Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/2586/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; нотаріату.
Надіслано судом: 18.07.2019. Зареєстровано: 19.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову
		18 липня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/2586/19
		Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши заяву приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталії Юріївни про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталії Юріївни до Міністерства юстиції України, треті особи: Нотаріальна палата України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 
		 17 липня 2019 року приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталія Юріївна звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, треті особи: Нотаріальна палата України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 31.05.2019 №1661/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталії Юріївни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно". 
		При цьому, разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 31.05.2019 №1661/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталії Юріївни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" до набрання законної сили рішенням у даній справі. 
		В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначила, що чинність наказу Міністерства юстиції України від 31.05.2019 №1661/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталії Юріївни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" до вирішення в судовому порядку спору щодо його правомірності та обґрунтованості унеможливлює повноцінне виконання позивачем своєї роботи, негативно відображається на правах та інтересах третіх осіб, а також впливає на ділову репутацію та доходи ініціатора звернення.
		Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		Беручи до уваги положення частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
		Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
		Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст. 150-158 КАС України 
		Відповідно до ч. 1, 2 зазначеної статті суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
		Згідно із пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		Клопотання про забезпечення позову позивач мотивує тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та її інтересам, а також правам, свободам та інтересам третіх осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також вказує, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		Істотну небезпеку заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам позивач вбачає у тому, що не маючи можливості працювати з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (надалі по тексту - Реєстр) як приватний нотаріус - реєстратор, вона буде позбавлена можливості повноцінно здійснювати професійну діяльність, що негативно відобразиться як на її доходах, так і на діловій репутації. Таким блокуванням вона поставлена у нерівне становище порівняно з іншими нотаріусами. Вважала блокування її доступу до Реєстру видом дисциплінарного стягнення, застосування якого до приватного нотаріуса відповідачем, з яким вона не перебуває у відносинах підпорядкованості, є протиправним. 
		Також вказувала, що неможливість здійснювати повноцінну нотаріальну діяльність спричинить негативні наслідки у вигляді майнових втрат для неї - витрати на оренду займаного приміщення, які не будуть компенсовані внаслідок втрати доходу; негативні наслідки у вигляді зменшення сплачуваних нею до бюджету платежів та відсутності можливості виплачувати заробітну плату найманому персоналу. 
		Інші негативні наслідки у випадку незабезпечення адміністративного позову позивач вважала можливими для третіх осіб - своїх клієнтів, оскільки вона не має змоги закінчити роботу з уже прийнятими заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, крім того не має змоги завершити нотаріальні дії у значній кількості відкритих справ.
		Крім того, позивач посилалася на те, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких вона просить, не суперечать критеріям забезпечення ефективного правосуддя, що визначені Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року. 
		Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення - позовних вимог. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача. Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та не впливати на права, свободи та інтереси інших осіб.
		Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності істотної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам.
		Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Нотаріуси як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, належать до категорії самозайнятих осіб. Згідно зі ст.32 Закону України "Про нотаріат", приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України. 
		З огляду на зазначене, шляхом видачі оскаржуваного Наказу позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у позивача є зобов`язання перед державою у вигляді сплати податків, незважаючи на фактичне зупинення його діяльності. 
		Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 826/15847/17. 
		Крім того, на утриманні позивача перебуває родина, а саме, двоє малолітніх дітей:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, зокрема праву на працю, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. 
		Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, що полягають у спричиненні шкоди діловій та професійній репутації позивача, для виправлення яких їй буде необхідно докласти значних зусиль. Також суд зважає на настання негативних наслідків чинності спірного рішення для осіб, які звернулись до позивача як до нотаріуса із заявами, за якими позивачем наразі відкриті відповідні спадкові справи. 
		Отже, заходи забезпечення позову відповідають предмету позову та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням по суті у цій адміністративній справі. 
		Суд також погоджується з доводами позивача щодо ускладненості відновлення його прав та інтересів у випадку можливого задоволення позову. Очевидним вбачається обмеження позивача у можливостях повноцінного здійснення нотаріальної діяльності внаслідок блокування його доступу як приватного нотаріуса до ДРРП, що відповідно потягне за собою зниження його доходів та, відповідно, втрати на ринку відповідних послуг. Внаслідок цього у разі можливого задоволення позову позивач матиме право використовувати механізми відшкодування шкоди, спричиненої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, що, у свою чергу, може потягнути за собою грошові стягнення з Державного бюджету України. 
		Водночас суд зазначає, що оскаржуваний наказ про блокування доступу приватного нотаріуса до ДРРП на три місяці не містить конкретного строку початку такого блокування. Якщо дія наказу буде зупинена, а у подальшому в разі вирішення справи на користь відповідача - поновлена, то повернення юридичної сили наказу потягне за собою ті самі наслідки - блокування доступу приватного нотаріуса до ДРРП на визначений Міністерством юстиції України строк. Обрахунок цього строку буде продовжено з моменту поновлення дії спірного наказу. 
		Приймаючи рішення про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує принципи, зазначені у Рекомендації NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року.
		Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
		Згідно з Рекомендаціями термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.
		У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акта, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.
		Приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
		Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.
		Заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта.
		Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що заходи забезпечення позову відповідають предмету позову та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням по суті у цій справі.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
		За викладених обставин суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного акта. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Заяву приватного нотаріуса приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталії Юріївни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталії Юріївни до Міністерства юстиції України, треті особи: Нотаріальна палата України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
		Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 31.05.2019 №1661/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталії Юріївни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" до набрання законної сили рішенням у справі.
		Допустити ухвалу до негайного виконання.
		Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею. 
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017. 
		Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		 
		СуддяН.Ю. Алєксєєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...