Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/4290/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2019. Зареєстровано: 21.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2019.
Дата набрання законної сили: 17.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/814/1830/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 552/4290/17  Номер провадження 22-ц/814/1830/19Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В.  Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 липня 2019 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого судді Прядкіної О.В., 
		суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю., 
		секретаря Кальник А.М.,
		за участі:позивача ОСОБА_1 та її представника -адвоката Бови Є.Ю., відповідача - ОСОБА_2 та її представника - адвоката Остапенко І.О., представника третьої особи - Тукало В.І.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1    
		на рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року, прийнятого під головуванням судді Турченко Т.В. в м. Полтава
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна, що є у спільній частковій власності у самостійний об`єкт та встановлення порядку користування земельною ділянкою, - 
		В С Т А Н О В И В:
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Уточнивши позовні вимоги просила виділити їй в натурі Ѕ частину із майна, що перебуває у спільній частковій власності у самостійний об`єкт нерухомого майна, з одночасним припиненням права спільної часткової власності, що складатиметься з частини житлового будинку літера А1 в складі: тамбуру 1 площею 0,7 кв.м, кухні 1-1 площею 8,5 кв.м, передпокою 1-2 площею 9,3 кв.м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв.м, кладової 1-4 площею 2,4 кв.м, загальною площею 40,8 кв.м, в тому числі житловою площею 19,9 кв.м; господарських будівель та споруд в складі: сараю літера В, вбиральні літера Г, огорожі №1, воріт №2, що розташовані по АДРЕСА_1 , що відповідає додатку №2 до Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №77 від 06.12.2017 року. 
		Визнати за нею право власності на виділені у самостійний об`єкт Ѕ частину нерухомого майна, що складається з частини житлового будинку літера А-1 в складі: тамбуру 1 площею 0,7кв.м, кухні 1-1 площею 8,5 кв.м, передпокою 1-2 площею 9,3 кв.м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв.м, кладової 1-4 площею 2,4 кв.м, загальною площею 40,8 кв.м, в тому числі житловою площею 19,9 кв.м; господарських будівель та споруд в складі: сараю літера В, вбиральні літера Г, огорожі №1, воріт №2, що розташовані по АДРЕСА_1 , що відповідає додатку №2 до Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №77 від 06.12.2017 року. 
		Встановити фактичний порядок користування земельною ділянкою, який відбувся між співвласниками житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 , визначивши ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 657 кв.м., що відповідає варіанту №1 в додатку №2 до Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №77 від 06.12.2017 року, ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 748 кв.м., що відповідає варіанту №1 в додатку №2 до Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №77 від 06.12.2017 року.
		Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна, що є у спільній частковій власності у самостійний об`єкт та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.
		Рішення районного суду мотивовано тим, що нерухоме майно нерозривно пов`язано з земельною ділянкою, однак права співвласників спірного будинку на земельну ділянку по АДРЕСА_1 жодним чином не оформлені, рішення уповноваженими органами про передачу земельної ділянки в користування не приймалися, тому визначити порядок користування земельною ділянкою, яка в користування співвласникам будинку не передавалася, є неможливим. 
		 
		За заявлю ОСОБА_2 про розподіл судових витрат ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 травня 2019р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6500 грн., по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення доказів 352,4 грн., 3000 грн. за проведення судово- технічної експертизи, а всього 9852,4 грн.
		 
		Рішення оскаржила ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, зазначає, що суд не дав належної рішенню виконавчого комітету Полтавської міської ради від 25.10.1954р. № 17/705, згідно якого за домоволодінням по АДРЕСА_1 виділено земельну ділянку площею 1402 кв.м. У зв`язку з цим при встановленні фактичного порядку користування земельною ділянкою, який відбувся між співвласниками просить застосувати висновки повторної судової земельно-технічної експертизи від 15.02.2019р. - варіант 2, виконаної експертом Авдєєвим А.К.
		У відзиві на апеляційну скаргу   ОСОБА_2   вважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін.
		 
		Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
		Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.12.2002 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з частиною надвірних споруд, розташованого на земельній ділянці площею 1402 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з: жилого будинку, жилою площею 40,80 кв.м, зазначеного в плані під літерою «А-1», господарські та побутові споруди: літня кухня Б, вбиральні Г, Д, К, сарай З, Е, В, б1, гараж И, погріб б2, огорожа №1, 2, водогін дворовий №3, замощення №4.
		Інша 1/2 частина зазначеного вище домоволодіння належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 відповідно до технічного паспорту від 17.07.2018 року.
		Позивач просила виділити їй в натурі належну їй частину із майна, що перебуває у спільній частковій власності у самостійний об`єкт нерухомого майна.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд своє рішення мотивував тим, що нерухоме майно нерозривно пов`язано з земельною ділянкою, однак права співвласників спірного будинку на земельну ділянку по АДРЕСА_1 жодним чином не оформлені, рішення уповноваженими органами про передачу земельної ділянки в користування чи на іншому праві не приймалися, тому визначити порядок користування земельною ділянкою, яка в користування співвласникам будинку не передавалася, є неможливим. 
		 
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.
		Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		Частиною першою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
		Згідно з частинами другою - третьою статті 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
		Статтями 364, 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.
		За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом.
		Відповідно до статей 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
		Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
		Відповідно до судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №77 від 06.12.2017 року експерт зробив висновок, що виділити у самостійний об`єкт нерухомого майна Ѕ частину житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 технічно можливо, відповідно до варіанту розподілу житлового будинку, господарських будівель і споруд за фактичним користуванням (додаток № 2) (т.1,а.с.81).
		Висновком повторної судової експертизи також визначено, що виділити Ѕ частину належної  ОСОБА_1 житлового будинку та господарських споруд можливо у відповідності до фактичного користування (т.2, а.с.21).
		Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу.
		Даючи оцінку  позовним вимогам ОСОБА_1  щодо  виділу  її частки  у самостійний об`єкт нерухомого майна, колегія суддів виходить  з дослідження питання про наявність  обладнаних ізольованих інженерних мереж газопостачання із зовнішніх мереж співвласнику, який виділяється в самостійний об`єкт нерухомості.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що мережа газопостачання, прокладена від вуличного газопроводу до будинку АДРЕСА_1 по земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 на частині будинку, що належить відповідачу ОСОБА_2 розташований газовий стояк, через кімнати домоволодіння відповідача прокладена газова мережа, а далі по навколишньому периметру частини будинку ОСОБА_2 заходить в частину домоволодіння ОСОБА_1 Окремої ізольованої мережі газопостачання частина домоволодіння ОСОБА_1 немає. 
		Зазначене підтверджується інформацією ПАТ «Полтавагаз» про те, що газифікація квартир № 1 та № 2 житлового будинку АДРЕСА_1 відбулася одночасно в 1964 році. Газовий стояк на газопроводі-вводі в житловий будинок знаходиться біля стіни квартири № 2 , що належить ОСОБА_2 Першою, по напрямку руху газу, до газопроводу підключена квартира № 2 ОСОБА_2 . Підключення квартири « 1 здійснене в приміщенні квартири № 2 . Обидві квартири мають окремі вузли обліку природного газу.
		Система газопостачання квартири № 1 не є самостійною, так як підключена в приміщенні квартири № 2. Газопостачання квартири № 1 здійснюється транзитом через квартиру № 2. Окремий запірний пристрій на квартиру № 1 за межами квартири № 2 відсутній ( т . 1,а.с.224-226).
		Позивачем даний доказ не спростовано. Посилання ОСОБА_1 на наявність газового лічильника та окремого договору з ПАТ «Полтавагаз» на надання послуг з газопостачання не підтверджує наявності у позивача самостійної інженерної мережі газопостачання для виділу в самостійний об`єкт нерухомого майна.
		За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в наведеній частині.
		 
		Відносно визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками по АДРЕСА_1 слід виходити з положень ст.ст. 26, 41 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", а також рішення позачергової другої сесії сьомого скликання Полтавської міської ради від 25 лютого 2016 року, згідно якого визначено, що до повноважень Київської районної у місті Полтаві ради належить вирішення питань надання, передачі у власність або користування, припинення права користування або права власності та вилучення земельних ділянок для обслуговування окремих індивідуальних жилих будинків, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка).
		Проте, Київська районна у місті Полтаві рада до участі у справі в якості сторони не залучалась, а її статус позивачем визначено як третьої особи. Між тим, виключно до компетенції Київської районної у місті Полтаві ради віднесені питання, пов`язані з використанням земельних ділянок на території району.
		Позивач в уточненій позовній заяві просила встановити фактичний порядок користування земельною ділянкою між сторонами , визначивши ОСОБА_1 частину земельної ділянки 657 кв.м, а ОСОБА_2 - 748 кв.м згідно висновку експертизи №77 від 06.12.2017 року. (т.1, а.с.104-105 ).
		Однак, згідно рішення виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 25.10.1954 року №705 «Про затвердження матеріалів обміру кварталів» за домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано ділянку площею 1402 кв.м., належить до вилучення для зарахування в держземфонд 12 кв.м (т.2,а.с.105-107).
		Згідно технічних паспортів :
		- від 16.06.1987 рік за вказаним домоволодінням фактично використовувалась земельна ділянка площею 1414 кв.м , ( т.1, а.с.22 ),
		- від 14.08.2009р. - 1471 кв.м ( т.1, а.с.126).
		Висновком повторної експертизи встановлений самозахват земельної ділянки 75 кв.м., у зв`язку з чим неможливо визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 ( т.2, а.с.21).
		Крім того, вимоги апеляційної скарги щодо застосування при встановленні порядку користування земельною ділянкою висновків повторної судової земельно-технічної експертизи від 15.02.2019р. - варіант 2, - виходять за межі позовних вимог ОСОБА_1 , так як не були заявлені в суді першої інстанції.
		 
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не свідчать про порушення ним норм матеріального та процесуального права.
		За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до положень ст.ст.133,137 ЦПК України підлягає задоволенню клопотанням відповідача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 3400 грн.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року залишити без змін.
		Стягнути з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3400 грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Головуючий суддя О.В. Прядкіна
		 
		Судді: С.Б. Бутенко
		 
		О.Ю. Кузнєцова
		 
		Повний текст постанови складено 19.07.2019 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...