Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/5096/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2019. Зареєстровано: 21.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2019.

Номер судового провадження: 1-кс/758/2077/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013110060002990

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Подільський районний суд міста Києва
		 
		Справа № 758/5096/19 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		17 липня 2019 року                                    місто Київ
		 
		 
		 
		Слідчий суддя  суддя Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна  адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 , що діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання (власника майна),  ОСОБА_5 , 
		про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 р., -
		В С Т А Н О В И В :
		Адвокат ОСОБА_4 , діючи як представник власника майна  ОСОБА_5 , звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 09.10.2018 р. в межах кримінального провадження№ 12013110060002990 від 02.04.2013 р. на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: - квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 67,6 кв.м); - гараж № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_2 (площею 13,5 кв.м); - квартиру АДРЕСА_3 (загальна площа 50,8 кв.м); - гараж № НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_2 (площею 13,5 кв.м).
		Клопотання мотивованетим,що управліннямспеціальних розслідуваньГенеральної прокуратуриУкраїни здійснюєтьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні №12013110060002990від 02.04.2013року заознаками кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.190,ч.5ст.191,ч.3ст.209,ч.1ст.255,ч.1ст.364,ч.2ст.366,ч.3ст.15ч.5ст.27,ч.4ст.368,ч.5ст.368,ч.3ст.368-2,ч.2ст.375,ч.2ст.376,ч.2ст.376-1,ч.1ст.382КК України. Вмежах даногокримінального провадженняухвалою слідчогосудді Подільськогорайонного судум.Києва ОСОБА_6 від 09.10.2018року булозадоволено клопотаннястаршого слідчоїгрупи заступника начальникатретього слідчоговідділу управлінняспеціальних розслідуваньГенеральної прокуратуриУкраїни ОСОБА_7 про накладенняарешту надане нерухомемайно.Арешт назазначене майноза вищевказаноюухвалою слідчогосудді вважаєнакладеним необґрунтовано,оскільки у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 не має у даному кримінального провадженні статусу підозрюваної або потерпілої, а є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а тому з клопотанням про арешт майна відповідно до ст.64-2 КПК України мав право лише прокурор. Крім того, вважає, що в ухвалі про накладення арешту слідчий суддя дійшов хибного висновку, що вказане майно є речовим доказом, оскільки не відповідає критеріям, встановленим ст.98 КПК України для речових доказів. До того ж, ні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, ні додані до клопотання документи не містили жодних даних, на підставі яких слідчий суддя міг дійти висновку про відповідність даного майна критеріям, передбаченим в ст. 98 КПК України. Стверджує, що доказів на підтвердження версії слідства про отримання даного майна незаконним шляхом ОСОБА_8 ,до клопотанняпро накладенняарешту недодавались,і такаверсія єлише припущенняморгану досудовогорозслідування.Зазначає,що ОСОБА_5 є законним власником вказаного нерухомого майна, воно придбано за власні кошти та заощадження її батьків, які фінансово були спроможні купити таке майно. Крім того, у подальшому арешті даного майна відпала потреба. Вважає, що ОСОБА_5 , як власник арештованого майна, поддається необгрунтованому процесуальному примусу, що не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		В судовому засіданні представник власника майна  адвокат ОСОБА_9 підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених в ньому. Зазначав, що вищевказане майно набуто його власником із законного джерела походження коштів. 
		Прокурор ОСОБА_3 , що входить в групу слідчих у даному кримінальному провадженні, заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що арешт був накладений законно та обґрунтовано, оскільки у органу досудового розслідування є підстави вважати, що вищевказане майно набуто внаслідок вчинення злочину підозрюваним ОСОБА_8 , а тому є речовим доказом. Зазначає, що додані адвокатом документи на підтвердження законного джерела походження коштів у ОСОБА_5 на придбання вищевказаного нерухомого майна, не можуть вважатись такими. 
		Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
		Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 09 жовтня 2018 р. у справі № 758/13006/18, в межах вищевказаного кримінального провадження№ 12013110060002990 від 02.04.2013 р. було накладено арешт на нерухоме майно ряду фізичних осіб, в т.ч. і ОСОБА_5 , а саме: - квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 67,6 кв.м); - гараж № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_2 (площею 13,5 кв.м); - квартиру АДРЕСА_3 (загальна площа 50,8 кв.м); - гараж № НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_2 (площею 13,5 кв.м).
		Як вбачається з вищевказаної ухвали, клопотання про арешт вищевказаного майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна. 
		Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням, зокрема, власника майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України таке клопотання під час досудового розслідування може бути подано в разі, якщо така особа не була присутня при розгляді клопотання про накладення арешту.
		Таким чином, законодавець пов`язує обов`язок доведення, зокрема, необґрунтованості накладення арешту, саме на особу, що подає клопотання про скасування арешту на майно.
		Аналогічний висновок міститься і в роз`ясненнях, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яке було заслухано та обговорено на засіданні пленуму ВССУ, яке відбулось 07.02.14 р.
		Обґрунтовуючи клопотанняпро скасуванняарешту,заявник,зокрема,посилався нате,що укримінальному провадженні№ 12013110060002990 від 02.04.13 р. ОСОБА_5 не має будь-якого процесуального статусу, в ухвалі про накладення арешту слідчим суддею не викладені обставини на обґрунтування того, що нерухоме майно останньої є речовим доказом у даному кримінальному провадженні та до клопотання слідчого про накладення арешту не містили жодних даних, на підставі яких слідчий суддя міг дійти висновку про відповідність цього майна критеріям, передбаченим в ст. 98 КПК України.
		Абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України передбачено, що завданням арешту майнає запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Зі змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 р. вбачається те, що арешт на нерухоме майно ОСОБА_5 , яке за постановою слідчого від 11.09.2018 р. визнано речовими доказами, накладено саме з метою збереження цих речових доказів. 
		Разом з тим, у порушення вимог ст. 170 КПК України в ухвалі не зазначено, яким саме критеріям речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України, в межах якого подано клопотання, відповідає зазначене нерухоме майно ОСОБА_5 . 
		Крім того, відповідно до ст.64-2 ч.2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. 
		Тим самим, чинним кримінально-процесуальним законодавством визначена можливість арешту майна третьої особи лише за клопотанням прокурора.
		Статус ОСОБА_5 у даному кримінальнму провадженні  третя особа, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт.
		Як вбачається з ухвали слідчого судді від 09.10.2018 р., арешт був накладений за результатами розгляду клопотання саме слідчого ГПУ, погодженого прокурором ГПУ.
		Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що арешт на вищевказане нерухоме майно був накладений необґрунтовано. 
		Суд не надає оцінку наданим представником власника майна документам щодо джерела походження коштів у ОСОБА_5 на придбання зазначеного в клопотанні нерухомого майна, оскільки вони не впливають на висновок слідчого судді про необґрунтованість накладеного арешту. 
		Законом передбачений судовий контроль за дотриманням прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, який здійснює слідчий суддя у порядку, передбаченому КПК України.
		Постановлючи ухвалу, слідчим суддею враховуються також прецедента практика судових рішень Європейського Суду з прав людини.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі по тексту  ЄСПЛ) у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У рішеннях ЄСПЛ від 09.06.2005 року по справі "Бакланов проти Російської Федерації", від 24.03.2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
		Слід зазначити, що право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом. Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч.1 ст.321 Цивільного кодексу, згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.
		Відповідно до ст.16 ч.1 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Як встановлено слідчим суддею, арешт на майно ОСОБА_5 накладено не за клопотанням прокурора. 
		Виходячи із зазначено вище, слідчий суддя дійшов висновку про те, арешт підлягає скасуванню, оскільки накладено необґрунтовано. А відтак, клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту на вказане у клопотанні нерухоме майно підлягає задоволенню. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132, 170, 174, 309 КПК України, 
		У Х В А Л И В :
		Клопотання адвоката ОСОБА_4 , що діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання (власника майна),  ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні  задовольнити.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 09 жовтня 2018 р. у справі № 758/13006/18 в межах кримінального провадження№ 12013110060002990 від 02.04.2013 р. на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: - квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 67,6 кв.м); - гараж № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_2 (площею 13,5 кв.м); - квартиру АДРЕСА_3 (загальна площа 50,8 кв.м); - гараж № НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_2 (площею 13,5 кв.м).
		 
		 
		 
		Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
		 
		  Cлідчий суддя Подільського  районного суду м. Києва  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...