Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/13757/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 18.07.2019. Зареєстровано: 19.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.07.2019
Номер судового провадження: 2/754/3121/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/3121/19 
		Справа №754/13757/18
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		24 червня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі: 
		Головуючого - судді Галась І.А.,
		при секретарі - Дмитрієвій А.
		за відсутності сторін
		розглянувши у відкритому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , 3-тя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів.
		Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
		Він, ОСОБА_1 , перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 29 липня 2011 року. Від даного шлюбу мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		Подружні відносини між ним та відповідачем складались важко. Сім`єю вони проживали спочатку з батьками, пізніше в квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є його батько.
		Зазначає, що перших два роки з народження доньки ОСОБА_5 мати приділяла час вихованню та навчанню дитини, але з часом піклування про дитину з її сторони все менше та турбота проявлялась все рідше. З народження сина ОСОБА_2 взагалі неналежного почала ставитись до розвитку дітей та їх виховання, мотивуючи тим, що їй не вистачає часу на двох дітей.
		Вказує, що останній рік виховання ОСОБА_5 в дитячому садочку запам`ятався і для нього, і для дітей частими скандалами та агресією ОСОБА_6 напередодні святкових ранків в дитячому садочку та фізичними покараннями доньки.
		З 2013 року відповідач почала вчиняти в сім`ї скандали, причини були щоразу різні. Скандали в сім`ї дружиною вчинялись з часом все частіше та ставали все агресивнішими. В квітні 2018 року ситуація в сім`ї стала просто критичною. ОСОБА_7 агресувала, навіть при одні його появі в квартирі. Фактично вони припинили подружні відносини з травня 2018 року.
		Забравши дітей, відповідач переїхала проживати до свого співмешканця, в квартирі якого вона проживає і до сьогодні.
		Протягом червня-серпня 2018 року ОСОБА_8 не давала йому змоги ні побачитись з дітьми, ні поспілкуватись з ними по телефону, не брала слухавку, коли він телефонував, не повідомляла йому жодної інформації стосовно дітей.
		Зазначає, що йому вдалось влітку кілька разів побачитись з дітьми, але дітей відповідач йому давала для спілкування виключно, коли їй потрібно було кудись відлучитись по своїм справам або коли потрібні були кошти: він передавав їй кошти, його допускали до дітей.
		23 серпня 2018 року, за його проханням відпустити до нього дітей для спільного проведення вихідних днів, відповідач без прирікань привезла обох дітей до батьків позивача. Вони домовились, що 26 серпня 2018 року він їх поверне.
		26 серпня 2018 року коли він зателефонував Відповідачу для того, щоб домовитись, коли і куди привезти дітей, відповідач повідомила йому, що «діти тепер його турбота».
		З 23 серпня 2018 року діти проживають з ним.
		Позивач повідомив, що повністю підготував доньку до початку навчання в школі, а сина до дитячого садка, забезпечив новим одягом, взуттям, навчальним приладдям, іграшками тощо. Фактично діти повернулись проживати в квартиру, в якій вони проживати тривалий час до того, і де для них все є звичним, рідним та комфортним.
		01 вересня 2018 року донька ОСОБА_5 пішла в 1-й клас Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 277 Деснянського району м. Києва. Син ОСОБА_9 є вихованцем ДНЗ № 753 Деснянського району м. Києва. Діти характеризуються педагогами позитивно. Його як батька педагоги теж характеризують позитивно. Дітьми повністю опікується він, діти перебувають на його повному і постійному утриманні. І донька, і син зустрічаються з матір`ю, коли вона виявляє бажання побачитись з ними.
		Він звертався до відповідача з проханням укласти нотаріально засвідчений договір, яким би було визначено місце проживання дітей, способи участі батьків у вихованні дітей та їх утриманні. Наприкінці вересня ОСОБА_8 повідомила, що вона не планувала на постійно залишати дітей проживати з ним, і що через рік вона має в планах забрати дітей проживати до себе, в подальшому ж вона взагалі припинила будь-яке спілкування з ним щодо визначення постійного місця проживання дітей.
		Вказує, що ОСОБА_8 неодноразово поводилась спонтанно, нічим не обґрунтовуючи свої наміри та не радячись з ним стосовно своїх подальших дій.
		В зв`язку з тим, що ОСОБА_8 одноосібно вирішувала забрати дітей від нього, чи повернути їх на проживання йому, він впевнений, що і в майбутньому за першою її забаганкою, вона просто забере їх зі школи чи дитячого садочка і не поверне йому. При цьому думку, бажання та емоції дітей вона не враховуватиме.
		Наголосив, що любить своїх дітей, він завжди приділяв і приділяє їм максимум батьківської турботи, любові та уваги, не має шкідливих звичок, веде добропорядний спосіб життя, працює, має самостійний заробіток, що дає йому можливість утримувати самостійно себе та дітей. Він забезпечений житлом, в якому створені всі умови для проживання дітей.
		З огляду на викладене вважає за необхідне просити суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Ір .н. , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі ним - батьком ОСОБА_1 .
		Крім того, посилаючись на ст. 180 СК України,зазначив, що батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття. Відповідач не приймає жодної участі в утриманні дітей. Він виключно своїми коштами забезпечує всі потреби дітей.
		З метою уникнення конфліктів між ним та відповідачем з приводу утримання дітей, просить суд визначити розмір аліментів, які підлягатимуть стягненню з ОСОБА_2 на утримання дітей в розмірі по 2000 грн. на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
		Посилаючись на викладені обставин справи, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року відкрито провадження в справі. Призначено підготовче судове засідання. Визначено строк для подання відповідачем відзиву у вигляді п`ятнадцяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про відкриття провадження (а.с.16).
		Протягом підготовчого розгляду позивач, представник позивача вимоги позову підтримали в повному обсязі.
		Відповідач до підготовчого розгляду не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомляв.
		Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.
		Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Представник 3-ї особи - Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року закрито підготовче судове засідання. Призначено справу до судового розгляду по суті.
		Позивач, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Не заперечує проти розгляду справи в порядку заочного провадження.
		Відповідач неодноразово в судові засідання не з`являлась. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи.
		Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання».
		Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		У відповідності зі п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
		Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
		Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомлена про день та час судового засідання, неодноразово не з`являється в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності Відповідача.
		Представник 3-ї особи - Органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.
		Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачів на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
		Суд, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням відсутності заперечень відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрували шлюб 29 липня 2011 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №839. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_11 .
		Від спільного подружнього життя мають двох малолітніх дітей:
		?доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис про народження за №3158, де в графі батьки записано - батько ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 ;
		?сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис про народження за №443, де в графі батьки записано - батько ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
		Згідно відмітки в паспорті позивача - ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 01 липня 2003 року Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві, останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 01 червня 2018 року, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
		Малолітні діти сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
		04 березня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано.
		Відповідно до характеристики із спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №277 в якій навчається ОСОБА_5, навчальним процесом дитини займається батько - ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_13 . Жодного разу з моменту навчання ОСОБА_14 в першому класі по теперішній час мати в навчальному закладі не була, з педагогами з приводу потреб доньки у навчальному та виховному процесі не спілкувалась та не виявляла зацікавленості до успіхів доньки.
		Згідно інформації спеціалізованого дошкільного закладу №753, який відвідує ОСОБА_15 , батько особисто приводить сина у дошкільний заклад, цікавиться результатами навчання та колекційної роботи, приймає участь у заходах, організованих закладом. У батька з сином встановлено довірливий та позитивний контакт. Участь у догляді за дитиною допомагає здійснювати бабуся ОСОБА_13 .
		У відповідності до характеристики на ОСОБА_1 , останній працює на посаді асистента адвоката Барашкова Кирила Ігоровича з 01.09.2018 року. За місцем роботи характеризується позитивно.
		Згідно довідки, виданої Адвокатською агенцією Кирила Барашкова посадовий оклад ОСОБА_1 становить 15000,00 грн. та заробітна плата за п`ять місяців склала 75000,00 грн.
		 Згідно дослідженого в судовому засіданні висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування від 02.04.2018 року за № 102/03/37-2645 щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 . Рішення комісії з питань захисту прав дитини прийнято одноголосно (протокол від 21.03.2019 року №5). За місцем проживання дітей проведено обстеження житлово-побутових умов та складено акт, згідно якого умови для виховання, розвитку та проживання - відповідають вимогам.
		Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх.
		Сімейне право закріплює в обов`язковому порядку, що місце проживання дитини визначається тільки виходячи з її інтересів.
		Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.
		При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
		Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. 
		За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Згідно ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		За приписами ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Відповідно ч.1 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
		 Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		При цьому згідно ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		Таким чином, на рівні національного законодавства встановлено перелік обставин, за наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір`ю. Такими є: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір`ю спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини.
		Місце проживання - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч.1ст.29 ЦК). Кожна особа має право на вільний вибір місця проживання (ч.1ст.33 Конституції).
		Однак визначення місця проживання дітей має свою специфіку, оскільки діти, як правило, в силу своєї психічної та фізичної незрілості, фактичної нездатності проживати самостійно мають проживати разом зі своїми батьками або з особами, які їх заміняють.
		Отже чинне законодавство, встановлює особисте немайнове право батьків визначати місце проживання дитини.
		За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.  
		Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
		Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Тим більш, що позивач не заперечує проти спілкування дитини з матір`ю.    
		Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком ніж з матір`ю.
		При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення.
		Такими чином, враховуючи вище встановлені судом обставини, що свідчать про те, що діти проживають з батьком, який належно ними опікується і утримує, та беручи до уваги те, що протилежного відповідачем не доведено, діючи в інтересах малолітніх дітей, згідно поданих документів, обстеження умов проживання, висновку органу опіки та піклування при Деснянській РДА, беручи до уваги інтереси дітей, суд вважає доцільним проживання дітей з позивачем.
		Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів, суд приходить до наступного.
		Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
		Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
		Згідно ч.1 ст.122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
		Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
		Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
		Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.
		Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
		Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Відповідно до вимог ч.1,2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
		Крім того, частиною першою статті 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі. 
		Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що встановлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).
		Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		У відповідності до ч.ч. 1,2  ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімуму для дитини віком до 6 років встановлено: з 01 січня 2019 пo 30 червня - 1626 грн., з 01 липня пo 30 листопада 1699 грн., з 01 грудня - 1779 грн., а для дитини віком від 6 років до 18 років встановлено: з 01 січня 2019 пo 30 червня - 2027 грн., с 01 липня пo 30 листопада 2118 грн., з 01 грудня - 2218 грн.
		Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що всі діти є рівними у своїх правах, і тому аліменти на утримання кожної дитини мають бути визначені у однаковому розмірі.
		Враховуючи викладене вище, інші обставини, що мають істотне значення, з урахуванням приписів статті 182 СК України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», яким визначено прожитковий мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає можливим позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. на кожну дитину, щомісячно, з часу подання позовної заяви до суду та до повноліття дітей. Суд виходить з того, що такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дітей, і що відповідач спроможний виплачувати аліменти у такому розмірі. 
		Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
		Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
		Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
		Отже, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19,141,157,160,161,180-184 СК України, ст.ст. 4, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів задовольнити.
		Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований - АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ).
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженка м. Києва, зареєстрована - АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований - АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 04.10.2018 року і до повноліття дитини.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженка м. Києва, зареєстрована - АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований - АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 04.10.2018 року і до повноліття дитини.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженка м. Києва, зареєстрована - АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований - АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженка м. Києва, зареєстрована - АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...