Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/91/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2019. Зареєстровано: 21.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2019.
Дата набрання законної сили: 19.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/7844/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 липня 2019 року 
		Київ
		справа №824/91/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/7844/18
		                                                        № К/9901/7845/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова   В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (далі - ТУ ДСА в Чернівецькій області) та ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року (суддя Левицький В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (судді Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.) у справі №   824/91/16-а за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА в Чернівецькі області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ТУ ДСА в Чернівецькі області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, в якому просив: 
		- визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції від 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);
		- зобов`язати відповідача провести перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції від 26 жовтня 2014 року) та виплатити її у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення праці, надбавка за вислугу років, за наявності помісячна та фіксована індексація тощо);
		- зобов`язати відповідача провести перерахунок заробітної плати за період з 29 березня по 08 вересня 2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення праці, надбавка за вислугу років, за наявності помісячна та фіксована індексація тощо), а також відпускних, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги;
		- зобов`язати відповідача провести перерахунок заробітної плати за період з 09 вересня по 31 грудня 2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення праці, надбавка за вислугу років, за наявності помісячна та фіксована індексація тощо).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатися відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року - відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Однак, заробітна плата протиправно, на думку позивача, виплачувалася йому за вказаний період виходячи з розмірів посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
		Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, позов задовольнив частково. Визнав неправомірними дії ТУ ДСА в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 08 вересня 2015 року включно відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Зобов`язав ТУ ДСА в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29 березня по 08 вересня 2015 року включно виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно абзацом 2 частини 1   статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів. В іншій частині позовних вимог - відмовив.
		Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову - про відмову в задоволенні позовних вимог.
		На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог представник ТУ ДСА в Чернівецькій області вказує на законність і обґрунтованість нарахування та виплати позивачеві заробітної плати, адже у спірний період Кабінет Міністрів України не вчинив дій по приведенню постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів» у відповідність до чинного законодавства, а ДСА не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу. З огляду на зазначене відповідач вважає, що судові рішення у цій справі ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Також до Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та змінити постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
		Касаційна скарга позивача мотивована тим, що в період з 09 вересня по 31 грудня 2015 року відповідач також повинен був керуватися нормою, яка має вищу юридичну силу, тобто частиною 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також нормами Конституції України, та нараховувати і виплачувати заробітну плату у розмірі визначеному законом, а не постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 644.
		Заперечення на вказані касаційні скарги до суду не надійшли.
		Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалами від 06 червня та 06 липня 2016 року відкрив провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №   2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У січні 2018 року касаційні скарги ТУ ДСА в Чернівецькій області та ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
		12 червня 2019 року відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року № 722/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №   14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТУ ДСА в Чернівецькій області та відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 . 
		Суди попередніх інстанцій установили, що позивач з 04 січня 2012 року по теперішній час працює на посаді помічника судді Шевченківського районного суду м. Чернівці, що відповідає 5 категорії посад державних службовців.
		У період часу з 26 жовтня 2014 року по 31 серпня 2015 року заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася, виходячи з посадового окладу у розмірі мінімальної заробітної плати, яка протягом спірного періоду становила 1218,00 грн.
		Нараховуючи заробітну плату протягом вказаного періоду відповідач керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», якою затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47), а з вересня 2015 року - постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №   644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.
		21 січня 2016 року позивач звернувся до ТУ ДСА в Чернівецькій області з письмовою заявою, у якій, посилаючись на вимоги Закону України «Про судоустрій та статус суддів», просив провести перерахунок заробітної плати за період з 29 березня по 31 грудня 2015 року включно та виплатити її в повному обсязі з урахуванням всіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних та допомоги на оздоровлення.
		Оскільки, вказані вимоги відповідачем не були задоволені, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи частково позовні вимоги Чернівецький окружний адміністративний суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції чинній з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня по 08 вересня 2015 року відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»). Суди дійшли висновку, що норми статей 144, 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у зазначених редакціях були чіткими та встановлювали розмір заробітної плати працівників апарату суду, який не потребував будь-якої деталізації з боку Кабінету Міністрів України. 
		Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірними дій ТУ ДСА в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 09 вересня по 31 грудня 2015 року включно, оскільки з 09 вересня 2015 року розмір окладу працівників апарату судів регулюється не Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), а постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 644, і заробітна плата позивачу за цей період нараховувалась та виплачувалась в розмірі передбаченому зазначеною постановою КМУ.
		Надаючи правову оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи, Верховний Суд виходить з такого.
		26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), яким внесено зміни до статті 144 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №   2453-VІ), зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
		Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №   1697-VII Кабінет Міністрів України зобов`язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.
		З 28 березня 2015 року Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
		Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов`язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.
		Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
		Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону №   108/95-ВР).
		За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції, яка діє з 28 березня 2015 року.
		З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
		Так, на час виникнення спірних правовідносин схема посадових окладів працівників апарату суду була визначена постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09 вересня 2015 року.
		При цьому, з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не вносилися.
		Так само, Законами України від 16 січня 2014 року № 179-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII видатки на реалізацію положень абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону №   2453-VІ передбачені не були.
		Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідач як розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати позивачу, як працівнику апарату суду, поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого та 24 квітня 2019 року у справах № П/811/520/16 та № 814/23458/18 відповідно.
		За такого правового регулювання та встановлених у цій справі обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки з 26 жовтня 2014 року до 08 вересня 2015 року Урядом не вносилися зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону № 2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачені, то ДСА, як головний розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про неправомірність дій ТУ ДСА в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 08 вересня 2015 року у розмірах визначених статтями 144, 147 Закону № 2453-VІ.
		Разом із тим, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача провести перерахунок заробітної плати за період з 09 вересня по 31 грудня 2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
		Зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад було визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду. Разом із тим окремою відміткою визначено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду. 
		Судами установлено, у період з 09 вересня по 31 грудня 2015 року відповідач нараховував та виплачував заробітну плату позивачу згідно з положеннями постанови КМУ № 644.
		Отже, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині також відсутні.
		За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		На підставі пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Оскільки судові рішення у цій справі з порушенням норм матеріального права, колегія суддів Верховного Суду вбачає наявність підстав для їх скасування із прийняттям нового рішення.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		2. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області задовольнити частково.
		2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 824/91/16-а в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29 березня по 08 вересня 2015 року включно відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29 березня по 08 вересня 2015 року включно виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно абзацом 2 частини 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів - скасувати.
		Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити. 
		В інші частині постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 824/91/16-а - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.М. Соколов
		Л.О. Єресько 
		 А.Г. Загороднюк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...