Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/7242/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Номер судового провадження: 61-19165ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                 
		 
		26 червня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 712/7242/16-ц
		провадження № 61-19165св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого Ступак О. В.
		суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), 
		Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тальнівський завод «Мінводи»,
		треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду 
		м. Черкаси від 11 січня 2017 року у складі судді Марцішевської О. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Новікова О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Тальнівський завод «Мінводи» (далі ТОВ «Тальнівський завод «Мінводи»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі ПАТ «УСК «Гарант-Авто»), про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 07 травня 2014 року близько 
		11 год. 30 хв. в місті Черкаси по вул. М. Грушевського (Котовського) біля будинку №97 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля марки «ГАЗ-3307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного на праві власності ТОВ «Тальнівський завод «Мінводи», під керуванням водія 
		ОСОБА_2 , та автомобіля «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , яким керував він. ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , що підтверджено постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 
		18 травня 2015 року. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ГАЗ-3307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час скоєння ДТП, була застрахована в ПАТ «УСК «Гарант-Авто».
		 
		Посилаючись на те, що внаслідок пошкодження автомобіля, який перебував у його правомірному володінні, йому було заподіяно майнову шкоду у розмірі 97 772,95 грн та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн, що полягає у неможливості активно здійснювати підприємницьку діяльність та діяльність, як кандидата у депутати міської ради, позивач просив стягнути з відповідача зазначені суми.
		 
		Рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2017 року позов задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ТОВ «Тальнівський завод «Мінводи» на користь ОСОБА_1 
		5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  ОСОБА_1  не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завданої йому майнової шкоди та в чому конкретно полягали понесені ним збитки, оскільки позивач, відчуживши автомобіль, відмовився назвати вартість проданого ним автомобіля, що унеможливлює встановлення наявності та розміру заподіяної йому майнової шкоди. Суд роз`яснював йому право заявити клопотання про призначення судової експертизи для визначення ринкової вартості ушкодженого автомобіля на підтвердження реального розміру заподіяних йому збитків, однак позивач відмовився заявляти таке клопотання. Суд відхилив доводи позивача про визначення розміру заподіяної йому майнової шкоди, виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, зазначеного у калькуляції від 18 червня 2015 року, складеної спеціалістом-автотоварознавцем, з огляду на відсутність фактично понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт автомобіля. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір у сумі 5 000,00 грн, суд першої інстанції урахував істотність вимушених у житті позивача змін, характер, тривалість та обсяг заподіяних йому моральних страждань, а також вимоги розумності і справедливості. 
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2017 року залишено без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у квітні 2017 року, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 
		2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 березня 
		2017 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявному у матеріалах справи висновку експертно-товарознавчого дослідження від 18 липня 2014 року №78/14, складеного експертом Лопатіним В. М. на підставі протоколів огляду від 
		19 червня 2014 року та 08 липня 2014 року, а також результатам проведеної ним 18 червня 2015 року переоцінки виконання відновлювальних робіт по ремонту автомобіля за новими цінами, які не були оскаржені, а тому безпідставними є висновки судів попередніх інстанцій про не надання ним належних та допустимих доказів на підтвердження завданої йому майнової шкоди. 
		 
		Узагальнені доводи та вимоги заперечень на касаційну скаргу
		 
		У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Тальнівський завод «Мінводи», у якому воно зазначало, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування. Доводи позивача про наявність підстав для відшкодування майнової шкоди у розмірі, що дорівнює вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно калькуляції від 18 червня 2015 року, є необгрунтованими, оскільки він не здійснював ремонт автомобіля, а продав його на запчастини, що виключає здійснення ним витрат на ремонт автомобіля в майбутньому. У зв`язку з відмовою позивача від проведення експертизи щодо визначення вартості автомобіля в ушкодженому стані на момент його продажу, неможливо встановити наявність та розмір заподіяної йому шкоди, що свідчить про недоведеність ним позовних вимог. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року  
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). 
		 
		10 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи 
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 07 травня 2014 року близько 
		11 год. 30 хв. в м. Черкаси по вул. Михайла Грушевського (Котовського) біля будинку № 97 сталась ДТП за участю автомобіля «ГАЗ-3307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного на праві власності ТОВ «Тальнівський завод «Мінводи», під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , яким керував ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		 
		Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2015 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 
		15 червня 2015 року, справу про адміністративне правопорушення відносно 
		ОСОБА_2 закрито з підстав, передбачених статтею 38 КУпАП України. Встановлено наявність у діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, який при виконанні правого повороту в порушення Правил дорожнього руху України не переконався у безпеці маневру, не зайняв своєчасно відповідного крайнього положення на проїзній частині, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , що рухався у попутному напрямку з правої сторони.  
		 
		ОСОБА_2 на час виникнення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Тальнівський завод «Мінводи». Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Тальнівський завод «Мінводи», як власника автомобіля марки «ГАЗ-3307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто», поліс АІ/0235366, термін дії з 19 квітня 2014 року до 18 квітня 2015 року.
		 
		ОСОБА_1  володів та користувався автомобілем «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі доручення від 15 квітня 2012 року, виданого ОСОБА_3 , відповідно до якого власник уповноважував позивача на представництво його інтересів в усіх органах і установах, підприємствах і організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності з питань, пов`язаних з вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та продажу автомобіля за ціну та на умовах за його розсудом, в тому числі знімати автомобіль з обліку, одержувати страхове відшкодування в якості потерпілого, здійснювати представництво інтересів власника в суді.
		 
		08 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії ПАТ «УСК «Гарант-Авто» із заявою про виплату страхового відшкодування. На час розгляду справи в судах, страхове відшкодування не виплачене та відсутня відмова страхової компанії у його виплаті. 
		 
		Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження від 18 липня 2014 року № 78/14, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Citroen Jumpy», складає 57 679,11 грн, ринкова вартість автомобіля на момент ушкодження становить 135 680,97 грн.
		 
		18 червня 2015 року спеціалістом-автотоварознавцем Лопатіним В. М. на підставі протоколів огляду автомобіля за 2014 році проведено калькуляцію відновлювальних робіт за цінами станом на червень 2015 рік, відповідно до якої вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Citroen Jumpy», складає 97 772,95 грн.
		 
		Як пояснив ОСОБА_1 , у серпні 2015 року він відчужив автомобіль «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без проведення ремонту та зняття з реєстрації. Розмір отриманих від реалізації зазначеного майна грошових коштів, позивач відмовився назвати.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування 
		 
		Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		 
		Частиною першої статті 1188 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. 
		 
		Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля марки «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження наявності та розміру завданої йому майнової шкоди, неможливості визначення ринкової вартості пошкодженого автомобіля у зв`язку з його відчуженням позивачем та відмовою позивача від призначення у справі відповідної судової експертизи. 
		 
		Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими.
		 
		Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на недоведеність позивачем розміру завданої пошкодженням автомобіля майнової шкоди, вказуючи на те, що надане позивачем автотоварознавче дослідження, викладене у формі висновку від 18 липня 2014 року, було проведене з порушенням Методики проведення товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, оскільки на час складання калькуляції від 18 червня 2015 року особа не мала кваліфікації судового експерта, та з огляду на те, що не всі зазначені у висновку пошкодження автомобіля марки «Citroen Jumpy» були отримані внаслідок ДТП з вини відповідача. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження понесених ним витрат на ремонт автомобіля та відмовився назвати вартість відчуженого автомобіля. 
		 
		Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Відповідно до статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
		 
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування. 
		 
		Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
		 
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тобто підставою покладення на особу, відповідальну за заподіяну шкоду, є те, що власник (володілець) ушкодженого майна фактично поніс відповідні витрати або має їх понести для відновлення стану ушкодженого майна. Відновлювальний ремонт автомобіля позивачем не здійснювався, автомобіль ним проданий в ушкодженому стані на запчастини, що виключає можливість проведення такого ремонту в майбутньому. За наявності зазначених обставин, а також відсутності відомостей про вартість пошкодженого автомобіля на момент його продажу (позивач відмовився від їх надання та призначення у справі автотоварознавчої експертизи), суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про недоведеність позивачем заподіяної йому майнової шкоди та її розміру, а відтак відсутність підстав для задоволення позову.
		 
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір у сумі 5 000,00 грн, суд першої інстанції урахував істотність вимушених у житті позивача змін, а також характер, тривалість та обсяг заподіяних йому моральних страждань, вимоги розумності і справедливості. 
		 
		Крім того, Верховний Суд звертає увагу на наступне.
		 
		Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Тальнівський завод «Мінводи», як власника автомобіля «ГАЗ-3307», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,була застрахована у ПАТ «УСК «Гарант-Авто», ліміт страхового відшкодування становить 50 000,00 грн. 
		 
		Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		 
		Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		 
		Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.
		 
		Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 
		04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 08 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії ПАТ «УСК «Гарант-Авто» з заявою про виплату страхового відшкодування, доказів на підтвердження неможливості отримання страхової виплати від ПАТ «УСК «Гарант-Авто» позивач не надав. Відтак звернення ОСОБА_1 з вимогами про повне відшкодування майнової шкоди лише до ТОВ «Тальнівський завод «Мінводи», без урахування розміру страхового відшкодування, обов`язок виплати якого виник у ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суперечить меті інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обгрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 березня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий:                                                                                  О. В. Ступак
		Судді:                                                                                              І. Ю. Гулейков 
		С. О. Погрібний
		                                                                                                        Г. І. Усик 
		                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...