Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2487/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2019. Зареєстровано: 18.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2019.
Дата набрання законної сили: 17.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/17508/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 липня 2019 року 
		Київ
		справа №822/2487/16
		адміністративне провадження №К/9901/17508/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -                     Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                                       Бевзенка В.М., 
		                                                                      Шевцової Н.В.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року (суддя - Матущак В.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді - Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області
		про стягнення заборгованості та моральної шкоди, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, у наступному заміненого на Ліквідаційну комісію управління МВС України у Хмельницькій області (далі - Ліквідаційна комісія УМВС), в якому просив: стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26562,51 грн. за період з 24.06.2008р. по 21.09.2009р.
		2.          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.06.2008р. він був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ на підставі наказу УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008р. №238 о/с. Позивач оскаржив цей наказ в судовому порядку. На виконання постанови суду від 27.01.2009р., наказом УМВС України в Хмельницькій області від 21.09.2009р. №236 о/с скасовано пункт наказу УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008р. №238 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Зазначає, що у зв`язку із незаконним звільненням його зі служби, у нього виник вимушений прогул, період якого складає з 24.06.2008р. по 21.09.2009р.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.          Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2008р. по 21.09.2009р. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
		4.          Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5.          Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Ліквідаційна комісія УМВС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвали в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
		6.          Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії УМВС залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року - без змін.
		7.          Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивач вважається поновленим на роботі з моменту прийняття постанови Хмельницьким окружним адміністративним судом від 27.01.2009 року, а термін вимушеного прогулу становить з 01.07.2008 року по 27.01.2009 року, при цьому період з 28.01.2009 року (дата з якої позивач вже повинен був бути поновлений на роботі) до 21.09.2009 року (дати його фактичного поновлення, тобто фактичного виконання рішення суду) не є періодом вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням, а є вимушеним прогулом при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, правовідносини з приводу якого врегульовані статтею 236 КЗпП України, якою не передбачено обмеження у здійсненні виплати заробітку (грошового утримання) будь-яким проміжком або періодом часу, а тому позовні вимоги за цей період задоволені судом першої інстанції правомірно.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		8.          Ліквідаційна комісія УМВС (далі - скаржник) у травні 2017 року звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року.
		9.          В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
		10.          В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій застосовано редакцію п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яка не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Чинною на момент виникнення спірних правовідносин редакцією вказаного пункту було передбачено обмеження періоду виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме не більше як за один рік. Вказує на те, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2009р. у справі №2-а-11931/08/2270/0 не була звернута до негайного виконання. Також позивач не звертався з позовними вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
		11.          Крім того, скаржник посилається на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду. При цьому вважає, що приписи статті 233 КзпП України не розповсюджуються на спірні правовідносини.
		12.          Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		13.           ОСОБА_1 24.06.2008р. був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ на підставі наказу УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008 №238 о/с.
		14.          За наслідками оскарження цього наказу в суді, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2009р. позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано наказ УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008р. №238 о/с та поновлено позивача на службі в органах МВС України на посаді оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами, пов`язаними із торгівлею людьми управління УМВС у Хмельницькій.
		15.          Вказана постанова залишена без змін відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009р.  
		16.          10 вересня 2009 року позивачу видано виконавчий лист у справі №2-а-11931/08/2270.
		17.          На виконання постанови суду, відповідно до наказу УМВС України в Хмельницькій області від 21.09.2009 №236 о/с, скасовано пункт наказу УМВС України в Хмельницькій області від 24.06.2008 №238 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		18.          Частина 1 статті 19 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію": Форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
		19.          Стаття 13 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»: оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
		Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
		20.          Частини 1 та 2 статті 94 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію»: поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
		21.          Пункт 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР  від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114): у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
		У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		22.          Підпункт 3.5.2 пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС 31.12.2007р. №499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція №499): особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені.
		23.          Частини 1-3 статті 99 КАС України: адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. <...>
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		24.          Стаття 98 Кодексу законів про працю України: оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
		25.          Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		26.          Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		27.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		28.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		29.          В аспекті спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано в законодавстві, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу охоплюється застосованим в частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
		30.          Отже, доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими.
		31.          Враховуючи те, що у справі №2-а-11931/08/2270/8 не вирішувалося питання про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд вважає правильним розгляд в межах цієї справи питання про наявність у позивача права на ці суми за період з моменту незаконного звільнення до фактичного поновлення на посаді.
		32.          За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		33.          Аналіз  пункту 24 Положення №114 дає підстави дійти висновку, що на момент виникнення спірних відносин та поновлення позивача на роботі законодавством, яке регулює спірні відносини, було установлено обмеження у відшкодуванні заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного року.
		34.          При цьому, посилання судів на приписи пункту 24 Положення №114, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1137 від 05.12.2012р., є помилковим, оскільки ОСОБА_1 був поновлений на роботі і, відповідно, набув право на грошове забезпечення за час вимушеного прогулу до зміни правового регулювання спірних правовідносин.
		35.          Проте, вказане обмеження встановлено щодо вимушеного прогулу за час до прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про поновлення на службі. Тобто, у цьому випадку, до прийняття судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Вказане обмеження не розповсюджується на період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. А зі змісту пп.3.5.2 п.3.5 розділу ІІІ Інструкціі №499 випливає, що грошове забезпечення за час вимушеного прогулу має бути виплачене по день фактичного поновлення. Тобто, за період з моменту прийняття судом рішення про поновлення на роботі до його фактичного поновлення особа має право на грошове забезпечення за час вимушеного прогулу без часового обмеження.
		36.          Доводи касаційної скарги щодо того, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.01.2009р. у справі №2-а-11931/08/2270/0 не була звернута до негайного виконання, - не впливає на наявність у ОСОБА_1 права на  грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
		37.          Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		38.          Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		39.          З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		40.          Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		41.          Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
		42.          Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року  - залишити без змін.
		43.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідач                                                                      Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                           В.М. Бевзенко 
		                                                                                            Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...