесу в інтересах громадськості, проте дотримання конституційного права громадян на справедливий суд  являє собою ще більший правовий інтерес (Ухвала від 06 лютого 2018 року).
		Суд присяжних у зв`язку з тривалою процедурою подання стороною обвинувачення доказів на підтвердженняобставин,зазначених вобвинувальному акті, та їх дослідження допускав на певному етапі посилання на свої попередні рішення в частині встановлення окремих фактів, що стосувалися оцінки обґрунтованості підозри. (Ухвала від 28 квітня 2015 року, 12 листопада, 28 грудня 2015 року, 09 червня 2016 року, 17 січня, 25 квітня 2017 року, 03 квітня, 12 липня 2018 року тощо). Сформульована судом з цього приводу правова позиція, не маючи преюдиціальної сили в частині значення таких фактів, враховуючи обсяг досліджених доказів та з перебігом часу очевидно потребує уточнень.
		Для вирішення цих питань під обґрунтованою підозрою на стадії судового розгляду суд присяжних розуміє існування фактів та інформації, які здатні переконати неупередженого спостерігача в тому, що певна особа могла вчинити злочин, у такому випадку наявні докази об`єктивно пов`язують цю особу із певним злочином. При цьому, критерій обґрунтованості підозри зовсім не вимагає того, щоб ці докази були достатніми для того, щоб визнати особу винуватою та забезпечити її засудження, але мають бути достатніми (вагомими) для того, щоб виправдати подальше існування заходів забезпечення судового розгляду. Такий стандарт доказування є найнижчим і не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою злочину.
		Наведені положення є концептуальними для тлумачення подальших висновків суду та невід`ємною частиною останніх.
		Всупереч доводам захисту повідомлена ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 підозра обґрунтована не тільки викладеною в обвинувальному акті інформацією. Подані стороною обвинувачення на підтвердженняобставин,зазначених вобвинувальному акті, та досліджені під час судового розгляду докази  фактичні дані стосовно самої події злочинів та можливої причетності до них обвинувачених, в тому числі:
		- щодо конкретнихобставин (час,місце)загибелі декількохдесятків громадянта щебільше поранених ранком 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутська в місті Києві внаслідок застосування спеціальних засобів та вогнепальної зброї під час протистояння з працівниками правоохоронних органів, факти яких мали місце в межах акцій масового протесту на Майдані Незалежності в місті Києві (дані з цього приводу обґрунтовуються документами надзвичайно масштабної фото та відео фіксації цих подій, показаннями свідків та потерпілих, висновками судово-медичних та інших експертиз за кожним таким епізодом, іншими доказами);
		- щодо статусувсіх обвинувачених на час поставлених їм у провину подій (за службовою документацію ПМОП «Беркут» міліціонери ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 були співробітниками РСП ПМОП «Беркут», а ОСОБА_18 - старшим офіцером керівного складу ПМОП «Беркут»);
		- щодо службової компетенції, прав та повноважень на використання співробітниками підрозділу РСП ПМОП «Беркут» зброї та спеціальних засобів, закріплення за ними штатної вогнепальної зброї та залучення співробітників ПМОП «Беркут» до охорони громадського порядку станом на 20 лютого 2014 року в центральній частині міста Києва, що охоплює вулицю Інститутська (дані з цього приводу обґрунтовуються відомостями із службової документації органів внутрішніх справ, положеннями нормативних актів та підзаконних відомчих нормативних актів, показаннями окремих свідків);
		- щодо можливоїідентифікації груповихдій іззастосуванням вогнепальноїзброї співробітниківпідрозділу РСППМОП «Беркут» у чорній тактичній формі із жовтими пов`язками на передпліччях протягом ранку 20 лютого 2014 року в центральній частині міста Києва, що охоплює вулицю Інститутська  час і місце загибелі та поранення абсолютної більшості потерпілих, яка обґрунтовується через фото та відео дані фіксації цих подій, показаннями потерпілих та свідків  очевидців цих подій, також обґрунтовується даними про загибель саме в цей час і в тому ж місці конкретного співробітника РСП ПМОП «Беркут», про евакуацію ОСОБА_39 як співробітника РСП ПМОП «Беркут» з вказаного місця перебування через необхідність надання медичної допомоги;
		- щодо можливоїідентифікації обвинуваченихна вказаніймісцевості тау зазначенийчас через належні їм засоби зв`язку (є обґрунтовані дані припускати їх спільне разом з іншими працівниками РСП ПМОП «Беркут» перебування протягом ранку 20 лютого 2014 року в центральній частині міста Києва, що охоплює вулицю Інститутська, та подальше спільне повернення на місце постійної дислокації);
		- щодо можливоїідентифікації дій ОСОБА_40  із застосуванням вогнепальної зброї в групі із співробітниками РСП ПМОП «Беркут» ранком 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутська, яка обґрунтовується через фото та відео дані фіксації цих подій, а також через показання окремих свідків;
		- щодо результатів проведених експертних досліджень, в тому числі для можливої ідентифікації зброї, яка застосовувалася ранком 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутська, та можливоїпричетності наслідківїї застосуваннядо загибеліта поранення конкретних громадян ранком 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутська в місті Києві (результати окремих з таких досліджень у галузі балістики та судової медицини у своєму взаємозв`язку прямо вказують на застосування у вказаний час та у вказаному місці крім іншого штатної стрілецької зброї РСП ПМОП «Беркут», закріпленої за окремими його співробітниками, в тому числі за обвинуваченими ОСОБА_41 та ОСОБА_42 , що призвело, зокрема, і до загибелі та поранення громадян ранком 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутська в місті Києві);
		- щодо зникнення за наслідками подій 20 лютого 2014 року штатної зброї підрозділу РСП ПМОП «Беркут», закріпленої за його окремими співробітниками, в тому числі за обвинуваченими ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 (дані з цього приводу обґрунтовуються відомостями із службової документації органів внутрішніх справ, показаннями окремих свідків);
		у своїй сукупності є вагомими та здатні переконати неупередженого спостерігача у тому, що обвинувачені ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 могли вчинити поставлені їм у провину особливо тяжкі та тяжкі суспільно небезпечні діяння, пов`язані із насильством над цивільними особами, не вдаючись при цьому у тонкощі кримінально-правової кваліфікації та вирішення питання доведеності їх вини. За таких обставин, гарантії недопущення свавільного тримання під вартою вказаних обвинувачених дотримані, враховуючи при цьому і практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі «нечипорук і йонкало проти України»). 
		Надані стороною захисту результати досліджень експертів за епізодами ЯНІШЕВСЬКОГО, ЗІНЧЕНКА та АМБРОСЬКІНА в контексті заявлених клопотань не спростовують наведених висновків суду, оскільки вказують лише на те, що певні об`єкти непридатні для безспірної ідентифікації. Подані на даному етапі інші докази захисту, а також проведений захистом аналіз окремих доказів обвинувачення дійсно породжують певні сумніви, остаточну оцінку яким суд може надати під час ухвалення судового рішення по суті. Суд вкотре наголошує, що питання допустимості, достатності і безспірності таких доказів вирішується судом при ухваленні вироку (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України). 
		Відтак, суд присяжних для цілей вирішення питання про запобіжні заходи вважає, що прокурором доведено обставини, які й з перебігом часу свідчать про наявність обґрунтованої підозри, повідомленої обвинуваченим ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та ОСОБА_44 .
		Щодо обвинуваченого ОСОБА_39 , то, не зважаючи на подані стороною обвинувачення ідентифікаційні дані щодо його участі у подіях на вулиці Інститутська ранком 20 лютого 2014 року в складі озброєного підрозділу РСП ПМОП «Беркут», на протязі тривалого часу прокурором не подано вагомих доказів, які могли б переконати об`єктивного спостерігача у тому, що конкретно ОСОБА_17 міг вчинити поставлені йому у провину особливо тяжкі суспільно небезпечні діяння, пов`язані із насильством над цивільними особами. Досліджені під час судового провадження докази, в тому числі, результати проведених експертних досліджень, матеріали фото та відео фіксації подій, отримані безпосередньо в судовому засіданні показання потерпілих, свідків, у своїй сукупності вказаних даних не доводять. Зокрема, встановлено, що закріплена за ним штатна вогнепальна зброя в наявності і була предметом ретельного експертного дослідження, натомість, не здобуто і не подано до суду жодних даних про причетність ОСОБА_39 до її застосування на ураження 20 лютого 2014 року стосовно будь-яких осіб, як і не подано будь-яких слідів влучення куль чи їх елементів внаслідок застосування закріпленої за цією особою зброї взагалі.
		Приймаючи попередні рішення щодо продовження заходів забезпечення, суд присяжних, уникаючи прийняття рішень на підставісуб`єктивних припущень, брав до уваги те, що не була завершена перевірка ідентифікаційних даних щодо всіх обвинувачених експертним шляхом (Ухвала від 20 грудня 2018 року, 14 лютого, 11 квітня 2019 року). Зокрема, суд наголошував, що досліджені докази містили протиріччя, які породжували сумніви, тому для їх усунення проводиться комісійне експертне балістичне дослідження (Ухвала від 03 квітня, 12 липня та 28 серпня 2018 року тощо).
		На даний час судом одержано висновок комісійної експертизи зброї та слідів її використання № 12727; 21032/16-31; 19/8/2-197-СЕ/16 від 25 квітня 2019 року, який за клопотанням сторони захисту взято судом до уваги в контексті вирішення питання про доцільність продовження заходів забезпечення. За цим висновком перевірка ідентифікаційних даних щодо обвинувачених експертним шляхом завершена і щодо обвинуваченого ОСОБА_39 нових даних також не отримано.
		Відтак, на місці злочину слідів застосування вогнепальної зброї, яка була закріплена за співробітником РСП ПМОП «Беркут» ОСОБА_45 , не виявлено ані під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду і можливості для цього вичерпані. Так само відсутні будь-які нові дані на спростування таких висновків суду і за результатами виконання стороною обвинувачення судового доручення на проведення слідчого експерименту, виконання якого тривало майже рік і можливості якого протягом повного зимового періоду 2017/2018 років були унікальними.
		З огляду на викладене, суд присяжних для цілей вирішення питання про запобіжні заходи вважає, що прокурором доведено обставини, які з перебігом часу свідчать про наявність значно меншої за обсягом обґрунтованої підозри, повідомленої обвинуваченому ОСОБА_37 , оскільки прокурором не доведено обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, повідомленої ОСОБА_37 у вчиненні особливо тяжких насильницьких злочинів - умисних вбивств та замахів на такі вбивства, отже наявна підозра штучно обтяжена вказаним обвинуваченням.
		Суд присяжних постійно наголошував, що продовжуючи тримання під вартою обвинуваченим, застосовує таке обмеження їх права на свободу, виходячи з потреб даного судового розгляду, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи (Ухвала від 14 квітня 2016 року).
		Не зважаючи на кваліфікацію дій обвинувачених за ст. 258 КК України, суд присяжних під час вирішення питання про доцільність продовження їм запобіжного заходу послідовно дотримувався принципу постановлення мотивованих ухвал і відмовлявся від формальних посилань на положення ч. 5 ст. 176 КПК України (Ухвала від 25 квітня 2017 року). Вказана норма згадується в ухвалах суду лише в контексті мотивування неможливості призначення застави (Ухвала від 09 червня 2016 року та інші).
		Відтак, рішення Конституційного Суду України від 25 червня 2019 року № 7-р/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення ч. 5 ст. 176 КПК України (справа № 3-68/2018 (3846/17, 2452/18, 3657/18, 347/19) не впливає на раніше сформовану правову позицію суду присяжних у даній справі.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслював, що тримання особи під вартою може бути виправдано, якщо цього вимагають інтереси суспільства, оцінюючи які, суд у даному випадку бере до уваги всі фактори, які мають відношення до даної справи, у їх взаємозв`язку, а саме: характер (обставини) і тяжкість злочинів; обґрунтованість оголошеної підозри у їх вчиненні; ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; покарання, яке може буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя обвинуваченого, його зв`язки з суспільством.
		На даний час, з урахуванням наведених обставин, переконливість попередніх за часом доводів суду присяжних щодо обвинуваченого ОСОБА_39 зменшилася, що вимагає перегляду обґрунтованості тимчасового запобіжного заходу щодо цієї особи. Установлений законом строк чинності попередніх ухвал суду є додатковим відображенням цієї закономірності.
		Необхідність дотримання балансу інтересів, принципу співрозмірності та відчуття справедливості явно вимагають перегляду обсягу процесуальних обмежень, застосованих до теперішнього часу у найсуворіших формах до обвинуваченого ОСОБА_50 .
		Щодо ризиків (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України).
		Суд присяжних вважає, що продовжує залишатися реальним ризик того, що кожний з обвинувачених, опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Фактичні обставини, якими суд раніше обґрунтовував існування такого ризику, своєї актуальності не втратили.
		Зокрема, такими обставинами суд присяжних визнавав і визнає: характер групових протиправних дій, в яких вказані особи обвинувачуються, та тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання їх винуватими у злочинах (Ухвала від 03 серпня 2015 року); ухилення від слідства та суду інших осіб, які також підозрюються у вчиненні згаданих групових дій і на даний час переховуються на території іншої держави, отримавши в надзвичайно стислі строки її громадянство (Ухвала від 02 серпня 2016 року, 17 січня 2017 року).
		Результати проведених процесуальних дій тільки підвищують існування такого ризику, оскільки додатково змістовно наповнюють згадані фактичні обставини, які його обґрунтовують. Так, як встановлено дослідженими судом фото та відео матеріалами, правоохоронці, у причетності до дій яких обвинувачуються всі обвинувачені, використовували штатні засоби обмеження ідентифікації (балаклави тощо). Тривалість судового розгляду засвідчила, що використання цієї обставини втратила мету захисту законних інтересів обвинувачених як працівників певного підрозділу спеціального призначення та вийшла за межі реалізації ними права відмови від самовикриття, оскільки на її основі приховуються дані про інших учасників подій. Звісно відмова обвинуваченого свідчити є його правом, проте така поведінка не може бути використана і для спростовування доводів прокурора про наявний ризик переховування.
		У цьому зв`язку ухилення від слідства та суду інших осіб з числа співробітників РСП ПМОП «Беркут», які також підозрюються у вчиненні згаданих групових дій, не є сторонньою подією. До того ж, таке ухилення цих осіб з часом набуло тільки масового, системного та організованого характеру.
		Оцінюючи твердження захисту про безпідставність врахування поведінки третіх осіб під час вирішення питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд сформулював правову позицію, за якою факт ухилення від слідства ймовірних співчучасників злочинів, які опинилися на волі, впливає на оцінку реальності настання ризику переховування, запобігання якому і є метою застосування запобіжних заходів (Ухвала від 24 вересня 2015 року). При цьому, таку поведінку співучасників під час оцінки вказаного ризику з боку конкретних обвинувачених суд не визнав автоматично вирішальною, а взяв до уваги лише в сукупності з іншими обставинами, які ґрунтуються на особистій ситуації обвинувачених, дії яких тривалий час були поєднані з такими співучасниками спільним виконанням службових завдань, в тому числі поєднаних з ризиком для життя, в умовах фактично військового колективу (Ухвала від 17 січня 2017 року). Ці особливості даного провадження залишаються актуальними в контексті обов`язку суду забезпечити оперативність судового розгляду.
		Важко не погодитися із стороною захисту, що тяжкість покарання, яке загрожує, не може бути самодостатньою підставою для продовження найбільш суворого запобіжного заходу, більш того, з часом взагалі втрачає своє значення, проте суд таку обставину розглядає лише у сукупності з іншими і на цьому постійно наголошує (Ухвала від 25 квітня 2017 року).
		Обстановка вчинення злочину може впливати на кримінально-правову кваліфікацію діяння, проте не нівелює значення ризику, який суд вважає встановленим (Ухвала від 26 вересня 2017 року).
		Разом з тим, суд бере до уваги і те, що ОСОБА_17 не обвинувачується у тому, що приховував сліди злочину, встановлено, що закріплена за ним штатна вогнепальна зброя в наявності.
		Відтак, суд присяжних вважає доведеним те, що стосовного кожного обвинуваченого, хоча стосовно ОСОБА_50 з наведених вище підстав і у значно меншому обсязі, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування).
		Згадавши про інші ризики як другорядні, суд присяжних з часом перестав їх згадувати через втрату ними актуальності (Ухвала від 17 січня 2017 року), а нова згадка про ці ризики прокурором як на існуючі не підтверджена жодними новими даними.
		Оцінка достатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
		З цією метою, перш за все, суд присяжних приймає до уваги на виконання вимог ст. 178 КПК України дані про особу кожного з обвинувачених окремо. Зокрема, всі обвинувачені відсторонені від посади, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не мають утриманців, хоча ОСОБА_14 є одруженим, ОСОБА_15 проживав в місті Києві без реєстрації свого місця проживання, має реєстрацію мешканця іншої області України, ОСОБА_14 зареєстрований в місті Києві в гуртожитку, є мешканцем іншої області, відтак їх соціальні зв`язки за місцем фактичного проживання не можна визнати стійкими. Дійсно, стійкі соціальні зв`язки, статус ОСОБА_40 та ОСОБА_51 як учасників бойових дій (АТО) є тими даними, які суд приймає до уваги при вирішенні питання про необхідний та допустимий обсяг обмеження прав вказаних громадян для цілей даного провадження.
		Натомість, суд присяжних, приймаючи до уваги встановлені дані про особу вказаних обвинувачених, в тому числі і щодо стану їх здоров`я, соціальні зв`язки, вік, попередні позитивні характеристики, їх добросовісну процесуальну поведінку, оцінює їх виключно у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, які випливають з обсягу висунутого всім їм обвинувачення, ступеня наявного ризику щодо кожного з них окремо, а тому ці дані не є такими, що збільшують довіру до вказаних осіб на стільки, щоб ризик переховування з їх боку на даний час вважати менш значущим.
		Суд послідовно вважає, що кожний сторонній спостерігач, не зважаючи на свої політичні уподобання, безсумнівно має бути переконаний у тому, що суд вжив всі можливі передбачені законом заходи для того, щоб завершення даного судового процесу не поставити під будь-яку загрозу (Ухвала від 24 жовтня 2018 року). Наявність такої у випадку звільнення з під варти обвинувачених ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_40 та ОСОБА_51 є надмірно високою.
		Суд також приймає до уваги абсолютно позитивні за своїм підсумком дані про особу ОСОБА_39 , які детально викладені в попередніх судових рішеннях з аналогічного питання і на даний час не змінилися, його стійкі соціальні зв`язки, добросовісну процесуальну поведінку в суді, факт отримання ним тілесних ушкоджень під час масової акції протесту на початку 2014 року, а також те, що він після подій 20 лютого 2014 року до моменту його затримання протягом більше року не здійснював жодних спроб ухилитися від слідства, не може залишатися поза увагою суду і строк його перебування під вартою, який перевищує чотири роки, що з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного Суду (справа №663/537/17, провадження №13-31кс18) прирівнюється до відбуття вже більше ніж восьми років позбавлення волі.
		В частині, що стосується ОСОБА_39 , будучи послідовно об`єктивним та неупередженим у своїх оцінках, суд присяжних не може залишити поза увагою і загально відомі приклади іншої характерної поведінки третіх осіб, які також підозрюються (обвинувачуються) у справах такої категорії, хоча і за менш тяжким обвинуваченням, зокрема і з числа працівників ПМОП «Беркут». У випадку з такими особами запобіжні заходи, не пов`язані із триманням під вартою, виявилися достатніми для забезпечення виконання ними своїх процесуальних обов`язків.
		До того ж сторона обвинувачення не довела обставини, які свідчать про недостатність застосування до обвинуваченого ОСОБА_39 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику ухилення з його боку (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України). Подане до суду клопотання щодо цієї особи майже ідентичне за змістом з такими клопотаннями щодо інших обвинувачених, а це з наведених вище підстав втратило свою актуальність.
		За сукупності наведених вище обставин, суд вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо обвинувачених ОСОБА_40 , ОСОБА_53 , ОСОБА_51 та ОСОБА_52 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, таким чином задовольнити в цій частині клопотання прокурора і повністю відмовити в задоволенні клопотань захисту, оскільки відсутні підстави вважати, що всі інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі й домашній арешт, враховуючи наявний ризик переховування, можуть на даному етапі забезпечити виконання вказаними обвинуваченими процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, відтак бути пропорційними для досягнення такої мети застосування запобіжного заходу, як допровадження обвинувачених до компетентного судового органу.
		Суд, керуючись правилами ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення розміру застави всім обвинуваченим.
		Крім того, суд вважає за необхідне замінити раніше обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_39 запобіжний захід у вигляді взяття під варту на більш м`який  цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, таким чином відмовити в задоволенні клопотання прокурора в цій частині, а клопотання захисту  задовольнити частково, оскільки є підстави вважати, що вказаний (менш суворий) запобіжний захід може забезпечити виконання вказаним обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
		Як вбачається з реєстрів матеріалів досудового розслідування (Розділ ІІІ п. 8, 14, а також Розділ ІІІ п. 161, 194, 213), ОСОБА_15 був затриманий 03 квітня 2014 року о 03 год 30 хв, ОСОБА_14 - 03 квітня 2014 року о 03 год 33 хв. Як видно з реєстрів матеріалів досудового розслідування (Розділ ІІІ п. 8, 14), ОСОБА_16 був затриманий 23 лютого 2015 року о 08 год 00 хв, ОСОБА_17 - 23 лютого 2015 року о 08 год 00 хв., а ОСОБА_18 - 26 червня 2015 року о 14 год 10 хв.
		Враховуючи викладене, керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 (справа № 3-208/2018(2402/18), ст. ст. 177, 178, 181-183, 197, 201, 205, 331, 339, 369-372 КПК України, ст. ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд присяжних, -
		У Х В А Л И В:
		Клопотання захисту обвинувачених ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_51 та ОСОБА_40 про скасування раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою  залишити без задоволення.
		Клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_51 та ОСОБА_40  задовольнити.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_52  ТРИМАННЯ ПІДВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської обл., під вартою на 60 днів, тобто включно по 14 вересня 2019 року (до 03 год 33 хв).
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_53  ТРИМАННЯ ПІДВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ніжин Чернігівської обл., під вартою на 60 днів, тобто включно по 14 вересня 2019 року (до 03 год 30 хв).
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_51  ТРИМАННЯ ПІДВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві, під вартою на 60 днів, тобто включно по 14 вересня 2019 року (до 08 год 00 хв).
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_40  ТРИМАННЯ ПІДВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Києві, під вартою на 60 днів, тобто включно по 14 вересня 2019 року (до 14 год 10 хв).
		Утримувати ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_16 та ОСОБА_40 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
		Клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_39  залишити без задоволення.
		Клопотання захисту обвинуваченого ОСОБА_39 про скасування раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою  задовольнити частково.
		Змінити раніше обраний запобіжний захід щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4  ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ на ЦІЛОДОБОВИЙ ДОМАШНІЙ АРЕШТ з носінням електронного засобу контролю строком на два місяці, тобто включно по 16 вересня 2019 року.
		Покласти строком на два місяці на обвинуваченого  ОСОБА_54  такі обов`язки:
		- не відлучатися із населеного пункту та адреси, за якою він зареєстрований та проживає, а саме: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
		-повідомляти суд про намір змінити своє місце проживання;
		- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;
		- утримуватися від спілкування в будь-який спосіб зі свідками в даному кримінальному провадженні;
		- носити електронний засіб контролю.
		Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.
		Звільнити  ОСОБА_54  з-під варти в залі суду негайно.
		Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання відповідному органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого, тобто Дарницькому УП ГУНП в м. Києві.
		Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно.
		Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня постановлення ухвали, а в іншій частині  оскарженню не підлягає.
		 
		ПРИСЯЖНІ:  ОСОБА_55 ,
		 
		ОСОБА_56 ,
		 
		ОСОБА_57 ;
		 
		     СУДДІ:                     ОСОБА_58 ,
		 
		ОСОБА_59

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...