Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/3618/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2019.
Дата набрання законної сили: 10.07.2019
Номер судового провадження: 61-25879ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                 
		Іменем України
		10 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 201/3618/16-ц
		 
		провадження № 61-25879св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),                Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		представник відповідача - Крапівцева Олена Олександрівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення процентів за користування грошовими коштами, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 10 грудня 2013 року та 06 березня 2014 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом оприлюднення відкритої оферти було укладено два депозитних договори на суму 39 тис. грн та 14 800 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня                    2015 року у справі № 201/14616/15-ц було стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові кошти у розмірі 55 086 грн 83 коп., з урахуванням залишку на його рахунку у сумі 1 286 грн 83 коп., однак ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, не сплачував проценти за користування вказаними коштами.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на свою користь за договором від 10 грудня 2013 року № 230009 (рахунок № НОМЕР_1 ) нараховані проценти з розрахунку 19,5 % річних                         у розмірі 13 642 грн 52 коп., три проценти річних у розмірі 2 154 грн 08 коп., індекс інфляції у розмірі 27 768 грн 39 коп., всього - 43 564 грн 99 коп. та нараховані проценти за договором від 06 березня 2014 року № 251175 (рахунок                                         № НОМЕР_2 ) з розрахунку 18,5 % річних у розмірі 4 904 грн 68 коп.,                                   три проценти річних у розмірі 817 грн 45 коп., індекс інфляції у розмірі 10 537 грн 75 коп., а всього - 16 259 грн 93 коп.
		 
		Короткий змістрішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня                    2016 року у складі судді Ткаченко Н. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за депозитним договором від 10 грудня 2013 року № 230009                             у розмірі 28 004 грн 14 коп., яка складається із: заборгованості за процентами за користування грошовими коштами у розмірі 1 528 грн 48 коп., трьох процентів річних у розмірі 2 022 грн 66 коп. та індексу інфляції у розмірі 24 453 грн. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за депозитним договором від 06 березня 2014 року № 251175 у розмірі 10 587 грн                     07 коп., яка складається із: заборгованості за процентами за користування грошовими коштами у розмірі 535 грн 03 коп., трьох процентів річних у розмірі                    772 грн 44 коп. та індексу інфляції у розмірі 9 279 грн 60 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення районного суду мотивовано тим, що виконавчий лист на виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року знаходиться у відділі державної виконавчої служби та банком не виконується. Депозитний договір від 10 грудня 2013 року № 230009 було укладено на строк 182 дні зі сплатою 19,5 %, тобто строк дії договору закінчився 10 червня 2014 року, а депозитний договір від 06 березня 2014 року № 251175 укладено на 92 дні зі сплатою 18,5 %, тобто строк дії договору закінчився 06 червня 2014 року. Оскільки депозитні кошти у розмірі 39 тис. грн та 14 800 грн, які стягнуті за рішенням суду, банком не повернуті вкладникові та виконавче провадження не закінчено, тому вимоги позивача про стягнення процентів за користування грошовими коштами за період з 01 травня 2014 року по 02 березня 2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано депозитних договорів, тому при визначенні розміру процентів за користування грошовими коштами суд виходив з того, що строк дії депозитного договору від 10 грудня 2013 року № 230009 закінчився 10 червня 2014 року, тому проценти за користування цим депозитом у розмірі 19,5 % з урахуванням заявлених позовних вимог стягнуто з банку саме за період з                              01 травня 2014 року по 10 червня 2014 року включно у розмірі 854 грн 26 коп. Ураховуючи, що на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» процентна ставка за депозитами на вимогу становить 1 % річних, тому відповідно до положень частини другої статті 1070 ЦК України за період з 11 червня 2014 року по 02 березня                    2016 року включно за депозитним договором від 10 грудня 2013 року з                     ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто проценти у розмірі 674 грн 22 коп. У частині позовних вимог про стягнення процентів за депозитним договором від 10 грудня 2013 року відмовлено, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторонами визначено розмір процентної ставки як 19,5 % після закінчення строку дії договору суду не надано. Строк дії депозитного договору від 06 березня 2014 року закінчився 06 червня 2014 року, тому проценти за користування цим депозитом у розмірі 18,5 % з урахуванням заявлених позовних вимог стягнуто з банку на користь позивача за період з                        01 травня 2014 року по 06 червня 2014 року включно у розмірі 277 грн 55 коп.                    За період з 07 червня 2014 року по 02 березня 2016 року включно з                                             ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто проценти у розмірі 257 грн 48 коп. В іншій частині вимог про стягнення процентів за депозитним договором від 06 березня 2014 року відмовлено, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторонами визначено розмір процентної ставки - 18,5 % річних після закінчення строку дії договору суду не надано.
		Що стосується позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції, то судом з урахуванням положень статті 625 ЦК України стягнуто з                             ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором                   від 10 грудня 2013 року № 230009 за період з 11 червня 2014 року по 02 березня 2016 року включно три проценти річних у сумі 2 022 грн 66 коп. та індекс інфляції за період з червня 2014 року по лютий 2016 року у сумі 24 453 грн (індекс інфляції за цей період склав 162,7 %) та за депозитним договором від 06 березня 2014 року № 251175 за період з 07 червня 2014 року по 02 березня 2016 року включно три процента річних у сумі 772 грн 44 коп. та індекс інфляції за період з червня                        2014 року по лютий 2016 року у сумі 9 279 грн 60 коп. (індекс інфляції за вказаний період склав 162,7 %).
		В іншій частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції відмовлено у зв`язку з тим, що визначений позивачем період з 01 травня 2014 року по червень 2014 року не є періодом прострочення, оскільки строк дії вказаних депозитних договорів закінчився у червні 2014 року.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» позов не визнало у зв`язку з відсутністю депозитних договорів у письмовій формі, а також посилалось на відсутність доступу до електронних та інших носіїв інформації банку у зв`язку з анексією Автономної Республіки Крим. Банком доведено належними та допустимим доказами факт перерахування грошових коштів з рахунку позивача № НОМЕР_3 у розмірі 39 тис. грн та 14 800 грн на відкриті на ім`я позивача рахунки № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 відповідно.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи. Посилався на те, що ним було надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог. Вказував на те, що апеляційним судом помилково взято до уваги банківські виписки, в яких зазначено інформацію про рух коштів на рахунку № НОМЕР_4 . Він надав всі наявні у нього докази укладення з банком спірних договорів, внесення відповідних грошових сум та їх наявність на рахунку, а банком не було надано належним та допустимих доказів на спростування укладення таких договорів, відкриття рахунків, внесення та наявність відповідних сум на рахунках останнього. Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності письмових договорів банківських вкладів, оскільки кошти з його рахунків на депозитний рахунок були перераховані саме ПАТ КБ «ПриватБанк» в системі інтернет-банкінгу Приват24 з ідентифікацією за мобільним телефоном позивача на умовах та у порядку, передбаченому Правилами інтернет-банкінгу Приват24, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять вищевказаного, а банк у порушення вимог статті 60 ЦПК України 2004 року не надав доказів на спростування прийняття та виплати йому грошових коштів.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Жовтневого районного суду                                                       м. Дніпропетровська зазначену цивільну справу.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України                                     у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня                    2019 року зазначену справу призначено до розгляду.
		 
		Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
		 
		У жовтні 2017 року надійшло заперечення на касаційну скаргу від ПАТ КБ «ПриватБанк», у якому банк посилався на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а касаційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною, тому задоволенню не підлягає.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду                                м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року у цивільній справі                                            № 201/14616/15-ц, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року, позовні вимоги                       ОСОБА_1 задоволено та стягнуто із ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові кошти у розмірі 55 086 грн 83 коп. та судовий збір у розмірі 550 грн 87 коп. (а. с. 15-18).
		 
		Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська                           від 27 жовтня 2015 року у цивільній справі № 201/14616/15-ц, зокрема, встановлено, що 23 квітня 2013 року на ім`я ОСОБА_1 у Сімферопольській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» було відкрито рахунок № НОМЕР_5 ; на виконання рішення господарською суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2013 року у справі № 5002/-20/3800-2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 80 870 грн 70 коп. Державною казначейською службою України з рахунку обліку депозитних сум на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_4 у період з 23 квітня 2013 року по 22 жовтня 2013 року була перерахована грошова сума у розмірі 55 086 грн 83 коп. згідно з розпорядженнями державною виконавця відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції Бондаренко Д. П.
		 
		Також встановлено, що постановою головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 29 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, що виданий на виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року у вищевказаній цивільній справі № 201/14616/15-ц (а. с. 78, 79).
		 
		З виписки по рахунку встановлено, що депозитний договір від 10 грудня 2013 року № 230009 було укладено на строк 182 дні зі сплатою 19,5 %, тобто строк дії договору закінчився 10 червня 2014 року, а депозитний договір від 06 березня 2014 року № 251175 укладено на 92 дні зі сплатою 18,5 %, тобто строк дії договору закінчився 06 червня 2014 року.
		 
		10 січня 2014 року, 10 лютого 2014 року, 11 березня 2014 року та 10 квітня            2014 року банком ОСОБА_1 виплачувалися проценти за депозитним договором від 10 грудня 2013 року № 230009 у розмірі 625 грн 07 коп., 645 грн                  90 коп., 604 грн 24 коп., 500 грн 05 коп., що підтверджується випискою по рахунку (а. с.13, 85).
		 
		Згідно змісту позовної заяви та пояснень позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, грошовою сумою у загальному розмірі 55 086 грн 83 коп., стягнутою за рішенням суду, ОСОБА_1 розпорядився наступним чином: грошові кошти у розмірі 39 тис. грн були перераховані на рахунок                                                  № НОМЕР_1 згідно відкритої оферти банку за договором від 10 грудня                       2013 року № 230009, строком на 182 дні, зі ставкою 19,5 % річних; грошові кошти     у розмірі 14 800 грн були перераховані на рахунок № НОМЕР_2 згідно відкритої оферти банку за договором від 06 березня 2014 року № 251175, строком на 92 дні, зі ставкою 18,5 % річних; на рахунку № НОМЕР_3 залишився залишок у сумі 1 286 грн 83 коп.
		 
		Відповідно до виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 23 квітня 2013 року по                    18 вересня 2015 року за рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_3 перераховано кошти за договором від 10 грудня 2013 року № 230009 у розмірі                    39 тис. грн на рахунок № НОМЕР_1 та за договором від 06 березня                          2014 року № 251175 у розмірі 14 800 грн на рахунок № НОМЕР_2 (а. с. 12-13, 82-85).
		 
		2.    Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		По-перше, за змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
		 
		Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
		 
		Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
		 
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
		 
		Таким чином, виходячи з положень статей 1058, 1060, частини п`ятої                               статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу до банку, до дня фактичного його повернення вкладникові.
		 
		Отже, банківський вклад є повернутим у день його фактичного повернення, а не в день формального перерахування на рахунок вкладника, з якого кошти неможливо отримати.
		 
		Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду  від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
		 
		Крім того, такої ж правової позиції дотримувався і Верховний Суд України. Зокрема, у постанові від 25 грудня 2013 року № 6-140цс13 зазначено, що згідно зі статтями 526, 1058 ЦК України зобов`язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов`язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		 
		Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
		 
		Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.
		 
		Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		 
		Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
		 
		Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		 
		Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , у порушення вимог статей 212-215, 303, 316 ЦПК України 2004 року, вищевикладеного не врахував та не перевірив, чи мав можливість позивач користуватись указаними коштами, які було перераховано на його рахунок. Суд не перевірив чи виконане заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 55 086 грн 83 коп.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		 
		Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з`ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
		 
		За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам                      статті 263 ЦПК України та прийнята з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                           О. В. Білоконь
		 
		Є. В. Синельников
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...