Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/22444/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2019. Зареєстровано: 18.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2019.
Дата набрання законної сили: 16.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/4815/873/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 липня 2019 року
		м. Рівне
		 
		Справа № 569/22444/18
		Провадження № 22-ц/4815/873/19
		 
		Головуючий у Рівненському міському суді: 
		суддя Харечко С.П.
		Рішення суду першої інстанції
		ухвалено о 12 год. 07 хв. 04.04.2019
		року у м. Рівне Рівненської області 
		Повний текст рішення складено: 09.04.2019.
		 
		Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючий: суддя Хилевич С.В. 
		судді: Шимків С.С., Ковальчук Н.М.
		секретар судового засідання: Пиляй І.С.
		 
		учасники справи: 
		позивач: ОСОБА_1 ;
		відповідач: Комунальне автотранспортне підприємство "1728";
		 
		представники учасників справи:
		позивача - ОСОБА_2 ;
		відповідача - Гурина Алла Олександрівна , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 квітня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального автотранспортного підприємства "1728" про встановлення факту перебування в трудових відносинах,
		в с т а н о в и в:
		У листопаді 2018 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Комунального автотранспортного підприємства "1728" (далі - КАТП "1728")про встановлення факту перебування в трудових відносинах. Вимоги мотивовано тим, що на підставі цивільно-правового договору №4\1 від 24.10.2018 протягом часу з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року вона виконувала роботи з догляду за тваринами. Відносини між сторонами припинено через звільнення, про що відповідач її повідомив в усній формі. Вважає, що фактично вона виконувала обов`язки згідно з трудовим договором, хоча його де-юре між сторонами укладено не було. Фактом перебування у трудових відносинах, на її думку, є виконання певних видів робіт, а саме забезпечення утримання в належній чистоті інвентарю та приміщень, де знаходяться тварини; забезпечення за вказівкою лікаря проведення лікувального режиму та лікування тварин під час їх хвороби; готування кормів та їжі, годування, напування і чистка тварин за встановленим керівником графіком. При цьому виконання зазначених робіт здійснювалося відповідно до графіка чергувань в нічний час, святкові та неробочі дні і за своїм змістом є виконанням трудових обов`язків на підставі трудового договору, а не цивільно-правового.
		Ухвалою Рівненського міського суду від 04 грудня 2018 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано ОСОБА_1 десятиденний строк з дня її вручення для усунення наведених в ухвалі недоліків.
		Ухвалою Рівненського міського суду від 27 грудня 2018 року прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за зазначеним позовом ОСОБА_1 , розпочато підготовче провадження у справі та призначено місце, дату і час його проведення. 
		У поданому в січні 2019 року відзиві КАТП "1728", вважаючи позовну заяву недоведеною і необґрунтованою, просить відмовити в її задоволенні. Зазначає про правила ч. 1 ст. 60 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як позивачем їх додержано не було. Оскільки між сторонами укладено в письмовій формі цивільно-правовий договір і ОСОБА_1 виконувала свої обов`язки відповідно до його умов, тому вважає відсутніми підстави стверджувати про існування між ними трудових правовідносин.
		Рішенням Рівненського міського суду від 04 квітня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в позові до КАТП "1728" про встановлення факту перебування у трудових відносинах.
		У поданій апеляційній скарзі позивач, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, покликалася на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		На її обґрунтування зазначалося про недодержання судом вимог ст.ст. 2, 265 ЦПК України, якими регулюються засади цивільного судочинства та форма і зміст рішення суду. Вважає, що суд порушив ї право на подання доказів, чим порушив принципи рівності прав учасників справи та змагальності сторін. У мотивувальній частині рішення суд не дав правової оцінки обставинам справи, не навів мотивів, з яких він вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, залишив без уваги умови договору про здійснення саме трудової функції в діяльності підприємства. При цьому цивільно-правовим договором №4\1 від 24 жовтня 2018 року не вказано про кінцевий результат роботи виконавця на користь замовника, не встановлено обсягу виконуваної роботи, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних та якісних характеристик.
		Також при ухваленні рішення суд не дав належної оцінки тим поясненням позивача, що відповідач забезпечений іншим житлом та проживає разом зі своєю сім`єю в ньому. 
		Крім того, не враховано положень ч. 4 ст. 24 КЗпП України, якими передбачено визнання трудового договору укладеним тоді, коли працівника фактично допущено до роботи.
		Зважаючи на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. 
		Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.
		Як правильно з`ясовано судом попередньої інстанції, 24 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 (виконавець) та КАТП "1728" (замовник) укладено цивільно-правовий договір, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання робітника з догляду за тваринами в притулку. Виконавець зобов`язався виконувати роботу на свій ризик та самостійно. Правовідносини, що виникають з цього договору, регулюються цивільним законодавством України і на них не поширюється дія трудового законодавства. Замовник зобов`язався своєчасно прийняти та оплатити виконану виконавцем роботу. Замовник забезпечив виконавця усім необхідним для виконання робіт, передбачених цим договором. Виконавець та замовник встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (пункти 1.1-1.3, 1.4-1.6).
		Підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем, є підписаний Акт приймання виконаних робіт. За виконану роботу в термін до 25 числа місяця, що слідує за розрахунковим, замовник сплачує виконавцеві винагороду в сумі 3 949, 45 гривень з утриманням обов`язкових податків та платежів (пункти 2.1, 2.3).
		Термін дії договору склав час із 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року (пункт 7.1).
		Сторонами не заперечується, що даний договір підписано ними добровільно, зафіксовані в правочині умови зрозумілі обом і додаткових положень до договору ними не висувалося. З Акту №1 приймання-передачі робіт згідно з цивільно-правовим договором №4\1 від 24.10.2018, складеного у м. Рівне 25 жовтня 2018 року, видно, що замовником на користь ОСОБА_1 за виконання робіт з догляду за тваринами сплачено 3 949, 95 гривень. Цей Акт засвідчено підписами сторін і печаткою КАТП "1728". 
		Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання прав і обов`язків, що мали місце між ними за час з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року, такими, що випливають з трудового договору, а тому з огляду на це позивач звернулася до суду з вимогою встановити факт її перебування в трудових відносинах із КАТП "1728". 
		Повно і правильно з`ясувавши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та встановивши, що при вирішенні спору до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано відмовив їй у задоволенні позову. 
		Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного цивільного суду, що висловлена у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 127\21595\16-ц, вказує, що відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		У статті 626 ЦК України визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.
		Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і в разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
		Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
		Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує роботу і виконує її на власний ризик. 
		Трудовий договір - це угода щодо здійснення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. 
		Предметом трудового договору є, власне, праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Приходячи до переконання про необґрунтованість апеляційної скарги, апеляційний суд бере до уваги правильність висновку суду попередньої інстанції про те, що правовідносини між сторонами виникли саме з цивільно-правового правочину. Про цей факт свідчать як умови самого договору, так і обставини, які вказують про його виконання - складання сторонами 25 жовтня 2018 року Акту приймання-передачі робіт з догляду за тваринами. 
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		В контексті положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних справ або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Тому міським судом з урахуванням обставин справи та вимог закону зроблено правильний висновок, що спірні правовідносини між сторонами є правами та обов`язками, що виникли з договору про надання послуг, а не з трудового договору. 
		Щодо доводів апеляційної скарги про чинність правил ч. 4 ст. 24 КЗпП України, якими регулюються питання визнання укладеним трудового договору і тоді, коли працівника фактично, без видачі наказу чи розпорядження, допущено до роботи, то колегія суддів з ними погодитися не може.
		Так, зазначену правову норму виключено на підставі Закону України №77-VIII від 28.12.2014. Між тим, спірні правовідносини існували між сторонами протягом часу з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року, тобто вже після того, коли дія ч. 4 ст. 24 КЗпП України, на яку посилається позивач, втратила чинність. Тому відповідно до принципу дії закону в часі, просторі і щодо кола осіб ця вимога закону застосованою бути не може.
		Не заслуговують на увагу і є необґрунтованими аргументи ОСОБА_1 про помилковість застосування норм матеріального права, оскільки спростовуються правильністю висновків суду. 
		Апеляційний суд не згоден і з покликаннями про недодержання норм процесуального права судом.
		Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Частина третя цієї статті містить повний і вичерпний перелік випадків, які є безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		Між тим, будь-яких доказів про існування таких процесуально-правових дефектів, які спонукали би до хибного розв`язання цивільно-правового спору відповідачем надано не було, матеріали справи не містять, а колегією суддів їх здобуто не було. 
		Незрозумілими для апеляційного суду і такими, що не заслуговують на увагу, є твердження автора апеляційної скарги про забезпечення відповідача житловим приміщенням та проживання там разом зі своєю сім`єю. Так, правовідносини, котрі вирішуються, жодним чином не стосуються житлового спору і не пов`язані з сімейними правами та обов`язками. 
		Решта доводів апеляційної скарги відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, адже не вказують про наявність мотивів для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
		Понесені і документально підтверджені витрати на оплату судового збору та на правничу допомогу в силу правил ст. 141 ЦПК України поверненню на користь ОСОБА_1 не підлягають з огляду на неможливість задоволення її вимог.
		Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні свого рішення.
		Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 квітня 2019 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий :                                                         С.В. Хилевич
		 
		Судді:                                                                 Н.М.Ковальчук                
		 
		С.С.Шимків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...