Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/1298/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надіслано судом: 18.07.2019. Зареєстровано: 19.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2019.
Дата набрання законної сили: 09.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 824/1298/18-а 
		 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В. 
		Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 
		09 липня 2019 року
		 
		м. Вінниця
		 
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Гонтарука В. М. 
		суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. , 
		секретар судового засідання: Колісниченко Ю.В.,
		за участю:
		представника позивача: Діденко Тетяни Вікторівни
		представника відповідача: Любимової Коріни Михайлівни
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (повний текст складено 19 березня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		В грудні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
		В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
		03 червня 2019 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.
		Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити.
		Представник позивача щодо вимог апеляційної скарги заперечувала просила суд відмовити в її задоволенні.
		Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивуколегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що 25.05.2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, п.1 ст. 13, п.1 ст.14, п.1 ст. 25 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зі змінами та доповненнями, наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №262 від 17.04.2018р. та направлень, проведена документальна планова перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року. (т.1 а.с.197, 198, 199, 200, 201, 202, 203)
		За результатами перевірки 29.05.2018 року складено акт №65/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.30-44), відповідно до якого виявлені наступні порушення:
		- абз. 1,2, п. 44.1, ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України - не зареєстрована та не надана книга обліку доходів і витрат за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року;
		- пп. 164.1.1, п.164.1, абз. 2 п. 164.1 ст. 164 та п. 177.1, п.177.1, п.177.2, пп. 177.4.1, пп. 177.4.5 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на загальну суму 129284,18 грн., в тому числі за 2015 р. на суму 56796,19 грн., за 2016 р. на суму 39971,94 грн. та за 2017 р. на суму 32516,05 грн.;
		- абз. 1.п.2 ч. 1 ст. 7, п.2 ст.9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донарахованого єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподаткованого доходу на суму доходу (прибутку) в загальній сумі 171498,07 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 84278,63 грн., за 2016 рік в сумі 48854,58 грн. та за 2017 рік в сумі 38364,86 грн.;
		- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 10786,69 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 4746,04 грн., за 2016 рік в сумі 3330,99 грн., за 2017 рік 2709,67 грн.;
		- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 абз. г) п.198.5 ст.198, п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 460574,00 грн., в тому числі за грудень 2015 року в сумі 187019,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 210634,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 62921,00 грн.;
		- п.51.1 ст. 51 Податкового Кодексу України - не подання податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої заробітної плати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) за 1,2,3,4 квартали 2015, 2016, 2017 років;
		- п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п.8.1 Порядку обліку платників податку і зборів самозайнятою особою ОСОБА_1 не повідомлено контролюючий орган за основним місцем обліку платника податків про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводилась діяльність за формою № 20-ОПП. (т.1 а.с. 30-44) 
		08.06.2018 року позивачем подано заперечення на акт №65/24-13-13-04- 18/2459503382 від 29.05.2018року. (т.1 а.с.45-49)
		На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.5, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 р. ІІ Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст.13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №437 від 10.07.2018 року та направлень, проведена документальна позапланова перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року. (т.1 а.с. 205, 207, 208)
		24.07.2018 року на підставі наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №477 продовжено строк проведення документальної позапланової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року. (т.1 а.с.204)
		03.08.2018 року за результатами перевірки складено акт № 101/24-13-13-04-18/2459503382 про результати позапланової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, згідно якого встановлені наступні порушення:
		- абз. 1,2 п.44.1, ст. 44, п.121.1 ст. 121, п.177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України, не зареєстрована та не надана книга обліку доходів і витрат за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. та не надано видаткові накладні, зазначені в товарно  транспортних накладних за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року;
		- пп. 164.1.1., п. 164.1, абз.2 п.164.1 ст. 164 та п.177.1, п.177.2, пп.177.4.1, пп. 177.4.5, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на загальну суму 129284,18 грн., в тому числі за 2015 року на суму 56796,19 грн., за 2016 року на суму 39971,94 грн. та за 2017 року на 32516,05 грн.;
		- абз.1. п.2 ч.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, в результаті чого донарахованого єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподаткованого доходу на суму доходу (прибутку) на загальну суму 171498,07 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 84278,63 грн., за 2016 рік в сумі 48854,58 та за 2017 рік в сумі 38364,86 грн.;
		- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 10786,69 грн. у тому числі за 2015 рік в сумі 4746,04 грн., за 2016 рік в сумі 3330,99 грн. та за 2017 рік в сумі 2709,67 грн.;
		- п.185.1 ст. 185, п. 186.1. ст.186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, абз. г) п.198.5 ст.198, п.189.1 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого донарахованого податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 210634,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 62921,00 грн.;
		- п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України  не подання податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) за 1, 2, 3, 4 квартал 2015-2017 р.р.;
		- п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу, п.8.1 Порядку обліку платників податку і зборів самозайнятою особою ОСОБА_1 не повідомлено контролюючий орган за основним місцем обліку платника податків про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводилась діяльність за формою № 20-ОПП. (т.1 а.с.56-68)
		10.08.2019 року позивачем до ГУ ДФС у Чернівецькій області подано заперечення на акт №101/24-13-13-04-18/2459503382 від 03.08.2018 року. (т.1а.с.69-73)
		22.08.2018 року за результатами розгляду заперечень на акт позапланової перевірки ГУ ДФС у Чернівецькій області надано відповідь (лист № 1661/ФОП/24-13-13-04 від 22.08.18р.), відповідно до якої заперечення позивача залишені без задоволення. (т.1 а.с.74)
		ГУ ДФС у Чернівецькій області на підставі актів документальної планової та документально позапланової перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:
		- 23.08.2018 року податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0013601304, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 193926,27 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 129284,18 грн., та штрафними санкціями 64642,09 грн. (т.2 а.с.33);
		- 23.08.2018 податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0013641304 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 575770, 50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 460574,00 грн., та штрафними санкціями 115143,50 грн. (т.2 а.с.34);
		- 23.08.2018 року повідомлення - рішення форми "Р" №0013631304 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 13483, 36 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 10786,69 грн., та штрафними санкціями 2696,67 грн. (т.2 а.с.35);
		- 23.08.2018 року податкове повідомлення рішення - рішення форми "ПС" №0013661304 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн. (т.2 а.с.36);
		- 23.08.2018 року податкове повідомлення рішення - рішення форми "ПС" № 0013651304 про застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн. (т.2 а.с.37);
		-23.08.2018 року податкове повідомлення рішення - рішення форми "ПС" №0013671304 про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. (т.2 а.с.38);
		За результатами перевірки відповідачем також прийнято:
		- 23.08.2018 року вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013621304 на суму 171498,07 грн. (т.1 а.с.80)
		- 23.08.2018 року рішення № 0013611304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 38891,00 грн. (т.1 а.с.81).
		05.09.2018 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на зазначенні вище рішення контролюючого органу від 23.08.2018 року. (т.1 а.с.82-92.)
		09.10.2018 року Державною фіскальною службою України винесено рішення про результати розгляду скарги, згідно якої винесені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. (т.1. а.с.93-94)
		Вважаючи вказані рішення податкового органу протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755 -VI. (далі - ПК України)
		Щодо доводів апелянта, що позивачем занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 14 126,40 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 4 708,00 гр., за 2016 рік у сумі 4708,80 грн., за 2017 рік у сумі 4708,80 грн., а також щодо неврахування (неприйняття) до уваги посадовими особами відповідача документів, що були надані позивачем в якості додатку до заперечень на акт перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п. 170.1.2 ст.170 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об`єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.
		При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.
		Так, об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, яка визначається за методикою, затвердженою Постановою кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1253 (далі за текстом - Постанова №1253).
		Аналіз наведених вище норм податкового законодавства дає підстави вважати, що у разі коли орган місцевого самоврядування не визначив мінімальної вартості місячної оренди майна та не оприлюднив її до початку звітного податкового року, то об`єкт обкладення податком на доходи фізичних осіб визначається орендарем виходячи з розміру орендної плати, передбаченого в договорі оренди.
		Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм, колегія суддів зазначає, що до оподатковуваного доходу підлягає включенню дохід, визначений сторонами у договорі, але не менше мінімальної вартості орендної плати виключно у випадку коли орган місцевого самоврядування затвердив та оприлюднив до початку звітного року такі розміри з метою оподаткування відповідно до вимог Постанови №1253 та п. 170.1.2 ст.170 ПК України.
		Разом з тим, посадовими особами відповідача всупереч вимогам п.170.1.2 ст.170 ПК України, визначено та включено до оподатковуваного доходу позивача зазначену вище суму від безоплатного користування нежитловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 відповідно до умов договору оренди, укладеного із ФОП ОСОБА_2 .
		В апеляційній скарзі апелянт, як на правомірність прийнятих рішень посилався на Рішення шостої сесії Вижницької районної ради Чернівецької області VII скликання Про управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст Вижницького району від 21 квітня 2016 року №115-6/16, яке на думку податкового органу не може бути застосоване до спірних правовідносин з метою визначення оподатковуваного доходу для визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, оскільки дане рішення, як локальний нормативний акт поширюється виключно на майно спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст району, а також на порядок надання в оренду, позичку (безоплатне користування), саме такого майна. 
		Крім того, згідно із додатком №5 до Рішення №115-6/16, затверджено розмір плати за оренду нерухомого майна у розмірі 1 грн., який застосовується при визначенні орендаря на конкурсних засадах та для окремої категорії орендарів, вичерпний перелік яких наведено в п.3.1, 3.2 додатку №5 до Рішення №115-6/16, і серед переліку таких орендарів немає суб`єктів господарювання приватної форми власності.
		Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи, оскільки вищезазначене рішення поширює свою дії виключно на правовідносини, предметом яких є майно державної та/або комунальної власності, та не застосовується до правовідносин, предметом яких є майно, що належить до приватної власності.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення шостої сесії Вижницької районної ради Чернівецької області VII скликання від 21 квітня 2016 року №115-6/16 Про управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст Вижницького району прийнято - 21 квітня 2016 року, відтак вказаний нормативно правовий акт не може поширюватися на правовідносини, які склались між суб`єктами господарювання до його прийняття, в даному випадку на правовідносини 2015 -2016 років.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення контролюючим органом оподаткованого доходу із мінімального розміру орендного платежу, визначеного органом місцевого самоврядування відповідно до Рішення шостої сесії Вижницької районної ради Чернівецької області VII скликання від 21 квітня 2016 року №115-6/16 Про управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст Вижницького району для майна спільної власності територіальних громад, суперечить вимогам ст. 170 ПК України.
		Водночас, судова колегія зауважує, що під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що згідно Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 03.01.2015р. та акту приймання-передачі до вказаного договору, які позивачем надавалися до перевірки, в користування позивачу передана лише частина нежитлового приміщення у розмірі 103,95 кв.м. Аналогічно і в 2016-2017 роках, згідно п.1.1. Договору №1 від 04.01.2016 р. та актів приймання-передачі (який у відповідності до ст.795 Цивільного кодексу України, є документом, що підтверджує фактичну передачу приміщення в оренду) до нього, в безоплатне користування ФОП ОСОБА_1 передано лише частину нежитлового приміщення площею 103,95 кв.м.
		Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції контролюючий орган помилково при визначенні оподаткованого доходу провів розрахунки виходячи із загальної площі приміщення (392,4 кв.м.), а не його частини - 103,95 кв.м., яка надана в користування на договірних засадах, що зокрема відображено та підтверджено матеріалами справи.
		Відповідно до п.44.7 ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
		Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача про те, що додані до позову документи не відповідають документам та даним обліку, наданим до документальної планової та позапланової перевірки, є безпідставними, оскільки на момент проведення перевірки вказані документи були у розпорядженні контролюючого органу, однак всупереч вимог п.44.7 ст.44 ПК України, такі документи були проігноровані контролюючим органом як при проведенні планової, так і при проведенні документальної позапланової перевірки.
		Щодо доводів апелянта про неправомірне віднесення до складу витрат позивача витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин та шин на загальну суму 704 987,10 грн., колегія суддів вказує на слідкуюче/
		Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем в порушення п.177.2, пп. 177.4.4., пп.177.4.5 ст.177 ПК України безпідставно віднесено витрати на придбання дизельного пального, бензину, газу скрапленого, шин та запасних частин, зокрема прдбаних в: ТОВ Альянс Холдинг на суму 569 926,77 грн., вт. ч. 176633,33 грн. у 2015 р., 217 357, 50 грн. у 2016 р., 175 935,94 грн. у 2017 р.; ТОВ Вакош на суму 15666,67 грн. у 2015 р., ВТФ Авіас на суму 18310,00 грн. у 2015 р., ТОВ Укравтозапчастина на суму 4003,20 грн. у 2015 р., ДП Нафтаекспрсс сервіс на суму 92890,00 грн. у 2015 р., ДП Івано-франківськ-пропан ПАТ по газопостачанню і газифікації Івано- франківськгаз на суму 4190,46 грн. у 2015 р.
		Судова колегія зазначає, що відповідно до вимог ст.177 ПК України (Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
		До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. (п.177.4.4.)
		Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, витрати, які позивач відобразила у фінансово-бухгалтерській документації є реально понесені останнім, у зв`язку з провадженням господарської діяльності. Зазначені витрати (придбання ПММ, запчастин) у причинному зв`язку узгоджуються з фактом оренди транспортних засобів та умовам цієї оренди, які відображені у вказаних вище правочинах, а також відповідають меті здійснення такої діяльності.
		Колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта, щодо не врахування у складі витрат позивача витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин та шин у зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення договорів між суб`єктами господарювання та висновків щодо недійсності таких договорів, оскільки такі висновки суперечать чинному законодавству України, з огляду на наступне.
		Поняття Фізична особа та фізична особа-підприємець в законодавстві є різними у смисловому значенні.
		Згідно частини 2 статті 799 Цивільного Кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
		Водночас, відповідно до частини 2 статті 9 Цивільного Кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
		Тобто, саме Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
		При цьому, стаття 4 ГК України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.
		Відповідно до статті 2 Цивільного Кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
		Стаття 50 Цивільного Кодексу України передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
		Згідно частини 1 статті 128 Господарського Кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 ГК України.
		У господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.
		Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи- підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов`язків. При цьому решта прав та обов`язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, здобуваються та виконуються нею поза межами здійснення нею господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України та регулюються ним.
		Статтею 51 Цивільного Кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
		З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців є тотожними.
		Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського Кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		За загальним правилом, згідно статті 209 Цивільного Кодексу України, правочин вчинений у письмові формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.
		На відміну від частини 2 статті 799 Цивільного Кодексу України, норми параграфу 5 глави 30 Господарського Кодексу України (Оренда майна та лізинг) не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання.
		Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що положення ч.2 ст.799 Цивільного Кодексу України не можуть бути застосовані у відношенні Договору оренди між суб`єктами господарювання, оскільки правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в даному випадку є тотожними, відтак договори оренди майна, в тому числі і транспортних засобів, які надані позивачем для перевірки  не потребували нотаріального посвідчення.
		Аналогічний висновок висловлено у п.2,11 Постанови Пленуму ВГС України № 12 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна, відповідно до якого зазначено, що законом встановлено вимоги щодо обов`язку нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи (ч.2 ст.799 ЦК України). При цьому, такого посвідчення не потребує договір, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності.
		Зазначене також узгоджується з позицією Верховного суду України у постанові від 18.12.2012 року у справі №3-66гс12, що враховується судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
		Аналізуючи доводи апелянта щодо не надання позивачем до перевірки документів, що підтверджують необхідність та факти встановлення запасних частин, шин (актів виконаних робіт, інформація щодо необхідності проведення ремонтних робіт автомобілів, рахунки виданих сервісними або ремонтними організаціями, тощо), колегія суддів зазначає, що законодавством не встановлено перелік первинних документів, які оформлюються при здійсненні тих чи інших операцій. 
		Тому, на переконання суду апеляційної інстанції господарська операція може опосередковуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить обов`язкові реквізити (передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні) та/або відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо його складення (за наявності таких вимог). Відтак, відповідні витрати повинні визнаватися на підставі первинних документів, які відповідають вимогах ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують здійснення платником податку витрат.
		Слід також зазначити і те, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язкової вимоги щодо відображення в договорі оренди такої істотної умови, як обґрунтування причин та умов за яких існує необхідність проведення робіт по ремонту або обслуговуванню транспортних засобів.
		З матеріалів справи встановлено, що документами, що свідчать про необхідність проведення ремонту транспортних засобів та безпосереднього проведення такого ремонту, в даному випадку є дефектні акти, які досліджені судом та були наявні під час перевірки у платника податків, і належним чином завірені копії яких надавалися до заперечення на акт перевірки, що також не заперечувалось посадовими особами відповідача.
		У зв`язку з чим, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта щодо неврахування контролюючим органом понесених витрат у зв`язку з тим, що не можливо визначити зв`язок отриманих послуг перевезень із господарською діяльністю платника, оскільки перевіркою не встановлено фактів поставок товарів покупцям на підставі зазначених в наданих документах вантажів, так як не надано до перевірки видаткові накладні.
		Крім того, під час апеляційного розгляду справи, судом встановлено, що оригінали видаткових накладних за період 2015-2017 роки, надавалися під час перевірки посадовим особам відповідача, та повторно надавалися до огляду посадовим особам контролюючого органу в приміщенні ГУ ДФС у Чернівецькій області під час проведення документальної позапланової перевірки.
		Також, судова колегія звертає увагу на те, що саме на контролюючий орган покладається обов`язок доведення правомірності здійсненого донарахування, однак, висновки за результатами перевірки контролюючий орган сформулював у вигляді не встановлення фактів поставок товарів покупцям, не зазначаючи обґрунтованих причин, чому не взяті і не досліджені останнім видаткові накладні, які надавались останньому.
		Суд зауважує, що як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції сторонами не заперечувався той факт, що позивач в 2015-2017 роках фактично займалась посередництвом в торгівлі напівфабрикатами замороженими та іншою продукцією.
		Як зазначалось вище, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказувала на те, що саме з метою доставки товарів покупцям по області, останнім укладено договори про надання послуг №1 від 2015, 2016 та 2017 р.р., відповідно до яких ФОП ОСОБА_2 зобов`язується ФОП ОСОБА_1 надати транспортні послуги з перевезення, а ФОП ОСОБА_1 в свою чергу зобов`язується сплачувати плату за транспортні послуги.
		Відповідно до вказаних договорів позивач зобов`язується нести витрати, що виникають у зв`язку із комерційною експлуатацією автомобілів, у тому числі виграти на оплату паливно-мастильних матеріалів, заміну запасних частин та деталей, заміну автошин. Протягом усього строку дії договорів підтримувати автомобілі у належному стані, включаючи проведення поточного та капітальною ремонту і надання необхідного приладдя.
		Суд звертає увагу на той факт, що транспортні засоби згідно вищезазначених договорів про надання послуг використовувалися позивачем безпосередньо і з метою отримання доходу, зокрема: доставки товарів (тари, обладнання, тощо) на адресу покупців (торгові точки) та обслуговування відповідних торгових точок. Отже, витрати на ПММ та ремонт (підтримання в робочому стані) таких автомобілів безпосередньо пов`язані із отриманням доходу від підприємницької діяльності. Відтак, фізична особа-підприємець мала право зменшити оподатковуваний дохід на суму документально підтверджених понесених витрат (які у відповідності до п.177.4.4 п. 177.4 ст.177 ПК України є витратами, безпосередньо пов`язаними із отриманих доходом).
		Згідно норм ст.177 ПК України, для віднесення фізичною особою-підприємцем витрат, до витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів та зменшення оподатковуваного доходу на суму таких витрат, необхідно щоб такі втрати були: документально підтверджені; фактично понесені (оплачені); понесені в межах господарської діяльності та пов`язані із отриманням доходу від підприємницької діяльності.
		В ході розгляду справи відповідачем не заперечувалось, що до перевірки було надано документи які підтверджують придбання ТМЦ та оплату коштів постачальникам.
		Як вбачається з матеріалів справи, для обліку використання придбаного пального для автомобілів позивачем використовувались шляхові листи та акти на списання (використання) товарно-матеріальних цінностей, які були надані до перевірки та копії яких було надано до заперечень на акт перевірки, і які (документи) відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
		З огляду на наведене вище суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що втрати понесені позивачем на придбання дизельного пального, бензину, газу скрапленого, шин та запасних частин є такими, що понесені в межах господарської діяльності та використання яких підтверджується належним чином оформленими документами.
		Таким чином, позивачем правомірно, у відповідності до вимог ст.177 Податкового кодексу України, зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів.
		Колегія суддів, вважає помилковими твердження апелянта з приводу невірного визначення позивачем об`єкта оподаткування внаслідок чого було занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 319576,00 грн., та про віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 140998,00 грн. сплачену в ціні придбання дизельного пального, бензину, газу скріпленого, шин та запчастин, які за твердженням контролюючого органу не використовувалися в господарській діяльності позивачем, з огляду на наступне.
		Як вбачається з акту перевірки, відповідачем при визначенні податкових зобов`язань за звітні податкові періоди грудень 2015 року, грудень 2016 року та грудень 2017 року проведено ототожнення обсягу отриманого доходу задекларованого в деклараціях про майновий стан та базою оподаткування податком на додану вартість.
		Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що доходи які відображаються в декларації про доходи та майновий стан відображаються за касовим методом, тобто за фактом отримання коштів (іншої компенсації вартості реалізованих товарів, послуг), а дата виникнення податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до вимог ст.187 ПК України визначається за правилом першої події - або зарахування попередньої оплати від покупця або дата відвантаження товарів (надання послуг). Таким чином податкові зобов`язання були визначені контролюючим органом співставлення неспівставних показників.
		Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		З матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у відповідні періоди задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ в р.1.1 декларації з ПДВ Операції, що оподатковуються за основною ставкою та проведені коригування податкових зобов`язань в рядку Коригування податкових зобов`язань згідно ст.192 Кодексу відповідно.
		Правомірність та повнота формування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань за грудень 2015 р., грудень 2016 р. та грудень 2017 р. підтверджується належним чином оформленими первинними документами та відповідно податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що надавалися платником податків під час документальної планової перевірки, та додатково надавалися до огляду перевіряючим під час документальної позапланової перевірки.
		Отже, враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що задекларовані ФОП ОСОБА_1 у відповідності до правила першої події у р.1 Декларації з податку на додану вартість за вказані періоди, а саме: грудень 2015 р. грудень 2016 р., грудень 2017 р., підтверджуються належним чином складеними та оформленими первинними документами, зокрема видатковими накладними, що надавалися до перевірки.
		В той же час, суми донарахованих відповідачем податкових зобов`язань і податку на додану вартість, не мають жодного документального та/або іншою доказового підтвердження, в той час коли відповідачем навіть не взято уваги видаткові накладні, які надавались для перевірки, і які не досліджувались останнім.
		Враховуючи наведені вище норми податкового законодавства та встановленні обставини справи, колегія суддів вважає необгрунтованими висновки контролюючого органу щодо донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2015 року на суму 124680 грн., за грудень 2016 року на суму 167162 грн., за грудень 2017 року на суму 27734 грн.
		Відповідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на мигну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		В редакції Податкового Кодексу чинній до 01.07.2015 року платник податку мав право відносити суми ПДВ до складу податкового кредиту за умови якщо такі витрати пов`язані із здійсненням господарської діяльності.
		Положеннями п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній після 01.07.2015 року) передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1статті189 цього Кодексу, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
		а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
		б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
		в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
		г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Таким чином, до 01.07.2015 року суми ПДВ включались до складу податкового кредиту за умови якщо витрати на придбання пов`язані із господарською діяльністю платника податку. Із внесенням змін Законом України від 28.12.2014 року №71, які набули чинності з 01.07.2015 року, було внесено зміни до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до яких усі суми ПДВ включаються до складу податкового кредиту та лише за умови якщо такі ТМЦ використовуються не в господарській діяльності, то платник податку має нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ згідно п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.
		Отже, суд приходить до висновку, що придбані ТМЦ придбавались виключно для здійснення господарської діяльності та відповідно використовувались лише в межах підприємницької діяльності позивача.
		При цьому, в акті позапланової (акті планової) перевірки відсутні посилання на документальні підтвердження або інші докази, наявні в контролюючого органу, які б підтверджували твердження посадових осіб контролюючого органу про не використання в господарській діяльності придбаних ТМЦ, та котрі б засвідчували про дату виникнення податкових зобов`язань на підставі яких контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання з ПДВ.
		Окрім того, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що контролюючим органом підтверджено правомірність формування податкового кредиту по придбаних паливно-мастильних матеріалах в січні-червні 2015 року, таким чином підтверджено, що їх придбання було здійснено з метою здійснення господарської діяльності та порушень вимог п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено не було. Аналогічно, із використанням пального в 2016 та 2017 роках.
		Здійснивши аналіз вищезазначених правових норм, суд апеляційної інстанції вважає, що положення п. 198.5 ст.198 ПК України, висновки контролюючого органу стосовно донарахування податкових зобов`язань з ПДВ є неправомірними та спростованими доводами позивача в ході розгляду справи.
		У зв`язку з чим, колегія суддів вважє, що твердження контролюючого органу про завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу в загальній сумі 704 987,10 грн., та доводи про заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 719 113,50 грн. є безпідставним, оскільки не підтверджуються жодними належним та допустимим доказом, а відтак прийнята за результатами вказаних висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Надаючи правову оцінку доводам апелянта з приводу виявленого порушення щодо не повідомлення позивачем контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків по об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадилась діяльність, за формою № 20-ОПП, колегія суддів вказує на слідуюче.
		Відповідно до п.63.3 ст.63 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
		Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів.
		Згідно п.22.1. ст.22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
		Пунктом 65.1 ст.65 ПК України встановлено, що взяття на облік фізичних осіб  підприємців у контролюючих органах здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Відповідно до положень Кодексу процедури обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, визначені розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300.
		Пунктом 8.1 Порядку визначено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням контролюючий орган за основним місцем обліку.
		Внесення змін до облікових даних самозайнятої особи (у тому числі про зміну його місцезнаходження (місця проживання)) здійснюється контролюючим органом на підставі інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (п.9.1 Порядку).
		Фізична особа - підприємець повинна подати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП протягом 10 робочих днів після реєстрації, до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		Так, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач для здійснення своєї господарської діяльності орендує у Чернівецькому обласному гуртово-роздрібному торговельному об`єднанню Облспоживспілки (м.Чернівці, вул.Коломийська, 13Б) складське приміщення, загальною площею 53 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 Б. Дане складське приміщення являється об`єктом оподаткування самозайнятої особи.
		Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі стверджуючи про порушення позивачем вимог п.63.3 ст.63 ПК України та п.8.1 Порядку обліку платників податків і зборів керувався нормами пп. 54.3.2 п.54.3. ст. 54 та п.117.1 ст.117 ПК України, які визначають, що дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
		Водночас, колегія суддів звертає увагу, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.
		Разом з тим, відповідно до п. 119.3 ст. 119 ПК України - оформлення документів, які містять інформацію про об`єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 119.2 цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.
		Вирішуючи питання правомірності спірного податкового повідомлення - рішення форми "ПС" № 0013671304 від 23.08.2018 року, за наявності факту порушення, суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та застосовувати іншу норму податкового законодавства, яка відповідає суті порушення, інакше б такі дії свідчили про перебирання судом не властивих йому функцій.
		Проаналізувавши наведене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст застосованих до позивача норм податкового законодавства не відповідає правовій суті виявленого порушення, а тому податкове повідомлення  рішення № 0013671304 від 23.08.2018 року, як протиправне підлягає скасуванню.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначенні Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
		Згідно абз. 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Згідно пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
		Враховуючи вищенаведені норми податкового законодавства, колегія суддів вважає, що спірні рішення відповідача, а саме: податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 23.08.2018 року № 0013631304 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням та штрафними санкціями; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2018 року № Ф-0013621304 з єдиного внеску; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0013611304 від 23.08.2018 року підлягають скасуванню.
		Відповідно до ст. 308 КАС України, суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
		Оскільки, судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині колегією суддів не переглядається.
		Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що відповідачем не в повній мірі доведено правомірність прийнятих рішень, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі 18 липня 2019 року.
		 
		Головуючий  Гонтарук В. М.    Судді    Граб Л.С.   Біла Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...