Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 395/1167/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2019.
Дата набрання законної сили: 18.07.2019
Номер судового провадження: 61-26567ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		18 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 395/1167/16-ц
		провадження № 61-26567св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н»,
		відповідач 1 - ОСОБА_1 , 
		відповідач 2 - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось-Інвест»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось-Інвест» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2017 року у складі судді Забуранного Р. А. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Дьомич Л. М.,
		Дуковського О. Л.; Єгорової С. М.
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н»  (далі - ТОВ «Агроконтракт-Н») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось-Інвест» (далі - ТОВ «Агро-Рось-Інвест») про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроконтракт-Н» укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,19 га, строком на п`ять років. Згідно умов якого, дія договору продовжується на наступний термін дії вказаний в пункті 3.1 договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною (пункт 3.2).
		 
		Після закінчення строку оренди орендодавець зобов`язаний прийняти від орендаря земельну ділянку за актом приймання-передачі (пункт 9.2.3).
		 
		Умови договору ТОВ «Агроконтракт-Н» виконувало належним чином, зокрема орендна плата виплачувалася в розмірі та строки визначені договором. Своєчасність та повнота виплати орендної плати підтверджується відомостями про її виплату. Жодних зауважень та претензій щодо виплати орендної плати чи неналежного виконання умов договору від орендодавця не надходило.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності за законом є власником вищевказаної земельної ділянки.
		 
		08 лютого 2014 року ТОВ «Агроконтракт-Н» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення дії договору, до якого долучено проект договору оренди, тим самим виконав вимоги договору та статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		 
		Однак, в порушення умов договору, ОСОБА_1 не повідомив позивача у встановлений Законом України «Про оренду» строк про прийняте ним рішення щодо поновлення дії договору.
		 
		У 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 , як власник землі, та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» уклали договір оренди землі, що перебувала у користуванні позивача, а відтак це є порушенням умов договору і його переважного права на оренду землі.
		 
		З урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсним договір оренди землі, укладений 24 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест», розташованої на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2 , загальною площею 3,19 га; визнати поновленим договір оренди землі укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_2 , розташованої на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2 , загальною площею 3,19 га.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2017 року, позов задоволено.
		 
		Визнано недійсним договір оренди землі від 24 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» щодо земельної ділянки площею 3,19 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Визнано поновленим договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроконтракт-Н», щодо земельної ділянки площею 3,19 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
		 
		Вирішено питання про судові витрати.
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ТОВ «Агроконтракт-Н» має переважне право після закінчення строку договору на поновлення його на новий строк. Позивач відповідно до вимог договору і закону здійснив дії спрямовані на поновлення зобов`язання.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі  № 395//1167/16-ц та витребувано її з Новомиргородського районного суду Кіровоградської області.
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		17 травня 2018 року справу № 395//1167/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу № 395//1167/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю .
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У листопаді 2017 року ТОВ «Агро-Рось-Інвест» подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що незважаючи на обставини фактичного виконання умов договору від 09 жовтня 2008 року сторонами, указаний правочин не набув чинності у визначеному законом порядку, а тому такий договір жодних юридичних наслідків не породжує і жодних прав позивача щодо спірної земельної ділянки не породжує, а тому жодних прав позивач щодо спірної земельної ділянки немає, у тому числі і на поновлення договору, оскільки не можна поновити договір, що не набув чинності.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, терміном на п`ять років, починаючи з дати його державної реєстрації. 16 листопада 2009 року договір зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00092.
		 
		Відповідно до пункту 9.3.4 договору орендар має переважне право після закінчення строку договору на поновлення його на новий строк.
		 
		Згідно пункту 3.2 сторони погодили, що дія договору продовжується на наступний термін дії вказаний у пункті 3.1 цього договору (п`ять років), якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.
		 
		Дану земельну ділянку ТОВ «Агроконтракт-Н» орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.
		 
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 травня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 367, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 3,19 га, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 (кадастровий номер НОМЕР_2 ).
		 
		Пунктом 12.5 договору від 09 жовтня 2008 року встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов договору або його розірвання.
		 
		Згідно з пунктом 3.1 договору від 09 жовтня 2008 року укладений строком на 5 років, починаючи із дати його державної реєстрації. Договір оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00092 від 16 жовтня 2009 року. Договір оренди земельної ділянки є чинним з 16 жовтня 2009 року та діє до 16 жовтня 2014 року включно.
		 
		08 лютого 2014 року позивачем на адресу ОСОБА_1 направлено лист-повідомлення про поновлення дії договору оренди землі та проект договору оренди.
		 
		У листі позивач повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом та запропонував укласти договір оренди земельної ділянки на новий строк. 
		 
		Натомість, 24 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» укладено договір оренди землі. Згідно умов якого власник надає, а ТОВ «Агро-Рось-Інвест» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адміністративних межах Капітанівської селищної ради, площею 3,19 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , строком на 10 років.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
		 
		Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		 
		Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		 
		Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
		 
		Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		 
		Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.
		 
		Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі The Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
		 
		У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
		 
		Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
		 
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
		 
		Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
		 
		Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору).
		 
		При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.
		 
		Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у «мовчазній згоді».
		 
		У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі», і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
		 
		У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі». При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
		 
		Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.
		 
		Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не пов`язані одна з іншою.
		 
		Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
		Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
		 
		Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.
		 
		Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		 
		Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
		 
		Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.
		 
		За відсутності своєчасно заявлених заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», може вважатись порушеним, а така поведінка (дії, бездіяльність) орендодавця відносно попереднього орендаря може бути визнана недобросовісною. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що ТОВ «Агроконтракт-Н» в порядку вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», є добросовісним орендарем, який з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, 08 лютого 2014 року, направив ОСОБА_1 лист - повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до якого долучено проект договору оренди землі.
		 
		У період дії строку договору оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , товариство належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов`язки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що у відповідності до обумовленого договором строку, сплачувало орендну плату.  
		 
		ОСОБА_1 , отримавши лист повідомлення та проект договору оренди, протягом строку та у визначеному порядку, не повідомив позивача про заперечення продовжувати договірні відносини.
		 
		Таким чином, попередньо не повідомивши позивача про свій намір укласти договір з новим орендарем, ОСОБА_1 в порушення вимоги діючого законодавства, уклав 24 липня 2014 року договір оренди з ТОВ «Агро-Рось-Інвест», при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати своє переважне право. Більш того, оспорюваний договір оренди землі від 24 липня 2014 року був укладений під час дії договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року, строк чинності якого спливав лише 16 жовтня 2014 року. Такі дії відповідача - ОСОБА_1 є незаконними.
		 
		За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», є порушеним, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря є недобросовісною.
		 
		Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18).
		 
		Установивши факт належного виконання орендарем ТОВ «Агроконтракт-Н» умов договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008, дотримання ним строків та процедури повідомлення про намір поновлення договору на новий строк, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно визнав недійсним договір оренди землі від 24 липня 2014 року, а також дійшов обґрунтованого висновку щодо поновлення договору оренди від 09 жовтня 2008 року з попереднім орендарем.
		 
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суд правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось-Інвест» залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                       С. Ю. Бурлаков
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...