Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/1320/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2019. Зареєстровано: 19.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2019.
Дата набрання законної сили: 09.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/3747/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2019 року 
		Київ
		справа №824/1320/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/3747/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Шипуліної Т.М.,  Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 у справі за позовом Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у місті Чернівці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернівецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		          
		Дочірнє підприємство «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подало до суду позов, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях від 26.04.2005 № 0006572320/0 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 229   139,00 грн та від 26.04.2005 № 0000442600/0 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 250 000,50 грн.  
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що господарські операції з придбання у Підприємства «Укрінвомпромінвест» послуг з проведення обстеження системи управління охороною праці, а також з оцінки протипожежного стану виконані, до перевірки позивач надав усі первинні документи. Витрати пов`язані з веденням господарської діяльності позивача. Контролюючий орган необґрунтовано вважає валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість позивача завищеними.  
		 
		Чернівецький окружний адміністративний постановою від 24.12.2013 відмовив у задоволенні адміністративного позову. 
		 
		Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.03.2014 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 залишив без змін. 
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дослідженими судом доказами господарські операції позивача з Підприємством «Укрінвомпромінвест» не підтверджені.
		 
		Дочірнє підприємство «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. 
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди порушили норми матеріального та процесуального права. Не погоджується з висновками судів про те, що первинні документи не підтверджують господарські операції, зазначаючи, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства України відніс до складу валових витрат витрати на проведені роботи з обстеження системи управління охороною праці та оцінки протипожежного стану за датою підписання акту виконаних робіт. До перевірки надано всі належні документи, що підтверджують витрати позивача. Відповідач не звертався до Міністерства України у справах науки і технологій та не має висновку такого органу для прийняття рішення про непідтвердження витрат, як того вимагає абзац 5 підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».   
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.04.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
		 
		Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
		 
		Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
		 
		Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
		 
		Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від    03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
		 
		Верховний Суд ухвалою від 08.07.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 09.07.2019.
		 
		Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке. 
		 
		Підставою для визначення позивачу за податковими повідомленнями-рішеннями  від 26.04.2005 № 0006572320/0 грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 208300,00 грн за основним платежем та в сумі 20830,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 26.04.2005 № 0000442600/0 - грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 166667,00 грн за основним платежем та в сумі 98353,54 грн за штрафними (фінансовими) санкціями є висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної перевірки за період з 01.07.2004 по 31.12.2004, про порушення вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Контролюючий орган вважав, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат витрати з придбання у Підприємства «Укрінвопромівест» робіт з обстеження системи управління охороною праці та проведення оцінки протипожежного стану (договір підряду на обстеження системи управління охороною праці від 12.08.2004 № 42/08 та договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану від 12.08.2004 № 69/08) та до складу податкового кредиту податок на додану вартість за цими операціями, оскільки виконання зазначених робіт не підтверджено документально. 
		 
		Аналіз пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпунктів 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин), свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість. 
		 
		Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наявність законодавчо визначених умов для формування валових витрат та податкового кредиту є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції між платниками податків, які значаться як покупець та постачальник, не мали реального характеру, а первинні документи не відповідають дійсності. 
		Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) у справі про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. 
		 
		Суди дослідили зазначені контролюючим органом аргументи щодо нереального вчинення між позивачем та Підприємством «Укрінвопромінвест»  господарських операцій з придбання робіт та надали оцінку наявним у справі первинним документам у сукупності з іншими доказами, зокрема матеріалами кримінальної справи № 1-330/12, в якій зафіксовані факти укладення угод з Підприємством «Укрінвопромінвест» без наміру виконання передбачених ними робіт, складання первинних документів, які не відображають реальні роботи, є неправдивими, відсутність документів, які мали бути отримані за результатом виконання робіт, факт притягнення директора ДП «Чернівецький облавтодор» ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, за умисне складання, підписання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та видача таких документів, що спричинило тяжкі наслідки, а також за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України - зловживання ОСОБА_1 службовим становищем - умисне в інших особистих інтересах та в інтересах третіх осіб, використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. 
		 
		Суди попередніх інстанцій установили, що постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21.02.2013 у справі № 1-330/2012, яка набрала законної сили, кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку із закінченням строку давності, тобто з нереабілітуючих підстав. 
		 
		Відповідно до постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці  від 21.02.2013 у ході розгляду кримінальної справи 21.02.2013 прокурор змінив обвинувачення ОСОБА_1 з частини другої статті 364 Кримінального кодексу України на частину другу 2 статті 367 цього Кодексу - вчинення службової недбалості - неналежне  виконання  своїх службових обов`язків  через несумлінне ставлення  до них, що спричинило  тяжкі наслідки. Першотравневим районним судом доведено, що внаслідок вчинення   ОСОБА_1 протиправних дій, державі в особі ДП «Чернівецький облавтодор» завдано матеріальних збитків  на суму 8 млн. грн.  
		 
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що роботи за договорами підряду від 12.08.2004 № 42/08 та № 69/08 Підприємством «Укрінвопромінвест» не виконувались, інформація, зазначена у податкових накладних від 13.08.2004 № 264, від 13.08.2004 № 268, не відповідає дійсності. Унаслідок підписання директором ДП «Чернівецький облавтодор» ОСОБА_1 завідомо неправдивих офіційних документів - актів виконаних робіт за договором підряду від 12.08.2004 № 42/08 та за договором підряду від 12.08.2004 № 69/08 ДП «Чернівецький облавтодор» не отримало результатів робіт. 
		 
		Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.
		 
		Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. 
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі, зводяться до того, що скаржник фактично не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів. Такі доводи відхиляються судом з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України та є такими, що не спростовують правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів. 
		 
		Посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень абзацу 5  підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки цією нормою передбачено обов`язок податкового органу звернутися до Міністерства України  у  справах науки і технологій за отримання експортного висновку у разі виникнення  розбіжностей  між  податковим  органом та 
		платником податку стосовно зв`язку витрат на цілі,  обумовлені цим підпунктом,  з  основною   діяльністю   платника   податку. У даному випадку такий спір між позивачем та податковим органом відсутній. Свої висновки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно контролюючий орган обґрунтовував нереальністю таких операцій з огляду на їх не підтвердження первинними документами, які б відповідали дійсності. 
		 
		Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.12.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 -  без змін. 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна 
		 В.В. Хохуляк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...