Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 276/1186/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2019. Зареєстровано: 21.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2019.
Дата набрання законної сили: 19.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/21782/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 липня 2019 року 
		Київ
		 
		справа №276/1186/16-а
		 
		адміністративне провадження №К/9901/21782/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Соколова В.М.,
		суддів: Єресько Л.О.,  Загороднюка А.Г., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (судді Франовська К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі №276/1186/16-а за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Житомирі Онищенка Юрія Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, 
		 
		УСТАНОВИВ:
		В грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Житомирі Онищенка Юрія Володимировича (далі - УПП у                 м. Житомирі, відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.
		На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про неправомірність прийняття оскаржуваної постанови серії ПС2 №540555 від 24 жовтня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності  за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (тут і надалі - КУпАП) та накладення штрафу у розмірі 255 грн, так як оскаржувана постанова у справі не ґрунтується на доказах, а інкриміноване йому правопорушення він вчинив у зв`язку з необхідністю.
		Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області   від         03 квітня 2017 року позов задоволено. 
		Скасовано постанову поліцейського роти №4 Управління патрульної поліції у місті Житомирі Онищенка Ю.В. у справі про адміністративне правопорушення серії                ПС2 №540555 від 24 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті (178) 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
		Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 травня               2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив. 
		Не погодившись з указаним рішенням апеляційного суду, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 травня               2017 року та залишити в силі постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03 квітня 2017 року. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник вказує на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не було досліджено всіх доказів, які мали значення для правильного вирішення справи. 
		Крім того, позивач зазначив, що складення постанови про накладення адміністративного стягнення на бланку, що втратив чинність, є додатковою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
		Водночас вказав, що інспектор незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи.
		Також зазначає, що відповідачем не надано доказів правомірності застосування відеокамери, на яку був здійснений запис фіксування правопорушення.
		Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
		Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 31 травня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У лютому 2018 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року №705/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача: Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №    14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
		За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24 грудня 2016 року о 13 год. 20 хв. в        м. Житомирі по вул. Покровській 5/1 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Renault Kango д.н.з НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку             3.34 «зупинка заборонена», чим порушив ПДР України і, таким чином, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
		У зв`язку з цим,поліцейським роти №4 Управління патрульної поліції у місті Житомирі Онищенком Ю.В. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
		Не погоджуючись з постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.
		Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову поліцейського роти                №4 УПП в м. Житомирі Онищенка Ю.В. серії ПС2 №540555 від 24 грудня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, не доведено винних умисних або необережних дій чи бездіяльності позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення. Також зазначено, що в ході розгляду справи інспектором було некоректно складено постанову: допущено невідповідність щодо дати винесення постанови, виправлення статті за якою особа притягується до адміністративної відповідальності.
		Натомість, суд апеляційної інстанції, який здійснював перегляд постанови суду першої інстанції, дійшов протилежних висновків, скасував судове рішення першої інстанції та відмовив позивачу у задоволені позовних вимог. Зазначив, що з дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського роти №4 УПП в                     м. Житомирі Онищенка Ю.В ., яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення     ОСОБА_1 , встановлено, що останній дійсно здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «зупинка заборонена», тим самим порушивши пункт 15.9 ґ Правил дорожнього руху.
		Верховний Суд вважає обґрунтованим  такий висновок суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої     статті 19 Конституції України     органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією    та законами України.
		Згідно з нормами статті 14 Закон України від 30 червня 1993 року, № 3353-XII «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
		Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		За приписами статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення від
		7 грудня 1984, № 8073-X (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, із змінами внесеними Законом від 14 липня 2015 року N 596-VIII - далі КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно з статтею 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		За приписами підпункту 3.34 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі ПДР України), дорожній знак «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
		Так, згідно розділу 3 пункту 33 ПДР України дія знаків 3.9, 3.10, 3.34 - 3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.
		Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП,  перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		У матеріалах справи наявний відеозапис з місця вчинення адміністративного правопорушення, з якого чітко вбачається , що автомобіль Renault Kango д.н.з НОМЕР_1ОСОБА_1 зупинено біля будинку №5/1 по вул.Покровській, в зоні дії знаку «Зупинка заборонена». На наявність знаку звернута увага водія ОСОБА_1 поліцейським. Водій ОСОБА_1 визнавав порушення ПДР, прсив вибачення, намагався пояснити причину зупинки необхідністю.
		Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.    
		Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що позивач не мав на момент зупинки «аварійної» ситуації ( вимушеної зупинки), яка б допускала зупинку в зоні дії знаку, відтак, виконання чи невиконання вимог пункту 15.14 ПДР (якими визначено вжиття заходів у разі вимушеної зупинки в місці, де таку зупинку заборонено) у даному випадку правового значення не має.
		Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Частиною четвертою вказаної статті закріплено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		У постанові у справі про адміністративне правопорушення мають міститися найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (стаття 283 КУпАП).
		Зі змісту наведених норм законодавства України можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
		Аналіз викладених норм свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статтею122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. У випадку, коли особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана надати належні та допустимі докази, які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення.
		Відповідачем до матеріалів справи були долучені відеоматеріали з місця події: відеозапис з нагрудної камери поліцейського роти № 4 УПП в м. Житомирі, постанова у справі про адміністративне правопорушення що, у сукупності є доказами в адміністративній справі і безпосередньо свідчать про наявність та обставини правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 діяння.
		Суд звертає увагу, що допущена інспектором у постанові описка (невідповідність) щодо дати винесення постанови, виправлення статті за якою особа притягується до адміністративної відповідальності, не свідчать про відсутність події такого адміністративного правопорушення, та не може бути самостійною підставою для звільнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
		Необґрунтованими є доводи касаційної скарги, що складення постанови про накладення адміністративного стягнення на бланку, що втратив чинність є додатковою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення оскільки відповідно до пункту 18 розділу XI Закону № 580-VIII до 31 грудня 2016 року поліції дозволяється використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів та емблем міліції та Міністерства внутрішніх справ України.
		Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку з розглядом апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Житомирі як особи, яка не залучалась до розгляду справи, оскільки положеннями статті 185 КАС України                 (у редакції на час подання апеляційної скарги) визначено, що особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки має право на оскарження.
		Таким чином, колегія Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для скасування постанови серії ПС2 №540555 від 24 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності 
		ОСОБА_1 .
		Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було повно встановлено обставин справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права
		Оскільки висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, то касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
		З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями    3,    341,    345,    349,    350,    355,    356,    359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня            2017 року у справі №276/1186/16-аа - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і  оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.М. Соколов
		Л.О. Єресько ,
		А.Г. Загороднюк
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...