Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/7532/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2019. Зареєстровано: 21.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2019.
Дата набрання законної сили: 16.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/793/929/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		Справа № 22-ц/793/929/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 305010200 Демчик Р. В.   Доповідач в апеляційній інстанції  Гончар Н. І.     
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       16 липня 2019 року м. Черкаси
		Апеляційний суду Черкаської області у складі колегії суддів:  
		            Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. 
		         секретар:                  Торопенко Н.М.                  
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 ;
		відповідач - Державне підприємство  НАК «Надра України» «Центрукргеологія»;  
		особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 :
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2019 року, ухваленого у складі судді Демчика Р.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства НАК «Надра України» «Центрукргеологія» про стягнення заборгованості з виплати компенсації втраченого заробітку внаслідок часткової втрати працездатності по коригуванню та індексації виплат щомісячних платежів з урахуванням трьох відсотків річних , -
		  
		в с т а н о в и л а :
		 
		У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом  до ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» про стягнення заборгованості з виплати компенсації втраченого заробітку внаслідок часткової втрати працездатності по коригуванню та індексації виплат щомісячних платежів з урахуванням трьох відсотків річних.
		В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що позивачка з 1979 року працювала на посаді старшого редактора редакційно видавничої групи Центру науково технічної інформації та пропаганди Українського науково - дослідного інституту держплану УССР (ЦНТЕІ).
		29 жовтня 1981 року повертаючись із службового відрядження з м. Канева на рейсовому автобусі, що рухався маршрутом Канів - Черкаси, позивач потрапила в ДТП за участю автомобіля «ЗИЛ - 131» д.н. НОМЕР_1 , причиною якого стало порушення водієм вантажного автомобіля правил дорожнього руху, в результаті якого ОСОБА_1 отримала травматичний відрив лівої нижньої кінцівки. Судовою - медичною експертизою № 17-т від 30 вересня 1994 року ОСОБА_1 визнано інвалідом 2 -ї групи з втратою загальної спеціальної працездатності в розмірі 60 %.
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2000 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано «Центрукргеологія» правонаступника ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» сплатити позивачу в рахунок відшкодування шкоди за період з жовтня 1994 року по 01 жовтня 2000 року суму 5 765,24 грн. невиплаченої компенсації одночасно,  в подальшому починаючи з 01 жовтня 2000 року щомісячно виплачувати 206,11 грн. з відповідним корегуванням та індексації вказаної суми.
		Ухвалою Черкаського обласного суду від 08 листопада 2000 року касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного м. Черкаси від 03 жовтня 2000 року залишено без змін.
		ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» ігнорує рішення попередніх років та постійно затягує виплати належні позивачеві. Відповідач систематично, безпідставно та не в повному обсязі виплачує належні позивачеві кошти. Так з грудня 2016 року по серпень 2018 року ОСОБА_1 не отримувала грошові кошти що підлягають корегуванню та індексації виплат щомісячних платежів, а тому вважає свої права порушеними.
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року, зобов`язано ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» виплачувати позивачеві з 01 березня 2016 року щомісячно та безстроково втрачений заробіток в розмірі 1872,89 грн. з відповідним корегуванням суми. 
		07 серпня 2018 року та 21 серпня 2018 року адвокатом Вовк А.І. до відповідача було направлено адвокатські запити за № 416, 423  про надання письмової інформації.
		Згідно відповіді ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» від 13 серпня 2018 року № 212/04, ДП «Центрукргеологія» проводить коригування та індексацію щомісячних платежів для ОСОБА_1 з урахуванням рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року № 711/11135/15-ц та вимог передбачених чинним законодавством. Одночасно зазначено, що заборгованість по виплаті компенсації існує за 3 місяці. В рамках виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/11135/15-ц від 11 березня 2016 року, ДП «Центрукргеологія» сплачено на користь ОСОБА_1 за 2017 рік -  25506 грн. 44 коп., та за 2018 рік -  9587 грн. 59 коп.
		У відповідь ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» на адвокатський запит №423 від 21 серпня 2018 року надано бухгалтерську довідку про нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з березня 2016 року по серпень 2018 року. Розмір нарахувань та виплат позивачеві згідно бухгалтерської довідки ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» не відповідає розміру виплат, які повинен здійснювати відповідач відповідно до законодавства та фактичних обставин справи на користь ОСОБА_1 , що підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 від 16 серпня 2018 року. Отже, ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» не здійснює коригування та індексацію втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності.
		Відповідно до виписки АТ «Ощадбанк» по картковому рахунку№ НОМЕР_2 від 16 серпня 2018року, за період з грудня2016року по квітень 2018 року включно, а також з урахуванням доплат, що надійшли після формування виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 від 16 серпня 2018 року за травень в розмірі 2376 грн. 30 коп. та червень в розмірі 2376 грн. 30 коп. ДП НАК «Надра України «Центрукргеологія» здійснено перерахування компенсації втраченого заробітку внаслідок часткової втрати працездатності за зазначені періоди в розмірі 42147 грн. 22 коп.
		За період з грудня 2016 року по серпень 2018 року включно, розмір виплат компенсації втраченого заробітку внаслідок часткової втрати працездатності з урахуванням коригування та індексації повинен становити 91648 грн. 22 коп.
		Згідно довідки виданої ЧНУ імені Богдана Хмельницького від 12 грудня 2016 року №2523/01-11, заробітна плата працюючого в бюджетній сфері збільшилась з 1 грудня 2016 року на 12,65%, відповідно до постанови КМУ від 23 листопада 2016 року № 840 «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Таким чином, станом 1 грудня 2016 року, розмір компенсації втраченого заробітку з урахуванням коригувань індексації повинен становити 2166 грн. 98 коп. щомісячно.
		Згідно довідки виданої ЧНУ імені Богдана Хмельницького від 30січня 2017 року №162/01-11, мінімальна заробітна плата працюючого в бюджетній сфері збільшилась з 01 січня 2017 poку на 100%, відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017рік». Відповідно, розмір компенсації втраченого заробітку з урахуванням коригування та індексації з січня 2017року повинен становити 4333грн.96коп. з подальшим коригуванням та індексацією виплат суми.
		Згідно довідки виданої ЧНУ імені Богдана Хмельницького від 23 січня 2018 року №98/01-11, мінімальна заробітна плата працюючого в бюджетній сфері збільшилась з 1 січня 2018 року на 16,34% відповідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік». Відповідно, розмір компенсації втраченого заробітку з урахуванням коригування та індексації з січня 2018 року повинен становити 5251 грн. 21 коп., з подальшим коригуванням та індексацією виплат даної суми.
		Таким чином, на даний час у ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» наявна заборгованість по коригуванню та індексації виплат щомісячних платежів у звязку з втратою працездатності за період з 1 грудня 2016 року по 1 вересня 2018 року в сумі 49501 грн.
		Прострочення ДП НАК Надра України» «Центрукргеологія» грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу за період з 1 грудня 2016 року по 1 вересня 2018 року становить 9752 грн. 65 коп.
		Розмір 3% річних на суму боргу - 49501 грн. за період з 1 грудня 2016 року по 1 вересня 2018 року становить - 2600 грн.
		Отже, розмір заборгованості з урахуванням інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних, ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» перед нею становить 61853 грн. 65 коп. 
		ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з виплати компенсації втраченого заробітку внаслідок часткової втрати працездатності по коригуванню та індексації виплат щомісячних платежів з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних в розмірі 61853 грн. 65 коп.
		Зобов`язати ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» виплачувати ОСОБА_1 з 1 вересня 2018 року щомісячно та безстроково втрачений заробіток в розмірі 5251 грн. 21 коп. з відповідним коригуванням та індексацією даної суми; стягнути з ДП НАК «Надра України» «Центрукргеологія» на її користь витрати, пов`язані з правовою допомогою в сумі 5000 грн.
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2019 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення мотивоване тим, що відповідачем добровільно з червня 2016 року  здійснюється щомісячна  індексація втраченого заробітку відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року  в сумі 1872 гривні 89 копійок. Станом на день звернення до суду позивачка отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1435 гривень, а тому щомісячний дохід  позивачки складає 3811 гривень 30 копійок, що перевищує розмір мінімального посадового окладу держслужбовця, мінімальний розмір заробітної плати  встановлений на 2018 рік  3723 гривні (ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»). З позовом про неправомірність дій відповідача щодо правильності нарахування індексації  втраченого заробітку в сумі 1872 гривні 89 копійок позивачка не зверталась. Оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року  зобов`язано відповідача виплачувати позивачці з 1 березня 2016 року  щомісячно і безстроково втрачений заробіток в розмірі 1872 гривні 89 копійок з відповідним корегуванням індексації вказаної суми, що відповідачем проводиться відповідно до рішення суду, суд вважав безпідставними  вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості  по коригуванню  та індексації виплат щомісячних платежів  за період з грудня 2016 року  по 1 вересня 2018 року, інфляційних,  трьох процентів річних та про зобов`язання  відповідача виплачувати з 1 вересня 2018 року  щомісячно і безстроково  втрачений заробіток в розмірі 5251 гривню 21 копійку з відповідним коригуванням  та індексацією  даної суми
		Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та просила суд скасувати рішення Придніпровського районного суду м .Черкаси від 03 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
		         В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що позивач не погоджується з твердженням суду першої інстанції з приводу отримання нею пенсії по інвалідності, а наголошує, що вона отримує трудову пенсію, за відпрацьовані роки.
		         Зокрема ОСОБА_1 звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправомірно проігноровано невиконання відповідачем минулих рішень судів.
		          Крім того апелянт посилаючись на частини 2 статті 37 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування проводиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. До матеріалів справи було долучено довідки Головного управління статистики, де вказані середньомісячна заробітна плата та середня заробітна плата одного штатного працівника. Проте судом неправомірно не були враховані подані документи, чим порушено її права позивача, які зазначені статті 12, 89 ЦПК України.
		          15 липня 2019 року представник відповідача - адвокат Середа Р.М. надіслав до суду  відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що визначення щомісячної суми до сплати ОСОБА_1 з прив`язкою до заробітної плати працівників відповідно до наданих нею довідок, є незаконним, оскільки перерахування щомісячних виплат проводиться з урахуванням абзацу 3 частини 1 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідно до якого, у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв`язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Окрім виплат зі сторони відповідача, позивач отримує також пенсію у зв`язку з інвалідністю.
		          Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
		         Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який  ухвалив судове рішення, що оскаржується. 
		          Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 
		           Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. 
		           Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		            Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним  і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		            Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
		Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до НАК «Надра України» ДП «Центрукргеологія» про стягнення заборгованості з виплати компенсації втраченого заробітку, внаслідок втрати працездатності, стягнення додаткових витрат та зобов`язання вчинити певні дії.
		Стягнуто з ДП НАК «Надра Україна» «Центрукргеологія на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати компенсації втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності з 1 вересня 2015 року по 1 березня 2016 року в розмірі 16684,34 грн. Стягнуто з ДП НАК «Надра Україна» «Центрукргеологія на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на санітарно-курортне лікування та проїзд в розмірі 6 800 грн. Стягнуто з ДП НАК «Надра Україна» «Центрукргеологія на користь ОСОБА_1 витрати на послуги адвоката в розмірі 500 грн. Зобов`язано ДП НАК «Надра Україна» «Центрукргеологія» виплачувати ОСОБА_1 з 1 березня 2016 року щомісячно та безстроково втрачений заробіток в розмірі 1872,89 грн. з відповідним корегуванням індексації даної суми.
		Вказаним рішенням суду було встановлено, що з 1979 року позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Українським науково-дослідним інститутом держплану УССР (ЦНТЕІ) і займала посаду старшого редактора редакційно-видавничої групи Центру науково-технічної інформації та пропаганди. 
		29 жовтня 1981 року, повертаючись із службового відрядження з м. Канів на рейсовому автобусі «Турист-12», який рухався по маршруту Канів-Черкаси, ОСОБА_1   потрапила в ДТП за участю водія автомобіля «ЗИЛ-131 ЦКТ 5136». Причиною даної ДТП стало порушення водієм вантажного автомобіля «ЗИЛ-131» ОСОБА_2 правил дорожнього руху та зіткнення з рейсовим автобусом на зустрічній смузі. В результаті зіткнення позивач отримала травматичний відрив лівої нижньої кінцівки. Відносно даної ДТП була розглянута кримінальна справа, в якій винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з відповідачем. Під час ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем з бурою установкою на борту, не маючи права на керування даним транспортним засобом. 
		          За результатами судово-медичної експертизи № 17-т від 30 вересня 1994 року ОСОБА_1 була визнана інвалідом 2 групи з втратою загальної та спеціальної працездатності в розмірі 60% по-життєво. 
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 жовтня 2000 року було зобов`язано ДПТ «Центрукргеологія» сплатити позивачеві в рахунок відшкодування шкоди за період з жовтня 1994 року по 1 жовтня 2000 року - 5765,24 грн. невиплаченої компенсації одночасно, а в подальшому, починаючи з жовтня 2000 року щомісячно виплачувати 206,11 грн. з відповідним проведенням корегування індексації даної суми. 
		Рішенням Придніпровського райсуду м. Черкаси від 1 липня 2014 року також з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість із виплати компенсації втраченого заробітку у зв`язку з втратою працездатності в сумі 28279,06 грн. 
		Відповідно до заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2015 року, яке вступило в законну силу, НАК «Надра України» ДП «Центрукргеологія» зобов`язане сплатити заборгованість із виплати компенсації втраченого заробітку в зв`язку з втратою працездатності, заборгованість компенсації витрат бензину, ремонт та технічне обслуговування на користь ОСОБА_1 в сумі 26782,31 грн. за період з липня по грудень 2014 року та з січня по серпень 2015 року.
		          За положеннями статті 1202 ЦК України  відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).
		Пунктом 15 постанови КМУ від 30 жовтня 1993 року «Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків» визначено, що потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам 1-ї групи щорічно безкоштовно надається путівка 
		для санаторно-курортного лікування відповідно  до медичного висновку, а в разі самостійного її придбання власник за бажанням потерпілого компенсує  середню вартість  санаторно-курортної путівки. Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі необхідності супроводу потерпілого 
		особі, яка його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад, а також сплачуються добові і компенсуються витрати  на житло відповідно до законодавства про службові відрядження. Потерпілому, який використав чергову відпустку до отримання 
		путівки у санаторно-курортні заклади, власник надає додаткову відпустку для лікування (включаючи час проїзду) із збереженням на цей час середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров`я, або заробітку, що склався перед відпусткою (за вибором потерпілого). Виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) потерпілому протягом цього часу здійснюється на загальних підставах. 
		Особливий порядок відшкодування передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Такі виплати гарантують усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання як у вигляді одноразової допомоги, так і в сплаті щомісяця грошових сум.
		З 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягає щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. 
		За положеннями статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 6 цього Закону визначає, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання 
		громадян.
		З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є правильність нарахування індексації втраченого заробітку в сумі 1872 грн. 89 коп., який стягується з відповідача на користь позивача щомісячно та безстроково, на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року. 
		Відповідно до бухгалтерської довідки, відповідачем добровільно, починаючи з червня 2016 року здійснювалася щомісячна індексація втраченого заробітку в сумі 1872 грн. 89 коп., відповідно до вище вказаного рішення.
		При цьому, коригування виплат здійснюється із врахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції), а не із прив`язкою середньомісячної заробітної плати працівника бюджетної установи.
		Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі на положення частини 2 статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка передбачає перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати є незаконним, оскільки перерахування щомісячних виплат проводиться з урахуванням Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідно до якого, у разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв`язку з одним і тим самим нещасним випадком то їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров`я.
		Посилання скаржника про те, що судом першої інстанції було проігноровано невиконання відповідачем рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2000 року, яким останнього зобов`язано сплачувати позивачу щомісячно компенсацію втраченого заробітку з відповідним проведенням коригуванням індексації сум виплат, є безпідставним оскільки районний суд в своєму рішенні зазначив, що якщо відповідач добровільно не виконує судове рішення, ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заходи примусового його виконання, а виплата позивачці компенсації втраченого заробітку проводиться відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2016 року. 
		Твердження  ОСОБА_1 про те, що вона отримує трудову пенсію, за відпрацьовані роки, а не по інвалідності, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься копія пенсійного посвідчення в якому  зазначено вид пенсії по інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом. Посвідчення видане 21 грудня 1998 року.(а.с. 15) Внаслідок нещасного випадку, у зв`язку із яким відповідач щомісячно перераховує відкориговану виплату втраченого заробітку, ОСОБА_1 визнано інвалідом 2 групи. Докази того, що позивачка отримує інший вид пенсії в матеріалах справи відсутні.  
		Що стосується посилань на ту обставину, що судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що суд дійшов про часткове задоволення первинного позову та задоволення зустрічного позову то в даному випадку колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для  висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а судове рішення - без змін. 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує  суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку  можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.  
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, - 
		п о с т а н о в и л а :
		          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. 
		          Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства НАК «Надра України» «Центрукргеологія» про стягнення заборгованості з виплати компенсації втраченого заробітку внаслідок часткової втрати працездатності по коригуванню та індексації виплат щомісячних платежів з урахуванням трьох відсотків річних - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. 
		 
		 
		 
		       
		  Судді                                                                                   Н.І.  Гончар 
		 
		                                                                                              Т.Л. Фетісова 
		 
		                                                                                             Ю.В. Сіренко 
		 
		 
		 
		    Повний текст постанови складений 18 липня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...