Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/46/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2019. Зареєстровано: 18.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2019.
Дата набрання законної сили: 17.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/15928/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 липня 2019 року 
		Київ
		справа №640/46/19
		касаційне провадження №К/9901/15928/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Олендера І.Я.,  Шипуліної Т.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКО ГРУП» (далі - Товариства) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2019 (суддя Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Белова Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКО ГРУП» до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		30.12.2018 Товариство звернулось до суду із позовом до ДФС України, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 659198/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 18.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 14 від 18.03.2018 датою її фактичного надходження - 18.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 659199/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 15 від 18.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 18.03.2018 датою її фактичного надходження - 18.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 659200/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 18.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 16 від 18.03.2018 датою її фактичного надходження - 18.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 659201/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 18.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 17 від 18.03.2018 датою її фактичного надходження - 18.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 659196/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 21.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 21.03.2018 датою її фактичного надходження - 21.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 659197/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 21.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 19 від 21.03.2018 датою її фактичного надходження - 21.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 659202/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 21.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 20 від 21.03.2018 датою її фактичного надходження - 21.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 659203/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 21 від 21.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 21 від 25.03.2018 датою її фактичного надходження - 25.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 659204/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 28.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 22 від 28.03.2018 датою її фактичного надходження - 28.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661392/39379439 від 20.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 23 від 28.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 23 від 28.03.2018 датою її фактичного надходження - 28.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661393/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 26 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 26 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661394/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 31 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 31 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661395/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 32 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 32 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661396/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 33 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 33 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661396/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 33 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 33 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661397/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 34 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 34 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661398/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 35 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 35 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 673323/39379439 від 02.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 36 від 31.03.2018; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 36 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 673322/39379439 від 02.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 37 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 37 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661399/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 40 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 40 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661400/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 41 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 41 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661401/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 42 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 42 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661402/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 43 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 43 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661403/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 44 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 44 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 663509/39379439 від 24.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 45 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 45 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018; визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України № 661404/39379439 від 23.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 46 від 31.03.2018; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 46 від 31.03.2018 датою її фактичного надходження - 31.03.2018.
		 
		Також, Товариство подало заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яку обґрунтувало тим, що: вмотивовані рішення за поданими Товариством скаргами на вказані вище рішення комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкових накладних  не були надіслані Товариству протягом 10-денного строку, з огляду на що Товариство вважало, що всі його скарги були повністю задоволені, тоді як про існування рішень комісії ДФС України від 03.05.2018, від 04.05.2018 та від 07.05.2018 про залишення скарг Товариства без задоволення позивач дізнався з листа ДФС України від 06.07.2018 № 22722/6/99-99-11-04-15, наданого у відповідь на його звернення щодо результату розгляду скарг.
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 20.02.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019, повернув позовну заяву Товариства на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що оскільки Товариство скористалось своїм правом на оскарження рішень контролюючого органу в адміністративному порядку та з урахуванням того, що про прийняті ДФС України рішення про залишення скарг Товариства без розгляду позивачу стало відомо з листа відповідача від 06.07.2018 то, відповідно, тримісячний строк для звернення до суду з даним позовом закінчився у жовтні 2018 року, тоді як Товариство звернулось до суду лише 30.12.2018. Також, суд апеляційної інстанції відзначив, що визначення Кодексом адміністративного судочинства України спеціального процесуального строку звернення з позовною заявою у разі використання позивачем процедури досудового оскарження не суперечить приписам Податкового кодексу України, зокрема, пункту 56.18 статті 15 та статті 102, а встановлює чіткий порядок звернення до суджу за наявності конкретних обставин.  
		 
		Товариство оскаржило зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 10.06.2019 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. 
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме - пукнту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України, статіт 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що строк звернення платника податків до суду із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (який становить 1095 днів із дня отримання такого рішення) незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове вирішення спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.    
		 
		ДФС України не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.06.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 25.06.2019.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Товариства та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.  
		 
		Згідно з положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		 
		Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		 
		Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		 
		Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
		 
		Нормою, що регулює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
		 
		Пунктом 56.23 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей: скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим; якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
		 
		Відповідно до абзаців 1-3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
		 
		Статтею 102 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).
		 
		Таким чином, вказані вище положення Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачають, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.
		 
		У той же час, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
		 
		Аналіз пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що ці норми по різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу, тобто існує колізія норм.
		 
		Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		 
		За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Окружний адміністративний суд міста Києва, постановивши ухвалу від 20.02.2019 про повернення позовної заяви Товариства, та Шостий апеляційний адміністративний суд, ухваливши постанову від 19.04.2019 про залишення рішення суду першої інстанції без змін, порушили норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з цим рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із передачею справи для продовження розгляду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		 
		Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а на ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 підлягають скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		 
		Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНКО ГРУП» задовольнити.
		 
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді Верховного Суду                                                                       Л.І. Бившева
		 
		                                                                                                     І.Я.Олендер 
		 
		                                                                                                    Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...