Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1084/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2019. Зареєстровано: 21.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2019.
Дата набрання законної сили: 19.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/37050/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 липня 2019 року 
		Київ
		справа №817/1084/17
		адміністративне провадження №К/9901/37050/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого Тацій Л.В., 
		суддів: Рибачука А.І., Стеценка  С.Г.,    -
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд, Банк відповідно) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06   жовтня 2017 року (ухвалену судом у складі судді Друзенко Н.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Мацького    Є.М., Шевчук С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,    -
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
		- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення інформації про неї до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 
		- зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду інформацію про неї, як про особу яка має право на відшкодування коштів у розмірі 50   000,00 грн, які знаходяться на поточному рахунку №     НОМЕР_1 в Банку, та подати такий перелік до Фонду.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 06 жовтня 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення інформації про ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Зобов`язав Уповноважену особу Фонду включити до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду інформацію про ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), яка має право на відшкодування коштів у розмірі 50   000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., які знаходяться на поточному рахунку №    НОМЕР_1 в Банку, та подати такий перелік до Фонду.
		Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 лютого 2018   року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач жодним чином не була задіяна до правочинів, які вчинялися Банком з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТОВ «ІРЦ) та іншими юридичними особами, не могла на них ні вплинути, ні змінити. Само по собі виконання Банком транзакцій по зарахуванню коштів на рахунок позивача, відповідно до укладеного з нею договору банківського рахунку, не може кваліфікуватися як нікчемний правочин, оскільки жодним чином не суперечить чинному законодавству.
		Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутності майнових прав позивача на кошти, які надійшли на її рахунок, відкритий в Банку згідно транзакції, на підставі визнання нікчемною якої, позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року №   4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) вкладником є не лише фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), а й фізична особа, яка уклала з банком договір банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. Ключовим є сам факт знаходження на рахунках вкладників грошових коштів. 
		Зважаючи на ту обставину, що станом на дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації кошти позивача знаходились на її рахунку в цьому банку, суд прийшов до висновку про наявність у позивача гарантованого статтею 26 Закону №   4452-VI права на отримання цих коштів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		13 березня 2018 року Уповноважена особа Фонду звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		У скарзі посилається на те, що судами неправильно встановлено фактичні обставини справи. На даний час наказ Уповноваженої особи Фонду, яким затверджені висновки комісії щодо нікчемності перерахування коштів на рахунок позивача, діє, його не визнано судами протиправним та не скасовано, що унеможливлює вчинення Уповноваженою особою Фонду дій щодо подання інформації щодо позивача. Зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07   серпня 2017 року у справі №    826/15961/16 встановлено, що проведені операції від ТОВ «ІРЦ» та інших товариств на поточні рахунки 14   673 фізичних осіб, відкритих у Банку, призвело до фактичного збільшення зобов`язань Банку перед цими особами. При цьому гроші на перераховувались Банком за відсутності грошових коштів у банку у такій кількості, натомість ці операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок в балансі.
		Йдеться у скарзі й про те, що кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, тому суди дійшли хибного висновку про те, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок Фонду.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Верховний Суд ухвалою від 22 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду.
		Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14   червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук   А.І., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		22.09.2015 між позивачем та Банком укладений договір №    980-053-000000807 банківського рахунку "Поточний рахунок «Ощадний». Згідно з пунктом 1 договору банк по ініціативі клієнта відкриває на його ім`я поточний рахунок №    НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове        обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов`язується оплачувати послуги банку.
		25.04.2016 позивач уклала договір №    980-053-000227550 з ТОВ «ІРЦ», тип договору «Суперкапітал» (Новий з виплатою процентів в кінці строку). Згідно з пунктом 1.1 договору позивач передає Товариству у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк передбачені цим договором, а ТОВ «ІРЦ» зобов`язується повернути їй кошти та виплатити проценти в порядку та на умовах встановлених цим договором.
		25.04.2016 кошти в сумі 50    000,00 грн з рахунку позивача №     НОМЕР_1 були перераховані Банком на рахунок ТОВ «ІРЦ» з призначенням платежу «перерахування залучених коштів згідно з договором №    980-053-000227550 від 25.04.2016».
		19.05.2016 року ТОВ «ІПЦ» перерахувало на рахунок позивача у Банк №    НОМЕР_1 кошти в сумі 50    000,00 грн, з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №    980-053-000227550 від 25.04.2016».
		Листом №   ЗГ1/13294 від 30.01.2017 представник Уповноваженої особи Фонду повідомив позивача про те, що перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ «ІРЦ» на її рахунок 19.05.2016 в сумі 879,71 грн з призначенням платежу «оплата процентів        по договору №    980-053-000227550 від 25.04.2016» та в сумі 50    000,00 грн з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором №    980-053-000227550 від 25.04.2016» є нікчемними на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 37 та пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України від 23    лютого 2012 року №    4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №    4452-VI ).
		Позивач зверталася до Уповноваженої особи Фонду з проханням включити її до переліку осіб, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду та провести їй виплату коштів в сумі 50    000 грн.
		Позитивного вирішення вказане звернення не отримало.
		У той же час, постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» №    917/БТ від 22.12.2015 установлено факт здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» ризикової діяльності та достроково припинено Угоду №    121 від 26.11.2015, укладену між НБУ та Банком. Цією постановою зазначений банк віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та до кінця цього строку йому встановлено ряд обмежень.
		Приймаючи до уваги проведення Банком операцій, що призвели до збільшення зобов`язань Банку перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов`язань перед юридичною особою, постановою Правління НБУ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» №    14/БТ від 23.05.2016, ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		На підставі постанови Правління НБУ №    14/БТ від 23.05.2016 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» №   812 від 23.05.2016 та рішення «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» №    991 від 13.06.2016. Згідно з вказаними актами розпочата процедура виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23.05.2016 до 22.07.2016 включно. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський»   призначено Ірклієнка Ю.П.
		12.07.2016 Правлінням НБУ прийнято рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський» №    124-рш.
		Відповідно до цього, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» №    1213 від 12.07.2016, згідно з яким з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно розпочато процедуру ліквідації, а також призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду №    1702 від 01.09.2016 призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» з 05.09.2016 Волкова О.Ю.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду №    265 від 24.01.2017 відкликано з 25.01.2017 повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», делеговані Волкову    О.Ю.; делеговано Волкову О.Ю. повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом, зокрема статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону №    4452-VI, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених пунктами 4 ,5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону №    4452-VI з 25.01.2017; призначено         уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Гриценка Володимира Володимировича з 25.01.2017; делеговано Гриценку Володимиру Володимировичу повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені пунктами 4 ,5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону №    4452-VI з 25.01.2017.
		В той же час, наказом Уповноваженої особи Фонду №    27/1 від 24.05.2016 було створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Наказом №    2 від 13.07.2016 строк проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними продовжено протягом процедури ліквідації на строк 6 місяців з дня початку ліквідаційної процедури Банку.
		Наказом Уповноваженої особи Фонду №    42/2 від 01.06.2016 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в акті №    2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ «ІРЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 12    160 фізичних осіб в сумі 1    298    015    973,74 грн, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону №    4452-VI.
		Відповідно до витягу з додатку 2 до акта №    2 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ «ІРЦ» включена ОСОБА_1 із сумою перерахування 50    879,71 грн.
		Не погоджуючись із діями відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом №    4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200    000,00 грн Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
		Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
		Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення    про відкликання банківської ліцензії    та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
		Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього    Закону.
		Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії    неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу (рахунку) за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Тобто, однією з умов виникнення у фізичної особи права на отримання відшкодування коштів за рахунок Фонду є наявність на дату прийняття Національним Банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних відкритого банківського рахунку (вкладу) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою.
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
		Частиною першою статті 2 Закону № 4452-VI вклад визначено, як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
		Пунктом 4 частиною першою статті    2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		Згідно з положеннями частини першої статті 1058 ЦК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Як встановлено судами, ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 на рахунок позивача відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» перерахувало проценти в сумі 879,71 грн та кошти в сумі 50   000,00 грн по вищевказаному договору.
		Таким чином, факт внесення грошових коштів на рахунок позивача в банку підтверджується випискою по особовим рахункам клієнтів ПАТ «Банк Михайлівський».
		Отже, позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №    4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону    №   4452-VI.
		Щодо доводів Уповноваженої особи про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ІРЦ», колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
		Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава,    порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг),    прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
		Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Крім того, з огляду на особливу правову природу діяльності Уповноваженої особи, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 216 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
		Щодо доводів відповідача про те, що спірні операції на рахунку позивача збільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останні здійснені у період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 22 грудня 2015 року №    917/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року №    295/БТ змінами, а тому з укладенням такого договору було завдано шкоди державі, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.
		Таким чином, постанова Правління НБУ від 22 грудня 2015 року № 917/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року № 295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого Банку, а не його клієнтів.
		Крім того, Законом № 1736-VIII розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4452-VI доповнено пунктом 15 такого змісту:
		«До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника».
		Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської    фінансової    установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI, зокрема, за наявності таких умов: 1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії; 2)    на дату набрання чинності Законом № 1736-VIII банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.
		У зв`язку з тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI, а також станом на 19   листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом № 1736-VIII) ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду.
		Отже, Суд визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, - 
		постановив:
		Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 06   жовтня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                           Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                                           А.І. Рибачук
		                                                                                                                 С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...